tgoop.com/inbookwetrust/5714
Last Update:
Чи можна домовитись із монстрами? Чи варто рятувати дітей тирана і чому так важко сказати правду
«Убивця лісу», Прімі Мохамед
Книжку, яку ми читали в рамках проєкту спільноти «Бабай» «Чи боїшся ти темряви» у парі з «Будинком Старлінгів». Про те, що спільного в цих книжках трохи згодом. Про «будинок» вже написала тут.
Що стосується «Убивці лісу» — нічого подібного я, мабуть, давно не читала. От хіба що манґу Happy Land.
В «убивці» неймовірний кінець, який дуже багато чого пояснює і до якого нас надзвичайно майстерно підвели.
З анотації ми знаємо, що малі діти Тирана зайшли в проклятий Північний ліс, з якого вийти можна лиш протягом доби. Зробити це майже нереально. І лиш Веріс єдина, кому колись уже вдалось зайти і повернутись. Саме її відправляє Тиран на пошуки дітей, а інакше все її селище спалять до тла.
Чому Веріс колись вдалось вийти з проклятого лісу? Чи можна звідти вийти такою, як зайшла? Яку ціну вона готова заплатити та, хто насправді убивця лісу? Кого зрештою рятує Веріс? Відьма вона чи в чому розгадка її сили?
Концептуально це для мене дуже сильна та жорстка історія. Про травми, привиди минулого, вибір. Які ж неймовірно важкі питання ставлять ті монстри в лісі. Фентезійні перешкоди, які мають дуже тонкий психологічний і філософський підтексти. І скажіть, чи взагалі є відповіді на такі питання?
Чому з лісу треба вийти за добу?
Ну всі ми з фільмів памʼятаємо, що розслідування зникнення треба починати негайно. І якщо не знайти людину, яка зникла, в першу добу, то далі шанси зменшуються. Воно ж логічно — від того, що умовний дощ може змити сліди до того, що очевидці у спогадах починають плутатись. От і тут так. І цей таймінг додає по тексту шаленої напруги. Але спілкування з монстрами таке цікаве і ти ловиш себе на думці — хай би ще довше Веріс блукала, а потім розумієш, наскільки це насправді жорстоке побажання. Моральні дилеми з тексту вже й нас дібрались?
Хто убивця?
Вирішувати вам. Особливо час подумати, а що взагалі може убивати? Не українців, а загалом людей. Для мене це —
Символізм
Його багато. Починаючи з імені головної героїні. До речі, про імена як раз тут таки особливо багато.
А на початку поста звернули увагу, який саме ліс? Північний. А ми вже знаємо завдяки Фостеру, що такі штуки як сторони світу автори зазвичай обирають не дарма. І щось мені підказує, що Прімі Мохамед це як раз той випадок.
У книзі менш як 200 сторінок, це повість, але на клубі можна безкінечно її обговорювати. Що ми й робили в неділю. Не безкінечно, але важливих тем торкнулись.
«Убивця лісу» — майстерно, моторошно, глибоко.
Українською в «Жоржа».
in book we trust
BY in book we trust
Share with your friend now:
tgoop.com/inbookwetrust/5714