Український воїн завжди знав: сила тримається не лише на хоробрості, а й на вмінні. Козак дбав про коня й шаблю, стрілець — про гвинтівку, повстанець — про кулемет. Бо зброя, яка не доглянута, зраджує у вирішальний момент.

Друг Байкер розповів про сезонне обслуговування машин. Це — та сама школа дисципліни, що й у наших предків: перевіряти, готувати, не залишати слабких місць. У кожній підтягнутій гайці, у кожному очищеному фільтрі — продовження тієї ж традиції турботи про зброю свободи.

Від січових куренів до сучасних батальйонів — ми залишаємося воїнами, які боронять своє. І поки наші танки готові, ворог не матиме жодного шансу.