Правда, вся правда і нічого, крім правди
Більшість професій, про що не здогадуються мрійливі старшокласники, складаються з рутини. Ну, хіба що в агентів 007 робота — не рутина, але ми не вони.
Так от, заходжу в магазин, а за око чіпляється упаковка презервативів. Придивляюся і просто млію від того, що там написано — «Гола правда» )
Завжди заздрив копірайтерам у креативних агентствах — переклад такого простору для фантазії не дає.
Як я уявляю їхню роботу: приходиш вранці в дизайнерський офіс, наливаєш кави, а начальство каже:
— Нове замовлення. Текст на упаковку презервативів. На вчора.
— Гола пристань?
— Нє.
— Голий пістолет?
— Замовник не настільки сміливий.
— Гола правда?
— О!
Скільки відтінків смислу в цьому написі. Який тонкий контекст.
Про цей випадок є розкішний анекдот, але я вам його не розкажу — надто непристойний )
Більшість професій, про що не здогадуються мрійливі старшокласники, складаються з рутини. Ну, хіба що в агентів 007 робота — не рутина, але ми не вони.
Так от, заходжу в магазин, а за око чіпляється упаковка презервативів. Придивляюся і просто млію від того, що там написано — «Гола правда» )
Завжди заздрив копірайтерам у креативних агентствах — переклад такого простору для фантазії не дає.
Як я уявляю їхню роботу: приходиш вранці в дизайнерський офіс, наливаєш кави, а начальство каже:
— Нове замовлення. Текст на упаковку презервативів. На вчора.
— Гола пристань?
— Нє.
— Голий пістолет?
— Замовник не настільки сміливий.
— Гола правда?
— О!
Скільки відтінків смислу в цьому написі. Який тонкий контекст.
Про цей випадок є розкішний анекдот, але я вам його не розкажу — надто непристойний )
❤68😁52🤔2😢2
Искусство фиги
Трапився днями хороший приклад про екзегезу і силу контексту.
Був при старому режимі знаменитий математик на ім’я Дмітрій Мєньшов (1892–1988), чоловік багатьох талантів, кавалер різноманітних орденів і навіть Сталінської премії (математиків при старому режимі шанували). Дев’яносто шість років прожив. Математичного доробку героя осягнути я не здатен, тому мені він був відомий насамперед смішною мемуарескою про великие годы:
В 1915 году мы занимались функциональными рядами, а в 1916 году — ортогональными рядами. А потом наступил тысяча девятьсот семнадцатый год. Это был очень памятный год в нашей жизни, в тот год произошло важнейшее событие, повлиявшее на всю нашу дальнейшую жизнь: мы стали заниматься тригонометрическими рядами.
Завжди думав, що це приклад відірваності генія від реального життя — вони ж десь у стратосфері живуть. Аж тут у нідерландського фізика Кацнельсона надибав ремарку, яка повністю міняє смисл цієї репліки і перетворює дивакуватість на тонку підйобку.
Фокус у тому, нагадує Канцельсон, що Мєньшов сказав ці слова на зустрічі зі студентами десь у 1960-х роках. (Аксакали пам’ятають, з якою гарячкою Радянський Союз святкував річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції, так це тоді називалося — довкола них оберталося все життя.)
Якщо подивитися на цю фразу з урахуванням місця і часу, коли її було сказано, то замість дивакуватого математика-маразматика з’являється дотепний політичний жарт. Фронда — це, серед іншого, мистецтво. Заразом це зайве нагадування для перекладачів, що смисл — це результат інтерпретації. З цього випливають далекосяжні наслідки для нашого ремесла.
Трапився днями хороший приклад про екзегезу і силу контексту.
Був при старому режимі знаменитий математик на ім’я Дмітрій Мєньшов (1892–1988), чоловік багатьох талантів, кавалер різноманітних орденів і навіть Сталінської премії (математиків при старому режимі шанували). Дев’яносто шість років прожив. Математичного доробку героя осягнути я не здатен, тому мені він був відомий насамперед смішною мемуарескою про великие годы:
В 1915 году мы занимались функциональными рядами, а в 1916 году — ортогональными рядами. А потом наступил тысяча девятьсот семнадцатый год. Это был очень памятный год в нашей жизни, в тот год произошло важнейшее событие, повлиявшее на всю нашу дальнейшую жизнь: мы стали заниматься тригонометрическими рядами.
Завжди думав, що це приклад відірваності генія від реального життя — вони ж десь у стратосфері живуть. Аж тут у нідерландського фізика Кацнельсона надибав ремарку, яка повністю міняє смисл цієї репліки і перетворює дивакуватість на тонку підйобку.
Фокус у тому, нагадує Канцельсон, що Мєньшов сказав ці слова на зустрічі зі студентами десь у 1960-х роках. (Аксакали пам’ятають, з якою гарячкою Радянський Союз святкував річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції, так це тоді називалося — довкола них оберталося все життя.)
Якщо подивитися на цю фразу з урахуванням місця і часу, коли її було сказано, то замість дивакуватого математика-маразматика з’являється дотепний політичний жарт. Фронда — це, серед іншого, мистецтво. Заразом це зайве нагадування для перекладачів, що смисл — це результат інтерпретації. З цього випливають далекосяжні наслідки для нашого ремесла.
😁52👍12🤯9❤8
Всьо чотко
Невдовзі в «Нашому форматі» вийде книжка про отця-співзасновника української рок-музики Сергія «Кузю» Кузьмінського і «Братів Гадюкіних». 400 розкішно ілюстрованих сторінок, передмова Андруховича, blurb Жадана і навіть покажчик рок-груп — насолода очам.
Людям, яких розбестив спотіфай, коли вся музика світу під рукою, важко зрозуміти, яким ковтком свіжого повітря були свого часу «Брати Гадюкіни».
Якось у перекладі легендарних спогадів Фейнмана я зробив був «Братам» реверанс. І судячи з того, скільки разів мені прилетіло від фарисеїв і фаріонів за плюндрування української мови, хід хороший — з ладаном :)
Рок-н-рол виявився музикою для одного покоління, в якийсь момент він закінчився. Ця книжка нагадає, що колись він був не про гроші, а про свободу. Інджой.
(Наспівує.) Було не любити, а я полюбив...
Невдовзі в «Нашому форматі» вийде книжка про отця-співзасновника української рок-музики Сергія «Кузю» Кузьмінського і «Братів Гадюкіних». 400 розкішно ілюстрованих сторінок, передмова Андруховича, blurb Жадана і навіть покажчик рок-груп — насолода очам.
Людям, яких розбестив спотіфай, коли вся музика світу під рукою, важко зрозуміти, яким ковтком свіжого повітря були свого часу «Брати Гадюкіни».
Якось у перекладі легендарних спогадів Фейнмана я зробив був «Братам» реверанс. І судячи з того, скільки разів мені прилетіло від фарисеїв і фаріонів за плюндрування української мови, хід хороший — з ладаном :)
Рок-н-рол виявився музикою для одного покоління, в якийсь момент він закінчився. Ця книжка нагадає, що колись він був не про гроші, а про свободу. Інджой.
(Наспівує.) Було не любити, а я полюбив...
❤69👍8😁2
Вичерпний біблійний епізод про чергове вкраїнське видавництво, яке взялося видавати класику
Дехто з юдеїв, які мандрували й виганяли нечистих, намагалися використовувати ім’я Господа Ісуса, щоб виганяти нечистих духів. Вони казали: «Заклинаю тебе ім’ям Ісуса, якого проповідує Павло, вийди з цієї людини». Робили таке і сім синів юдейського первосвященика Скеви. Але нечистий дух сказав їм: «Я знаю Ісуса, і я знаю Павла. А ви хто такі?»
Діяння 19:11–15
Дехто з юдеїв, які мандрували й виганяли нечистих, намагалися використовувати ім’я Господа Ісуса, щоб виганяти нечистих духів. Вони казали: «Заклинаю тебе ім’ям Ісуса, якого проповідує Павло, вийди з цієї людини». Робили таке і сім синів юдейського первосвященика Скеви. Але нечистий дух сказав їм: «Я знаю Ісуса, і я знаю Павла. А ви хто такі?»
Діяння 19:11–15
😁80👍3👎1🤯1
Це дуже смішно. Як усі знають, в ці дні в Німеччині проходить чемпіонат Європи з футболу (вболівальники збірної України витирають сльози). Серед спонсорів чемпіонату китайський виробник електромобілів BYD. Фірма так і рекламується на стадіонах: BYD — спонсор Євро · 2024.
Німецька публіка хоче дізнатися за електромобілі, набирає в гуглі byd.de — і потрапляє на сайт секс-шопа Buy Your Dildo, з відповідним асортиментом )
Наплив відвідувачів такий, що секс-шопу BYD довелося дати повідомлення: ми не спонсори Євро, якщо вас цікавлять китайські автомобілі, то йдіть наbyd.com
Німецька публіка хоче дізнатися за електромобілі, набирає в гуглі byd.de — і потрапляє на сайт секс-шопа Buy Your Dildo, з відповідним асортиментом )
Наплив відвідувачів такий, що секс-шопу BYD довелося дати повідомлення: ми не спонсори Євро, якщо вас цікавлять китайські автомобілі, то йдіть на
😁135👍5
Коктейль
Все, що можна епонімізувати, треба епонімізувати. Трапився в перекладі хороший приклад.
Молотов з великої літери — це наркоминдел СРСР, затятий сталініст. А молотов з малої — це коктейль, зброя партизанів по всьому світу, перорально не приймати.
Словом, пляшка молотова має писатися з малої — як тарілка олів'є і безе павлова.
Все, що можна епонімізувати, треба епонімізувати. Трапився в перекладі хороший приклад.
Молотов з великої літери — це наркоминдел СРСР, затятий сталініст. А молотов з малої — це коктейль, зброя партизанів по всьому світу, перорально не приймати.
Словом, пляшка молотова має писатися з малої — як тарілка олів'є і безе павлова.
❤57👍22🤔7
Не влезай! Убьет!
Зацініть, як хорошо пожартував автор історичного нонфіка.
Надворі Друга світова. Герой-німець мусить лізти в будинок по стіні, і автор порівнює його зі Спайдер...меншом.
Автор в цьому епізоді обігрує німецько-фашистський слововжиток типу übermensch / untermensch — надлюди (істинні арійці) / недолюди (слов'яни, євреї і далі за списком).
Але пост не про гумор автора. Перекладач жарт викупає і пише Спайдерменш — у нього англійський текст перед очима.
А редактор, не маючи перед очима англійського тексту, жарт не викупає і править їм дотепного Спайдерменша на нормативного Спайдермена — ставить жарт до стіни і убиває правкою.
Мораль для перекладачів така. Почуття гумору — це дар великодушної природи. Воно в людини або є, або нема.
Так от, завжди треба виходити з презумпції, що у редактора почуття гумору нема, і лишати в таких місцях застереження, як при старому режимі на трансформаторних будках: «Не влезай! Убьет!». Тоді у ваших з автором жартів будуть шанси пережити редактуру.
Зацініть, як хорошо пожартував автор історичного нонфіка.
Надворі Друга світова. Герой-німець мусить лізти в будинок по стіні, і автор порівнює його зі Спайдер...меншом.
Автор в цьому епізоді обігрує німецько-фашистський слововжиток типу übermensch / untermensch — надлюди (істинні арійці) / недолюди (слов'яни, євреї і далі за списком).
Але пост не про гумор автора. Перекладач жарт викупає і пише Спайдерменш — у нього англійський текст перед очима.
А редактор, не маючи перед очима англійського тексту, жарт не викупає і править їм дотепного Спайдерменша на нормативного Спайдермена — ставить жарт до стіни і убиває правкою.
Мораль для перекладачів така. Почуття гумору — це дар великодушної природи. Воно в людини або є, або нема.
Так от, завжди треба виходити з презумпції, що у редактора почуття гумору нема, і лишати в таких місцях застереження, як при старому режимі на трансформаторних будках: «Не влезай! Убьет!». Тоді у ваших з автором жартів будуть шанси пережити редактуру.
👍97❤25😁13😱2👎1
Справа на мільйон (доларів)
Зі старого Прим. пер.
Часто буває так, що грошова одиниця в тексті не має значення — це шум, а не сигнал.
Наприклад, автор називає якісь цифри — тисячі, мільйони і мільярди доларів. Переконатися, що слово «долар» не має конкретно-специфічного смислу дуже просто: треба подумки поставити «євро» або «фунти». Якщо суть висловлювання не міняється, то слово «долари» — шум. Можна не перекладати, а іноді треба не перекладати.
Наприклад, у «Чорному лебеді» Насім Талеб пише:
You may correctly predict that a skilled person will get “rich,” but, conditional on his making it, his wealth can reach $1 million, $10 million, $1 billion, $10 billion—there is no typical number.
Тут ідеться не про долари, а про абстрактний масштаб багатства. З тим же успіхом тут можуть стояти будь-які грошові одиниці, які дають такий же ефект (крім тих «дрібних» валют, коли мільйон — це решта в гастрономі). Тобто сигнал — це числівник (мільйони і мільярди), а додаток (долари, фунти, гривні) — шум. Відрізняти сигнал від шуму — основа будь-якої інтерпретації.
Якось мені трапився сучукрпереклад, в якому мало того, що всі без винятку знаки $ було перекладено, так ще й додано прикметник «американські», щоб ви, бува, на австралійські не подумали. В результаті вийшло приблизно таке: «Компанія вийшла на біржу і залучила 1 мільйон американських доларів, але наступного року капіталізація впала на 500 тисяч американських доларів».
Зі старого Прим. пер.
Часто буває так, що грошова одиниця в тексті не має значення — це шум, а не сигнал.
Наприклад, автор називає якісь цифри — тисячі, мільйони і мільярди доларів. Переконатися, що слово «долар» не має конкретно-специфічного смислу дуже просто: треба подумки поставити «євро» або «фунти». Якщо суть висловлювання не міняється, то слово «долари» — шум. Можна не перекладати, а іноді треба не перекладати.
Наприклад, у «Чорному лебеді» Насім Талеб пише:
You may correctly predict that a skilled person will get “rich,” but, conditional on his making it, his wealth can reach $1 million, $10 million, $1 billion, $10 billion—there is no typical number.
Тут ідеться не про долари, а про абстрактний масштаб багатства. З тим же успіхом тут можуть стояти будь-які грошові одиниці, які дають такий же ефект (крім тих «дрібних» валют, коли мільйон — це решта в гастрономі). Тобто сигнал — це числівник (мільйони і мільярди), а додаток (долари, фунти, гривні) — шум. Відрізняти сигнал від шуму — основа будь-якої інтерпретації.
Якось мені трапився сучукрпереклад, в якому мало того, що всі без винятку знаки $ було перекладено, так ще й додано прикметник «американські», щоб ви, бува, на австралійські не подумали. В результаті вийшло приблизно таке: «Компанія вийшла на біржу і залучила 1 мільйон американських доларів, але наступного року капіталізація впала на 500 тисяч американських доларів».
👍64❤9😁6
Ефект масштабу
Існують більш-менш спеціалізовані видавництва, з певним видавничим патерном. Вони видають книжки якогось напрямку і якщо зненацька беруться за щось для читачів несподіване, то їм може прилетіти за зраду чужих очікувань.
Так от, цікаво, чи існують спеціалізовані кіностудії. Ситуацію, коли видавництвам закидали щось «неправильне» — «не ту» книжку, «не ту» назву, «не ту» обкладинку, «не того» автора і навіть «не того» власника — я спостерігав багато разів. Закиди бували як розумні, так і — здебільшого — дурні. Але не пригадую, щоб кіностудіям закидали якийсь «не той» фільм чи «не той» кастинг. Мовляв, як ви могли зрадити фестивальному арт-хаусу з дешевим бойовиком? Більше ніколи в житті не підемо на ваші фільми, прощавайте. Ваш Гарві Вайнштейн — сексуальний, як маньяк, тому фільмів Тарантіно, які він спродюсував, ми на знак протесту більше дивитися не будемо. Бойкоти окремих акторів (див. Кевін Спейсі) або окремих фільмів (див. «Останню спокусу Христа» Скорсезе) я пам'ятаю, а бойкотів цілих студій — ні.
Так от, я схиляюся до робочої гіпотези, що закиди українським видавництвам — це похідне від розміру українських видавництв. Закид можливий тому, що видавництво маленьке — до його вікон долетить, бо невисоко. Кине читач камінь — і круги по городу розходяться.
З тим самим ефектом закинути «Розетці» з «Київстаром», що вже казати про «Самсунг» із «Сіменсом», не вийде, бо в їхньому масштабі окремо взятий споживач — це один мікроб. Там більше зусилля докласти доведеться.
Існують більш-менш спеціалізовані видавництва, з певним видавничим патерном. Вони видають книжки якогось напрямку і якщо зненацька беруться за щось для читачів несподіване, то їм може прилетіти за зраду чужих очікувань.
Так от, цікаво, чи існують спеціалізовані кіностудії. Ситуацію, коли видавництвам закидали щось «неправильне» — «не ту» книжку, «не ту» назву, «не ту» обкладинку, «не того» автора і навіть «не того» власника — я спостерігав багато разів. Закиди бували як розумні, так і — здебільшого — дурні. Але не пригадую, щоб кіностудіям закидали якийсь «не той» фільм чи «не той» кастинг. Мовляв, як ви могли зрадити фестивальному арт-хаусу з дешевим бойовиком? Більше ніколи в житті не підемо на ваші фільми, прощавайте. Ваш Гарві Вайнштейн — сексуальний, як маньяк, тому фільмів Тарантіно, які він спродюсував, ми на знак протесту більше дивитися не будемо. Бойкоти окремих акторів (див. Кевін Спейсі) або окремих фільмів (див. «Останню спокусу Христа» Скорсезе) я пам'ятаю, а бойкотів цілих студій — ні.
Так от, я схиляюся до робочої гіпотези, що закиди українським видавництвам — це похідне від розміру українських видавництв. Закид можливий тому, що видавництво маленьке — до його вікон долетить, бо невисоко. Кине читач камінь — і круги по городу розходяться.
З тим самим ефектом закинути «Розетці» з «Київстаром», що вже казати про «Самсунг» із «Сіменсом», не вийде, бо в їхньому масштабі окремо взятий споживач — це один мікроб. Там більше зусилля докласти доведеться.
👍40❤6😁4
Це зараз, в епоху переможного постмодернізму, Хижак проти Чужого. А при старому режимі був Великий проти Геніального )
Завжди незайве пам'ятати, що канон з іконостасом — річ кимось сконструйована. І якщо у вас є сумніви, в чиїх саме інтересах, то не в ваших.
via
Завжди незайве пам'ятати, що канон з іконостасом — річ кимось сконструйована. І якщо у вас є сумніви, в чиїх саме інтересах, то не в ваших.
via
😁58👍15🤯13❤6😱1
Знання і розуміння
«Ми вже ніколи не розумітимемо природу так глибоко, як грецькі філософи. Ми забагато знаємо».
Джон Пірс (1910–2002), піонер інформатики, автор слова транзистор
«Ми вже ніколи не розумітимемо природу так глибоко, як грецькі філософи. Ми забагато знаємо».
Джон Пірс (1910–2002), піонер інформатики, автор слова транзистор
❤77😁7😢4🤔3👎2🤯2😱2
День народження
Сьогодні Франція святкує 235-ту річницю взяття Бастилії, а видавництво «Лабораторія» — чотири роки з дня заснування. З цього приводу читачів пригощають святковими знижками. За чотири роки в «Лабораторії» вийшло чотири книжки в моєму перекладі, і якби хтось захотів ознайомитися з доробком дорогої редакції і привітати видавництво по-справжньому, гривнею, то ось вони.
1
Крістофер Клері. Маестро Федерер. Велике життя у великому тенісі
300 ₴ замість 500
Роджер Федерер — це тенісна інкарнація Леонардо, насолода очей. Коли мені сумно або душа просить прокрастинації, я передивляюся нарізки з його старих матчів. Якщо вам потрібен додатковий знак від всесвіту купити «Маестро», то сьогодні чоловічий фінал Вімблдону, найстарішого спортивного турніру у світі — Федерер вигравав його фантастичні вісім разів. Заразом ця книжка — приклад жанрового, «спортивного» перекладу.
2
Френк Вільчек. Основи. 10 ключів до реальності
Коштує символічні 100 ₴ замість 200
Назва цієї книжки нестерпно відгонить селф-хелпом, але не ведіться — це популярна книжечка про базові засади фізичної реальності від нобелівського лавреата з фізики. Про те, як із чотирьох фундаментальних сил природи (гравітація, електромагнетизм, слабка ядерна взаємодія і сильна ядерна взаємодія) і трьох властивостей елементарних частинок (маса, заряд і спін) виникає складність, яку ми бачимо у вікні. Більше у світі на фундаментальному рівні ми нічого не бачимо: лише чотири сили і три властивості. Вільчек — мало не останній з великих фізиків-індивідуалістів. Зараз фізика — це командний вид спорту.
3
Огастін Седжвік. Каваленд. Хто, як і навіщо винайшов наш улюблений напій
175 ₴ замість 350 за обкладинку, 275 ₴ замість 550 за палітурку. Раджу палітурку.
Соціально-економічна історія кави і зразок сучасного західного нонфіка. Беремо одного сальвадорського плантатора і на його прикладі видовищно показуємо становлення сучасного капіталізму. Логічний наголос в підзаголовку книжки стоїть на слові навіщо. Відповідь автор дає марксистську: якщо ви в певній ситуації не розумієте, про що йдеться, то йдеться про гроші. Якщо ж вам хочеться «теплих історій до кави», бо ця історія — не така, то переходьте до пункту чотири.
4
Принц Гаррі. Запасний
400 ₴ замість 500
Ті самі скандальні мемуари короноборця, дотепні і душевні. Я переклав перший розділ і в ньому втілено мої поточні погляди на переклад.
З днем народження, «Лабораторія». Дякую, що довірили мені озвучити українською таких крутих авторів.
Сьогодні Франція святкує 235-ту річницю взяття Бастилії, а видавництво «Лабораторія» — чотири роки з дня заснування. З цього приводу читачів пригощають святковими знижками. За чотири роки в «Лабораторії» вийшло чотири книжки в моєму перекладі, і якби хтось захотів ознайомитися з доробком дорогої редакції і привітати видавництво по-справжньому, гривнею, то ось вони.
1
Крістофер Клері. Маестро Федерер. Велике життя у великому тенісі
300 ₴ замість 500
Роджер Федерер — це тенісна інкарнація Леонардо, насолода очей. Коли мені сумно або душа просить прокрастинації, я передивляюся нарізки з його старих матчів. Якщо вам потрібен додатковий знак від всесвіту купити «Маестро», то сьогодні чоловічий фінал Вімблдону, найстарішого спортивного турніру у світі — Федерер вигравав його фантастичні вісім разів. Заразом ця книжка — приклад жанрового, «спортивного» перекладу.
2
Френк Вільчек. Основи. 10 ключів до реальності
Коштує символічні 100 ₴ замість 200
Назва цієї книжки нестерпно відгонить селф-хелпом, але не ведіться — це популярна книжечка про базові засади фізичної реальності від нобелівського лавреата з фізики. Про те, як із чотирьох фундаментальних сил природи (гравітація, електромагнетизм, слабка ядерна взаємодія і сильна ядерна взаємодія) і трьох властивостей елементарних частинок (маса, заряд і спін) виникає складність, яку ми бачимо у вікні. Більше у світі на фундаментальному рівні ми нічого не бачимо: лише чотири сили і три властивості. Вільчек — мало не останній з великих фізиків-індивідуалістів. Зараз фізика — це командний вид спорту.
3
Огастін Седжвік. Каваленд. Хто, як і навіщо винайшов наш улюблений напій
175 ₴ замість 350 за обкладинку, 275 ₴ замість 550 за палітурку. Раджу палітурку.
Соціально-економічна історія кави і зразок сучасного західного нонфіка. Беремо одного сальвадорського плантатора і на його прикладі видовищно показуємо становлення сучасного капіталізму. Логічний наголос в підзаголовку книжки стоїть на слові навіщо. Відповідь автор дає марксистську: якщо ви в певній ситуації не розумієте, про що йдеться, то йдеться про гроші. Якщо ж вам хочеться «теплих історій до кави», бо ця історія — не така, то переходьте до пункту чотири.
4
Принц Гаррі. Запасний
400 ₴ замість 500
Ті самі скандальні мемуари короноборця, дотепні і душевні. Я переклав перший розділ і в ньому втілено мої поточні погляди на переклад.
З днем народження, «Лабораторія». Дякую, що довірили мені озвучити українською таких крутих авторів.
❤75👍6
QA · 6
Daria Moskvitina
Що б Ви самі ніколи не взялися перекладати з того, що потенційно можуть запропонувати?
Тут є два пласти: тематичний і стилістичний.
В тематичному плані я не брався би за мракобісся. За книжку, яка не вписується в мою картину світу, більш-менш консервативно-просвітницьку (з поправкою на здобутки новітніх наук про людину). Простіше кажучи, я віддаю перевагу астрономії перед астрологією. Не можна суто заради грошей перекладати те, з чим внутрішньо не згоден, це шкодить перекладацькій душі. Сюди ж іде дешевий селф-хелп у стилі «думай-і-багатій» (про це народне прислів’я «Дурень думкою багатіє»), «трансерфінг реальності» і т. ін. Я вірю в пізнання і науковий метод. Можливо, науковий метод — найбільший здобуток в інтелектуальній історії людства. З цього випливає епістемологічна ієрархія: постмодернізм натякає, що всі висловлювання про людину і світ рівноправні, але я глибоко переконаний, що це не так. Словом, книжка має проходити перевірку на внутрішньому лайнометрі.
Тварини, які їдять усе, в зоології називаються омніфорами — наприклад, ворони або ведмеді. Бути омніфором перекладачу протипоказано. Хорошо, коли складається якесь амплуа, як в акторів. Всесильних і всезнаючих перекладачів не буває — треба знати, з ким себе порівнювати, і усвідомлювати межі можливого. Моє амплуа — складний нонфік, історична література (істфак у собі не проп’єш), біографістика, мемуаристика, історія науки, історія культури, історія ідей, дизайн, архітектура. Вага перекладацької штанги мене не лякає — завжди можна покликати когось на допомогу, зробити кілька підходів, сісти і розібратися. Але колір штанги не повинен викликати огиди.
Зі стилістичним пластом складніше. Є автори цілком «правильні», але нуднуваті. Концептуальних протипоказань, здавалося б, немає, але вдруге їх перекладати не хочеться, і тут уже все залежить від гонорару і умов. Я люблю, коли в книжці є сміх, легкість, дотепність, глибина і парадоксальність думки — словом, краса. З тих, кого я перекладав, «мої» автори: Фейнман, Стівен Хокінг, Чіполла, Талеб, принц Гаррі. Вони стилістично блискучі, перекладати їх приємно. Як казав один з моїх учителів, у хорошій книжці мають бути або жарти, або картинки. Але так щастить не завжди.
Про перекладача і авторів, які йому стилістично не подобаються, є анекдот:
— Маестро, ви так віртуозно зіграли! Це щось неймовірне! Але чому ви під час концерту постійно хмурилися?
— Розумієте, я дуже не люблю Моцарта.
Daria Moskvitina
Що б Ви самі ніколи не взялися перекладати з того, що потенційно можуть запропонувати?
Тут є два пласти: тематичний і стилістичний.
В тематичному плані я не брався би за мракобісся. За книжку, яка не вписується в мою картину світу, більш-менш консервативно-просвітницьку (з поправкою на здобутки новітніх наук про людину). Простіше кажучи, я віддаю перевагу астрономії перед астрологією. Не можна суто заради грошей перекладати те, з чим внутрішньо не згоден, це шкодить перекладацькій душі. Сюди ж іде дешевий селф-хелп у стилі «думай-і-багатій» (про це народне прислів’я «Дурень думкою багатіє»), «трансерфінг реальності» і т. ін. Я вірю в пізнання і науковий метод. Можливо, науковий метод — найбільший здобуток в інтелектуальній історії людства. З цього випливає епістемологічна ієрархія: постмодернізм натякає, що всі висловлювання про людину і світ рівноправні, але я глибоко переконаний, що це не так. Словом, книжка має проходити перевірку на внутрішньому лайнометрі.
Тварини, які їдять усе, в зоології називаються омніфорами — наприклад, ворони або ведмеді. Бути омніфором перекладачу протипоказано. Хорошо, коли складається якесь амплуа, як в акторів. Всесильних і всезнаючих перекладачів не буває — треба знати, з ким себе порівнювати, і усвідомлювати межі можливого. Моє амплуа — складний нонфік, історична література (істфак у собі не проп’єш), біографістика, мемуаристика, історія науки, історія культури, історія ідей, дизайн, архітектура. Вага перекладацької штанги мене не лякає — завжди можна покликати когось на допомогу, зробити кілька підходів, сісти і розібратися. Але колір штанги не повинен викликати огиди.
Зі стилістичним пластом складніше. Є автори цілком «правильні», але нуднуваті. Концептуальних протипоказань, здавалося б, немає, але вдруге їх перекладати не хочеться, і тут уже все залежить від гонорару і умов. Я люблю, коли в книжці є сміх, легкість, дотепність, глибина і парадоксальність думки — словом, краса. З тих, кого я перекладав, «мої» автори: Фейнман, Стівен Хокінг, Чіполла, Талеб, принц Гаррі. Вони стилістично блискучі, перекладати їх приємно. Як казав один з моїх учителів, у хорошій книжці мають бути або жарти, або картинки. Але так щастить не завжди.
Про перекладача і авторів, які йому стилістично не подобаються, є анекдот:
— Маестро, ви так віртуозно зіграли! Це щось неймовірне! Але чому ви під час концерту постійно хмурилися?
— Розумієте, я дуже не люблю Моцарта.
❤87👍26😁15👎1
Що робить нас людьми?
Зі старого Прим. пер.
Прочитав я колись книжку «Світ позавчора» Джареда Даймонда. (Офіційно заявляю, що його книжка «Зброя, мікроби і харч» — це найкращий нон-фікшн сучасності. Це навіть краще, ніж «Чорний лебідь» Талеба. За пояснювальною силою «Зброя» змагається з «Походженням видів» Дарвіна. Дорога редакція дуже рекомендує — це непересічна книжка, із тих, що з’являються раз на десятиліття.)
«Світ позавчора» — про те, чого сучасний світ може навчитися у своїх палеолітичних предків. Уявлення про них антропологи отримують, вивчаючи дикі племена в загумінках світу.
Так от, востаннє сучасні люди знаходили досучасних людей у 1930-х роках в горах Нової Гвінеї. Там жили племена, які не те що про європейців, про існування океану не знали. Відтоді всі людські створіння, навіть найвідсталіші, ходять у футболках «Адідас» і носять воду в пластмасових каністрах, романтика закінчилася.
Побачивши білих європейців, нові гвінейці дуже злякалися: у них вважалося, що після смерті люди стають білими (за винятком великих грішників). І от білі (читай мертві) люди приходять, стають табором, якісь дивні маніпуляції дивними предметами роблять і йдуть собі геть. Слів «геодезія» і «картографія» тубільці, звісно, не знали.
Що це було? І от старійшини племені відправляють кількох сміливців дослідити рештки життєдіяльності гостей. Треба з’ясувати найголовніше: по якій графі класифікувати прибульців — «люди» чи «інше».
Врешті-решт нові гвінейці постановили, що білі таки люди. Бо емпірична перевірка з’ясувала, що їхні екскременти нічим не відрізняються від тубільних.
Зі старого Прим. пер.
Прочитав я колись книжку «Світ позавчора» Джареда Даймонда. (Офіційно заявляю, що його книжка «Зброя, мікроби і харч» — це найкращий нон-фікшн сучасності. Це навіть краще, ніж «Чорний лебідь» Талеба. За пояснювальною силою «Зброя» змагається з «Походженням видів» Дарвіна. Дорога редакція дуже рекомендує — це непересічна книжка, із тих, що з’являються раз на десятиліття.)
«Світ позавчора» — про те, чого сучасний світ може навчитися у своїх палеолітичних предків. Уявлення про них антропологи отримують, вивчаючи дикі племена в загумінках світу.
Так от, востаннє сучасні люди знаходили досучасних людей у 1930-х роках в горах Нової Гвінеї. Там жили племена, які не те що про європейців, про існування океану не знали. Відтоді всі людські створіння, навіть найвідсталіші, ходять у футболках «Адідас» і носять воду в пластмасових каністрах, романтика закінчилася.
Побачивши білих європейців, нові гвінейці дуже злякалися: у них вважалося, що після смерті люди стають білими (за винятком великих грішників). І от білі (читай мертві) люди приходять, стають табором, якісь дивні маніпуляції дивними предметами роблять і йдуть собі геть. Слів «геодезія» і «картографія» тубільці, звісно, не знали.
Що це було? І от старійшини племені відправляють кількох сміливців дослідити рештки життєдіяльності гостей. Треба з’ясувати найголовніше: по якій графі класифікувати прибульців — «люди» чи «інше».
Врешті-решт нові гвінейці постановили, що білі таки люди. Бо емпірична перевірка з’ясувала, що їхні екскременти нічим не відрізняються від тубільних.
😁81❤11👍7🤯3
Забавний приклад мір і ваг
трапився в одній англійській книжці. Редакція газети пропонує герою хороший гонорар і мінімум of twenty-four column inches щотижня.
В перекладі фігурували 24 колонкових дюйми. Переклад правильний, але що це говорить українському читачеві? Про що взагалі мова? Як це перевести з однієї семіотичної системи в іншу?
Фокус у тому, що column inch — це одиниця виміру газетної шпальти. Причому в неї немає сталого розміру — колонковий дюйм однієї газети не дорівнює колонковому дюйму іншої, бо все залежить від кегля та інтерліньяжу набору.
Що в такому місці робити перекладачеві? Перевести все це діло у щось знайоме українському читачу.
1 column inch — це приблизно 30 слів. Тобто герою запропонували писати раз на тиждень колонку обсягом 700 англійських слів (24 колонкових дюймів).
трапився в одній англійській книжці. Редакція газети пропонує герою хороший гонорар і мінімум of twenty-four column inches щотижня.
В перекладі фігурували 24 колонкових дюйми. Переклад правильний, але що це говорить українському читачеві? Про що взагалі мова? Як це перевести з однієї семіотичної системи в іншу?
Фокус у тому, що column inch — це одиниця виміру газетної шпальти. Причому в неї немає сталого розміру — колонковий дюйм однієї газети не дорівнює колонковому дюйму іншої, бо все залежить від кегля та інтерліньяжу набору.
Що в такому місці робити перекладачеві? Перевести все це діло у щось знайоме українському читачу.
1 column inch — це приблизно 30 слів. Тобто герою запропонували писати раз на тиждень колонку обсягом 700 англійських слів (24 колонкових дюймів).
👍65❤23🤔4😱2
In the eye of the beholder
Є дві концептуальні теорії краси. Одна стверджує, що краса — категорія суб’єктивна. Вона, мовляв, в очах того, хто дивиться. Друга стверджує, що краса — це властивість самого об’єкту. Як, наприклад, вага або колір.
Я прихильник другої теорії. На користь нашої партії свідчить самé існування музики. Музики як такої: є акорди апріорі приємні для вуха, а є апріорі неприємні. Іншими словами, комбінація звуків приємна або неприємна для вуха незалежно від того, кому вухо належить і як воно чує. З цього випливають далекосяжні висновки про людину і світ. Те, який ви паркан на дачі збудуєте, залежить від того, на яку теорію краси ви підписалися, навіть якщо ви слів «краса» і «теорія» ніколи не чули.
Ось вам приклад з книжки Джозефа Кемпбела, ідейного отця сучасної голівудської сценаристики. Теракотова фігурка. Єгипет додинастичного періоду. 4000 років до н. е. Прописом: чотири тисячі років до нашої ери.
Поставте дизлайк, якщо ця фігурка не здається вам пронизливо, божественно красивою.
Є дві концептуальні теорії краси. Одна стверджує, що краса — категорія суб’єктивна. Вона, мовляв, в очах того, хто дивиться. Друга стверджує, що краса — це властивість самого об’єкту. Як, наприклад, вага або колір.
Я прихильник другої теорії. На користь нашої партії свідчить самé існування музики. Музики як такої: є акорди апріорі приємні для вуха, а є апріорі неприємні. Іншими словами, комбінація звуків приємна або неприємна для вуха незалежно від того, кому вухо належить і як воно чує. З цього випливають далекосяжні висновки про людину і світ. Те, який ви паркан на дачі збудуєте, залежить від того, на яку теорію краси ви підписалися, навіть якщо ви слів «краса» і «теорія» ніколи не чули.
Ось вам приклад з книжки Джозефа Кемпбела, ідейного отця сучасної голівудської сценаристики. Теракотова фігурка. Єгипет додинастичного періоду. 4000 років до н. е. Прописом: чотири тисячі років до нашої ери.
Поставте дизлайк, якщо ця фігурка не здається вам пронизливо, божественно красивою.
❤98👎49👍15🤔2