tgoop.com/inbookwetrust/5915
Last Update:
«Текст хоче, аби його читали» — трохи про «Атлас хмар» Девіда Мітчелла
Сьогодні модерувала розмову про «Атлас хмар» Девіда Мітчелла. Нам виділили в програмі хороший день і час, але за це треба «платити» — всього 45 хвилин. І сюди ж ще питання із залу.
Про саму роботу над текстом можна говорити годинами. Спікерів слухати саме задоволення. Тому, розуміючи, що це мало — я даю посилання на матеріали, які згадувала і обіцяла, що вони дадуть вам більше інформації.
«Культ Критики»
«Текст хоче, аби його читали»: розмова з Остапом Українцем про переклад, видавничу справу й роль літератури в часи виснаги
Інтервʼю із перекладачем «Атласу хмар» Остапом Українцем від Марії Копаньової — літературознавиці та літоглядачки.
Скажу чесно, я цю статтю читала разів 5 мінімум) То таки звучить високополично/академічно, на перший погляд. Але якщо вдуматись про що говорить Остап — це дуже круті коментарі.
Вся та екзотична лексика, яка є екзотичною для нас, коли ми будемо читати переклад, — екзотична і для читача оригіналу. Проте текст роману написаний в такий спосіб, що, навіть не знаючи деталей, ми можемо зрозуміти загальне семантичне поле, в якому ця лексика функціонує. Ми можемо зрозуміти, про що говорить Адам Юїнґ, і додатково для себе зачудуватися багатством його вокабуляру, а також його власною чудністю, оскільки він як нотар має взагалі доволі характерний стиль. І, скажімо, коли ми дізнаємося, що місцеве населення полінезійських островів «старанкуватїлі & пустулярні від гакі-гакі», текст говорить нам про те, що ці два прикметники негативно конотовані, це наслідки якоїсь хвороби, яка називається «гакі-гакі», тому що весь контекст в цьому місці говорить про хвороби, принесені туди, які косять місцеве населення. Тобто текст хоче, щоб його читали. І мені видається, що «Атлас Хмар», власне, належить до тих текстів, які винагороджують це уважне читання.
Розумію, може воно на ніч і ту мач, але спробуйте.
«Суспільне Культура»
Мандрівка крізь часи, континенти і жанри: чим цікавий «Атлас хмар» Девіда Мітчелла в українському перекладі
Журналістка Оксана Заблоцька в розмові з редактором Романом Трифоновим та обома перекладачами «Атласу хмар» Катериною Дудкою та Остапом Українцем.
Ще одним ребусом виявився розділ «Листи із Зедельґема». Події цієї частини відбуваються у вигаданому бельгійському містечку в 1931 році. Оповідь розгортається в листах від Роберта Фробішера, бідного бісексуального музиканта, від якого всі відреклися, його коханцю. Розділ вирішили перекласти в стилі українських неокласиків.
І далі прям в серденько — цитата редактора «Атласу хмар» Романа Трифонова з розмови для медіа «Сенсор».
Якщо тобі здається, що тебе ніхто не розуміє, і це відчуття затягує тебе в глибоку депресію, може несподівано виявитися, що колись давно голландський писар на острові біля берегів Японії відчував те саме в геть інших обставинах і ви вдвох могли б чудово зрозуміти одне одного. Існування цього зв’язку з чиєюсь душею, про яку ви навіть ніколи не знали, — одна з дуже важливих для читачів ідей Мітчелла.
Девід Мітчелл любить усе зациклювати) Тому як омаж — я повернусь на початок, нагадавши цитату Остапа Українця про те, шо «текст хоче, щоб його читали». Дуже сподіваюсь, що вам після презентацій, дискусій і розмов захотілось прочитати Девіда Мітчелла. Памʼятаємо, за уважне читання він вигородить.
in book we trust
BY in book we trust
Share with your friend now:
tgoop.com/inbookwetrust/5915