Я і мій колега мили свої квадроцикли. Він ополіскував його водою і піною, я ж свій спершу облив з баночки хлоргексидину. Кров, що запеклася, весело зашипіла і почала противно смердіти і йти бульками. На підніжки теж знатно натекло. Права підніжка була рясно залита кров’ю. У двох поранених була травматична ампутація правої стопи. Причому надавачі допомоги наклали купу бандажів, затампонували і затрамбували то все діло. А щоб особо кров не зкапувала - замотали культю в чорні пакети. І їде трьохсотий, а на нозі красується “BMW ваш лучшьій вьібор”.
Трьохсотих на точці було багато. Вони за два дні зкопились. Добре що ніхто не загинув з тих групіровок. Їх худо бідно доволокли до дороги квадроциклів. А далі вже возити простіше ніж волокти. Поранених було чоловік зо п’ять чи 6. Я зголосився помогти сусідам і їх всіх позабирать. Взяв їх воділу на другому квадріку, і ми порисачили. Комбат сусідів ше дуже просив забрати Сірьогу, він там самий важкий, чи коло того.
З Констахи на характері долітаєм до посадки, а далі ниряєш в посадку і погнав. В посадці фпв тебе не дістане (але це не точно), лише рандомна ляпуха арти може зашити, але та хуйня не попаде. Ну або скид, але вони ше не дуже туда долітали. Ми їхали вузькою дорогою, розминаючись з такими ж квадріками і дідами з тачками. Діди з тачками це шикарний маркер/радар чи є в квадраті підар дрон. Якшо дід спокійний - все чисто. Дід стоїть під деревом і дивиться вгору - літає десь поряд. Дід ховається - дрон літає прямо ось тут. Дід лежить мертвий - скиди.
Проїхали дві откритки (відкриті ділянки місцевості). Сама неприємна частина дороги. Якшо і уб’ють - то на одній з них. Ну або ляпуха з арти, але ти просто про це не думаєш. В тебе є маршрут, є ціль, є 300й якого нада вивезти. Та й деренчить той квадрік як скажений, фпв не почуєш, від прильота спригнути не встигнеш. А як першим не уб’є - поки буде другий, ти вже будеш далеко. Їдеш і не паришся. На одній откриткі виліз з куща якийсь хуй і шось махав руками. Я ще йобу не дав на откритках зупинятись, виматюкав його і піддав газку.
Я точно не шарив де там в посадці ті 300ті. Але по рації погавкав шоб чекали, а там поїду. Як доїду до підарів то пойму шо проєбав і нада буде розвертатись, але такого не буде. Я трошки нервував шо можу проїбать рандеву, але дарма. 300ті лежали під деревами, їх евакуатори стояли поруч і курили. Всі без броні і зброї. Командирське око засіпалось. Почали лунати матюки.
300ті лежали як тюлєні, вибирай на свій смак. *ой, а мені ось цього, без ноги.*
- Де Сєрьога? питаю. - А хуй його знає. Кого першого заберете? - Давай безногих, решта хай хребти свої тянуть до констахи, а ми їх будем підбирать, як цих мєдікам віддамо. Трьохсотих погрузили на квадрік. Шоб вони не випадали - до воділи прив’язуєм лєнтой буксировочною. Якшо і йобнемся - то вдвох.
На квадріку дуже важко їхати фізично. Треба впиратись ногами, триматись руками і постійно нахилятись вліво/вправо. Але трьохсотий сидить мішком, йому не до цих моїх високих матерій, що пасажир має помагать воділі в поїздці. Йому і так боляче і хуйово. Трьохсотий стогне на кожній кочці (а їх там мільйон), шоб хоч якось йому було веселіше я постійно про шось триндю. Але за шумом квадріка навряд чи він шось чує. Тому їхати з трьохсотим - складно. Його дуже шкода, це раз. І він навалюється на тебе це два. І ти працюєш за двох. Та й квадрік не дуже любить коли на ньому сидить двоє. Їдеш повільніше. Баланс тримати важче.
По дорозі назад тіп на откриткі знову махав нам рукою, і знову пішов нахуй. Приїхали в Констаху, медики в саме місто їхати побоялись, тому ми квадріками ломились через весь город. Поранений, як відчув асфальт під колесами, став веселіше. Квадрік вже не скаче як наляканий єдиноріг. Їхати приємніше, та й знання того що зараз вже ось вони медики - трьохсотих тішить. Медики деякий час віддирали від мене пораненого. Я змотав стрічку, покурили з колегою і поїхали на другу ходку. Туда везем воду і поповнення, назад - трьохсотих. Проїзджаючи откритку - тіп маше рукою на третій ходці не витримую і зупиняюсь - шо, блять, нада???
Я і мій колега мили свої квадроцикли. Він ополіскував його водою і піною, я ж свій спершу облив з баночки хлоргексидину. Кров, що запеклася, весело зашипіла і почала противно смердіти і йти бульками. На підніжки теж знатно натекло. Права підніжка була рясно залита кров’ю. У двох поранених була травматична ампутація правої стопи. Причому надавачі допомоги наклали купу бандажів, затампонували і затрамбували то все діло. А щоб особо кров не зкапувала - замотали культю в чорні пакети. І їде трьохсотий, а на нозі красується “BMW ваш лучшьій вьібор”.
Трьохсотих на точці було багато. Вони за два дні зкопились. Добре що ніхто не загинув з тих групіровок. Їх худо бідно доволокли до дороги квадроциклів. А далі вже возити простіше ніж волокти. Поранених було чоловік зо п’ять чи 6. Я зголосився помогти сусідам і їх всіх позабирать. Взяв їх воділу на другому квадріку, і ми порисачили. Комбат сусідів ше дуже просив забрати Сірьогу, він там самий важкий, чи коло того.
З Констахи на характері долітаєм до посадки, а далі ниряєш в посадку і погнав. В посадці фпв тебе не дістане (але це не точно), лише рандомна ляпуха арти може зашити, але та хуйня не попаде. Ну або скид, але вони ше не дуже туда долітали. Ми їхали вузькою дорогою, розминаючись з такими ж квадріками і дідами з тачками. Діди з тачками це шикарний маркер/радар чи є в квадраті підар дрон. Якшо дід спокійний - все чисто. Дід стоїть під деревом і дивиться вгору - літає десь поряд. Дід ховається - дрон літає прямо ось тут. Дід лежить мертвий - скиди.
Проїхали дві откритки (відкриті ділянки місцевості). Сама неприємна частина дороги. Якшо і уб’ють - то на одній з них. Ну або ляпуха з арти, але ти просто про це не думаєш. В тебе є маршрут, є ціль, є 300й якого нада вивезти. Та й деренчить той квадрік як скажений, фпв не почуєш, від прильота спригнути не встигнеш. А як першим не уб’є - поки буде другий, ти вже будеш далеко. Їдеш і не паришся. На одній откриткі виліз з куща якийсь хуй і шось махав руками. Я ще йобу не дав на откритках зупинятись, виматюкав його і піддав газку.
Я точно не шарив де там в посадці ті 300ті. Але по рації погавкав шоб чекали, а там поїду. Як доїду до підарів то пойму шо проєбав і нада буде розвертатись, але такого не буде. Я трошки нервував шо можу проїбать рандеву, але дарма. 300ті лежали під деревами, їх евакуатори стояли поруч і курили. Всі без броні і зброї. Командирське око засіпалось. Почали лунати матюки.
300ті лежали як тюлєні, вибирай на свій смак. *ой, а мені ось цього, без ноги.*
- Де Сєрьога? питаю. - А хуй його знає. Кого першого заберете? - Давай безногих, решта хай хребти свої тянуть до констахи, а ми їх будем підбирать, як цих мєдікам віддамо. Трьохсотих погрузили на квадрік. Шоб вони не випадали - до воділи прив’язуєм лєнтой буксировочною. Якшо і йобнемся - то вдвох.
На квадріку дуже важко їхати фізично. Треба впиратись ногами, триматись руками і постійно нахилятись вліво/вправо. Але трьохсотий сидить мішком, йому не до цих моїх високих матерій, що пасажир має помагать воділі в поїздці. Йому і так боляче і хуйово. Трьохсотий стогне на кожній кочці (а їх там мільйон), шоб хоч якось йому було веселіше я постійно про шось триндю. Але за шумом квадріка навряд чи він шось чує. Тому їхати з трьохсотим - складно. Його дуже шкода, це раз. І він навалюється на тебе це два. І ти працюєш за двох. Та й квадрік не дуже любить коли на ньому сидить двоє. Їдеш повільніше. Баланс тримати важче.
По дорозі назад тіп на откриткі знову махав нам рукою, і знову пішов нахуй. Приїхали в Констаху, медики в саме місто їхати побоялись, тому ми квадріками ломились через весь город. Поранений, як відчув асфальт під колесами, став веселіше. Квадрік вже не скаче як наляканий єдиноріг. Їхати приємніше, та й знання того що зараз вже ось вони медики - трьохсотих тішить. Медики деякий час віддирали від мене пораненого. Я змотав стрічку, покурили з колегою і поїхали на другу ходку. Туда везем воду і поповнення, назад - трьохсотих. Проїзджаючи откритку - тіп маше рукою на третій ходці не витримую і зупиняюсь - шо, блять, нада???
The administrator of a telegram group, "Suck Channel," was sentenced to six years and six months in prison for seven counts of incitement yesterday. To upload a logo, click the Menu icon and select “Manage Channel.” In a new window, hit the Camera icon. In 2018, Telegram’s audience reached 200 million people, with 500,000 new users joining the messenger every day. It was launched for iOS on 14 August 2013 and Android on 20 October 2013. The imprisonment came as Telegram said it was "surprised" by claims that privacy commissioner Ada Chung Lai-ling is seeking to block the messaging app due to doxxing content targeting police and politicians. A Telegram channel is used for various purposes, from sharing helpful content to implementing a business strategy. In addition, you can use your channel to build and improve your company image, boost your sales, make profits, enhance customer loyalty, and more.
from us
