tgoop.com/veseliy_pip/9714
Last Update:
Тобто почнемо будувати не парафії, а справжні громади свідомих православних християн, а для цього відродиться катехізація, будуть створені різноманітні служіння мирян та інше. Ось тут і виявиться, що треба буде ставити хоч якусь планку, заради самих цих людей.
На заході України ситуація інша – у церквах завжди повно народу. Але нещодавно один співбрат розповів, як молоде подружжя сказало йому, що з дитинства в храм ходять «бо всі ходять», але навіщо – хтозна. Бо ніхто нічого не пояснює, всі з року в рік роблять те саме «бо так треба». Ще двоє отців підтверджують: на жаль, це доволі типова історія.
ЦЕРКВА – ДЖЕРЕЛО БЛАГ ТА БІД
І тепер, нарешті, до теми номера. Саме магічна релігійність і є тим живильним середовищем, у якому чудово себе відчувають казнокради та вори, агресори та блудники. Тому так, Церква дійсно впливає на політику!
Ба більше, скажу вже зовсім жахливе. Наймасштабніші біди сучасності та минулого зазвичай спричинені тим, що християни не є тими, ким покликані бути.
Вже скільки прикладів дала історія християнства, як зусилля однієї людини можуть змінити на благо долі цілих народів! Згадаємо, наприклад, святого апостола Павла або святого рівноапостольного Косму Етолійського. Але й навпаки, відмова однієї людини виконати покладене на неї Богом – і до бід цілих народів.
Дві ілюстрації з життя святителя Іоанна Золотоустого. Він, вигнаний із кафедри та з Константинополя, перебуваючи у засланні, важко хворий, зміг надихнути, організувати й знайти фінансування для великої місіонерської експедиції до Фінікії. І коли, після перших успіхів, ченці та пресвітери-місіонери зустріли гоніння з боку язичників і зневірилися, він зміг не тільки переконати їх залишатися там, а й спорядити другу експедицію. У результаті Фінікія за 60 років була навернена до християнства.
Дізнався він і про унікальну можливість місії у Перській імперії, для успіху якої склалися особливі, найсприятливіші умови. І через друзів звернувся до єпископа, який спромігся, внаслідок власних місіонерських зусиль, на прикордонні Персії створити християнське місто Мартирополь і ввійти не лише у довіру до перського царя, а й мати на нього неабиякий вплив. Одна проблема – єпископ був одним із суддів святителя Іоанна на Розбійницькому соборі. Але життєписець уточнює, що скоріше через свою надмірну простоту, а не зі злого умислу. Святитель тричі пропонував йому людей і кошти для місіонерського «десанту». Але той так і не відповів. Через деякий час ця можливість закрилася. Що було б, якби ця експедиція відбулася і мала успіх? До появи ісламу залишалося понад 200 років. Якби Персія із заклятого ворога Візантії перетворилася на союзника, тоді й мапа ісламських завоювань, і картина сучасного світу могли б бути зовсім іншими.
Думаю, багато читачів погодяться, що якби християни жили гідно свого звання, вболіваючи за долі та біди світу, по-справжньому молилися за те, що відбувається у ньому, діяли відповідно до цих молитов, це безумовно вплинуло б на долі світу. Адже піклування про світ Бог довірив Своїм вірним.
Тому, перебуваючи в ілюзіях та підтримуючи їх в інших, ми робимо всім дуже дурну послугу. Чи є ще якісь властиві нам ілюзії? Їх легіон.
ПРИНЦИПИ ЕФЕКТИВНОЇ ПРОПОВІДІ
Раптом, прочитавши цю статтю, хтось погодиться і почне робити інакше, ніж ми зазвичай практикуємо (на що щиро сподіваюся)? Хочу запропонувати деякі важливі принципи для того, щоб проповідь у сучасних умовах могла бути ефективною.
Проповіді у стилі «свята Церква вчить» або переказ чужих, хоч і хороших проповідей сьогодні мало кого торкають. Не може навчити той, хто сам не вчиться, але відчуває себе вчителем. Сьогодні це вже майже не працює. «Ви ж не називайте себе вчителями, бо один є у вас Учитель, а всі ви – брати» (Мф. 23: 8), – навчав Господь. Впевнений, що це може бути методологічним принципом, тобто не тільки «не називайтеся», а й не відчувайте себе вчителями. Навчайте, не ставши в позу вчителя.