Де взяли бомжа для фото?
Щось мені це питання одразу спокою не давало.
Я собі подумала, ну це ж треба десь взяти «бомжа». Де? Купити фото на стоках? Сфотографувати якогось справжнього? Але ж треба дозвіл? Та і бомж на фото видно, що не так давно «бомжує». Реально мені схожий на одного з героїв книжки. Ну, одним словом, не буду довго мучити — на обкладинці автор 😅 В образі.
Книжку позавчора купила і за вечір одразу і прочитала.
Бомжі не тільки метафоричні, а цілком реальні. Четверо безхатьків шукають у Макіївці як перебути зиму. Крім цього, мають принципову позицію говорити українською. За що отримують ще більше гейту. Зокрема від таких же бомжів, але російськомовних.
В мене перевидання — книга написана у 2012 році. Про її «пророчість» красномовно розкаже уривок на фото.
Ображає Донбас.
Бачила й такі коменти про текст. Як на мене, не ображає. Автор сам з Макіївки, в одній із статей прочитала, що згідно з його словами — Донбас у тексті змальований у позитивніших відтінках, ніж було насправді.
Кінець, який все зіпсував.
Зустрічала подібне у відгуках. Мені ж навпаки кінець дуже сподобався. Ще більше спонукає до роздумів.
Як це розмовляти українською в Макіївці (у 2012 році)?
Неодноразово на Клубах ми обговорювали, що читати українською, говорити українською, бути в українському контексті на Заході України і на Сході, та навіть на Півдні — величезна різниця. Десь це звичайне повсякденне життя, а десь це боротьба. На жаль.
Обовʼязково куплю ще щось від Олексія Чупи. «Бомжів Донбасу» можу радити. Читається дуже легко й швидко. Навіть трішки політології є в альтернативній історії України, що в другій половині книжки. До речі, багато символів. Коли будете читати, зверніть увагу, хто саме біди наробить яричам.
in book we trust
Щось мені це питання одразу спокою не давало.
Я собі подумала, ну це ж треба десь взяти «бомжа». Де? Купити фото на стоках? Сфотографувати якогось справжнього? Але ж треба дозвіл? Та і бомж на фото видно, що не так давно «бомжує». Реально мені схожий на одного з героїв книжки. Ну, одним словом, не буду довго мучити — на обкладинці автор 😅 В образі.
Книжку позавчора купила і за вечір одразу і прочитала.
Бомжі не тільки метафоричні, а цілком реальні. Четверо безхатьків шукають у Макіївці як перебути зиму. Крім цього, мають принципову позицію говорити українською. За що отримують ще більше гейту. Зокрема від таких же бомжів, але російськомовних.
В мене перевидання — книга написана у 2012 році. Про її «пророчість» красномовно розкаже уривок на фото.
Ображає Донбас.
Бачила й такі коменти про текст. Як на мене, не ображає. Автор сам з Макіївки, в одній із статей прочитала, що згідно з його словами — Донбас у тексті змальований у позитивніших відтінках, ніж було насправді.
Кінець, який все зіпсував.
Зустрічала подібне у відгуках. Мені ж навпаки кінець дуже сподобався. Ще більше спонукає до роздумів.
Як це розмовляти українською в Макіївці (у 2012 році)?
Неодноразово на Клубах ми обговорювали, що читати українською, говорити українською, бути в українському контексті на Заході України і на Сході, та навіть на Півдні — величезна різниця. Десь це звичайне повсякденне життя, а десь це боротьба. На жаль.
Обовʼязково куплю ще щось від Олексія Чупи. «Бомжів Донбасу» можу радити. Читається дуже легко й швидко. Навіть трішки політології є в альтернативній історії України, що в другій половині книжки. До речі, багато символів. Коли будете читати, зверніть увагу, хто саме біди наробить яричам.
in book we trust
❤84👍12🔥8😁4💊2
tgoop.com/inbookwetrust/4619
Create:
Last Update:
Last Update:
Де взяли бомжа для фото?
Щось мені це питання одразу спокою не давало.
Я собі подумала, ну це ж треба десь взяти «бомжа». Де? Купити фото на стоках? Сфотографувати якогось справжнього? Але ж треба дозвіл? Та і бомж на фото видно, що не так давно «бомжує». Реально мені схожий на одного з героїв книжки. Ну, одним словом, не буду довго мучити — на обкладинці автор 😅 В образі.
Книжку позавчора купила і за вечір одразу і прочитала.
Бомжі не тільки метафоричні, а цілком реальні. Четверо безхатьків шукають у Макіївці як перебути зиму. Крім цього, мають принципову позицію говорити українською. За що отримують ще більше гейту. Зокрема від таких же бомжів, але російськомовних.
В мене перевидання — книга написана у 2012 році. Про її «пророчість» красномовно розкаже уривок на фото.
Ображає Донбас.
Бачила й такі коменти про текст. Як на мене, не ображає. Автор сам з Макіївки, в одній із статей прочитала, що згідно з його словами — Донбас у тексті змальований у позитивніших відтінках, ніж було насправді.
Кінець, який все зіпсував.
Зустрічала подібне у відгуках. Мені ж навпаки кінець дуже сподобався. Ще більше спонукає до роздумів.
Як це розмовляти українською в Макіївці (у 2012 році)?
Неодноразово на Клубах ми обговорювали, що читати українською, говорити українською, бути в українському контексті на Заході України і на Сході, та навіть на Півдні — величезна різниця. Десь це звичайне повсякденне життя, а десь це боротьба. На жаль.
Обовʼязково куплю ще щось від Олексія Чупи. «Бомжів Донбасу» можу радити. Читається дуже легко й швидко. Навіть трішки політології є в альтернативній історії України, що в другій половині книжки. До речі, багато символів. Коли будете читати, зверніть увагу, хто саме біди наробить яричам.
in book we trust
Щось мені це питання одразу спокою не давало.
Я собі подумала, ну це ж треба десь взяти «бомжа». Де? Купити фото на стоках? Сфотографувати якогось справжнього? Але ж треба дозвіл? Та і бомж на фото видно, що не так давно «бомжує». Реально мені схожий на одного з героїв книжки. Ну, одним словом, не буду довго мучити — на обкладинці автор 😅 В образі.
Книжку позавчора купила і за вечір одразу і прочитала.
Бомжі не тільки метафоричні, а цілком реальні. Четверо безхатьків шукають у Макіївці як перебути зиму. Крім цього, мають принципову позицію говорити українською. За що отримують ще більше гейту. Зокрема від таких же бомжів, але російськомовних.
В мене перевидання — книга написана у 2012 році. Про її «пророчість» красномовно розкаже уривок на фото.
Ображає Донбас.
Бачила й такі коменти про текст. Як на мене, не ображає. Автор сам з Макіївки, в одній із статей прочитала, що згідно з його словами — Донбас у тексті змальований у позитивніших відтінках, ніж було насправді.
Кінець, який все зіпсував.
Зустрічала подібне у відгуках. Мені ж навпаки кінець дуже сподобався. Ще більше спонукає до роздумів.
Як це розмовляти українською в Макіївці (у 2012 році)?
Неодноразово на Клубах ми обговорювали, що читати українською, говорити українською, бути в українському контексті на Заході України і на Сході, та навіть на Півдні — величезна різниця. Десь це звичайне повсякденне життя, а десь це боротьба. На жаль.
Обовʼязково куплю ще щось від Олексія Чупи. «Бомжів Донбасу» можу радити. Читається дуже легко й швидко. Навіть трішки політології є в альтернативній історії України, що в другій половині книжки. До речі, багато символів. Коли будете читати, зверніть увагу, хто саме біди наробить яричам.
in book we trust
BY in book we trust
Share with your friend now:
tgoop.com/inbookwetrust/4619