Forwarded from Психологи пишуть: Юнг, Фром, Ялом, Франкл, Адлер, Олпорт, Хорні, Роджерс (Володимир 🇺🇦 Багненко)
Можливість почуватися безпечно поруч із іншими — можливо, найважливіший аспект психічного здоров’я; безпечні зв’язки є фундаментальними для осмисленого й задовільного життя.
Бессел ван дер Колк
(Підписуйтесь на канал з думками найвідоміших психологів і мислителів світу: @FamousPsychologists)
Бессел ван дер Колк
(Підписуйтесь на канал з думками найвідоміших психологів і мислителів світу: @FamousPsychologists)
❤17👍9🙏2
Forwarded from Закнижжя!
Те, що пишуть брати Капранови публічно про атаку русні на Львів — це за гранню здорового глузду.
Львів переживає найбільшу атаку з початку повномасштабного вторгнення.
Але засудження і нападки на постраждалих і жертв обстрілу - це найгірше, що може зробити публічна людина..
Варто сказати, що тепер під цим ніком вже пише пан Віталій Капранов, бо Дмитро Капранов помер в 2024.
Це класичний віктім-блеймінг (від англ. victim blaming — «звинувачення жертви») — це явище, коли відповідальність за подію чи злочин частково або повністю перекладається на саму жертву, а не на того, хто завдав шкоди.
І ні, це не можна толерувати.
Добре, що люди в коментарях напхали з три короба.
За цією логікою дрони в Польшу і Данію полетіли за російськомовними.
р*сія вбиває тому, що хоче продовжувати цю війну і вбивати, а не хтось з постраждалих в цьому винний. Крапка.
Як клінічний психолог, хочу відзначити головне в цьому - постраждалим потрібне розуміння, підтримка і турбота (а не засудження).
І в ситуації, коли хронічний стрес забирає останні ресурси емпатії - це має бути першочерговим.
@bagnenkoText
Львів переживає найбільшу атаку з початку повномасштабного вторгнення.
Але засудження і нападки на постраждалих і жертв обстрілу - це найгірше, що може зробити публічна людина..
Варто сказати, що тепер під цим ніком вже пише пан Віталій Капранов, бо Дмитро Капранов помер в 2024.
Це класичний віктім-блеймінг (від англ. victim blaming — «звинувачення жертви») — це явище, коли відповідальність за подію чи злочин частково або повністю перекладається на саму жертву, а не на того, хто завдав шкоди.
І ні, це не можна толерувати.
Добре, що люди в коментарях напхали з три короба.
За цією логікою дрони в Польшу і Данію полетіли за російськомовними.
р*сія вбиває тому, що хоче продовжувати цю війну і вбивати, а не хтось з постраждалих в цьому винний. Крапка.
Як клінічний психолог, хочу відзначити головне в цьому - постраждалим потрібне розуміння, підтримка і турбота (а не засудження).
І в ситуації, коли хронічний стрес забирає останні ресурси емпатії - це має бути першочерговим.
@bagnenkoText
👍27🤯16🙏7❤4😡1
Forwarded from Закнижжя!
Що заспокоює і зменшує стрес від травми?
Продовжую вивчати книгу про Посттравматичне зростання (називається «Трансформовані травмою») і ділитись найцікавішим. Це руборика «Вичитав».
Дуже сильна книга.
Вона про те, що після серйозної травми можливе зростання. І автор на багатьох прикладах показує це.
В цьому розділі він показує, як якісна взаємодія з психологом може підтримати і допомогти у зростанні.
По-перше, багато хто переживає травмуючу подію бачать зміни в собі і в своїх реакціях. Стають більш дратівливими, уникають людей.
По-друге, людина починає себе засуджувати, картати і мучати самих себе. І це ніяк не допомагає у відновленні.
Автор показує, що якщо є якісне пояснення між постраждалою особою і тим, хто надає підтримку - то може статись зростання.
Психологи називають це психоедукація - по суті це якісне пояснення як діє мозок і що відбувається з людиною.
Один з учасників дослідження пише про те, що дуже мучився від змін в собі. А потім потрапив на прийом до хорошого психолога. І почались зміни на краще.
«Він сказав: «Насправді з тобою все гаразд». Усе це наслідок того, що трапилось з тобою… І відчув неймовірне полегшення, бо він не говорив мені, що я божевільний і розпадаюсь на частини чи щось у тому дусі».
І от саме якісна підтримка і пояснення, як діє мозок в травмуючій ситуації - це дуже важливий етап в процесі відновлення.
Це одна з ключових моїх задач в госпіталі, де я працюю.
Я буду проводити майстер-класи по темі взаємодії військових і цивільних.
Працюю в шпиталі для військових, є деякийдосвід.
13 жовтня ми починаємо.
Буде 3 майстер-класи - 1 на тиждень.
Кому буде корисно
✅ Родичі військовослужбовців
✅ Спеціалісти допомагаючих професій - волонтери, активісти, психологи
✅ Всі, хто хоче глибше розуміти мислення військових і як мудро взаємодіяти.
Реєстрація тут:
https://forms.gle/t8QzCK3BpLnRhHMZ7
Запрошую.
А ця книга просто мастхев в бібліотеці. Автор дуже доступно
Якщо це корисно - поставте 🔥.
Це рубрика #Вичитав, тут ділюсь корисним
Фото книги в коментарях👇
@bagnenkoText
Продовжую вивчати книгу про Посттравматичне зростання (називається «Трансформовані травмою») і ділитись найцікавішим. Це руборика «Вичитав».
Дуже сильна книга.
Вона про те, що після серйозної травми можливе зростання. І автор на багатьох прикладах показує це.
В цьому розділі він показує, як якісна взаємодія з психологом може підтримати і допомогти у зростанні.
По-перше, багато хто переживає травмуючу подію бачать зміни в собі і в своїх реакціях. Стають більш дратівливими, уникають людей.
По-друге, людина починає себе засуджувати, картати і мучати самих себе. І це ніяк не допомагає у відновленні.
Автор показує, що якщо є якісне пояснення між постраждалою особою і тим, хто надає підтримку - то може статись зростання.
Психологи називають це психоедукація - по суті це якісне пояснення як діє мозок і що відбувається з людиною.
Один з учасників дослідження пише про те, що дуже мучився від змін в собі. А потім потрапив на прийом до хорошого психолога. І почались зміни на краще.
«Він сказав: «Насправді з тобою все гаразд». Усе це наслідок того, що трапилось з тобою… І відчув неймовірне полегшення, бо він не говорив мені, що я божевільний і розпадаюсь на частини чи щось у тому дусі».
І от саме якісна підтримка і пояснення, як діє мозок в травмуючій ситуації - це дуже важливий етап в процесі відновлення.
Це одна з ключових моїх задач в госпіталі, де я працюю.
Я буду проводити майстер-класи по темі взаємодії військових і цивільних.
Працюю в шпиталі для військових, є деякийдосвід.
13 жовтня ми починаємо.
Буде 3 майстер-класи - 1 на тиждень.
Кому буде корисно
✅ Родичі військовослужбовців
✅ Спеціалісти допомагаючих професій - волонтери, активісти, психологи
✅ Всі, хто хоче глибше розуміти мислення військових і як мудро взаємодіяти.
Реєстрація тут:
https://forms.gle/t8QzCK3BpLnRhHMZ7
Запрошую.
А ця книга просто мастхев в бібліотеці. Автор дуже доступно
Якщо це корисно - поставте 🔥.
Це рубрика #Вичитав, тут ділюсь корисним
Фото книги в коментарях👇
@bagnenkoText
🔥24❤2
Моя розмова про роботу зі звільненими з полону для BBC Ukraine
Кілька тижнів тому давав інтерв’ю для BBC.
Вийшла дуже цікава і змістовна розмова.
Вважаю цю тему дуже важливою, бо нам всім треба розуміти і приймати людей, які пройшли це пекло.
А ще цікавіше, що в матеріалі є історія Максима Колеснікова, звільненого з полону, який поділився своїм поглядом. Максим Колесніков провів у російському полоні майже 11 місяців. Його фотографія з яблуком одразу після звільнення облетіла усі соціальні мережі та зробила чоловіка впізнаваним.
Таким чином в матеріалі є і погляд людини, яка була в полоні, і погляд клінічного психолога про те, як найкраще взаємодіяти зі звільненими з полону.
Запрошую прочитати, всередині є про:
✅ Головна задача психолога в роботі зі звільненим з полону
✅ 5 рівнів, на яких відбувається порушення меж в полоні
✅ Типові помилки в комунікації зі звільненим з полону
Весь матеріал BBC про взаємодію зі звільненими з полону тут:
https://www.bbc.com/ukrainian/articles/cly9py9rj9do?fbclid=IwdGRjcANQ4QtleHRuA2FlbQIxMQABHpkFoheAFosLFrQ9lBCd2ExFVYTQKjn1yJy3lKmYkyhoQsliSfg4g8jOlAMN_aem_3RmBXnZroCsYT2Z2dUSr3w
А якщо хочете навчатись взаємодії військових і цивільних - запрошую на майстер-класи.
Я буду проводити майстер-класи по темі взаємодії військових і цивільних.
Працюю в шпиталі для військових, є деякийдосвід.
Починаємо трохи пізніше, 20 жовтня.
Буде 3 майстер-класи - 1 на тиждень.
Кому буде корисно
✅ Родичі військовослужбовців
✅ Спеціалісти допомагаючих професій - волонтери, активісти, психологи
✅ Всі, хто хоче глибше розуміти мислення військових і як мудро взаємодіяти.
Реєстрація тут:
https://forms.gle/t8QzCK3BpLnRhHMZ7
Запрошую.
А що вам важливо і цікаво дізнатись про взаємодію зі звільненими з полону? Як підтримати?
@BagnenkoPsy
Кілька тижнів тому давав інтерв’ю для BBC.
Вийшла дуже цікава і змістовна розмова.
Вважаю цю тему дуже важливою, бо нам всім треба розуміти і приймати людей, які пройшли це пекло.
А ще цікавіше, що в матеріалі є історія Максима Колеснікова, звільненого з полону, який поділився своїм поглядом. Максим Колесніков провів у російському полоні майже 11 місяців. Його фотографія з яблуком одразу після звільнення облетіла усі соціальні мережі та зробила чоловіка впізнаваним.
Таким чином в матеріалі є і погляд людини, яка була в полоні, і погляд клінічного психолога про те, як найкраще взаємодіяти зі звільненими з полону.
Запрошую прочитати, всередині є про:
✅ Головна задача психолога в роботі зі звільненим з полону
✅ 5 рівнів, на яких відбувається порушення меж в полоні
✅ Типові помилки в комунікації зі звільненим з полону
Весь матеріал BBC про взаємодію зі звільненими з полону тут:
https://www.bbc.com/ukrainian/articles/cly9py9rj9do?fbclid=IwdGRjcANQ4QtleHRuA2FlbQIxMQABHpkFoheAFosLFrQ9lBCd2ExFVYTQKjn1yJy3lKmYkyhoQsliSfg4g8jOlAMN_aem_3RmBXnZroCsYT2Z2dUSr3w
А якщо хочете навчатись взаємодії військових і цивільних - запрошую на майстер-класи.
Я буду проводити майстер-класи по темі взаємодії військових і цивільних.
Працюю в шпиталі для військових, є деякийдосвід.
Починаємо трохи пізніше, 20 жовтня.
Буде 3 майстер-класи - 1 на тиждень.
Кому буде корисно
✅ Родичі військовослужбовців
✅ Спеціалісти допомагаючих професій - волонтери, активісти, психологи
✅ Всі, хто хоче глибше розуміти мислення військових і як мудро взаємодіяти.
Реєстрація тут:
https://forms.gle/t8QzCK3BpLnRhHMZ7
Запрошую.
А що вам важливо і цікаво дізнатись про взаємодію зі звільненими з полону? Як підтримати?
@BagnenkoPsy
BBC News Україна
Що не можна говорити тим, хто повернувся з полону, і як найкраще підтримати
Максим Колесніков, який нині проводить лекції щодо поводження з колишніми полоненими, та психолог Володимир Багненко розповіли BBC News Україна про те, як говорити зі звільненими з полону та яких питань краще уникати.
👍17❤13🤔1🙏1
Forwarded from Психологи пишуть: Юнг, Фром, Ялом, Франкл, Адлер, Олпорт, Хорні, Роджерс (Володимир 🇺🇦 Багненко)
«Відчай — це страждання без сенсу.»
Ірвін Ялом
Джерело: Yalom, Existential Psychotherapy (1980)
(Підписуйтесь на канал з думками найвідоміших психологів і мислителів світу: @FamousPsychologists)
Ірвін Ялом
Джерело: Yalom, Existential Psychotherapy (1980)
(Підписуйтесь на канал з думками найвідоміших психологів і мислителів світу: @FamousPsychologists)
❤9👍7❤🔥2🤔1😢1🙏1💔1
Головне в посттравматичному зростанні — знайти саме свої практики, як самостійно справлятись зі стресом. Рубрика «Вичитав»
Читаю книгу про посттравматичне зростання. Важливо вчитись справлятись з тим, що підкинула нам травма. Гнів. Тривога. Депресія.
Взяти на себе відповідальність. Авторство свого життя.
Мені подобається книга Джона Тедескі «Трансформовані травмою», яку зараз вивчаю. (Обкладинку покажу в коментарях).
Вона про те, що посттравматичне зростання не є якоюсь супертехнікою, відкритою для обраних, як Нео в Матриці.
Це природній процес.
Але важливо робити свою частину.
Посттравматичне зростання — не нагорода за страждання, а результат глибокої внутрішньої роботи, підтримки і готовності шукати сенс попри біль.
“Травма може зруйнувати, але також може розкрити найглибші людські сили — любов, співчуття, мудрість.”
Книгу вже майже закінчив. Вона одна з кращих, які читав цього року. Хочу зробити саммарі основних ідей книги «Трансформовані травмою», якщо це цікаво - поставте + або вогник.
@bagnenkoPsy
Читаю книгу про посттравматичне зростання. Важливо вчитись справлятись з тим, що підкинула нам травма. Гнів. Тривога. Депресія.
Взяти на себе відповідальність. Авторство свого життя.
Мені подобається книга Джона Тедескі «Трансформовані травмою», яку зараз вивчаю. (Обкладинку покажу в коментарях).
Вона про те, що посттравматичне зростання не є якоюсь супертехнікою, відкритою для обраних, як Нео в Матриці.
Це природній процес.
Але важливо робити свою частину.
Посттравматичне зростання — не нагорода за страждання, а результат глибокої внутрішньої роботи, підтримки і готовності шукати сенс попри біль.
“Травма може зруйнувати, але також може розкрити найглибші людські сили — любов, співчуття, мудрість.”
Книгу вже майже закінчив. Вона одна з кращих, які читав цього року. Хочу зробити саммарі основних ідей книги «Трансформовані травмою», якщо це цікаво - поставте + або вогник.
@bagnenkoPsy
🔥46❤7
Forwarded from Психологи пишуть: Юнг, Фром, Ялом, Франкл, Адлер, Олпорт, Хорні, Роджерс (Володимир 🇺🇦 Багненко)
Самотність обумовлена не відсутністю людей навколо, а неможливістю говорити з людьми про те, що здається тобі суттєвим, чи неприйнятністю твоїх поглядів для інших.
Карл Густав Юнг
(Підписуйтесь на канал з думками найвідоміших психологів і мислителів світу: @FamousPsychologists)
Карл Густав Юнг
(Підписуйтесь на канал з думками найвідоміших психологів і мислителів світу: @FamousPsychologists)
❤28👍16🔥4💯4😢1🙏1
Відмінності у переживанні втрати військових і цивільних
Я багато працюю з військовими і пишу про втрати. Це - частина майбутньої книги про втрату.
Більшість з військових переживають втрати побратимів дуже болюче (Моя внутрішня неофіційна статистика, що 90% військових з якими я працював найболючіше переживають саме втрату побратимів). Це складно пояснити нам цивільним, але побратимство найбільш близький вид відносин, це навіть ближче аніж кровна рідня.
Основна відмінність в тому, що переживання втрат військовими суттєво відрізняється за контекстом, глибиною травматичного досвіду і характером горя. Ці відмінності зумовлюють особливий підхід до допомоги.
Ось 6 основних відмінностей, які я можу виділити
1. Природа втрати
Цивільні часто втрачають близьких через хворобу, нещасні випадки, старість. Військові найчастіше переживають втрату бойового товариша в умовах насильства, небезпеки і виживання. Це створює зазвичай важку тріаду:
1) відчуття провини: “Я вижив, а він ні”;
2) спільність – сильну злуку з померлим: бойове братство, взаємна довіра
3) відповідальність – відчуття відповідальності за смерть іншого.
2. Травматичність досвіду
Горе військового майже завжди поєднане з ПТСР, сильними тілесними реакціями, флешбеками, сенсорними спогадами. У цивільних горе рідше супроводжується такою кількістю травматичних тригерів. Тому підтримка військового повинна враховувати одночасну роботу з горем і травмою. Просте "виговоритися" недостатньо.
3. Соціальна ізоляція
Більшість цивільних мають ширше коло підтримки (родина, друзі, звичне середовище). У військових після повернення – розрив із бойовим оточенням, втрата зв’язку, нерозуміння з боку суспільства. Це посилює самотність у горюванні. І це важливо просто розуміти.
4. Стигма і замовчування
Військові часто виховані в культурі "сили" й "стриманості". Горе сприймається як слабкість. Цивільні легше собі дозволяють емоційне вираження втрати. Тому підтримка військового повинна бути ненав’язливою, визнаною як «нормальна реакція», без моралізування. Моралізаторство загалом дуже і дуже дратує військових. Воно завжди показує, що той, хто повчає, вважає себе вищим за іншого.
5. Тип реакцій на втрату
У військових горе частіше проявляється у вигляді 4 типів поведінки: гніву, ворожості; відчуття «порожнечі»; замороженості емоцій; ризикованої поведінки (алкоголь, самоізоляція). У цивільних частіше прояви через сльози, сум, ностальгію, ідеалізацію.
6. Рівень провини
Провина за смерть товариша, зокрема в ситуації бою, є ключовою відмінністю. Вона може бути реальною (обʼєктивною), наприклад, не виконав наказ, або ілюзорною (переживаною) — «мав встигнути», «міг зупинити». У горюванні цивільних провина менш виражена або має інший характер (перед родиною, у зв’язку з минулою поведінкою).
Більше про це будемо говорити на навчанні. У нас буде цілий майстер-клас про втрату і горювання
Кому буде корисно
✅ Родичі військовослужбовців
✅ Спеціалісти допомагаючих професій - волонтери, активісти, психологи
✅ Всі, хто хоче глибше розуміти мислення військових і як мудро взаємодіяти
Теми:
Тема 1. Базова психоедукація. Що таке ПТСР. Як виглядають симптоми ПТСР і чому їх не варто лякатись. Як комунікувати. Що говорити і чого уникати. Це оновлений майстер-клас.
Тема 2. Як підтримати і говорити. Що говорити і чого уникати. Військові і цивільні. Базові навички. Базові принципи побудови контакту. Техніки і вправи, які працюють. Правила бою, за якими живе військовий.
Тема 3. Саморегуляція того, хто підтримує. Втрати. Техніки для відновлення після втрат. FAQ
Також буде присутній діючий військовослужбовець, який поділиться особистим досвідом.
Більше інформації - за посиланням.
Реєстрація тут:
https://forms.gle/t8QzCK3BpLnRhHMZ7
Починаємо 20 жовтня
Це серія постів про ПТСР і комунікацію
Пост про комунікацію тут:
Пост про історію ПТСР тут;
Пост про помилки в комунікації, частина 1. Тут
А якщо це корисно — поставте 🔥 або + в коментарях.
Напишу, як саме підтримувати військового у втраті
І дякую вам за те, що розповсюджуєте ці знання, щоб прірва між цивільними і військовими зменшувалась.
@bagnenkoPsy
Я багато працюю з військовими і пишу про втрати. Це - частина майбутньої книги про втрату.
Більшість з військових переживають втрати побратимів дуже болюче (Моя внутрішня неофіційна статистика, що 90% військових з якими я працював найболючіше переживають саме втрату побратимів). Це складно пояснити нам цивільним, але побратимство найбільш близький вид відносин, це навіть ближче аніж кровна рідня.
Основна відмінність в тому, що переживання втрат військовими суттєво відрізняється за контекстом, глибиною травматичного досвіду і характером горя. Ці відмінності зумовлюють особливий підхід до допомоги.
Ось 6 основних відмінностей, які я можу виділити
1. Природа втрати
Цивільні часто втрачають близьких через хворобу, нещасні випадки, старість. Військові найчастіше переживають втрату бойового товариша в умовах насильства, небезпеки і виживання. Це створює зазвичай важку тріаду:
1) відчуття провини: “Я вижив, а він ні”;
2) спільність – сильну злуку з померлим: бойове братство, взаємна довіра
3) відповідальність – відчуття відповідальності за смерть іншого.
2. Травматичність досвіду
Горе військового майже завжди поєднане з ПТСР, сильними тілесними реакціями, флешбеками, сенсорними спогадами. У цивільних горе рідше супроводжується такою кількістю травматичних тригерів. Тому підтримка військового повинна враховувати одночасну роботу з горем і травмою. Просте "виговоритися" недостатньо.
3. Соціальна ізоляція
Більшість цивільних мають ширше коло підтримки (родина, друзі, звичне середовище). У військових після повернення – розрив із бойовим оточенням, втрата зв’язку, нерозуміння з боку суспільства. Це посилює самотність у горюванні. І це важливо просто розуміти.
4. Стигма і замовчування
Військові часто виховані в культурі "сили" й "стриманості". Горе сприймається як слабкість. Цивільні легше собі дозволяють емоційне вираження втрати. Тому підтримка військового повинна бути ненав’язливою, визнаною як «нормальна реакція», без моралізування. Моралізаторство загалом дуже і дуже дратує військових. Воно завжди показує, що той, хто повчає, вважає себе вищим за іншого.
5. Тип реакцій на втрату
У військових горе частіше проявляється у вигляді 4 типів поведінки: гніву, ворожості; відчуття «порожнечі»; замороженості емоцій; ризикованої поведінки (алкоголь, самоізоляція). У цивільних частіше прояви через сльози, сум, ностальгію, ідеалізацію.
6. Рівень провини
Провина за смерть товариша, зокрема в ситуації бою, є ключовою відмінністю. Вона може бути реальною (обʼєктивною), наприклад, не виконав наказ, або ілюзорною (переживаною) — «мав встигнути», «міг зупинити». У горюванні цивільних провина менш виражена або має інший характер (перед родиною, у зв’язку з минулою поведінкою).
Більше про це будемо говорити на навчанні. У нас буде цілий майстер-клас про втрату і горювання
Кому буде корисно
✅ Родичі військовослужбовців
✅ Спеціалісти допомагаючих професій - волонтери, активісти, психологи
✅ Всі, хто хоче глибше розуміти мислення військових і як мудро взаємодіяти
Теми:
Тема 1. Базова психоедукація. Що таке ПТСР. Як виглядають симптоми ПТСР і чому їх не варто лякатись. Як комунікувати. Що говорити і чого уникати. Це оновлений майстер-клас.
Тема 2. Як підтримати і говорити. Що говорити і чого уникати. Військові і цивільні. Базові навички. Базові принципи побудови контакту. Техніки і вправи, які працюють. Правила бою, за якими живе військовий.
Тема 3. Саморегуляція того, хто підтримує. Втрати. Техніки для відновлення після втрат. FAQ
Також буде присутній діючий військовослужбовець, який поділиться особистим досвідом.
Більше інформації - за посиланням.
Реєстрація тут:
https://forms.gle/t8QzCK3BpLnRhHMZ7
Починаємо 20 жовтня
Це серія постів про ПТСР і комунікацію
Пост про комунікацію тут:
Пост про історію ПТСР тут;
Пост про помилки в комунікації, частина 1. Тут
А якщо це корисно — поставте 🔥 або + в коментарях.
Напишу, як саме підтримувати військового у втраті
І дякую вам за те, що розповсюджуєте ці знання, щоб прірва між цивільними і військовими зменшувалась.
@bagnenkoPsy
🔥27❤3🙏3👍1
Forwarded from Психологи пишуть: Юнг, Фром, Ялом, Франкл, Адлер, Олпорт, Хорні, Роджерс (Володимир 🇺🇦 Багненко)
«Любов зазвичай плутають із залежністю; але насправді ви можете любити лише настільки, наскільки здатні бути незалежними.»
Ролло Мей
Джерело: Love and Will (1969).
(Підписуйтесь на канал з думками найвідоміших психологів і мислителів світу: @FamousPsychologists)
Ролло Мей
Джерело: Love and Will (1969).
(Підписуйтесь на канал з думками найвідоміших психологів і мислителів світу: @FamousPsychologists)
❤25👍5🤔2🙏2
Forwarded from Закнижжя!
Мій 1 день в стаціонарі в лікарні або 4 ключові переваги довготривалого читання.
Цікава історія зі мною сталась — був на 1 добу в лікарні. Дуже неочікувано. Це чисто профілактичний захід по здоров’ю (коли у тебе прекрасна дружина-лікар і ти працюєш в лікарні, то піклуватись про себе стає нормою), планував на 2 годинки, але це був повноцінний стаціонар, робили анестезію, потрібно було залишитись, так порадив місцевий лікар. Нічого критичного,
вже вдома. Все добре.
Добре, що є дружина. Привезла класних книг. Хотілось тільки художку - то вона привезла те, що давно відкладав.
І знаєте, що я зрозумів?
Книга — це найкраще відновлення і радість. Саме книга, як цікава історія, не тільки в цілях навчання.
То я найбільше насолоджувався можливістю все відкласти і просто почитати книги, без соцмереж. Добрався до історії Ганнібала Лектера і легендарнї книги Стівена Кінга «Воно». Читав взапой. І що цікаво, майже не був в соцмережах аж до пізнього вечора.
І ось 3 переваги довготривалого читання книги для нейрофізіології мозку, які я хочу виділити як клінічний психолог:
1. Активізація когнітивних процесів
Під час читання одночасно працюють кілька ділянок мозку - ті, що відповідають за зорове сприйняття, мовлення, пам’ять і уяву. В цей час активується складна нейронна мережа, що включає зони, пов’язані з мовленням (Брока, Верніке), зоровою корою, префронтальною ділянкою та гіпокампом. Тривале читання стимулює формування нових синаптичних зв’язків між цими ділянками, підвищує ефективність передачі сигналів і зміцнює так звану когнітивну пластичність мозку — здатність до навчання, адаптації та створення нових способів мислення.
2. Тренування уваги та стійкої концентрації
Тривале читання вимагає послідовного фокусування на тексті без постійного перемикання між завданнями. Це зміцнює нейронні механізми, які відповідають за контроль уваги, і допомагає легше зосереджуватися не лише під час читання, а й у повсякденній діяльності. В наш час соцмереж і кліпового мислення - це дуже важлива навичка.
3. Розвиток глибокого мислення та саморефлексії
Читаючи довго і вдумливо, людина вчиться занурюватися в зміст, співвідносити прочитане з власним досвідом, робити висновки. Це стимулює розвиток префронтальної кори - зони мозку, що відповідає за критичне мислення, планування та усвідомленість.
4. Розвиток емпатії і “дзеркальних” систем мозку
Наративне читання — особливо художніх текстів — активує дзеркальні нейрони в ділянках скроневої та префронтальної кори, відповідальних за співпереживання і розуміння інших. Це покращує соціальне пізнання, здатність уявляти чужий досвід, розпізнавати емоції та формувати складні етичні судження. Таким чином, регулярне читання сприяє розвитку емпатії на нейробіологічному рівні.
Тому читайте. Це прекрасний і дуже корисний спосіб розвитку нейропластичності мозку.
@bagnenkoText
Цікава історія зі мною сталась — був на 1 добу в лікарні. Дуже неочікувано. Це чисто профілактичний захід по здоров’ю (коли у тебе прекрасна дружина-лікар і ти працюєш в лікарні, то піклуватись про себе стає нормою), планував на 2 годинки, але це був повноцінний стаціонар, робили анестезію, потрібно було залишитись, так порадив місцевий лікар. Нічого критичного,
вже вдома. Все добре.
Добре, що є дружина. Привезла класних книг. Хотілось тільки художку - то вона привезла те, що давно відкладав.
І знаєте, що я зрозумів?
Книга — це найкраще відновлення і радість. Саме книга, як цікава історія, не тільки в цілях навчання.
То я найбільше насолоджувався можливістю все відкласти і просто почитати книги, без соцмереж. Добрався до історії Ганнібала Лектера і легендарнї книги Стівена Кінга «Воно». Читав взапой. І що цікаво, майже не був в соцмережах аж до пізнього вечора.
І ось 3 переваги довготривалого читання книги для нейрофізіології мозку, які я хочу виділити як клінічний психолог:
1. Активізація когнітивних процесів
Під час читання одночасно працюють кілька ділянок мозку - ті, що відповідають за зорове сприйняття, мовлення, пам’ять і уяву. В цей час активується складна нейронна мережа, що включає зони, пов’язані з мовленням (Брока, Верніке), зоровою корою, префронтальною ділянкою та гіпокампом. Тривале читання стимулює формування нових синаптичних зв’язків між цими ділянками, підвищує ефективність передачі сигналів і зміцнює так звану когнітивну пластичність мозку — здатність до навчання, адаптації та створення нових способів мислення.
2. Тренування уваги та стійкої концентрації
Тривале читання вимагає послідовного фокусування на тексті без постійного перемикання між завданнями. Це зміцнює нейронні механізми, які відповідають за контроль уваги, і допомагає легше зосереджуватися не лише під час читання, а й у повсякденній діяльності. В наш час соцмереж і кліпового мислення - це дуже важлива навичка.
3. Розвиток глибокого мислення та саморефлексії
Читаючи довго і вдумливо, людина вчиться занурюватися в зміст, співвідносити прочитане з власним досвідом, робити висновки. Це стимулює розвиток префронтальної кори - зони мозку, що відповідає за критичне мислення, планування та усвідомленість.
4. Розвиток емпатії і “дзеркальних” систем мозку
Наративне читання — особливо художніх текстів — активує дзеркальні нейрони в ділянках скроневої та префронтальної кори, відповідальних за співпереживання і розуміння інших. Це покращує соціальне пізнання, здатність уявляти чужий досвід, розпізнавати емоції та формувати складні етичні судження. Таким чином, регулярне читання сприяє розвитку емпатії на нейробіологічному рівні.
Тому читайте. Це прекрасний і дуже корисний спосіб розвитку нейропластичності мозку.
@bagnenkoText
❤22👍7🔥4🙏1
Forwarded from Психологи сміються (Володимир 🇺🇦 Багненко)
Тренуватись спілкуватись з важкою людиною — це планка. Це корисне тренування таке 👌
Нагадуйте собі періодично.
(Підписуйся @ObodrenieHumour)
Нагадуйте собі періодично.
(Підписуйся @ObodrenieHumour)
😁11👍8🙏4❤2🤣1
Forwarded from Закнижжя!
Еріх Фромм «Мистецтво любові» - одна з кращих книг цього року.
Розкажу про книгу яка дуже вплинула на мене. І реально одну з кращих книг, яку читав цього року. Я читав її в потягах (як на фото), в чергах, в дорозі і при очікуванняхю
Я читав її дуже повільно, бо мені дуже сподобалась вона і хотілось посмакувати кожну думку (а ще просто часу реально дуже мало з моїми навчаннями, роботою з військовими і веденням майстер-класів.
Книга Еріха Фромма «Мистецтво любові» — це одна з важливих праць ХХ століття про людські стосунки, емоційну зрілість і духовний розвиток. Її цінність не у “рецептах” любові, а у філософсько-психологічному осмисленні того, як любити — свідомо, зріло й активно.
Ось основні причини, чому варто її прочитати:
1. Любов як мистецтво, а не почуття
Фромм переконує, що любов — це не просто емоція, яка «стається» з нами, а активна життєва позиція, що вимагає знання, практики та відповідальності.
Він ставить любов у ряд із будь-яким мистецтвом — як живопис чи музика: щоб навчитися любити, потрібно тренуватися.
2. Глибокий аналіз природи людини
Автор досліджує, чому люди прагнуть любові, але не вміють любити. Він пояснює, як сучасне суспільство (зокрема споживацьке мислення) спотворює розуміння любові, перетворюючи її на “обмін вигодами”, а не на духовну єдність.
3. Розрізнення видів любові
Фромм описує кілька форм любові — батьківську, еротичну, братню, любов до себе та до Бога, показуючи, що справжня любов — це єдність усіх цих вимірів. Це допомагає читачеві краще зрозуміти власні почуття й відносини.
4. Психологічна зрілість як умова любові
Ключова ідея книги — неможливо по-справжньому любити, не ставши зрілою особистістю. Любов — це не втеча від самотності, а здатність бути з іншою людиною, не втрачаючи себе.
«Любов — це союз за умови збереження цілісності кожного».
5. Антидот до сучасної поверховості
У добу швидких стосунків і споживацької культури ця книга звучить особливо актуально: Фромм закликає до глибокої, усвідомленої присутності в стосунках, протилежної до “емоційного споживання” й романтичних ілюзій.
6. Поєднання психології, філософії та духовності
Фромм поєднує ідеї психоаналізу, гуманістичної психології, християнської етики та екзистенціалізму. Це дає широкий, цілісний погляд на любов як на шлях духовного розвитку.
7. Книга, що змінює ставлення до себе і до світу
Після прочитання важко залишитися тим самим: Фромм спонукає ставити собі питання — чи я справді люблю?, чи просто шукаю любов, щоб заповнити порожнечу?
Це книга, що вчить не тільки як кохати іншого, а й як стати людиною, здатною любити.
Мене вона надихнула вчитись любові, як мистецтву.
Як я рік навчався на письменницькому курсі. Так само, тільки ще завзятіше я планую вчитись любити.
Цитати:
Для мене це дуже важлива для особистого зростання книга, глибока і водночас проста.
І я щиро її раджу.
Там всього 180 сторінок маленького формату.
Але я читав її поступово і не взапой і мені здається, що такі книги створені якраз для такого читання.
Ставлю 9 з 10. Не максимум тільки тому, що автор не написав більше. Хотілося б, щоб автор ще показав побільше прикладів зрілої любові.
Той випадок, коли внутрішньо кажеш автору: Пиши, пиши, не зупиняйся.
Якщо корисно - поставте 🔥
Автор тексту: Володимир Багненко
А ви читаєте такі книжки? Чи Еріха Фромма взагалі читали?
@BagnenkoText
Розкажу про книгу яка дуже вплинула на мене. І реально одну з кращих книг, яку читав цього року. Я читав її в потягах (як на фото), в чергах, в дорозі і при очікуванняхю
Я читав її дуже повільно, бо мені дуже сподобалась вона і хотілось посмакувати кожну думку (а ще просто часу реально дуже мало з моїми навчаннями, роботою з військовими і веденням майстер-класів.
Книга Еріха Фромма «Мистецтво любові» — це одна з важливих праць ХХ століття про людські стосунки, емоційну зрілість і духовний розвиток. Її цінність не у “рецептах” любові, а у філософсько-психологічному осмисленні того, як любити — свідомо, зріло й активно.
Ось основні причини, чому варто її прочитати:
1. Любов як мистецтво, а не почуття
Фромм переконує, що любов — це не просто емоція, яка «стається» з нами, а активна життєва позиція, що вимагає знання, практики та відповідальності.
Він ставить любов у ряд із будь-яким мистецтвом — як живопис чи музика: щоб навчитися любити, потрібно тренуватися.
2. Глибокий аналіз природи людини
Автор досліджує, чому люди прагнуть любові, але не вміють любити. Він пояснює, як сучасне суспільство (зокрема споживацьке мислення) спотворює розуміння любові, перетворюючи її на “обмін вигодами”, а не на духовну єдність.
3. Розрізнення видів любові
Фромм описує кілька форм любові — батьківську, еротичну, братню, любов до себе та до Бога, показуючи, що справжня любов — це єдність усіх цих вимірів. Це допомагає читачеві краще зрозуміти власні почуття й відносини.
4. Психологічна зрілість як умова любові
Ключова ідея книги — неможливо по-справжньому любити, не ставши зрілою особистістю. Любов — це не втеча від самотності, а здатність бути з іншою людиною, не втрачаючи себе.
«Любов — це союз за умови збереження цілісності кожного».
5. Антидот до сучасної поверховості
У добу швидких стосунків і споживацької культури ця книга звучить особливо актуально: Фромм закликає до глибокої, усвідомленої присутності в стосунках, протилежної до “емоційного споживання” й романтичних ілюзій.
6. Поєднання психології, філософії та духовності
Фромм поєднує ідеї психоаналізу, гуманістичної психології, християнської етики та екзистенціалізму. Це дає широкий, цілісний погляд на любов як на шлях духовного розвитку.
7. Книга, що змінює ставлення до себе і до світу
Після прочитання важко залишитися тим самим: Фромм спонукає ставити собі питання — чи я справді люблю?, чи просто шукаю любов, щоб заповнити порожнечу?
Це книга, що вчить не тільки як кохати іншого, а й як стати людиною, здатною любити.
Мене вона надихнула вчитись любові, як мистецтву.
Як я рік навчався на письменницькому курсі. Так само, тільки ще завзятіше я планую вчитись любити.
Цитати:
✅ Любов — це не пасивне почуття; це діяльність. Любов — це перш за все не стосунок до якоїсь певної людини, а установка, орієнтація характеру, що визначає ставлення людини до світу взагалі, а не лише до одного ‘об’єкта’ любові.”
✅Зріла любов – це не потреба у володінні іншою людиною, а радість від того, що вона є.
✅Прийнято вважати, що закоханість — це вже вершина любові, тоді як насправді це початок і лише можливість набуття любові. … Випадково люблячими не стають;
Твоя власна здатність любити викликає любов так само, як і зацікавленість робить людину цікавою.
✅ “Любити когось — це означає говорити йому: ти для мене дорогий, я хочу, щоб ти ріс і розвивався, бо твоя радість і твоє життя — це моє щастя.
Для мене це дуже важлива для особистого зростання книга, глибока і водночас проста.
І я щиро її раджу.
Там всього 180 сторінок маленького формату.
Але я читав її поступово і не взапой і мені здається, що такі книги створені якраз для такого читання.
Ставлю 9 з 10. Не максимум тільки тому, що автор не написав більше. Хотілося б, щоб автор ще показав побільше прикладів зрілої любові.
Той випадок, коли внутрішньо кажеш автору: Пиши, пиши, не зупиняйся.
Якщо корисно - поставте 🔥
Автор тексту: Володимир Багненко
А ви читаєте такі книжки? Чи Еріха Фромма взагалі читали?
@BagnenkoText
🔥47❤10🥰1
Київ, Запоріжжя, Дніпро — ви як?
Ніч була нелегка. В Києві на всьому Лівому Березі немає світла. Метро з правого берега не ходить.
Але вистоїмо.
Українці — сила💪🇺🇦
Ми вже це довели і всім, і собі. І вистояли!
Попіклуйтесь про себе, будь ласка.
Зробіть базові речі, які приносять вам відчуття спокою і зменшують тривогу.
На цьому каналі багато матеріалів, наприклад вправа «Коло впливу»
Напишіть, як ви?
@bagnenkoDaily
Ніч була нелегка. В Києві на всьому Лівому Березі немає світла. Метро з правого берега не ходить.
Але вистоїмо.
Українці — сила💪🇺🇦
Ми вже це довели і всім, і собі. І вистояли!
Попіклуйтесь про себе, будь ласка.
Зробіть базові речі, які приносять вам відчуття спокою і зменшують тривогу.
На цьому каналі багато матеріалів, наприклад вправа «Коло впливу»
Напишіть, як ви?
@bagnenkoDaily
Telegram
Психолог під час війни
Вправа «Коло впливу» - Вправа на зменшення тривоги.
Хочу ділитись вправами, які працюють.
Те, що я даю часто своїм клієнтам і пацієнтам військовим. Це буде рубрика «Техніки і вправи».
Протокол втілення
1. Намалюйте два кола.
• Велике коло — Коло занепокоєнь…
Хочу ділитись вправами, які працюють.
Те, що я даю часто своїм клієнтам і пацієнтам військовим. Це буде рубрика «Техніки і вправи».
Протокол втілення
1. Намалюйте два кола.
• Велике коло — Коло занепокоєнь…
🙏28👍6
Forwarded from Психологи пишуть: Юнг, Фром, Ялом, Франкл, Адлер, Олпорт, Хорні, Роджерс (Володимир 🇺🇦 Багненко)
Коли ми більше не можемо змінити ситуацію, перед нами стоїть завдання змінити себе.
Віктор Франкл
Джерело: Frankl, Man’s Search for Meaning (1946)
(Підписуйтесь на канал з думками найвідоміших психологів і мислителів світу: @FamousPsychologists)
Віктор Франкл
Джерело: Frankl, Man’s Search for Meaning (1946)
(Підписуйтесь на канал з думками найвідоміших психологів і мислителів світу: @FamousPsychologists)
❤19👍6🙏4🔥2💔1
Forwarded from Закнижжя!
Іліада і Одісея від Атени - приїхали нові книги про ветеранів і війну, які так давно очікував.
Обстріли обстрілами, а сонечко вийшло і нові книжечки приїхали за розкладом і я про них розкажу з особливим захопленням.
Приїхала передзамовлена класика. Видання Гомера - Іліада і Одісея.
«Одіссея» Гомера — це епічна поема про довгу подорож Одіссея, царя Ітаки, який після Троянської війни десять років намагається повернутися додому. Вона розповідає про його боротьбу з богами, чудовиськами й спокусами, а також про вірність дружини Пенелопи, що чекає його всі ці роки. Основна тема — сила людського духу, прагнення до дому й пошук себе через випробування.
Якщо сучасною мовою - то книга про повернення ветерана з війни. І його зміни. І прагнення повернутись додому. Дуже потрібна книга зараз.
«Іліада» Гомера описує події останнього року Троянської війни — конфлікт між Ахіллесом і царем Агамемноном, а також героїзм і трагедію війни. У центрі твору — гнів Ахіллеса, який стає символом честі, гордості та внутрішнього вибору людини. Поема показує, як війна розкриває найвищі й найтемніші сторони людської природи.
Здається, теж дуже потрібна і сучасна тема.
Давно хотів мати українською мовою якісне видання, а тут нове видавництво «Атена» видало одними з перших ці 2 книги Гомера, ще й знижечки приємні запропонувало.
Дуже класне оформлення.
Якісний переклад з давньогрецької Бориса Тена.
І взагалі я намагаюсь нові видавництва підтримувати.
Так що тут все співпало.
Читав обидві кнгиги колись російською. Тепер хочу оновити їх прочитання українською. А ви читали Гомера? Як вам?
@BagnenkoText
Обстріли обстрілами, а сонечко вийшло і нові книжечки приїхали за розкладом і я про них розкажу з особливим захопленням.
Приїхала передзамовлена класика. Видання Гомера - Іліада і Одісея.
«Одіссея» Гомера — це епічна поема про довгу подорож Одіссея, царя Ітаки, який після Троянської війни десять років намагається повернутися додому. Вона розповідає про його боротьбу з богами, чудовиськами й спокусами, а також про вірність дружини Пенелопи, що чекає його всі ці роки. Основна тема — сила людського духу, прагнення до дому й пошук себе через випробування.
Якщо сучасною мовою - то книга про повернення ветерана з війни. І його зміни. І прагнення повернутись додому. Дуже потрібна книга зараз.
«Іліада» Гомера описує події останнього року Троянської війни — конфлікт між Ахіллесом і царем Агамемноном, а також героїзм і трагедію війни. У центрі твору — гнів Ахіллеса, який стає символом честі, гордості та внутрішнього вибору людини. Поема показує, як війна розкриває найвищі й найтемніші сторони людської природи.
Здається, теж дуже потрібна і сучасна тема.
Давно хотів мати українською мовою якісне видання, а тут нове видавництво «Атена» видало одними з перших ці 2 книги Гомера, ще й знижечки приємні запропонувало.
Дуже класне оформлення.
Якісний переклад з давньогрецької Бориса Тена.
І взагалі я намагаюсь нові видавництва підтримувати.
Так що тут все співпало.
Читав обидві кнгиги колись російською. Тепер хочу оновити їх прочитання українською. А ви читали Гомера? Як вам?
@BagnenkoText
❤12👍3🙏1
Вправа на самопідтримку “Мої маленькі радощі”. Серія: Вправи
Я бачу, як багато людей виснажені. Чималими турботами, проблемами, непорозуміннями, відсутністю грошей, а тут ще й обстріли додаються.
Але нам треба вистояти. Ми сильна нація, але теж потребуємо підтримки.
Тому я вирішив поділитись кількома корисними вправами, які дуже добре працюють для моїх клієнтів. Вони підходять і для індивідуальної, і для командної роботи.
Сьогодні розкажу про вправу “Мої маленькі радощі, яку сам активно практикую
Вправа “Мої маленькі радощі” — це одна з найефективніших практик самопідтримки в умовах хронічного стресу, емоційного виснаження чи професійного вигорання. Вона базується на принципах позитивної психології, самоспостереження і нейропсихології радості, допомагає мозку “помічати добро” і поступово відновлювати здатність відчувати задоволення.
Що дає вправа?
1. Підвищить емоційний тонус і відчуття внутрішньої стабільності.
2. Розвине здатність фокусувати увагу на позитивному досвіді, а не лише на загрозах чи втраті.
🔹 Крок 1. Усвідомлення, що радує саме вас
Сядьте в тихому місці, де вас ніхто не відволікатиме. Зробіть кілька спокійних вдихів і поставте собі запитання:
“Що дає мені невелику, але щиру радість упродовж дня?”
Важливо не шукати “великих” речей. Часто наш мозок реагує найкраще на малі дози задоволення, які можна відчути одразу.
Приклади:
✅аромат кави вранці;
✅прогулянка на свіжому повітрі;
✅спокійна розмова без поспіху;
✅улюблена пісня;
✅кілька хвилин тиші;
✅усмішка дитини або близької людини
✅ момент, коли ви просто вдихнули і нічого не потрібно робити.
Поділюсь тим, що є зазвичай у мене
✅ Почитати книгу хоча б 15 хвилин посередині дня
✅ Попланувати тиждень і написання нових важливих текстів
✅ Робота над моєю книгою
✅ Поговорити і написати комусь з друзів, щоб просто підтримати контакт
Запишіть у зошит або нотатник 10–15 “маленьких радощів”, які доступні вам майже щодня.
🔹 Крок 2. Активне включення радості в день
Зі списку оберіть 3–5 дій, які ви можете здійснити сьогодні.
Поставте їх у розклад — як важливі події.
👉 Наприклад:
о 9:00 — кава біля вікна без телефону;
о 14:00 — 10 хвилин на сонячному світлі;
о 19:00 — улюблена музика і короткий відпочинок.
Головна умова — робити ці дії усвідомлено. Не просто “випити каву”, а відчути її смак, запах, температуру, задоволення.
🔹 Крок 3. Вечірнє підбиття підсумків
Увечері запишіть відповіді на три запитання:
✅ Що сьогодні мене потішило, навіть якщо на мить?
✅ Як я відчував(-ла) себе під час цього моменту?
✅ Що допомогло мені його помітити?
Цей короткий ритуал зміщує увагу з браку енергії на її наявність. З часом мозок “навчається” помічати ці миті автоматично.
🔹 Крок 4. Створення “банку радості”
Підготуйте невелику коробку або банку. Щодня записуйте на папірці хоча б один приємний момент і кидайте туди. Коли буде складно — відкрийте банку й перечитайте свої “маленькі радощі”. Це не просто ритуал, а практика відновлення надії — особливо важлива під час тривалих криз, війни чи втрати.
Чому ця вправа працює так ефективно (погляд з кількох сторін)
1. Нейрофізіологічний ефект
Коли ми свідомо помічаємо щось приємне, у мозку активуються центри задоволення (мезолімбічна дофамінова система). Виділяється дофамін, який відповідає за мотивацію та відчуття радості.
Регулярне повторення таких дій створює нові нейронні шляхи, які допомагають легше перемикати увагу з тривожного на ресурсний стан.
2. Психологічний ефект
У стані хронічного стресу людина часто “звужує” сприйняття — помічає лише загрози, біль і втому.
Коли вона починає фіксувати навіть малі приємності, це поступово розширює сприйняття реальності, повертаючи відчуття контролю й надії.
3. Екзистенційний аспект
У контексті логотерапії Віктора Франкла — “маленькі радощі” є способом віднайти сенс у конкретному моменті.
Навіть у складних обставинах людина може обирати ставлення — і ця свобода вибору повертає їй гідність і внутрішню силу.
А якщо хочете вчитись — запрошую на майстер-клас, деталі👇
***
Якщо вправа була корисною - поставте 🔥 або + в коментарях.
Всі вправи ви зможете знайти за хештегом #Вправи
@BagnenkoPsy
Я бачу, як багато людей виснажені. Чималими турботами, проблемами, непорозуміннями, відсутністю грошей, а тут ще й обстріли додаються.
Але нам треба вистояти. Ми сильна нація, але теж потребуємо підтримки.
Тому я вирішив поділитись кількома корисними вправами, які дуже добре працюють для моїх клієнтів. Вони підходять і для індивідуальної, і для командної роботи.
Сьогодні розкажу про вправу “Мої маленькі радощі, яку сам активно практикую
Вправа “Мої маленькі радощі” — це одна з найефективніших практик самопідтримки в умовах хронічного стресу, емоційного виснаження чи професійного вигорання. Вона базується на принципах позитивної психології, самоспостереження і нейропсихології радості, допомагає мозку “помічати добро” і поступово відновлювати здатність відчувати задоволення.
Що дає вправа?
1. Підвищить емоційний тонус і відчуття внутрішньої стабільності.
2. Розвине здатність фокусувати увагу на позитивному досвіді, а не лише на загрозах чи втраті.
🔹 Крок 1. Усвідомлення, що радує саме вас
Сядьте в тихому місці, де вас ніхто не відволікатиме. Зробіть кілька спокійних вдихів і поставте собі запитання:
“Що дає мені невелику, але щиру радість упродовж дня?”
Важливо не шукати “великих” речей. Часто наш мозок реагує найкраще на малі дози задоволення, які можна відчути одразу.
Приклади:
✅аромат кави вранці;
✅прогулянка на свіжому повітрі;
✅спокійна розмова без поспіху;
✅улюблена пісня;
✅кілька хвилин тиші;
✅усмішка дитини або близької людини
✅ момент, коли ви просто вдихнули і нічого не потрібно робити.
Поділюсь тим, що є зазвичай у мене
✅ Почитати книгу хоча б 15 хвилин посередині дня
✅ Попланувати тиждень і написання нових важливих текстів
✅ Робота над моєю книгою
✅ Поговорити і написати комусь з друзів, щоб просто підтримати контакт
Запишіть у зошит або нотатник 10–15 “маленьких радощів”, які доступні вам майже щодня.
🔹 Крок 2. Активне включення радості в день
Зі списку оберіть 3–5 дій, які ви можете здійснити сьогодні.
Поставте їх у розклад — як важливі події.
👉 Наприклад:
о 9:00 — кава біля вікна без телефону;
о 14:00 — 10 хвилин на сонячному світлі;
о 19:00 — улюблена музика і короткий відпочинок.
Головна умова — робити ці дії усвідомлено. Не просто “випити каву”, а відчути її смак, запах, температуру, задоволення.
🔹 Крок 3. Вечірнє підбиття підсумків
Увечері запишіть відповіді на три запитання:
✅ Що сьогодні мене потішило, навіть якщо на мить?
✅ Як я відчував(-ла) себе під час цього моменту?
✅ Що допомогло мені його помітити?
Цей короткий ритуал зміщує увагу з браку енергії на її наявність. З часом мозок “навчається” помічати ці миті автоматично.
🔹 Крок 4. Створення “банку радості”
Підготуйте невелику коробку або банку. Щодня записуйте на папірці хоча б один приємний момент і кидайте туди. Коли буде складно — відкрийте банку й перечитайте свої “маленькі радощі”. Це не просто ритуал, а практика відновлення надії — особливо важлива під час тривалих криз, війни чи втрати.
Чому ця вправа працює так ефективно (погляд з кількох сторін)
1. Нейрофізіологічний ефект
Коли ми свідомо помічаємо щось приємне, у мозку активуються центри задоволення (мезолімбічна дофамінова система). Виділяється дофамін, який відповідає за мотивацію та відчуття радості.
Регулярне повторення таких дій створює нові нейронні шляхи, які допомагають легше перемикати увагу з тривожного на ресурсний стан.
2. Психологічний ефект
У стані хронічного стресу людина часто “звужує” сприйняття — помічає лише загрози, біль і втому.
Коли вона починає фіксувати навіть малі приємності, це поступово розширює сприйняття реальності, повертаючи відчуття контролю й надії.
3. Екзистенційний аспект
У контексті логотерапії Віктора Франкла — “маленькі радощі” є способом віднайти сенс у конкретному моменті.
Навіть у складних обставинах людина може обирати ставлення — і ця свобода вибору повертає їй гідність і внутрішню силу.
А якщо хочете вчитись — запрошую на майстер-клас, деталі👇
***
Якщо вправа була корисною - поставте 🔥 або + в коментарях.
Всі вправи ви зможете знайти за хештегом #Вправи
@BagnenkoPsy
🔥40❤23🥰2⚡1
Forwarded from Психологи пишуть: Юнг, Фром, Ялом, Франкл, Адлер, Олпорт, Хорні, Роджерс (Володимир 🇺🇦 Багненко)
Багато криз у нашому житті мають довгу несвідому історію. Ми проходимо її крок за кроком, не усвідомлюючи небезпеку, що накопичується. Але те, що ми свідомо намагаємося не помічати, часто вловлюється нашим несвідомим, яке передає інформацію у вигляді снів.
Карл Густав Юнг
(Підписуйтесь на канал з думками найвідоміших психологів і мислителів світу: @FamousPsychologists)
Карл Густав Юнг
(Підписуйтесь на канал з думками найвідоміших психологів і мислителів світу: @FamousPsychologists)
❤12👍5🥰1👏1🤔1🙏1
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Які практики допомагають горювати?
З Оксаною Королович психотерапевтом і вдовою військового говоримо про процес горювання і що допомагає в цьому процесі.
Окремо говоримо про роботу з тілом, чому вона є особливо важливою, адже будь-який тілесний процес може допомогти прожити почуття та дати їм вихід.
А також деякі особисті практики, які допомагають Оксані в її процесі горювання.
Про це і не тільки говорили на подкасті, з якого шматочок ви зараз можете подивитись.
Повний випуск дивіться
на моєму YouTube-каналі «Володимир Багненко. Психолог»
Якщо це корисно — поставте 🔥 або + в коментарях.
Більше відео за хештегом:
#відео
@bagnenkoPsy
З Оксаною Королович психотерапевтом і вдовою військового говоримо про процес горювання і що допомагає в цьому процесі.
Окремо говоримо про роботу з тілом, чому вона є особливо важливою, адже будь-який тілесний процес може допомогти прожити почуття та дати їм вихід.
А також деякі особисті практики, які допомагають Оксані в її процесі горювання.
Про це і не тільки говорили на подкасті, з якого шматочок ви зараз можете подивитись.
Повний випуск дивіться
на моєму YouTube-каналі «Володимир Багненко. Психолог»
Якщо це корисно — поставте 🔥 або + в коментарях.
Більше відео за хештегом:
#відео
@bagnenkoPsy
🔥11👍6🙏2
Вже завтра у мене біг на довгу дистанцію. Марафон. 42 км.
Я готувався весь рік. І зараз відчуваю приємну радість в очікуванні.
До речі, почав досліджувати, як це впливає не тільки на тіло, а й на мозок і на регуляцію стресової системи, і зміцнення префронтальної кори.
Думаю, що напишу про це. Якщо корисно - напишу довгий розлогий текст. Поставте + або ❤️.
А поки скажу,що біг - це дуже круте нейротренування для мозку, яке:
• знижує тривогу,
• покращує мислення і пам’ять,
• стабілізує емоції,
• і формує психічну стійкість — “м’яз волі”.
Побажайте вдачі. Не завадить. Бо на завтра прогнозують дощик в Києві, буде весело бігти під дощем :)
P.S. патріотичні гольфи і футболка улюбленого клубу Динамо мають додати +100 балів до швидкості😅
@bagnenkoPsy
Я готувався весь рік. І зараз відчуваю приємну радість в очікуванні.
До речі, почав досліджувати, як це впливає не тільки на тіло, а й на мозок і на регуляцію стресової системи, і зміцнення префронтальної кори.
Думаю, що напишу про це. Якщо корисно - напишу довгий розлогий текст. Поставте + або ❤️.
А поки скажу,що біг - це дуже круте нейротренування для мозку, яке:
• знижує тривогу,
• покращує мислення і пам’ять,
• стабілізує емоції,
• і формує психічну стійкість — “м’яз волі”.
Побажайте вдачі. Не завадить. Бо на завтра прогнозують дощик в Києві, буде весело бігти під дощем :)
P.S. патріотичні гольфи і футболка улюбленого клубу Динамо мають додати +100 балів до швидкості😅
@bagnenkoPsy
❤65🙏9⚡1