Прим. пер.

Три зірки

Найвища відзнака для ресторану — мішленівська зірка. Одна зірка — дуже хороший ресторан. Дві — винятковий. Три — ресторан настільки хороший, що заради нього варто відбути далеку дорогу.

Щось подібне варто придумати для художніх виставок. Три зірки — настільки хороша виставка, що заради неї варто поїхати в іншу країну.

Про виставку Алли Горської, яка триватиме в Українському домі до 28 квітня, дорога редакція чула стільки хорошого, що треба їхати в Київ. Можливо, це найвидатніша майстриня української мозаїки за всю її новітню історію.

(В історії специфічне почуття гумору: сказати б тим, хто нищив вітраж Горської у Червоному корпусі університету, що через пів століття Київ бомбитимуть росіяни, а Горську виставлятимуть в музеї Леніна на площі Ленінського Комсомолу.)

Мистецтво мозаїки, по суті, втрачене — дороге і нікому тепер не потрібне. В епоху первісного накопичення капіталу, яку ми зараз проживаємо і будемо перетравлювати ще довго, уявити, що автобусні зупинки по селах оздоблюють мозаїкою, неможливо. Замість мозаїк тепер мурали — вони суттєво дешевші.

Кайф мозаїки Крістофер Александер пояснює тим, що людині потрібен перепад масштабу — зміна в розмірі деталей у діапазоні від 2 см до 2 метрів. Саме тому нам так приємно гуляти по старовинних європейських містечках: там безліч декоративних деталей у масштабі людського тіла — око радіє. Мозаїка, на відміну від муралу, вміє мінятися з кожним кроком і давати деталі в різному масштабі: роздивлятися її впритул не менш цікаво, ніж з відстані.

Словом, не відмовте собі в задоволенні — такі виставки бувають не щодня.

❤105👍8

www.tgoop.com/tut_i_dali_prym_per/930

2.65K viewsedited  Apr 16, 2024 at 09:49

Три зірки

Найвища відзнака для ресторану — мішленівська зірка. Одна зірка — дуже хороший ресторан. Дві — винятковий. Три — ресторан настільки хороший, що заради нього варто відбути далеку дорогу.

Щось подібне варто придумати для художніх виставок. Три зірки — настільки хороша виставка, що заради неї варто поїхати в іншу країну.

Про виставку Алли Горської, яка триватиме в Українському домі до 28 квітня, дорога редакція чула стільки хорошого, що треба їхати в Київ. Можливо, це найвидатніша майстриня української мозаїки за всю її новітню історію.

(В історії специфічне почуття гумору: сказати б тим, хто нищив вітраж Горської у Червоному корпусі університету, що через пів століття Київ бомбитимуть росіяни, а Горську виставлятимуть в музеї Леніна на площі Ленінського Комсомолу.)

Мистецтво мозаїки, по суті, втрачене — дороге і нікому тепер не потрібне. В епоху первісного накопичення капіталу, яку ми зараз проживаємо і будемо перетравлювати ще довго, уявити, що автобусні зупинки по селах оздоблюють мозаїкою, неможливо. Замість мозаїк тепер мурали — вони суттєво дешевші.

Кайф мозаїки Крістофер Александер пояснює тим, що людині потрібен перепад масштабу — зміна в розмірі деталей у діапазоні від 2 см до 2 метрів. Саме тому нам так приємно гуляти по старовинних європейських містечках: там безліч декоративних деталей у масштабі людського тіла — око радіє. Мозаїка, на відміну від муралу, вміє мінятися з кожним кроком і давати деталі в різному масштабі: роздивлятися її впритул не менш цікаво, ніж з відстані.

Словом, не відмовте собі в задоволенні — такі виставки бувають не щодня.

BY Прим. пер.