«День, коли сонце більше не зійшло» — виходить історія Нейта!

Це точно читатиму. Писала про «першу» частину «Ніч, коли згасли зорі» тут.

А тут внесла її у свій топ-12 книжок 2024 року.

Історії самостійні, розповідь від інших героїв, але відповідно вони повʼязані.

Передзамовити «День, коли сонце більше не зійшло» можна на сайті видавництва.

А що як у історії є інший бік?..
Чи знаєте ви, яким було життя Нейта до зустрічі з Фінном? Якими були його вподобання та переживання? Та як він опинився у цій екстраординарній компашці?
Одного дня у старшій школі «Лашер Хай», де навчається Нейт, з’являється новенький — Фінн Гольц. Потайливий, із вогняною харизмою і постійно похмурий, він одним поглядом пробиває тріщину в загородженому серці Нейта. Не маючи жодних шансів проти впливу хлопця, як і пояснень щодо своєї реакції, він відчуває, що Фінн неодмінно переверне його життя догори дриґом. Тільки от незрозуміло, чи це спілкування спалить парубку крила, чи навпаки — допоможе знайти своє справжнє покликання…

in book we trust

Чи самі ми в космосі?

Це питання, яке ставить собі, мабуть, кожна людина. Про це знято купа фільмів, написані книжки, а ще створені пісні.

Але якщо треба більш ґрунтовно підійти до цього питання й по-справжньому його дослідити, тут допоможе хороший нонфікшн. Наприклад, ось ця книга — «Екзопланети. Пошуки нової Землі у глибинах космосу». Її написала Ліза Калтенеґґер — австрійська астрономка, що спеціалізується на моделюванні екзопланет і пошуку позаземного життя.

До речі, ось вам промокод на 10% знижку на цю книгу на сайті «Бородатого Тамарина»: exoplanets10

І саме про цей пошук вона пише у книзі. Публікую тут дві короткі історії про те, чому інші цивілізації досі не прилетіли до нас або просто не вийшли на ґуґл-міт зв’язок, а ще про те, а як взагалі з ними говорити, якщо що?

👽Чому інші цивілізації досі не вийшли з нами на зв’язок?

Уявіть: ви можете відвідати лише дві планети. Перша — на 5 тисяч років молодша за Землю, а друга — на 5 тисяч років старша. Обидві мають ознаки життя й таку саму відстань від вас. Яку оберете? Коли б я не ставила це питання, більшість обирає старшу, розвиненішу планету. Припустімо, такий вибір постав перед уявною позаземною цивілізацією. За такою логікою, наша приголомшлива планета стає трохи менш цікавою. Повірте, Земля — моя улюблена планета, але технологічно ми — зовсім початківці. Так, 12 астронавтів побували на поверхні Місяця, але поки людство навіть не досягло найближчої планети, а найближчої зорі — і поготів.

Якщо є варіанти, то чи справді Земля — найкращий із них (наразі)? За оптимістичним сценарієм, згідно з яким в космосі вже давно товаришують, Земля досі перебуває на стадії борсання у пісочниці. Припущення, що якби хтось хотів вийти на зв’язок із нами, то зробив би це одразу, здається дещо хибним. Це робить Велику тишу менш моторошною.

👨‍💻А як спілкуватися з іншопланетними цивілізаціями?

Якщо ми колись знайдемо іншу цивілізацію, з якою зможемо поспілкуватися через радіосигнали чи видиме світло, що є значно швидшими за космічний корабель, я часто міркую над тим, які питання поставити. І як питати? Навряд чи вони розумітимуть англійську, китайську, іспанську чи якусь із тисяч інших мов нашої планети. Такий досвід зведеться до, скажімо, розмови людини з медузою. Я пробувала. Не вразило. Тоді медуза була зовсім близько. Я бачила й могла доторкнутися її (та завагалася), прагнула почути будь-який можливий звук від неї, щоб вивчити її мови (безрезультатно).

Зауважте: я не експертка з міжвидового інформаційного обміну, хоча у світі існують науковці, що вивчають комунікацію, між, наприклад, дельфінами, китами, шимпанзе й собаками, — у них, мабуть, виходить краще. Щоб розуміти інші види, потрібно спостерігати за їхніми діями та візуальними сигналами, а ще трактувати звуки. Це нелегко. Уявіть, наскільки тяжче ось так зрозуміти цивілізації, яких навіть не бачиш. Спроби розвиненої міжзоряної цивілізації поговорити з менш розвиненою — це як намагатися розкусити рухи зграї риб: динамічні, послідовні, навіть красиві, але наміри однаково — незрозумілі.

Хай людство лише пробує комунікувати з іншими видами, цивілізації, що подорожують космосом, усе ж таки мусять мати щось спільне з нами. Аби віднайти інші цивілізації й спілкуватись крізь космічні відстані, вони мають розуміти, як працює космос. І хоча людство випробувало різні способи, від ворожінь на кавовій гущі до здогадів, та є лише один точний метод зрозуміти, як рухаються планети, працюють космічні апарати чи поширюються радіосигнали, — науковий.

Він із вами не церемониться і не хвилюється за ваші очікування, та це його найбільша сила: з новими фактами находять нові ідеї — на зміну застарілим уявленням. Науковий метод змушує мати справу лише із правдивою інформацією — дороговказом для будь-якого виду, що хоче знайти нові планети, надсилати й отримувати повідомлення, ба більше — винайти безпечний спосіб мандрувати космосом.

Купуйте книгу зі знижкою 10% ось тут. Промокод: exoplanets10

in book we trust

Книжкова країна прислала подарунок як судді Премії блогерів. У боксі — гра «Борщ».

І це прям дуже прикольно. Є збірка рецептів різних борщів і гра, де потрібно «полювати» на інгредієнти і готувати за рецептом. Є такі, де потрібна риба!

Хто вже грав — а якщо я не перша приготувала борщ, але за інгредієнтами в мене більше балів — я перемогла?

Дякую Книжковій країні і партнерам — ресторану «Стрічка», через який я вихідними проходила, а наступними таки зайду. Промо-бокси працюють)

in book we trust

🎁Даруємо найпопулярнішу книгу Девіда Мітчелла, нарешті видану українською
⠀
УМОВИ:

☁️підпишіться на канал in book we trust
☁️підпишіться на канал Книжковий дворф
☁️натисніть «Беру участь»
☁️перешліть цей допис друзям.
⠀
Ім'я переможця зʼявиться за тиждень —21.09 під оригінальним дописом.
Нехай щастить❤️‍🔥

Кількість переможців: 1
Дата закінчення: 21.09.2025 18:18

Сказав це вчора на презентації, скажу і тут — український переклад «Атласу хмар» (як і переклад інших текстів Девіда Мітчелла) — це подія, про яку варто говорити якомога більше.

Так виходить, що кожного разу, як хтось бачить одруківки в книжках, недолугий переклад або переклад не мовою оригіналу — про це починають писати всюди. Але куди важливіше звертати таку масову увагу саме на хороші приклади перекладів. Бо це, як мінімум, доводить перекладачам, що вони не дарма так сильно приділяли цьому увагу й витратили купу часу.

Детальніше про переклад «Атласу хмар» можна почитати ось тут в тексті на «Суспільному», або в цьому інтерв’ю редактора «Жоржа» Романа Трифонова «Сенсору».

Тому звертайте увагу не лише на проблемні переклади, а й на чудові. У Девіда Мітчелла вони неперевершені.

in book we trust