tgoop.com/progresstech/567
Last Update:
15 вересня 1956 року почалася експлуатація другого у світі пасажирського реактивного літака, допущеного до регулярного масового перевезення пасажирів, — радянського лайнера Ту-104. Ця машина стала етапною, як для радянської авіаційної промисловості, так і для радянських авіаліній, залишивши після себе яскравий, хоч і не цілком однозначний, слід.
Цікаво, що Ту-104 з'явився не на порожньому місці, а був створений на базі бомбардувальника Ту-16.
Слід зауважити, що таким шляхом до цього йшли не тільки радянські, але, часто, й західні інженери, у тому числі фахівці компанії Boeing. Саме так з'явився, наприклад, перший у світі пасажирський літак з гермокабіною - Boeing 307.
Якраз наявністю такого пращура пояснюється цілий ряд екстравагантних для пасажирського літака елементів, як, наприклад, гальмівні парашути (!) замість реверсу двигунів.
Втім, навіть такий «новий» літак все одно був чималим кроком уперед. Під нього реконструювалися злітно-посадкові смуги, збільшувалася їх довжина, покращувалося покриття.
Саме з появою Ту-104 в аеропортах стали широко впроваджуватися спецавтомобілі — аеродромні тягачі, машини для заправки паливом, водою та киснем, багажні машини, автоліфти й нарешті — самохідні трапи.
Почала працювати система оформлення квитків, реєстрації багажу, з'явилися автобуси для пасажирів.
На Ту-104 різко зріс рівень комфорту: на борту були встановлені м'які анатомічні крісла зі спинкою, яка регулювалася, у польоті надавалося гаряче харчування та напої, стюарди перед вильотом проводили обов'язковий інструктаж з безпеки, і т. п.
Таким чином, саме на Ту-104 у кінці 50-х був вперше на радянському просторі впроваджений стандарт обслуговування на борту літака, звичний у наш час.
P.S. Виробництво Ту-104 почалося, коли вже були оприлюднені висновки комісії з вивчення причин катастроф першого у світі англійського реактивного пасажирського літака DH.106 Comet, тож радянський лайнер зміг щасливо уникнути можливих проблем з втомним руйнуванням. Але йому судилося познайомити авіаційних фахівців з іншим, тоді невідомим, але дуже небезпечним явищем — різко обмеженими вертикальними турбулентними потоками повітря на великій висоті, яке отримало згодом назву «висотна турбулентність ясного неба». Попадання у такий потік не розрахованого на це літака приводило до виникнення «підхоплення»: різкого неконтрольованого набору висоти, виходу на критичні кути атаки, втрати швидкості, звалювання та переходу в інтенсивний плоский штопор.
BY Progresstech-Ukraine

Share with your friend now:
tgoop.com/progresstech/567