Прим. пер.

Муфаса: Король Лев (Mufasa: The Lion King)
#кінопанорама

У моєму батьківському досвіді перший «Король Лев» — центральний мультик. Архетипна історія, правильно розказана і зрозуміла навіть дорослим. Вона забезпечила нам з донькою добрий рік рольових ігор: неслухняна дитина випробовує правила на міцність і йде на Слоняче кладовище, а потім репетирує символічне батьковбивство підлітковий вік і волає на всю хату «Тепер я тут король!».

На жаль, взяти планку «Термінатора 2» і перевершити початок творцям не вдалося. Це все ще пристойний мультик — намальований на всі гроші. Але в мультиках головне — історія, а не якість картинки. А історія провисає — вона затягнута і глевкувата. В ній забагато героїв, забагато посередніх пісень і хвилин двадцять зайвого хронометражу. Словом, на другому відрі попкорну дитина явно занудьгувала. Ми дізналися, як Шрам отримав таке прізвисько, і чому в Муфасі немає токсичної маскулінності (його виховувала левиця), але проілюструвати для дітей ніцшеанське «Де я батько — там моя батьківщина» можна було ефектніше.

Вердикт: сходити, щоб закрити мультиплікаційний гештальт, але не чекати катарсису. Якщо особливої любові з левами у вас немає, то можна не йти, не боячись, що пропустиш видатне явище поп-культури. 6/10

❤41👍20😁3

www.tgoop.com/tut_i_dali_prym_per/1036

2.89K viewsedited  Jan 9 at 08:53

Муфаса: Король Лев (Mufasa: The Lion King)
#кінопанорама

У моєму батьківському досвіді перший «Король Лев» — центральний мультик. Архетипна історія, правильно розказана і зрозуміла навіть дорослим. Вона забезпечила нам з донькою добрий рік рольових ігор: неслухняна дитина випробовує правила на міцність і йде на Слоняче кладовище, а потім репетирує символічне батьковбивство підлітковий вік і волає на всю хату «Тепер я тут король!».

На жаль, взяти планку «Термінатора 2» і перевершити початок творцям не вдалося. Це все ще пристойний мультик — намальований на всі гроші. Але в мультиках головне — історія, а не якість картинки. А історія провисає — вона затягнута і глевкувата. В ній забагато героїв, забагато посередніх пісень і хвилин двадцять зайвого хронометражу. Словом, на другому відрі попкорну дитина явно занудьгувала. Ми дізналися, як Шрам отримав таке прізвисько, і чому в Муфасі немає токсичної маскулінності (його виховувала левиця), але проілюструвати для дітей ніцшеанське «Де я батько — там моя батьківщина» можна було ефектніше.

Вердикт: сходити, щоб закрити мультиплікаційний гештальт, але не чекати катарсису. Якщо особливої любові з левами у вас немає, то можна не йти, не боячись, що пропустиш видатне явище поп-культури. 6/10

BY Прим. пер.