Відтак я подивився на верхній аркуш із назвою — «ЗАВОДНИЙ АПЕЛЬСИН» — і промовив:

— Книжка якось по-дебільному названа. Де це чувано?

Так, у мене з собою «Заводний апельсин» Ентоні Берджесса.

in book we trust

Мені не вистачає таких книжок.

Зараз читаю «Ми легіон (ми Боб)», яка вийшла українською у новому видавництві Lobster.

Це історія про Роберта Йогансена, який має непогане життя. Він хороший інженер, успішний бізнесмен, тільки нещодавно вдало продав свою компанію. І ще Боб вирішив дати дозвіл на кріозаморозку своєї голови після смерті. Йому обіцяють, що потім знайдуть відповідне тіло й він продовжить життя.

Це все його плани на далеке майбутнє, але відразу на початку книжки Боба збиває машина й він помирає. А прокидається вже через 117 років, у 2133 році. Спойлер — тіло до голови не знайшли, і голови взагалі не залишилось. Він прокинувся просто як комп’ютерна програма, але зі своїм розумом, гумором, власними спогадами та емоціями.

І ось тут починається нове життя Боба: він адаптовується до реалій нового століття та намагається змиритися з тим, що всі, кого він знав, вже померли. А ще він відразу потрапляє під жорсткий відбір, і якщо він його не пройде, то Боба просто відключать.

Чому варто прочитати цю книгу?

По-перше, тут цікава зав’язка: людина помирає, її свідомість зберігають і створюють цифрову копію. Тому вже постають питання: а що буде далі? Чи дійсно це та сама людина і як довго він зможе вважати себе людиною? Та і взагалі, що тепер очікує на Боба в його новому світі?

По-друге, тут багато гумору, що часто велика перевага. Але якщо цей гумор смішний і доречний. Тут автор, Денніс І. Тейлор, вміло працює з жартиками, тому все ок.

До речі, про автора. Він сам був програмістом і каже, що Боб — це той, ким би я хотів бути: інженером і фізиком, розумним, дотепним і мислячим.

Отже, замовляйте «Ми легіон (ми Боб)» ось тут. І ще момент: це перша частина серії «Всесвіт Боба», наступні частини теж вийдуть у видавництва, тому підписуйтесь на них теж, щоб слідкувати за анонсами.

in book we trust

Чому тексти Василя Стефаника похмурі? Бо він ріс на згаданих казках.

Це припущення від спікерів. А в цілому була дуже весела подія.

Встигли голосуванням порахувати, кому відгашували сірниками переляк. Дізналась, що собачу шерсть підкурюють, щоб не знаю нащо, не почула, але Ґутік мав би напрягтись 😅

Смішні і дотепні тексти, але в захваті я від того, що хтось це видає. А ви купуйте! Це про нас.

in book we trust

Другий наклад роману «Амок» Артема Поспєлова закінчився на складі

З чим його (Артема) й вітаємо!

Нещодавно їздила у фотостудію, яка по-сусідству з Клоузером, то згадувала «Амок». Бо там про цей клуб є.

in book we trust

Кому показувати своє справжня я?

З презентації «Впусти того, хто потрібен» Йона Айвіде Ліндквіста.

Говорили на ній зокрема:

• про те, чому шведська екранізація цього тексту «зіграла» краще, ніж голлівудська версія;

• про момент, коли в житті зʼявляється хтось, кого ти готовий впустити. А разом із цим водночас — самотність. Страх, що людина покине, страх, що вона виявиться монстром;

• про «антистиль» Ліндквіста, який не ставить знаків оклику чи питань, де по тексту це потрібно. Змушує цим сповільнитись і затриматись, бути в тумані, притаманному сетингу роману.

З анотації:

Зима 1981 року в робітничому передмісті Стокгольма. Люди потоками снують у метро, підлітки нюхають клей у підвалі, гіркі п’яниці нидіють у китайському ресторанчику. Дванадцятирічний Оскар сидить і читає романи жахів. Він мріє стати месником, щоб нарешті поквитатися зі шкільними мучителями. У сусідньому Веллінгби з надзвичайною жорстокістю вбивають хлопчика. Життя в Блекеберзі ось-ось зміниться, і всіх причетних поволі затягує в незбагненний зловісний вир. Але для Оскара все інакше: він зустрічає своє перше кохання, дівчину на ім’я Елі, яка нещодавно переїхала у його рідне місто...

Переклад зі шведської Анни Білої.

Українською книжка вийшла у видавництві «Богдан». На сайті ще висить на передпродажі, то можна вхопити по хорошій ціні.

in book we trust