Прим. пер.

Про правильний понт і користь ходити пішки

У дитинстві бабуся, сама про це не здогадуючись, дала мені один урок. Смисл з нього я видобув через багато-багато років, уже після істфаку.

Йти від нашої хати до церкви хвилин 15. Тоді здавалося, що це дуже далеко, і якось я спитав бабусю, чому ми йдемо пішки, коли можна на машині під’їхати. Бабуся відповіла, що тих, хто пішки приходить, Бог одразу слухає, а тих, хто машиною приїхав, у чергу ставить. Іншими словами, їхати в церкву машиною, якщо можеш прийти пішки, — прояв неповаги. Хочеш наблизитися до Бога — доклади зусилля.

Згодом я вичитав подібний епізод у спогадах Рокфелера. Син попросив у нього машину на випускний вечір, а той відмовив. «Ми ж Рокфелери...», — почав шукати аргументів син, а батько відповів: «Саме тому ти маєш прийти туди пішки». Тут водночас і урок скромності, і підказка правильного понту: коли всі приїжджають на машинах, то спосіб виділитися — це прийти пішки.

Історія знає ще красивіший випадок на цю тему. У 1917 році, під кінець Першої світової, Британська імперія перемогла Османську і отримала фактичну владу над Палестиною. Командувач британців Едмунд Аленбі через стрій солдатів увійшов в Єрусалим. Пішки.

Такий хід не просто естетично красивий — він безальтернативний, а тому цілісний. Уявіть, що генерал Аленбі в’їхав в Єрусалим на автомобілі або ще гірше — на ослику.

❤94👍22😁4🤔4

www.tgoop.com/tut_i_dali_prym_per/950

2.85K viewsMay 23, 2024 at 07:04

Про правильний понт і користь ходити пішки

У дитинстві бабуся, сама про це не здогадуючись, дала мені один урок. Смисл з нього я видобув через багато-багато років, уже після істфаку.

Йти від нашої хати до церкви хвилин 15. Тоді здавалося, що це дуже далеко, і якось я спитав бабусю, чому ми йдемо пішки, коли можна на машині під’їхати. Бабуся відповіла, що тих, хто пішки приходить, Бог одразу слухає, а тих, хто машиною приїхав, у чергу ставить. Іншими словами, їхати в церкву машиною, якщо можеш прийти пішки, — прояв неповаги. Хочеш наблизитися до Бога — доклади зусилля.

Згодом я вичитав подібний епізод у спогадах Рокфелера. Син попросив у нього машину на випускний вечір, а той відмовив. «Ми ж Рокфелери...», — почав шукати аргументів син, а батько відповів: «Саме тому ти маєш прийти туди пішки». Тут водночас і урок скромності, і підказка правильного понту: коли всі приїжджають на машинах, то спосіб виділитися — це прийти пішки.

Історія знає ще красивіший випадок на цю тему. У 1917 році, під кінець Першої світової, Британська імперія перемогла Османську і отримала фактичну владу над Палестиною. Командувач британців Едмунд Аленбі через стрій солдатів увійшов в Єрусалим. Пішки.

Такий хід не просто естетично красивий — він безальтернативний, а тому цілісний. Уявіть, що генерал Аленбі в’їхав в Єрусалим на автомобілі або ще гірше — на ослику.

BY Прим. пер.