У Кременчуцькому обласному спеціалізованому будинку дитини на Полтавщині комісія Уповноваженого з прав людини в Україні спільно з представниками громадських організацій виявила численні порушення прав дітей.
Зокрема, встановлено, що дітям призначали психотропні препарати без письмової згоди законних представників, не забезпечували належного медичного обстеження та реабілітаційних заходів для дітей з інвалідністю.
Також зафіксовано відсутність освітнього процесу для деяких дітей, неналежні умови проживання, зокрема спільне використання одягу та білизни, переповнені спальні приміщення та відсутність приватності у вбиральнях.
Крім того, заклад не мав належного пропускного режиму, а укриття не відповідало вимогам безпеки в умовах воєнного стану.
Деякі діти перебували в ізоляції без належного догляду. Такі умови порушують права дітей на гідність, здоров’я, безпеку та належний розвиток.
Дослідження показують, що діти, які зростають у прийомних сім’ях або малих групових будинках (на зразок дитячих будинків сімейного типу), мають кращі показники розвитку та адаптації в суспільстві. Діти, які натомість росли в інтернатних закладах мають ряд проблем:
•Емоційна депривація – У дитбудинках діти не отримують достатньо індивідуальної уваги, турботи та емоційної прив’язаності, що може призводити до проблем із психоемоційним розвитком.
•Затримки в розвитку – Через нестачу стимуляції, навчання та взаємодії з дорослими у дітей можуть виникати когнітивні, мовні та соціальні труднощі.
•Високий рівень травматизації – У дитбудинках часто фіксують випадки насильства, зневажливого ставлення та жорстокого поводження, що формує у дітей глибокі психологічні травми.
•Відсутність навичок самостійного життя – Випускники дитбудинків погано адаптуються до дорослого життя, оскільки не мають досвіду ведення побуту, управління фінансами чи побудови здорових стосунків.
•Слабка соціалізація – Діти з інтернатів мають обмежений контакт із зовнішнім світом, що ускладнює їхню інтеграцію в суспільство.
Загалом світова практика поступово відходить від практики інтернатних закладів, натомість розвиваються програми підтримки сімей, усиновлення та патронатного виховання.
Зокрема, встановлено, що дітям призначали психотропні препарати без письмової згоди законних представників, не забезпечували належного медичного обстеження та реабілітаційних заходів для дітей з інвалідністю.
Також зафіксовано відсутність освітнього процесу для деяких дітей, неналежні умови проживання, зокрема спільне використання одягу та білизни, переповнені спальні приміщення та відсутність приватності у вбиральнях.
Крім того, заклад не мав належного пропускного режиму, а укриття не відповідало вимогам безпеки в умовах воєнного стану.
Деякі діти перебували в ізоляції без належного догляду. Такі умови порушують права дітей на гідність, здоров’я, безпеку та належний розвиток.
Дослідження показують, що діти, які зростають у прийомних сім’ях або малих групових будинках (на зразок дитячих будинків сімейного типу), мають кращі показники розвитку та адаптації в суспільстві. Діти, які натомість росли в інтернатних закладах мають ряд проблем:
•Емоційна депривація – У дитбудинках діти не отримують достатньо індивідуальної уваги, турботи та емоційної прив’язаності, що може призводити до проблем із психоемоційним розвитком.
•Затримки в розвитку – Через нестачу стимуляції, навчання та взаємодії з дорослими у дітей можуть виникати когнітивні, мовні та соціальні труднощі.
•Високий рівень травматизації – У дитбудинках часто фіксують випадки насильства, зневажливого ставлення та жорстокого поводження, що формує у дітей глибокі психологічні травми.
•Відсутність навичок самостійного життя – Випускники дитбудинків погано адаптуються до дорослого життя, оскільки не мають досвіду ведення побуту, управління фінансами чи побудови здорових стосунків.
•Слабка соціалізація – Діти з інтернатів мають обмежений контакт із зовнішнім світом, що ускладнює їхню інтеграцію в суспільство.
Загалом світова практика поступово відходить від практики інтернатних закладів, натомість розвиваються програми підтримки сімей, усиновлення та патронатного виховання.
😢23🤬13👍3❤1😁1
tgoop.com/v_plt/21920
Create:
Last Update:
Last Update:
У Кременчуцькому обласному спеціалізованому будинку дитини на Полтавщині комісія Уповноваженого з прав людини в Україні спільно з представниками громадських організацій виявила численні порушення прав дітей.
Зокрема, встановлено, що дітям призначали психотропні препарати без письмової згоди законних представників, не забезпечували належного медичного обстеження та реабілітаційних заходів для дітей з інвалідністю.
Також зафіксовано відсутність освітнього процесу для деяких дітей, неналежні умови проживання, зокрема спільне використання одягу та білизни, переповнені спальні приміщення та відсутність приватності у вбиральнях.
Крім того, заклад не мав належного пропускного режиму, а укриття не відповідало вимогам безпеки в умовах воєнного стану.
Деякі діти перебували в ізоляції без належного догляду. Такі умови порушують права дітей на гідність, здоров’я, безпеку та належний розвиток.
Дослідження показують, що діти, які зростають у прийомних сім’ях або малих групових будинках (на зразок дитячих будинків сімейного типу), мають кращі показники розвитку та адаптації в суспільстві. Діти, які натомість росли в інтернатних закладах мають ряд проблем:
•Емоційна депривація – У дитбудинках діти не отримують достатньо індивідуальної уваги, турботи та емоційної прив’язаності, що може призводити до проблем із психоемоційним розвитком.
•Затримки в розвитку – Через нестачу стимуляції, навчання та взаємодії з дорослими у дітей можуть виникати когнітивні, мовні та соціальні труднощі.
•Високий рівень травматизації – У дитбудинках часто фіксують випадки насильства, зневажливого ставлення та жорстокого поводження, що формує у дітей глибокі психологічні травми.
•Відсутність навичок самостійного життя – Випускники дитбудинків погано адаптуються до дорослого життя, оскільки не мають досвіду ведення побуту, управління фінансами чи побудови здорових стосунків.
•Слабка соціалізація – Діти з інтернатів мають обмежений контакт із зовнішнім світом, що ускладнює їхню інтеграцію в суспільство.
Загалом світова практика поступово відходить від практики інтернатних закладів, натомість розвиваються програми підтримки сімей, усиновлення та патронатного виховання.
Зокрема, встановлено, що дітям призначали психотропні препарати без письмової згоди законних представників, не забезпечували належного медичного обстеження та реабілітаційних заходів для дітей з інвалідністю.
Також зафіксовано відсутність освітнього процесу для деяких дітей, неналежні умови проживання, зокрема спільне використання одягу та білизни, переповнені спальні приміщення та відсутність приватності у вбиральнях.
Крім того, заклад не мав належного пропускного режиму, а укриття не відповідало вимогам безпеки в умовах воєнного стану.
Деякі діти перебували в ізоляції без належного догляду. Такі умови порушують права дітей на гідність, здоров’я, безпеку та належний розвиток.
Дослідження показують, що діти, які зростають у прийомних сім’ях або малих групових будинках (на зразок дитячих будинків сімейного типу), мають кращі показники розвитку та адаптації в суспільстві. Діти, які натомість росли в інтернатних закладах мають ряд проблем:
•Емоційна депривація – У дитбудинках діти не отримують достатньо індивідуальної уваги, турботи та емоційної прив’язаності, що може призводити до проблем із психоемоційним розвитком.
•Затримки в розвитку – Через нестачу стимуляції, навчання та взаємодії з дорослими у дітей можуть виникати когнітивні, мовні та соціальні труднощі.
•Високий рівень травматизації – У дитбудинках часто фіксують випадки насильства, зневажливого ставлення та жорстокого поводження, що формує у дітей глибокі психологічні травми.
•Відсутність навичок самостійного життя – Випускники дитбудинків погано адаптуються до дорослого життя, оскільки не мають досвіду ведення побуту, управління фінансами чи побудови здорових стосунків.
•Слабка соціалізація – Діти з інтернатів мають обмежений контакт із зовнішнім світом, що ускладнює їхню інтеграцію в суспільство.
Загалом світова практика поступово відходить від практики інтернатних закладів, натомість розвиваються програми підтримки сімей, усиновлення та патронатного виховання.
BY VPLT
Share with your friend now:
tgoop.com/v_plt/21920