Роздуми. Signalis. Дизайн рівнів, дизайн мапи
Можуть бути непрямі спойлери

Із позитивного:
1. Мапа в грі поділена на 8 поверхів, що в свою чергу відповідає різним частинам комплексу (як то медичний поверх, кімнати персоналу, тощо). Розподіл на поверхи відіграє важливу роль в тому, як гра вибудовує темп іроладу, відкриття нових елементів тав доповненні наративу
2. За розміром та плануванням рівні можуть доволі сильно відрізнятись, що позитивно впливає на їх впізнаваність
3. Розгалуджені рвіні матимуть систему розумних коротких шляхів, що в майбутньому спрощують дорогу до безпечної кімнати (особливо під час бектрекінгу)
4. Поступове відкриття карти іеально передає відчуття прогресії, дослідження, а також клаустрофобію разом із легким страхом за життя протагоніста
5. Дизайн кожної кімнати легко читається з першого погляду та запам’ятовується
6. Наявність шорткатів дещо згладжує проблему дуже обмеженого інвентаря головної героїні

Роздуми. Signalis. Дизайн рівнів, дизайн мапи
Можуть бути непрямі спойлери

Із негативного:
1. Екран завантаження при переході між кімнатами. Кожного разу. А таких переходів за одне проходження у вас будуть сотні
2. Робота камери на рівні занадто сильно працює на хорорну складову, а не на гравця.
Персонаж може бути не в центрі екрану, оскільки камера відстає від руху персонажа.
Ізометрія разом із відставанням камери роблять рух вгору (особливо по коридору) дуже болючим та неприємним. Противник, що скоріш за все вже чекає на вас там, з’явиться на екрані вже коли буде в кількох кроках від вас
3. Необхідність виписувати чи запам’ятовувати, де були пропущені предмети, оскільки гра вам цього не підкаже, а бігати і шукати їх буде марнуванням ресурсів (остаточно вбити ворогів ви можете лише термітною шашкою, а значить вам доведеться або кілька разів вбивати противника, або ж намагатись проскочити повз)

Окремо хотів би виділити те, як гра дражнила дробовиком. Ось два скріншота того, як його презентували, та момент, коли я нарешті до нього дійшов. Все просто, елегантно і так ефективно!