​​До вторгнення орків Харків встиг стати столицею нової української слем-поезії. На наших івентах круті вірші не просто звучали, а ЗВУЧАЛИ – цінувалася не тільки якість тексту, але й подача, артистизм, вміння працювати з аудиторією.

Повні зали, гості з усієї України, багато, дуже багато справжнього поетичного слова... Не просто клуб за інтересами, а друзі, рідні, сім'я. Спогад про це викликає майже фізичний біль.
Війна змінила все. Харків'ян розкидало всією країною. Сталося так, що частині найкращих представників нашої поетичної школи дав прихисток саме Івано-Франківськ.

Більшість з нас втратили домівки, роботу, друзів, родини, звичне життя.
Але не внутрішній вогонь. Мистецтво палає в нас так само, як палає наше напівзнищене місто за тисячу кілометрів на схід.
І франківські поціновувачі поезії мають шанс відчути це полум'я: подекуди – зігріваюче, подекуди – обпікаюче. Але - завжди справжнє, завжди живе, завжди українське.

Поети:
Сергій Савченко
Мар'я Терція
Віталій Помазан
Морті Блек
Роман Шемігон

Ведучий заходу:
Сергій Савченко

• Коли?
1 квітня, о 16.54 - харків'яни зрозуміють, чому.
• Де?
Бар Potocki, Дністровська 22а
• Скільки?
Вільний донат. Всі зібрані кошти будуть переведені на потреби ЗСУ.

​​Львів! Виступатиму на благодійному вечорі. Будуть наші харківські, донецькі і львівські!

Коли: Субота, 20.08, початок о 17:00
Місце: ДК Назва

немає ніякого суттєвого сенсу
розкладати матеріяли цієї справи по теках –
докази і звинувачення легко
пробиватимуться в твіттері по гештегах,
так само як і вироки,
так само як і способи покарання.
прогресивна молодь дискутуватиме
про діаметр палі і кількість лез у залізній діві,
про практичну можливість підсудного
всидіти
на двох славнозвісних стільцях одночасно.
найбільш мерзенні
згадуватимуть про гуманність,
не зовсім доречно,
чомусь в контексті совєцького суду,
маючи наувазі
якісь свої старечі приколи
і їм це буде звучати смішно.
але вироки будуть невтішні.
цей суд транслюватимуть на всіх платформах –
багатосерійний, багатостраждальний,
гостросюжетний, з новорічним спешелом.
згодом на нетфліксі вийдуть приквели,
на ейч-бі-о – драма про смерть в окупації,
щось про життя росіян у дикій природі
знімуть на блядському діскавері ченел.
але ми дивитимемось фільм кіностудії
імені Олександра Довженка
і Раян Ґослінґ
(єдиний запрошений актор, в ролі неназваного солдата),
стоячи над могилами побратимів і посестер,
стискаючи жовто-синє,
крізь сльози,
значно більш емоційні ніж у блейдранері,
скаже:
we did it, actually.

я підіймаю бокал
за твій бойовий оскал,
за твій котячий вищир.
ще вище —
за твоє ремесло,
куди б тебе не занесло
розрізняти добро і зло,
і знаходячи зло —
нищить.
і я,
будучи тиловим щуром,
офіційно даю тобі слово
не померти смертю дурною
тож і ти пообіцяй
вижить.

Наш поет на фронті збирає на теплак. Докиньте пару гривень, якщо ваша ласка 🤗

Бажаю здоров'я, любі українці та україночки! 💔

Маємо потребу в якісному тепловізорі для відділення ПЗРК 98 бату ТрО, який зараз працює на Запорізькому напрямку.

Та без вас і вашої допомоги не впораємось. Тому відкриваємо збір на ось такий тепловізор:

https://hunter.rozetka.com.ua/ua/351503439/p351503439/

🎯Ціль: 95 000.00 ₴

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/79Nw2KoLvR

💳Номер картки банки
5375 4112 0402 3639

Кадри на згадку про те, що навіть підчас війни ми щось читаємо і пишемо. Слем 🖤

Подивіться "13. Сергій Савченко - 1 раунд (27.08.2022 Полтава)" на YouTube
https://youtu.be/Ffxa3aLWm5w

подивись, навколо така весна,
яка блять війна, яка блять?
така вже жага, така жага –
хоч пустися бéрега,
як вийшла за берегá.
хоч зціжуй її з долонь –
всяко липне до пальців,
торкає серця скитальців,
розжареним смальцем
ллється рідна в фортеці скронь.
бо ж навколо така весна,
лишень щось в цій весні недоречне –
хибне, нове, спотворене,
небезпечне, попри всі заперечення,
виє в потилиці цвяхом розпеченим,
червоною ковдрою застить зір.
й поки горни сурмлять,
поки гори стоять непорушно,
так зворушливо й незворушно
не м’ячі, а снаряди підписує
твого клубу старий бомбардир.
але ніби в гливкому стоп-кадрі
застигає пелюстка над ним.
скільки літ, скільки зим,
бог із ним – скільки війн,
а ж ми веснам не дали ради
і у груди, немов прикладом,
попри сумніви, розпач, втрати,
забивається слово «вір».

На початку поточного сезону Lit Slam, восени 2021, ніхто й гадки не мав, що чекає попереду. Ми втратили близьких і домівки, розпорошилися різними містами та країнами. Але ми ніколи не втрачали віру в краще (і в ЗСУ). Попри всі перешкоди і випробування, наша спільнота виявила неймовірну силу, витримку і згуртованість💙💛

Настав час повернутися додому й закрити цей нескінченний сезон.

Завершуємо нашу спільну подорож крізь час і простір традиційним SLAM All Stars за участі переможців та фіналістів сезону 2021-2023 років.

Закриття сезону — це також можливість віддати шану нашому другу Віті Хаджиту. SLAM All Stars присвячений його пам’яті.

Продовжуємо підтримувати копійчиною наших військових. Цього разу збираємо на пікап рядовому Фіксику Письменному.

Коли: 27 травня, 18:00
Де: Switch Bar, пров. Інженерний, 9
Вхід: 100 грн — донат на пікап для відділення ПЗРК

вʼїби їх, боже,
святим молотом,
лютим голодом,
святою артою,
ніби водою їх окропи.
вʼїби їх тим –
незнамо чим,
що не відоме
ні нам, ні їм.
дістань свій грім
та розітни їх дім,
так як вони
розітнули наш.
вʼїби їх, господи,
не промаж.

гострота променя – всередині,
навколо – безодня:
просто дістань та й вийми,
з корінням те шило вирви,
а потім хоч вий хоч не вий –
кров заповнить вибоїни.
говори до мене,
підіймайся луною з прірви.
я не знаю в чому сила голосу –
простота слова чи така вже вимова
мого імені,
але скажи мені, хоч шось промов.
я перегрів себе, поки жеврів,
я вигорів, поки сам говорив,
тож вийми із мене залишки мого пломеня,
випатрай до основ.
не лишай мені мене
на цій зупинці
я вийду і всесвіт не вимре,
історія не мине,
лиш жимолость поросте там,
де торкались промене-
ві кістки.
ти кажеш –
цур тобі.
цур мені пек!
навіть якщо не можна –
вибери слова та не говори, не чіпай.
чуєш? навіть якщо наберу –
слухавки не бери, всеодно,
я й не знатиму.
тільки ж виживи якось.
хай
буде світлим твій шлях.
хай
буде світлим.
хай будé,
хай.

поглянь, боже, на цих людей –
де їм тепер брати щастя,
де брати ідей
для нового життя,
як видихнути та й де
віднайти втрачене,
виплекнути забуте,
докупити пальне й
мастил
для твоїх двигунів,
як рушити повз те,
що вимилося в війні,
виокремилося у дні й
залишилось чатувати
спокій наш уві сні.
як наново розпочати
бачити рухи твої складні –
складніші за чорне і біле,
не такі похмурі й
складніші за кров і дим,
не такі зрозумілі й
складніші за біль і…
як зібрати докупи
те, що розбите вщерть
боже, скажи –
як жити їм,
тим,
хто наочі бачив
смерть.

добрий вечір, давно не чулись! окреме вітання новоприбулим, хто доєднався після сьогоднішнього @plaidevent 😌🤍

власне, тут буде спроба започаткувати нову корисну рубрику – #сетлист
якщо щось з того, що сьогодні звучало ви хотіли б перечитати – ось посилання на ті вірші, які звучали:

подивись, навколо така весна
https://www.tgoop.com/savchenko_space/55

тепле каміння
https://savchenko.space/poetry/teple-kaminnia/

молоді
https://www.instagram.com/p/CvsQ7jYNg04/

we did it, actually
https://www.tgoop.com/savchenko_space/49

трохи порохової
https://www.instagram.com/p/Ct_7Em2NiWV

я несу тебе на руках так,
як домушнік виносить із дому телек –
легко й невимушено,
з гордо піднятим підборіддям,
щоб ніхто не здогадався,
що ти мені не належиш,
що я тебе вже втрачаю
щойно тебе отримавши.
ти ховаєш щасливе обличчя
в довгих пасмах мого волосся,
щоб ніхто не смів побачити,
як крижинка невпинно тане,
попри все і беззаперечно
витікаючи поміж пальців,
залишаючи по собі
лиш солоні сліди-відбитки
на руках, що недавно тримали
теплу здобич – завʼязь щастя,
холодну зброю – пристанок смутку.
гіпсофіли в порожній банці
застигають в минулім часі,
іронічною іпостассю
окреслюючи здобутки.

душа завмирає в проміжку між ребéр,
так щемко – здається, що вмер,
хоч насправді не вмер.
хоч насправді живіше
за більшість притомно живих.
цей видих такий тонкий,
мов надії у нульових,
цей запах спітнілих тіл,
що скрапує мов парафін
на шкіри тонкий папір,
змиває сліди чорнил,
змиває слова буття,
яке вже тепер відбуло,
прорізається мов джерело.
приголомшливе відкриття
надбиває сердечне скло,
прокладає новий рівчак,
заливає твоє нутро,
зволожує блиск в очах.

Непоетичні новини. Мав за честь виступити у нетиповій для себе ролі актора озвучки для інді гри.

Озвучив невеличку графічну новелу «Маклена Ґраса» виконану командою Слобожанський Вітер в рамках Ukrainian Micro Visual Novel Jam.

Гра доступна для завантаження за покликанням:

https://slobozhanskyi-viter.itch.io/maklena-grasa

look, there is such a spring around,
what a fucking war, how come?
such a tempting thirst, such a thirst –
if you go down the shore first,
it goes over the shore in a burst.
try pouring it through your palms –
to the fingers it sticks,
touches the hearts of freaks,
like a red-hot lardy mix
floods the fortress of forehead grounds.
because there's such a spring around,
only something in it is incongruous –
inappropriate, new, and…
dangerous. despite a denial thought,
howls nape like a melting rod,
covers sight with a reddish blob.
and while the horns are blown,
while mountains stand in stone,
so movingly, like a cub,
not the cards, but the shells he signs,
the ex-scorer of your local club.
but as if in a frozen frame
the petal above him tames.
how many years, how many frosts,
God be with him – how many wars,
but we didn’t give spring a cause.
and in the chest, as if by the rifle butt,
despite doubts, despair, loss,
the word “faith” is rammed to glut.

oh God, look at these broken folks –
where should they get happiness now,
how should they collect their thoughts
for a new life,
how to breathe out, and where to
find what’s lost,
how to nurse
the forgotten,
buy fuel and
oil
for your engines,
how to move past the things
washed away in the war scenes,
separated into days and
left to watch over
the peace in our dreams.
how to start anew
witnessing your intricate ways
more complicated than black and white,
not so gloomy and
more complicated than blood and fire,
less clear and
more complicated than pain and...
how to put back together
what's been a broken mess.
Lord, tell me, please,
how should they live?
they
who have witnessed
death.