Плануйте «антипригарні» дії.

Щоб іти на довгу дистанцію, нам потрібно свідомо планувати час для відновлення. Якщо ми не будемо берегти сили, можемо «згоріти» дуже швидко.
Тому важливо розраховувати свої ресурси, енергію та відпочивати. Памʼятайте про це.

І піклуйтесь про себе стабільно.
Це не розкіш зараз.
Це ваш обовʼязок!

Про це і не тільки говорили з Оленою Коломієць, сертифікованою гештальт-терапевткою на моєму подкасті «Добре, що ти тут».

Повне відео на YouTube-каналі «Володимир Багненко. Психолог»

Якщо це корисно — поставте 🔥 або + в коментарях.
Більше відео за хештегом:
#відео
@bagnenkoPsy

Мій канал з купою корисного по психології є і у WatsApp

Запрошую, раптом вам зручніше там читати.

✅цитати
✅корисні пости
✅відео
✅а ще там викладаю іноді те, чого немає в цьому каналі.

Вам сподобається:

https://whatsapp.com/channel/0029Va7T3ngBPzjakNJeiE29

Закінчив курс з віртуально експозиційної терапії.

VR-експозиційна терапія для лікування ПТСР воєнного часу - це доволі передовий метод.
Сертифікат тільки прийшов.

VR-експозиційна терапія (від Virtual Reality Exposure Therapy) — це сучасний метод лікування посттравматичного стресового розладу (ПТСР), у якому використовують віртуальну реальність (VR-окуляри, спеціальні програми, звук).

Дуже тішусь. В нашому шпиталі також буде це і це надпотужний метод.

Хочете розкажу детальніше про те, як це працює?
Поставте вогник або + в коментарях
@bagnenkoPsy

Тимчасовий пост пошуку дизайнера.

Шукаю дизайнера для проекта, з яким співпрацюю.
Треба зробити точну копію брошури англійської для інших мов в індезайні.

Напишіть на пошту коротко про ваш досвід і приклади робіт, будь ласка.

Можлива довгострокова співпраця

Пошта тут: house.in.a.mountain.valley@gmail.com

Або напишіть в особисті @bgnnk

Інтрузії і нав’язливі спогади у військових. Основні симптоми ПТСР, які треба знати і розуміти. Серія: ПТСР у військових. Частина 3.

Продовжую розказувати про ПТСР і базові речі, які важливо розуміти. Сьогодні торкнусь тільки інтрузій або мимовільних нав’язливих спогадів про подію.

Що таке інтрузії?
Інтрузії (від англ. intrusion — «вторгнення») — це неконтрольоване, раптове «повернення» травматичного досвіду у свідомість. Людина з ПТСР не просто згадує подію — вона переживає її заново, часто з такою ж інтенсивністю емоцій і тілесних реакцій, як під час самої травми.
З мого досвіду - хлопці розказують про подію дуже і дуже детально. І так, що ти просто ніби разом з ним знаходишся там. Пам’ятаю, як один військовий більше години розказував про один день війни в деталях і це було схоже на фільм, який ти дивишся разом з ним. І все це він розказував через 3 роки після того дня.

🔹 Як це проявляється
1. Нав’язливі спогади
Людина постійно думає про подію, навіть коли не хоче.
Звичайні стимули (звук, запах, новини) можуть «запускати» травматичні спогади.

2. Флешбеки
Це найяскравіший прояв інтрузій. Людина ніби «переноситься» в минуле: бачить і чує те, що було, відчуває ті ж емоції й тілесні реакції (страх, біль, серцебиття, тремтіння).
Відчуття реальності теперішнього в цей момент ніби стирається.

3. Кошмари
Повторювані сни, пов’язані з травмою, де людина бачить ті ж сцени або переживає подібні емоції. Багато військових говорили мені, що ці спогади набагато важчі, ніж ті сни і кошмари, які були в цивільному житті.
Часто — це не точне відтворення події, а символічні образи, що викликають ті ж почуття.
Сни можуть бути про загиблих побратимів або про подію, яка була дуже травматичною.

🔹 Чому виникають інтрузії?
1. Неперероблена пам’ять. У нормі травматичний досвід поступово інтегрується у життєвий наратив. Але при ПТСР він «застрягає» у сирій, фрагментованій формі. Саме з цим спогадом і потрібно працювати спеціалісту.

2. Тригери. Будь-що, що нагадує про подію (гучний звук, запах диму, військова форма, навіть певна інтонація голосу) може автоматично «відкрити» спогад.

3. Механізм захисту. Парадоксально, але мозок намагається «повернутися» до події, щоб завершити її переробку. Проте без терапевтичної допомоги це не дає результату, а лише погіршує стан.


🔹 Що відчуває людина під час інтрузій?
- сильну тривогу, паніку;
- фізичні симптоми (пітливість, сильне серцебиття, задуха, тремор);
- безпорадність і відчуття «я знову там»;
- сором або гнів після пережитого епізоду.

🔹 Як працювати з інтрузіями (коротко)
Психотерапія:
1. EMDR (десенсибілізація та переробка рухами очей) — допомагає інтегрувати «застряглі» спогади.
2. КПТ (когнітивно-поведінкова терапія) — робота з тригерами та зміною переконань.
3. Експозиційна терапія — поступове безпечне зіткнення зі спогадами.

Саморегуляція:
1. техніки «заземлення» (назвати 5 предметів, які бачу, 4 звуки, які чую); Я писав про цю вправу раніше
2. дихальні вправи;
3. ведення щоденника спогадів (для їх структурування).

Більше про це будемо говорити на навчанні.
Я буду проводити майстер-класи по темі взаємодії військових і цивільних.
Працюю в шпиталі для військових, є деякийдосвід.
13 жовтня ми починаємо.
Буде 3 майстер-класи - 1 на тиждень.

Кому буде корисно
✅ Родичі військовослужбовців
✅ Спеціалісти допомагаючих професій - волонтери, активісти, психологи
✅ Всі, хто хоче глибше розуміти мислення військових і як мудро взаємодіяти

Також буде присутній діючий військовослужбовець, який поділиться особистим досвідом.
Більше інформації - за посиланням.
Реєстрація тут:
https://forms.gle/t8QzCK3BpLnRhHMZ7
Запрошую.

Це серія постів про ПТСР і комунікацію
Пост про комунікацію тут:
Пост про історію ПТСР тут;

А якщо це корисно — поставте 🔥 або + в коментарях.
@bagnenkoPsy

У всіх у нас є ті, хто став на захист держави в найскладніший момент і хто викликає величезну повагу. Для мене це мій рідний брат. Дімон. (На фото ми втрьох з рідною сестрою)

А ще у мене є десятки людей в оточенні, які боронять державу, з кимось дружу, когось знаю 5-10 років, когось я консультую і консультував, хтось був у нас в госпіталі, хтось писав в особисті, підходив і радився, або з ким я мав честь спілкуватись і підтримувати.
Десятки імен які зараз виринають в думках — Денис, Макс, Руслан, Саша, Слава, Рома.
Ті, хто служить. Попри все. Діями. Щодня.

Шана і повага кожному завдяки кому інші можуть жити в тилу і робити свою роботу для них.

Слова мало значать.
Шана і повага в діях, в роботі, в консультуванні. Щодня.
Зі святом тих, хто причетний.
@bagnenkoPsy

Як не треба. Типові помилки в комунікації з військовими. Частина 2

Я обіцяв написати продовження про помилки у взаємодії з військовими. Вважаю, що це треба проговорювати постійно. Можливо я і задовбав трохи темою про комунікацію, але я чую таку кількість помилок і знецінення від військових в кабінеті про спілкування з цивільними, що розумію, ця тема актуальна і потрібна.

Повторю важливе і базове.

Спілкування для військового може стати маркером того, чи взаємодіяти з вами.
Перша зустріч і перший контакт ключові. Якщо ви не робите базовий мінімум - він не буде вам довіряти. Тому багато ветеранів просто сидять вдома, бо там немає людей і так спокійніше.
📌 Головний принцип взаємодії: Військові потребують не жалості й не пафосу, а поваги, спокійної присутності, щирої підтримки без тиску.

Сьогодні розкажу про помилки з 6 до 10. І потім планую зробити ще третю частину.

6. Ігнорування сигналів.

Якщо військовий уникає теми чи змінює розмову, варто поважати межі. Продовження наполегливих запитань є порушенням безпеки.
Тіло, погляд, поведінка - багато невербальних сигналів скажуть вам про те, чи хоче він продовження розмови, чи ні.


7. Фальшива підтримка.
Надмірний оптимізм у стилі «Все буде добре» може здатися байдужістю до реального болю.
Найгірша фраза “тримайся”.
– Шо за ідіотська фраза “тримайся”, це просто фраза “на отвалі” – сказав мені нещодавно пацієнт в кабінеті

8. Дотепи або чорний гумор у невдалий момент
По-перше, це може звучати як образа чи знецінення пережитого.
По-друге, чимало хлопців мені казали, що від цивільних це звучить як бажання “примазатись”, стати своїм. Але не переживши досвід бойових дій, це виглядає як мінімум недолуго, а як максимум дуже зверхньо і відштовхуюче.

9. Переведення теми на себе
«Я тебе розумію, бо й у мене були проблеми…»
“Слухай, знаєш, які труднощі у мене зараз”
Це віддаляє, бо цивільні «проблеми» сприймаються як дрібниці.
Завдяки військовим всі цивільні загалом мають можливість жити і ходити вулицями, тому мінімальна вдячність - це база.

10. Дотик без дозволу і різкі рухи
Обійми чи поплескування можуть викликати агресію або тривогу.
Я коли консультую і навіть просто мені треба відкрити штори поруч - я завжди проговорюю.
Військовий після зони бойових дій може знаходитись в стані постійної напруги, симпатична нервова система заведена і він в постійному очікуванні небезпеки.
Ваші різкі рухи або дотик можуть зруйнувати ту довіру, яка починається.

Більше про це будемо говорити на навчанні.

Я буду проводити майстер-класи по темі взаємодії військових і цивільних.
Працюю в шпиталі для військових, є деякийдосвід.
13 жовтня ми починаємо.
Буде 3 майстер-класи - 1 на тиждень.

Кому буде корисно
✅ Родичі військовослужбовців
✅ Спеціалісти допомагаючих професій - волонтери, активісти, психологи
✅ Всі, хто хоче глибше розуміти мислення військових і як мудро взаємодіяти

Теми:
Тема 1. Базова психоедукація. Що таке ПТСР. Як виглядають симптоми ПТСР і чому їх не варто лякатись. Як комунікувати. Що говорити і чого уникати. Це оновлений майстер-клас.
Тема 2. Як підтримати і говорити. Що говорити і чого уникати. Військові і цивільні. Базові навички. Базові принципи побудови контакту. Техніки і вправи, які працюють. Правила бою, за якими живе військовий.
Тема 3. Саморегуляція того, хто підтримує. Втрати. Техніки для відновлення після втрат. FAQ

Також буде присутній діючий військовослужбовець, який поділиться особистим досвідом.
Більше інформації - за посиланням.
Реєстрація тут:
https://forms.gle/t8QzCK3BpLnRhHMZ7
Запрошую.

Це серія постів про ПТСР і комунікацію
Пост про комунікацію тут:
Пост про історію ПТСР тут;
Пост про помилки в комунікації, частина 1. Тут

На фото я з військовим, якому подарував книгу про відновлення після ПТСР і з яким дуже добре працювали місяць тому. Він дозволив викласти його фото.
А якщо це корисно — поставте 🔥 або + в коментарях.

Хочу написати продовження посту про помилки в комунікації і правильну комунікаці..
І дякую вам за те, що розповсюджуєте ці знання, нам всім так важливо, що прірва між цивільними і військовими зменшувалась.
@bagnenkoPsy

Тепла зустріч і трохи про моє навчання


Я про навчання мало розказую, бо мало часу. Навчаюсь я одразу в 3 місцях і сьогодні трохи розкажу про одне (про інститут логотерапії і аспірантуру вже потроху розказував)


Вчора була можливість зустрітись з керівниками і студентами Міжнародного Інституту Післядипломної Освіти Open Doors.
Це просто відкрита зустріч обміну досвідом і думками, дуже корисно.

Я навчаюсь на психотерапевта і спеціаліста в роботі з травмою в Міжнародному Інституті Післядипломної Освіти. Це 2-річна програма. І це високий рівень освіти за міжнародними стандартами (Єдина в Європі програма, акредитована міжнародним реєстром IRCEP, це такі міжнародні стандарти, якщо простими словами)

Мені подобається, що це навчання за американською програмою спільно з Regent University (тобто нам дають якісну базу в методах, які науково доведені і також навчають вести правильно документацію), але адаптовано до наших реалій.

Це означає кілька речей
Перше - те, що нашими стандартами є стандарти в навчанні в Штатах, де ця сфера розвивається вже більше сторіччя. А Україні зі стандартами поки все тільки в процесі формування

Друге - те, що мені треба мати 280 годин очного контакту з клієнтами та 420 годин непрямого контакту з клієнтами.
І також щотижнева супервізія протягом 2 років.

Третє - що ми вивчаємо водночас кілька важливих методів, які якісно працюють з травмою (EMDR, Когнітивно-процесуальна терапія, базові навички клієнто-центрованої терапії і побудови контакту)
Думаю, десь 60% всього, що я глибинно вивчив про роботу з травмою, ПТСР і - я вивчив завдяки програмі з травмотерапії цього Інституту.

Вчора ввечері був на зустрічі студентів.

І це прекрасно.

Якщо раптом ви хочете вчитись на психотерапію травми - щиро раджу навчатись тут
Це дуже складно. Але водночас - це дає серйозну базу.
Якщо вам цікаво - більше можна дізнатись тут: https://americanprogram.net/

А ще побачитись вживу - це дуже хороша можливість хоч трохи розвіртувалізуватись.

На фото я з пані Оксаною Сивак, співзасновницею інституту і рушієм проекту.
Хороша і змістовна зустріч.

До речі, думаю написати 5 висновків про те, що для мене було найважливішим в роботі клінічного психолога. Бо якраз минув рік від початку роботи в шпиталі.

Якщо це цікаво - поставте 🔥 або + в коментарях

@bagnenkoPsy

Як взаємодіяти з військовими. Погляд клінічного психолога. Все в одному відео.

Восени 2024 року давав інтерв'ю Суспільному в Одесі.
Розмова вийшла змістовною і якісною.
Там була можливість поділитись всіма важливими думками - і про заборонені теми, і про те, як взаємодіяти зі звільненими з полону.
І багато важливого.

Цілих 25 хвилин концентрованої корисної інформації. Але якось забув про це розказати.

Ділюсь зараз.

Про що всередині:
✅ Що найскладніше в спілкуванні з військовими
✅ Мій досвід коли і як розпочав працювати
✅ Які теми небажані в спілкуванні з війчськовими
✅ Розказую детально про ПТСР
✅ Як підтримувати тих, хто пережив полон

Запрошую до перегляду:
https://youtu.be/9fZJlKJ-_Ug

Якщо це корисно - поставте вогник

І дякую вам за те, що розповсюджуєте ці знання, нам всім так важливо, що прірва між цивільними і військовими зменшувалась.
@bagnenkoPsy

7 конкретних тем, які найчастіше провокують непорозуміння з військовими.

Це не фрази. Це теми, напрямки розмови.
Ці теми найчастіше провокують непорозуміння або конфлікти з військовими. Тому намагайтесь їх оминати.

1. Подробиці бойових дій/смертей;
2. Особисті втрати/поранення;
3. Критика армії/командування/держави;
4. Токсичний оптимізм;
5. Питання про особисте без згоди;
6. Примус до емоційних зізнань;
7. Ідеалізація(патетика).

Якщо у вашому оточенні є військовий - вчіться взаємодіяти і комунікувати. А іноді просто побудьте поруч мовчки. Йому це потрібно.

Також не забувайте піклуватись про свій емоційний стан.

Якщо це було корисно - поставте «+» чи 🔥 в коментарях.
Дякую!

#відео
@bagnenkoPsy

Тренування перед марафоном і думки про любов

В рамках підготовки до марафону сьогодні пробіг 31 км. Це виснажливо, але зато є час послухати важливе і життєдайне.

Слухаю книгу Єклезіаста в аудіо (зранку не почитав Святе Письмо бо клієнт був, тому слухав в аудіо) і лекцію Ігоря Козловського.

Роздумую про любов і те, що вчитись їй - це процес всього життя.
Козловський розказує, що любов є вершиною, найбільшою силою, до якої він прийшов будучи в полоні в ДНР. Він називає себе боржником любові.
Єклезіаст пише, що є час любити, і час ненавидіти, час зшивати і час роздирати, час обіймати і час ухилятись від обіймів. (Єкл 3:5-8)

Я думаю, що час любити - це час зрілості. Коли людина дорослішає і починає вчитись любити ближнього, любити світ загалом.

Дуже подобається думка Еріха Фромма в його роботі «Мистецтво любові»

«Любов – це не обов’язково ставлення до певної людини; це установка, орієнтація характеру, яка задає ставлення людини до світу взагалі, а не тільки до одного «об'єкту» любви.
Якщо людина любить тільки когось одного і її відношення не відрізняється від інших близьких, його любов – це не любов, а симбіотичний союз. Більшість людей впевнені, що любов залежить від об'єкта, а не від власних здібностей любити.»
І ще ця:
«Якщо ми хочемо навчитися любити, ми повинні діяти так само, як ми діємо, якщо хочемо навчитися будь-якого іншого мистецтва – скажімо, музики, живопису, медицини чи інженерії.»


В кінці пробіжки купив квіти дружині.
Вчитись любити треба дієво.
Весело виглядав хлопак, який 5 км біг додому по району з квітами :)

Продовжую ділитись думками з пробіжки. Бо стільки дофаміну і свіжих думок, що не хочеться їх втрачати.
Інші тут #Роздуми
@BagnenkoPsy