tgoop.com/tacticool_burger/3497
Last Update:
Час еваків
#Чупік
Піхота вафлилась, вбивала і гинула. Трьохсоті не дочікувались еваку і тікали з позицій. Не тікали лише неходячі, ті хто втрапив в оточення і ті хто хотів дорожче продати своє життя.
Наказу відходити ясєн хєр ніхто не давав. Бо там жеж позиції, йобана. Ну і віднови еспешку, хулє. Логістика ще остаточно не вмерла. Періодично траплялись туманчики і пікапчики льотали на евак. 4 з 5 пікапів згоріли під час крайніх заїздів. Один з водіїв загинув, решта ж потрьохсочані сиділи на позиціях.
Воділа бетера суміжників виліз з палаючої машини і разом з ССБшніками поліз в бліндаж. Але поняв шо його забирать ніхто не буде. І поки начальство ССБ їх переконувало пройти і закріпитись далі - воділа поняв шо це хуйня і поночі втік з позицій і успішно дійшов до Констахи.
Сміливі воділи закончились. Старші машин кончились. Нада кудись їхать - машина ВНЄЗАПНО ламалась. Остався 1 смєлий воділа - Кум. На хамвіку гоцав. Але не заїхав ніразу, каже – мінамьот піздує дайбоже. Не заїду.
І всі такі зразу: та чьооо ти сссиш, там не можуть так плотно крить. І бла бла.
КБ каже - нада з ними поїхать. Нада чілавєк характєра. В цьому баті я був людиною новою і мене не шкода, є шанс заробити капітал поваги.
Ну поєхалі.
Ми по ночі зустрілись на точці еваку. Я кинув БМВ в кущах і поліз в хамві. Ну поскакали. Їхали на ночніках. Туман був досить сильний. Дорога - пряма як срака. Але поки я відволікся на якісь важливі доповіді - воділа зробив 2 поворота і ми заїхали кудись. Куди - хуй його знає. По туману ми блукали неїзджаним полем і хіхікали шо ТМка може закінчити наші поневіряння і ржатиме вся бригада з двох дебілів що під Констахою ухуйкають машину на своїй же міні.
GPS не робив, куда їхать - хуй його знає. В'їхали в якесь село. Не те шо нада, но вроді їдем назад в Констаху. По дорозі побачив ІЧ світло камери. Дай думаю станем і спитаєм дорогу. Найшов чиєсь КСП. На мене глянули як на слабого і показали де ми знаходимся. Їхали ми в сторону Іванівського. Доїхали майже до Ступочок. А там зараз не прикольно)))
Вернулись в Констаху. Поржали. Туман вже проходив, тому ми рвонули проявляти характер. Дорога була єдина, по широкій дамбі. І тільки ми туди під’їхали - прямо на дорогу в 300м від нас падали міни. І то так бодро - кожні 30 секунд.
“Думаю нада розвертатись”. Машинка крутнулась і сіла на пузо. Заєбісь. Просто чудово. Міни падали ближче. Кожен розрив вже весело клацав осколками по броні. Подумки представив піший маршрут до Констахи і сумно позіхнув. Але воділа щось натицяв на коробці і машина вишкреблась. По дорозі пнули згорівшу тачку і 120й міномет що валявся на дорозі. Його вивозили з позицій на хамвіку сумідники, але хапанули пиздяк і хамві перевернувся.
Ми дніщем уєбались в казьоннік і тікали додому. Мінус 1 колесо від осколків. Ними ж нам відхуярило РЕБ.
Доїхали до констахи. Поки міняли колесо - наслухались хуйні від начальства що ми казли і саботажніки.
Тут якраз впав туман. І ми рвонули на третю спробу. Саботажніки. Ща я вам покажу саботажніка. По дорозі на дамбу знов пнули 120й міномет дніщем.
Залетіли на дамбу. Міномет стріляв, але на от’єбісь і хуй пойми куди. Хамвік ревів бєлугою і їхав далі. По рації вийшли на ССБшніків що сиділи на тій позиції і сказали приготуватись. Спершу їх було четверо. Але при переході від згорівшого бетера на цю позицію - один з них загинув. Всі троє були 300.
Хамві пер далі. Побачив на полі 2х тіпів що бігли в нашу сторону. Але до наших ще було ранувато. І на них не було скотчу.
Підари!!!
Я закричав і сказав воділі стати боком. Кулемета на хамвіку не було і я лише спромігся відкрити ляду і на от’єбісь, майже не цілячись, розрядив в пітухів пів магазину. Ті залягли. Я скомандував розвертатись, бо ми наче і на бронемашині, але можливості хуяритись з пєтухом не було. Та й піхота що ми везли не додумались постріляти з вікна.
https://www.tgoop.com/choopeekwarstories
BY Тактикульна Бургерна
Share with your friend now:
tgoop.com/tacticool_burger/3497