in book we trust

«Історія світу в 6 склянках» від журналіста і письменника Тома Стендіджа, і моя історія про 🚩

До речі, Тома Стендіджа як журналіста, можна почитати українською на нашому Forbes. Ось тут.

Розкажу вам історію зі свого життя, а потім історію із книжки.

Колись моя подруга була на побаченні. І цей хлопець запропонував купити води, бо жарко, літо. Окей, вона й замовляє — 0,5 негазованої води. І він такий: «Та ну, витрачати гроші на те, що можна попити з крану? Замов хоча б газовану, щоб не обідно було гроші витрачати». Чи це 🚩? Абсолютно.

От якби він сказав, що «ох, знали б ви яких раніше зусиль вартувало те, щоб придумати і зробити газовану воду — дивились би на неї з більшою повагою, візьми газовану». Чи лишився би він при цьому 🚩? Безумовно. Але хочаб була додаткова вартість у вигляді цікавої історії.

А зараз цікава історія вже з книжки:

«Напій, який став прямим предком кока-коли та інших штучно газованих безалкогольних напоїв, виготовив, хоч як це дивно, англійський священник і науковець Джозеф Прістлі близько 1767 року в одній броварні у Лідсі. Прістлі, попри свої нетрадиційні релігійні погляди та сильне заїкання, був передусім священником, але знаходив час і на наукові дослідження. Він жив біля броварні й зацікавився газом, який виходив бульбашками з чанів для бродіння. На той час він називався fixed air.

Використовуючи броварню як лабораторію, Прістлі взявся досліджувати властивості цього загадкового газу. Для початку він підніс свічку до поверхні пива, яке брадило, і побачив, що потік газу загасив полумʼя. Дим від свічки ненадовго залишився в потоці, зробивши його видимим, і виявилося, що газ виходив за краї чана і спускався до підлоги. Це означало, що він важчий за повітря. А переливаючи над чаном воду з однієї склянки в іншу, Прістлі домігся того, що газ розчинився у воді, зробивши й «шипучою і надзвичайно приємною на смак». Нині цей газ відомий як вуглекислий, а така вода — як газована, або содова».

Про газовану воду — це відповідно з розділу, присвяченому кока-колі. І тут і про славнозвісну коку, і про те, чи є в кока-колі кофеїн/ кокаїн. І про Якоба Швеппа, по прізвищу ви вже самі розумієте, про який напій мова. 

Класна книжка, обожнюю такий нонфікшн, після якого ти стала на пінту розумніша. 

Українською вийшла у «Жоржа».

in book we trust

27🔥24😁11❤7👍2🐳1💅1

www.tgoop.com/inbookwetrust/5711

1.84K viewsValentyna Komar, edited  Jul 29 at 15:16

«Історія світу в 6 склянках» від журналіста і письменника Тома Стендіджа, і моя історія про 🚩

До речі, Тома Стендіджа як журналіста, можна почитати українською на нашому Forbes. Ось тут.

Розкажу вам історію зі свого життя, а потім історію із книжки.

Колись моя подруга була на побаченні. І цей хлопець запропонував купити води, бо жарко, літо. Окей, вона й замовляє — 0,5 негазованої води. І він такий: «Та ну, витрачати гроші на те, що можна попити з крану? Замов хоча б газовану, щоб не обідно було гроші витрачати». Чи це 🚩? Абсолютно.

От якби він сказав, що «ох, знали б ви яких раніше зусиль вартувало те, щоб придумати і зробити газовану воду — дивились би на неї з більшою повагою, візьми газовану». Чи лишився би він при цьому 🚩? Безумовно. Але хочаб була додаткова вартість у вигляді цікавої історії.

А зараз цікава історія вже з книжки:

«Напій, який став прямим предком кока-коли та інших штучно газованих безалкогольних напоїв, виготовив, хоч як це дивно, англійський священник і науковець Джозеф Прістлі близько 1767 року в одній броварні у Лідсі. Прістлі, попри свої нетрадиційні релігійні погляди та сильне заїкання, був передусім священником, але знаходив час і на наукові дослідження. Він жив біля броварні й зацікавився газом, який виходив бульбашками з чанів для бродіння. На той час він називався fixed air.

Використовуючи броварню як лабораторію, Прістлі взявся досліджувати властивості цього загадкового газу. Для початку він підніс свічку до поверхні пива, яке брадило, і побачив, що потік газу загасив полумʼя. Дим від свічки ненадовго залишився в потоці, зробивши його видимим, і виявилося, що газ виходив за краї чана і спускався до підлоги. Це означало, що він важчий за повітря. А переливаючи над чаном воду з однієї склянки в іншу, Прістлі домігся того, що газ розчинився у воді, зробивши й «шипучою і надзвичайно приємною на смак». Нині цей газ відомий як вуглекислий, а така вода — як газована, або содова».

BY in book we trust