Сьогодні ти — солдат, що ступає по селу вільним кроком,
   що має важкі черевики й броню і рюкзак,
   що має летючий дух,
   що йде повз чужі двори,
   десятків і сотень чужих тобі сіл,
Де живуть незнайомі люди, які дивляться на тебе з-за паркану,
   поглядом домашнього кота на дикого птаха,
   поглядом дитини на дорослого,
   поглядом щура на кажана,
   поглядом самотнього дерева на молнію,
Поглядом каменю на зорепад.

А завтра ти — селянин,
   що збудував свою хату,
   що обніс її парканом,
   що вріс корінням у свою землю,
   що обріс плоттю на власних кістках,
   що ходить босоніж по власній траві,
І повз тебе проходить солдат наступної війни,
   яка вже не для твоїх ніг та рук,
   яка вже тобі не по силам,
   яка вже тобі не по розуму,
   яка вже тобі не по духу,
І ти дивишся на солдата
   поглядом соняшника на Сонце,
   поглядом матері на підлітка,
   поглядом півня на курча,
   поглядом попелу на вітер,
Поглядом землі на птицю в небі.