Який вихід?

По-перше. Ми маємо вибирати ту допомогу, яку погоджено і «законтрактовано». Мова насамперед, про Ukraine Facility, де, на жаль, ми маємо відставання від плану. На середину червня не було виконано чверть індикаторів на І квартал (3 з 16) та 72% (8 з 11) індикаторів – на ІІ квартал.

Україна вже не отримала через це перший транш допомоги від ЄС за програмою Ukraine Facility, оскільки через невиконання плану до Єврокомісії не подавали відповідний Звіт, і ми наближаємось до того, щоб зірвати і другий транш, тому надання допомоги залишається доброю волею ЄК.

Але постановка питання з докором у першу чергу до депутатів в принципі невірна.

Якщо вивчити План для механізму Ukraine Facility, то за жодним пунктом у переліку відповідальних виконавців немає Верховної Ради. Це питання до Уряду: з виконавців,які зривають завдання Плану, вважаю, треба дуже жорстко питати про причини.

По-друге, треба вже зараз шукати додаткові зовнішні джерела фінансування, домовлятись із партнерами.

На довгострокову перспективу ЄС готує Фонд підтримки України на 100 млрд. євро, який може бути включений у середньостроковий бюджет ЄС, але це питання для 2028 року і надалі, яке ще треба законодавчо оформити із урахуванням позиції окремих країн (Угорщини, Словаччини).

Тоді як найбільш складна ситуація зараз виглядає на 2026-2027 рр. При цьому на 2026 рік ми маємо часткове фінансування (від половини до 2/3 від потреби), в т.ч. за рахунок механізму ERA, більша частина внесків якого буде перерахована наперед цього року, а на 2027 рік зовнішнє офіційне фінансування зараз майже відсутнє (заплановано лише близько 2 млрд. дол.).

Ці питання обговорювались у Римі і будуть і далі обговорюватись із партнерами залежно від оцінок перспектив розвитку війни. В цілому розрив може бути закритий за рахунок додаткових внесків на двосторонній основі, конфіскації на користь України заморожених російських активів, а не лише прибутків від їх використання.

По-третє, вважаю, що треба максимально використати джерела внутрішніх резервів. Постійно говорю про потенціал детінізації, який оцінюється щонайменше у 5-6 млрд. дол. додаткових платежів до бюджету наступного року, скорочення неефективних видатків, посилення контролю за цільовим використанням бюджетних коштів.    
 

Про Defence City — з партнерами України🇺🇦🤝

Деталі згодом.

Хто ще не встиг подивитися - https://youtu.be/_LDh8yEa6hI

Дякую представникам країн-партнерів за інтерес до Defence City.
Ця ініціатива – запорука розвитку нашої оборонної промисловості.

Пакет законопроектів про Defence City створює передумови для значного розширення експортного потенціалу нашої оборонної промисловості. Щоб у майбутньому Україна увійшла до ТОП-5 експортерів зброї у світі.

Разом з представниками країн G7 та NATO сьогодні обговорили ключові пункти пакета законопроектів про створення Defence City. Вдячний за підтримку нашої ініціативи.

Для нас така позиція партнерів дуже важлива. Співдружність та колаборація з промисловістю країн-партнерів є вагомим чинником для розвитку вітчизняного ОПК.

Ми зі свого боку продовжимо вдосконалювати механізми, передбачені у Defence City. Зробимо все, щоб українська оборонна промисловість стала сильнішою.

Make Ukrainian Defence Industry Great Again!

За результатами моїх зустрічей з бізнесом обговорили з Міністерством фінансів України пропозиції щодо збільшення вартісного критерію для основних засобів з 20 000 грн до 50 000 при визначенні обʼєкта оподаткування податком на прибуток.

Це дасть змогу пришвидшити списання малоцінних необоротних матеріальних активів, зменшить адміністративне навантаження на бізнес, спростить ведення податкового обліку.

Пропозиція з моєі сторони підтримується як така, що відповідає реаліям сьогодення.
Тому найближчим часом внесу відповідну законодавчу ініціативу.

Підходи Адміністрації Дональда Трампа до завершення війни в Україні змінюються. І це гарні новини для нашої країни.
 
Під час зустрічі з генсеком НАТО Марком Рютте Дональд Трамп заявив, що НАТО та США досягли принципово домовленості щодо моделі постачання Україні зброї. Нове обладнання буде виготовлено для НАТО і доступне для подальшого постачання до України. Американський президент підтвердив, що у такий спосіб США нададуть  протиракетні комплекси Patriot і як мінімум частина з них може вже скоро стати на захист саме українського неба. Також плануються поставки артилерійських снарядів та систем, ракет і іншого озброєння.
Окрім того, Президент Трамп анонсував, що якщо протягом 50 ній не буде знайдено мирного рішення і російська сторона надалі ухилятиметься від продуктивних переговорів — у хід підуть санкції.  
 
Останні заяви Дональда Трампа засвідчують, щодипломатичні зусилля нашого Президента і команди переговорників мають успіх. Послідовна позиція, яку демонструвала Україна, налаштованість на мирне врегулювання і відкритість до діалогу змогли переконати США у тому, Україна – надійний партнер. А причину, чому переговори буксують і війна продовжується потрібно шукати в іншій стороні.    
 
Передача зброї та систем ППО серйозно укріпить можливості України до спротиву агресії. Водночас, це не просто військове рішення.  Це сигнал про консолідацію союзників. Україна не залишиться без зброї і підтримки. Значить розрахунки на «втому від України» не справдяться і «дотиснути» Захід і Україну не вдасться.
 
Нові підходи адміністрації США можуть дійсно змінити ситуацію і на полі бою, і за столом переговорів. Це підсилить наші переговорні позиції напередодні можливого 3-го раунду перемовин в Стамбулі і буде спонукати сторону агресора до продуктивних переговорів. Або мир, або ризик зіткнутись із ще більш серйозними санкціями і більш масштабною допомогою Україні з боку союзників. Підвищення вартості війни для агресора може стати шляхом до політичного врегулювання.
 
Підсумовуючи, найближчий час покаже, що стоїть за зміною риторики і підходів до поставок озброєння і санкцій, озвучених сьогодні Д. Трампом. Я хочу сподіватись, що це врешті-решт зміцнить нашу переговорну позицію, наблизить мир, а не стане довгим «пасом» росіянам, який ті будуть розігрувати ще протягом 50-днів.    

Прифронтові регіони – форпост України, який постійно страждає від атак ворога. Нам всім складно, але саме на цих територіях – надскладно. Я переконаний, що держава має приділяти пильну увагу цим регіонам, знати їх болі й проблеми та знаходити рішення для їх суттєвої підтримки.

Зокрема це стосується економічної активності на прифронтових територіях. Уже провів зустрічі з бізнес-спільнотами Харкова та Дніпра. Основні проблеми схожі.

Ось ключові питання, з якими звертається бізнес з прифронтових територій до держави:

▪Страхування військових ризиків
На четвертий рік великої війни у нас досі немає масового страхування, а лише поодинокі випадки і переважно страхування іноземного бізнесу.
Нам потрібно це страхування, і не тільки для прямих збитків, як від прильотів ракет, але і страхування непрямих збитків. Наприклад, компенсація часу простою, як це є в Ізраїлі. Це дозволяє регіонам, які є форпостом протистояння, вистояти і розвивати економіку.

▪Кредитування
Прифронтовий бізнес скаржиться на те, що банки не дають кредити. Причина – майно на цих територіях, яке має піти в заставу, не приваблює банки через високі ризики. У цьому випадку держава повинна збільшувати портфельні гарантії, аби забезпечувати ці кредити. Зокрема в частині розвитку і вдосконалення програми «Доступні кредити 5-7-9%». Лише 5,8 тис. договорів на прифронтових територіях із загальної кількості по країні у понад 81 тис. Така ж ситуація – за програмою «єОселя». Це треба виправляти.

▪Гранти
Важливим є збільшення грантових програм на відновлення та розвиток бізнесу в прифронтових територіях. Це має стати ще одним важливим пунктом в програмі підтримки бізнесу.

▪Приватизація
Приватизація майна в прифронтових територіях повинна бути більш доступною, щоб бізнес міг активніше долучатися до неї.

▪Підтримка виробників
Потрібно розширювати закупівлі у підприємств на прифронтових територіях за державні кошти та кошти місцевих бюджетів. Держава повинна допомагати просувати ці товари на національному та міжнародних ринках.

Продовжуємо активно обговорювати з бізнесом проект, збираємо пропозиції. Найближчим часом представимо програму для економічного посилення прифронтових регіонів.

Сьогодні ми відзначаємо День Української Державності.

Держава - це не гасло, не ідол, не батько, це інститут, який створений нами і належить нам, який ми оплачуємо своїми податками, будуємо своєю працею, захищаємо своїм життя.

Тому державу не треба звеличувати словами, її треба стверджувати справами, робити, жертвуючи собою, в тому числі неприємні, непопулярні речі, аби вона ставала міцнішою, і міцнішати разом з нею.

Ми спадкоємці багатовічної державицької традиції від часів Хрещення України-Русі, яка сьогодні втілена у нашій Незалежній Українській Державі. Укріплювати і боронити нашу державність, нашу віру, нашу свободу і наше майбутнє – наша спільна місія.

Це шлях державників, не політиканів, і сьогодні їх свято.

Обговорили реформу оподаткування знахідок.
Домовились продовжити консультації;).

Сьогодні, в День Української Державності, нагадав народним депутатам з трибуни Верховної Ради, що держава – це не господар і не кріпацтво, а механізм для забезпечення справедливості.

Але що можна сказати про справедливість, коли в Україні мінімальна пенсія менша за максимальну у 165 разів?
В той час, як у «чорнобильців» середня пенсія складає 12,8 тисяч гривень, а у військових - 13 тисяч гривень, середня пенсія судді – 107 тисяч гривень.

Така несправедливість – сором.
І що ми бачимо. На жаль, я не бачу рішучих кроків до розв’язання проблеми.

Досі до зали не винесено законопроект щодо скасування кланових спецпенсій прокурорів, який вже рекомендований профільним комітетом до другого читання.

В Бюджетній декларації фактично пропонується заморозити бідність, а обіцяного Урядом законопроекту про впровадження накопичувальної пенсійної системи другого рівня в парламенті теж досі немає.

Соціальні стандарти, зокрема і пенсії, потрібно переглядати. Щоб мінімальна пенсія за віком уже наступного року становила 4 000 грн, а до 2028 року зросла до 8000 грн.

Економічна ситуація складна, але резерви є. Вони в мільярдах, що ховаються в тіні. У мільярдах, які досі витрачаються на неефективні програми. У кланових спецпенсіях, які підривають засади справедливості у суспільстві.

Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль подав у відставку.

Це означає, що добігає завершення каденція Кабінету Міністрів. Уряду на долю якого випали найбільш складнівипробовування за всю новітню історію України.

Я, зі своєї сторони, хотів би висловити щиру вдячність Прем’єр-міністру, пану Денису Анатолійовичу Шмигалю – очільнику Уряду, державному діячу, профі, людині слова із сталевими нервами, який втримав разом з іншими країну у найважчі часи.

Саме він як очільник виконавчої влади прийняв виклик перших днів, тижнів, місяців великої війни. В ті дні, нашому народу,  Президенту, парламенту і уряду вдалося найголовніше – зберегти державу, не допустити паніки та розпаду країни. Втримати керованість державного управління, фінансову систему, зорганізуватися, налагодити роботу в умовах воєнного часу і дати відчутний опір ворогу, плани якого на блискавичне захоплення країни були зірвані. Окупанти були вимушені залишити Київщину, Чернігівщину, Сумщину. Згодом, був звільнений Херсон. Завдяки ЗСУ, завдяки спільним діям всієї системи влади були досягнуті ці надважливі цілі. І злагоджені дії уряду в цій історії були визначними.    

Сьогодні Денис написав заяву. Приймаю, але не розділяю цього рішення. Не можу за нього проголосувати, хоча знаю голоси є.

Так, чи інакше по-переду буде багато роботи. Серед основнихзавдань: посилення економічного блоку уряду, розробка плану відновлення держави, підтримка прифронтових територій, запуск повноцінних програм доступного кредитування, механізмів страхування військових ризиків, реінтеграція ветеранів, перезапуск БЕБ, таможні та багато інших напрямів, які є важливими для залучення інвестицій, створення робочих місць, прискорення економічного зростання.  

Звісно у центрі уваги має залишатись зміцнення оборонного потенціалу, в тому числі за рахунок нового імпульсу розвитку для вітчизняного ОПК.

Окреме завдання – підтримка громадян. Потрібні реальні дії, щоб зробити систему соціального забезпечення більш дієвою та справедливою. Чекаємо і готові працювати над комплексними реформами на перспективу – Стратегія зайнятості, План післявоєнного відродження, заходи із подолання тіньової економіки.

Очікуємо на широкий порядок денний, виконання якого чекають громадяни і бізнес.

Обіцяю докласти весь свій досвід і уміння, щоб у взаємодії з членами нового Кабінету Міністрів створювати та приймати нові якісні та продуктивні рішення, що стануть запорукою укріплення обороноздатності нашої країни та її післявоєнної відбудови.

Чому я впевнений в економічному успіху України після завершення війни.

Секрет в наших людях. Вони надають нових сенсів слову стійкість.

Вкотре переконався в цьому, спілкуючись з представниками бізнес-спільноти Дніпра. Дякую INSPIRA business club за майданчик для дискусії.

Проговорили питання, які турбують підприємців. Зокрема і про виклики роботи у прифронтових регіонах.

Наше завдання як держави – забезпечити такі умови, щоб бізнес не тільки втримався, відновив втрачене внаслідок ворожих атак, але і міг розвиватися. Це робочі місця, зарплати людей, розвиток місцевих громад.

Саме тому закликаю всіх представників бізнесу з прифронтових регіонів надавати свої пропозиції. З проектом програми можна ознайомитися за посиланням.

За другий квартал середня пенсія зросла на 69 грн. - Пенсійний фонд України

Маємо нову статистику пенсійних виплат.

За даними Пенсійного фонду України, на 1 липня 2025 року середня пенсія в Україні склала 6 410,2 грн. У порівнянні із 1квітнем 2025 року середня пенсія збільшилась на 1,1% (+69 грн.), у порівнянні із аналогічним періодом минулого року – на 10,2% (+593,6 грн.).
На звітну дату в Україні пенсію отримували майже 10,26 млн. пенсіонерів.
Три факти для об’єктивної оцінки рівня середньої пенсії:
▪ Більшість пенсіонерів отримують пенсію нижче 5 тис. грн. 56,2% пенсіонерів отримують пенсію нижче 5 тис. грн., в т.ч. 35,7% - нижче 4 тис. грн., 3,7% - нижче 3 тис. грн. Ще 29% пенсіонерів мають пенсію від 5 до 10 тис.грн., 14,8% - понад 10 тис. грн.
▪ Середня пенсія є меншою за фактичний прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність За останніми даними Мінсоцполітики, фактичний прожитковий мінімум для цієї категорії осіб у цінах лютого 2025 року складав 6 685,5 грн. (а в цінах червня він мав би наближатись до 7 тис. грн.). Тобто середня пенсія зараз дорівнює близько 92% поточного фактичного прожиткового мінімуму для непрацездатних, що заносить переважну частину пенсіонерів за межу бідності.
▪ Наразі зростання середньої пенсії відстає від інфляції. Нагадаю, річна інфляція у червні (до червня 2024 року) сягнула 14,3%, тоді як середня пенсія зросла на 10,2% (р/р). Під кінець року цей розрив дещо зменшиться, оскільки річна інфляція має тенденцію до зниження. Утім ситуація погіршується тим, що у структурі споживання домогосподарств із низькими доходами продукти харчування займають відносно більшу частину споживчого кошику. При цьому продовольча інфляція (23,2% у червні) була майже удвічі вищою за її середній рівень.  
Підсумовуючи, попри номінальне зростання середньої пенсії, її реальний рівень (з урахуванням інфляції) на кінець першої половини року зменшився. На 1 липня більше половини пенсіонерів отримували пенсію нижче 5 тис. грн.  Тоді як середня пенсія 5 із 6 пенсіонерів була нижче фактичного прожиткового мінімуму, що виштовхувало їх за межу бідності. На цьому тлі зовсім дико виглядають кланові пенсії у 100-200 і більше тисяч гривень, які отримують окремі професійні касти в Україні.

Ніколи не відносив себе до когорти політиків – популістів, які нехтують бюджетною стабільністю і роздають пусті обіцянки, але ситуацію із несправедливим пенсійним забезпеченням треба виправляти. Необхідні кроки для цього:

▫️підвищення мінімальної пенсії до 4 тис. грн., насамперед, за рахунок коштів від детінізації економіки і «цензури» неефективних видатків (про що подав пропозиції до бюджетної декларації),
▫️початок ліквідації «кланових» пенсій, яких в такому обсязі не має ніде в ЄС, зокрема для прокурорів (відповідний законопроект рекомендовано профільним комітетом до ІІчитання і підтримується мною, в т.ч. як одне із джерел коштів для підвищення мінімальної пенсії за віком),
▫️проведення реформи пенсійного забезпечення із запровадженням ІІ-го рівня пенсійної системи (загальнообов’язкового накопичувального пенсійного страхування), осучасненням підходів до нарахування і виплати солідарної пенсії, зміною підходів до щорічної індексації пенсії, що разом мають посилити зв'язок між розміром страхових внесків та розміром отримуваної пенсії у майбутньому, усунути диспропорції між розмірами пенсій, призначеними у різні роки, забезпечувати розмір середньої пенсії на рівні не менше 40% середньої зарплати, що є мінімальним стандартом заміщення трудових доходів, який в Україні, на жаль, не виконується.
▫️детінізація виплати зарплат (чому в т.ч. буде сприяти уведення загальнообов’язкового накопичувального пенсійного та медичного страхування).
Якщо нічого не робити, перспективи пенсійного забезпечення виглядають дуже похмуро з огляду не економічні втрати та негативні демографічні тенденції в результаті війни. Не відкрию істину, якщо скажу, що єдиний шлях до стійкої пенсійної системи, зростання реальних пенсій – це повоєнне відновлення і прискорення економічного зростання, гальмування негативних тенденцій зовнішньої міграції населення, із часом повернення частини біженців додому, збільшення офіційної зайнятості, підвищення продуктивності праці і зростання реальних зарплат. Чи складно буде цього досягнути? Так, складно. Але цілком можливо, якщо буде стійкий мир.

Жодні покидьки, що харчуються на корупційних схемах, не зможуть зупинити розвиток України.

Чому прифронтові території потребують більшої державної підтримки?

Здавалося б – просте питання, але відповіді на нього й досі не надано.

Часто спілкуючись під час відряджень з бізнесами у різних куточках країни, я чую скарги на ті проблеми, які суттєво ускладнюють ведення підприємницької діяльності (і це не про ставки податків).

Вони типові для заходу і сходу, для півночі та півдня.

Однак масштаби цих схожих проблем збільшуються у рази, чим ближче ти перебуваєш до лінії фронту.

Тут важче налагодити та підтримувати виробничі процеси, бо майже весь робочий десь – це одна велика неоголошена повітряна тривога. Тут складно дістатись до роботи через обстріли та пошкодження транспорту. Тут більші перебої з енерго- та водопостачанням, бо ворог постійно у щось поцілює. Тут потрібно частіше, ніж у тилу, підвозити сировину та вивозити готову продукцію, бо «зайвий» день чи декілька годин на складі можуть просто обнулити їх. Тут складніше прокредитуватись, бо будь-яка застава може кожної миті перетворитись у попіл, успішний бізнес з гарною кредитною історією – у руїни, а позичальник – піти у засвіти. Не всі готові укладати контракти та авансувати замовлення з виробником, який працює фактично біля лінії фронту.

Держава протягом тривалого часу робила вигляд, що не помічає різниці між регіонами, де до ворога – один гарматний постріл, та регіонами у глибокому тилу (туди теж, звісно, прилітає, нема у нас абсолютно безпечних територій, але рідше, ніж у прифронтових).

І вона через запущені різноманітні програми підтримки не поспішає, з огляду на ризики, підставляти плече та активніше допомагати прифронтовим регіонам.

Далі коротко, мовою цифр.

Доступні кредити 5-7-9%. Від початку повномасштабного вторгнення регіони в зоні високого воєнного ризику станом на 1 липня отримали фінансування на 37,0 млрд. грн. Це усього 11,5% від загальних обсягів фінансування (324,0 млрд. грн.), а якщо ранжирувати серед напрямів спрямування коштів – передостанній з семи (менше виділено тільки на кредити для енергосервісу – 2,7 млрд. грн.). Динаміка за червень місяць - +2,1 млрд. грн.

Гранти «Власна справа». Від старту програми регіони з високим ступенем безпекового ризику (Сумська, Харківська, Луганська, Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Миколаївська, Херсонська області) отримали майже 4,5 тис. грантів на загальну суму 1,2 млрд. грн. (це 16,6% від усієї кількості укладених угод та 19,1% від їх суми в цілому). Динаміка за місяць - +304 гранти на 130,6 млн. грн.

Програма єОселя, спрямована на вирішення дуже гострої житлової проблеми (нагадаю, що житло - №1 за масштабами руйнування, за оцінками Світового банку знищене оцінюється у понад 60 млрд. дол.). Кількість оформлених кредитів нарешті перевалила за тисячу і склала 1009 договорів на загальну суму 1,3 млрд. грн. (якщо порівнювати із загальноукраїнськими показниками, то питома частка – 5,7% за кількістю договорів і 4,4% - за сумою). Динаміка за червень - +28 договорів (з яких 18 – у Дніпропетровській області, ще 10 – у Харківській (6), Сумській (3) та Миколаївській (1) областях разом узятих, у решті - 0).

Зрозуміло, що цього вкрай недостатньо.

Останнім часом Уряд почав врешті-решті робити певні поліпшення для прифронтових регіонів (приміром, подовжив строк застосування мінімальної процентної ставки, до рівня якої здійснюється компенсація кредиту).

І навіть почав запроваджувати нові програми, орієнтовані на постраждалі регіони – минулого тижня ухвалено рішення про виділення грантів на відновлення переробним підприємствам, чиє майно було знищене або пошкоджене внаслідок російської агресії.

Однак знов таки, якщо приміряти умови цієї програми на прифронтові території, то теж не все вписується в реалії.

По-перше, підприємець має знайти 20% співфінансування (якщо йдеться про грант на 10 млн. грн. від держави, то це 2,5 млн. грн. власного внеску, чи позиченого, що майже нереально, адже якщо майно вже знищено, то з чого сформувати заставу – не в усіх бізнесів є зціліле майно в інших локаціях).

По-друге, максимальний грант – 16 млн. грн. (або близько 380 тис. доларів). Це небагато, як для переробного підприємства.

А, по-третє, під нову програму не передбачили додаткове фінансування. На неї, як і раніше, планують виділяти кошти із загального бюджетного кошику 1201350 «Надання грантів для створення або розвитку бізнесу» (у якому на весь рік закладено усього 1,37 млрд. грн.), коштів Фонду соцстраху на випадок безробіття (там є подібний рядок з фінансуванням 6,75 млрд. грн.) та добровільних внесків та пожертв.

Це насправді мізерні суми, особливо якщо порівняти, що тільки прямі збитки будівлям та інфраструктурі лише у Донецькій, Харківській, Луганській, Запорізькій та Херсонській областях оцінюються у 116 млрд. доларів, або 2/3 від загальних по країні.

Вочевидь, що діючі загальнодержавні програми (і запущені раніше, і нові) у нинішньому вигляді не здатні ані за умовами, ані за покриттям забезпечити необхідну підтримку прифронтових регіонів.

Для них необхідний особливий фокус, більш лояльні та триваліші за строками умови підтримки, більше покриття ризиків як для позикодавця, так і для позичальника.

Тому продовжуватиму серію зустрічей з представниками місцевої влади, бізнесу у регіонах з високим ступенем безпекового ризику, щоб запропонувати такі рішення, які стануть дієвими та результативними з урахуванням місцевої специфіки та викликів.

Багато хто не очікував від мене, але я, так, голосував за призначення Юлії Свириденко на посаду Прем’єр-міністра України.

Причиною такого рішення стали перемовини з майбутнім премʼєром щодо кардинальної зміни формату роботи між ВР і КМ, а також про зміну акцентів в роботі від «вдавати» до бути.

Щоб там не закидала опозиція уряду й особисто Юлії Свириденко, але ми разом витримали удар 2022го. Схоже, витримали гідно.
І тримаємо його досі.

Так, помилки були. Але на те і розумні люди, аби робити з них висновки. Тим більше, що від того, як добре вони відпрацюють, залежать не вони особисто, а країна.

Завжди був державником і вмів наступити на горло своїй особистій політичній пісні заради інтересів країни та народу.

Повномасштабна війна, на жаль продовжується. Це час великих випробувань і доленосних рішень. Необхідно протистояти агресору, забезпечувати розвиток економіки, допомагати відповідальному українському бізнесу та дбати про життя людей – це те, чого зараз найбільше чекає суспільство від держави.

Бачу своїм головним завданням і метою роботи всіх народних депутатів України максимально сприяти продуктивним ініціативам нового уряду. Спільно відпрацьовувати порядок денний завдань, які стоять сьогодні перед країною, виконувати доручення Президента України, наближати мир і післявоєнну відбудову.

І так – зроблю все можливе, аби уряд Ю. Свириденко був успішним.

Зважаючи, що здебільшого там знайомі обличчя;), побажання старі:
- нарощування спільних зусиль уряду і парламенту із детінізації економіки;
- запуск страхування військових ризиків, збільшення доступного кредитування бізнесу, розвиток експорту;
- зміцнення підтримки прифронтових регіонів;
- перезапуск ключових інституцій, які впливають на якість бізнес-клімату (БЕБ, митниця, тощо);
- більш активна дерегуляція і рестарт великої приватизації;
- розвиток ОПК;
- пенсійна реформа;
- істотний перегляд соціальних стандартів;
- реінтеграція ветеранів;
- проактивна робота із міжнародними партнерами, насамперед по переговорах щодо приєднання до ЄС, розробки плану післявоєнної відбудови.

Треба виправити помилки, попереду багато роботи.
Сподіваюсь і закликаю всіх до конструктивної співпраці заради майбутнього України!

Картина маслом