КУДИ ВСТУПАТИ?

Йосиф Шумлянський, львівський єпископ кінця 17 століття, радить батькам, куди відправляти дітей на навчання.

Поряд із львівськими, ярославськими та краківськими школами він згадує і про відому київську школу, засновану Петром Могилою ще за польських королів:

Сꙋтъ з҆̀ ласки Бж҃ои шкѡли, не тол̾ко тꙋтъ въ Лвовѣ, в҆̀ Ꙗрославю, в҆̀ Краковѣ, але и в҆̀ Кієвѣ, єще за державы наѧснѣйшихъ монархѡвъ крол̾ѡвъ пол̾скихъ, а за ѡсобливымъ старан̾єм҆̀ бл҃женнои памѧти преѡсвщ҃еннагѡ метрополити Кієвскагѡ, и всеѧ Рѡссїи; гд҇ⷭна ѡⷮца Петра Могили зафꙋндоваⷩїє.

Далі згадано про забуту нині школу у Гощі:

сꙋтъ и ближей наⷭ в҆̀ Гойщи, дорога тежъ за оуспокоєн̾ємъ мѡнарховъ христїѧнскихъ, хвала Бг҃ꙋ вол̾наѧ, такъ з Кієва до наⷭ, ꙗкѡ и ѡⷮ наⷭ до Кієва;

Шумлянський дає настанову батькам, щоби вони відпускали дітей на навчання і не шкодували коштів на їхню освіту:

Тамъ же чеⷭнⷮїи ѡⷮцеве сынѡвъ своихъ длѧ наꙋки посылайте, коштꙋ не жалꙋйте, а єсли́ не маєшъ що дати, дай же мꙋ ѡⷮцевскоє накаꙁанїє, кажи ємꙋ длѧ наꙋки где хочетъ вендровати, и многѡ оутерпѣти, горекъ бо корен̾ оученїѧ, але напотоⷨ сладок҆̀, и бꙋдеш҆̀ мѣти з҆̀ негѡ оутѣхꙋ

Ті батьки, що не дають своїм дітям здобути освіту, позбавляють їх перспектив і будуть відповідати перед Богом:

А єсли тогѡ сынови заборонишъ, то и ємꙋ фортꙋнꙋ, щастѧ, дорогꙋ загородишъ, и самъ Бг҃ꙋ даси ѡⷮвѣтъ, же боронилесь сынови тогѡ, чим҆̀ сѧ моглъ Бг҃ꙋ, и Цр҃квѣ єгѡ ст҃ой прислꙋжити.

Якщо ж батькам здається, що до Києва все ж таки далеко, то вони можуть відправити дітей вчитися до вже згаданої Гощі. Там їх навчать руського церковнослов'янського, польського, а також латинського письма:

А єжели комꙋ здаєтъ сѧ до Кієва далекѡ, посылай теды до Гойщи, можетъ и тꙋтъ пооучити сѧ добре, такъ рꙋского словеⷩскагѡ,́ ꙗкѡ и пол̾скаⷢ и латиⷩскагѡ писма и ꙗꙁыка,
ꙗ самъ мѣю, и мѣти ѡбѣцꙋю на таковыхъ моє пастырскоє окѡ.

А куди вступали (би) ви?

Йосиф Шумлянський. Метрика. Львів, 1687


| Літопис |