перепочити.
від вибухів і далеких запитів.
від вхідного трафіку
і трафіку автомобільного.
змінити фокусну відстань
і зачепитись
за дихання пор,
замість розриву тисячемильного.
відігріти своїми руками
серце холодного чаю.
запалити сірника
і вдивлятись у тонкі дерев'яні драми.
вкинути кілька паростків
нічим не стриманих слів
у відкриті навстіж,
до хрускоту статури, віконні рами.
між двома сплесками мозкової активності,
із гротескним обличчям,
відімкнути мозкове живлення.
і пливти артеріально-кармічним тиском,
перевіряючи себе
на наявність нових тріщин
і гравітаційно-часового викривлення.
застрягти між хвилин на мить довше,
вирівнюючи за барометром
час зовнішній із внутрішнім.
повертати обличчя разом із сонцем
і відчувати, як твоє єство
із кожним квантом всотаного світла
із колишнього
поступово стає
майбутнішнім.
від вибухів і далеких запитів.
від вхідного трафіку
і трафіку автомобільного.
змінити фокусну відстань
і зачепитись
за дихання пор,
замість розриву тисячемильного.
відігріти своїми руками
серце холодного чаю.
запалити сірника
і вдивлятись у тонкі дерев'яні драми.
вкинути кілька паростків
нічим не стриманих слів
у відкриті навстіж,
до хрускоту статури, віконні рами.
між двома сплесками мозкової активності,
із гротескним обличчям,
відімкнути мозкове живлення.
і пливти артеріально-кармічним тиском,
перевіряючи себе
на наявність нових тріщин
і гравітаційно-часового викривлення.
застрягти між хвилин на мить довше,
вирівнюючи за барометром
час зовнішній із внутрішнім.
повертати обличчя разом із сонцем
і відчувати, як твоє єство
із кожним квантом всотаного світла
із колишнього
поступово стає
майбутнішнім.
нам просто не вижити без пересадок сердець і метро.
без музичного асинхронно-логічного переливання крові.
благословенні кому на тілах написано те, що з ними було.
святково беззмістовні, ті у кого це лише в слові.
щоб на кожен кінець світу був список зроблених справ.
нам не має можливості гаяти потенційно можливі рухи.
хочеться вірити, що ми із тих у кого час нічого не вкрав.
коли чубаті голови випробува́ннь лягали у наші руки.
нам не вижити, не споглядаючи цих вогнів у вікнах і на вустах.
ми приречені бачити зміст і причину в людській подобі.
без дозарядок і секундних образів, що пронизують наші міста.
нам падати й гаснути, не відбившись у променевій хворобі.
щоб жоден день не минув повз без ін'єкцій нових ідей.
щоб наш діагноз не заблукав у здорових буденних нотах.
більше ходити пішки. вдихати глибоко. любити нових людей.
і не залишати маяки своїх поводирів на середніх частотах.
(бо ними віщає байдужість)
без музичного асинхронно-логічного переливання крові.
благословенні кому на тілах написано те, що з ними було.
святково беззмістовні, ті у кого це лише в слові.
щоб на кожен кінець світу був список зроблених справ.
нам не має можливості гаяти потенційно можливі рухи.
хочеться вірити, що ми із тих у кого час нічого не вкрав.
коли чубаті голови випробува́ннь лягали у наші руки.
нам не вижити, не споглядаючи цих вогнів у вікнах і на вустах.
ми приречені бачити зміст і причину в людській подобі.
без дозарядок і секундних образів, що пронизують наші міста.
нам падати й гаснути, не відбившись у променевій хворобі.
щоб жоден день не минув повз без ін'єкцій нових ідей.
щоб наш діагноз не заблукав у здорових буденних нотах.
більше ходити пішки. вдихати глибоко. любити нових людей.
і не залишати маяки своїх поводирів на середніх частотах.
(бо ними віщає байдужість)
змінюються пори року,
вуглець просякає пори
твого лиця,
балкони зриваються вниз,
океани вгризаються в гори,
означуючи зáрубками на скалах
початок
кінця.
напрямки зводять разом
серця і поїзди.
танкери
всіх часів і народів
іржаво
проглядають до нас
з під цієї,
поки що не хлорованої,
але вже такої спустошеної
води.
міста витискають
з людей чорні копотні душі.
час від часу збиваючи їх в купи,
слухаючи -
"лід рушив!"
час від часу забиваючи їх в землю,
притрушуючи
згори пемзою,
шлакоблоками, бетоном і склом.
здригаючись, звір позіхає,
і знов перекочується з боку на бік
третю сотню разів за рік,
всіяний по поверхні
безпричинним і причинним,
виправданним,
святим,
буденним,
органічним
злом.
почуваючи любов
і співчуття,
літаки обіймають його
невпинно. невчасно. непередбачувано.
пропащі моляться,
випадковості трапляються.
імовірність мала
і безтілеса.
а отже,
їй буде пробачено.
і поки бог благословляє
ще одні миротворчі втручання
і міжнародний оборонний пакт.
асахара прокидається
і промовляє до нього:
контакт.
вуглець просякає пори
твого лиця,
балкони зриваються вниз,
океани вгризаються в гори,
означуючи зáрубками на скалах
початок
кінця.
напрямки зводять разом
серця і поїзди.
танкери
всіх часів і народів
іржаво
проглядають до нас
з під цієї,
поки що не хлорованої,
але вже такої спустошеної
води.
міста витискають
з людей чорні копотні душі.
час від часу збиваючи їх в купи,
слухаючи -
"лід рушив!"
час від часу забиваючи їх в землю,
притрушуючи
згори пемзою,
шлакоблоками, бетоном і склом.
здригаючись, звір позіхає,
і знов перекочується з боку на бік
третю сотню разів за рік,
всіяний по поверхні
безпричинним і причинним,
виправданним,
святим,
буденним,
органічним
злом.
почуваючи любов
і співчуття,
літаки обіймають його
невпинно. невчасно. непередбачувано.
пропащі моляться,
випадковості трапляються.
імовірність мала
і безтілеса.
а отже,
їй буде пробачено.
і поки бог благословляє
ще одні миротворчі втручання
і міжнародний оборонний пакт.
асахара прокидається
і промовляє до нього:
контакт.
ти завжди сидиш на якійсь бридоті:
алкоголі, музиці чи людській довірі.
відмовлятися можна скільки хочеш,
тільки ти й сам собі не повіриш.
так вже нам треба, інакше не можна,
така вже наша тернова доля -
ми сидимо на різних залежностях,
поки
у нас
є воля.
ще один подих, пиха́ шалена,
ще одну мить розділяє навпіл -
чуєш як страх клекоче у венах?
тягне - значить живеш насправді.
хімічна реакція, покруч крові,
тільки причини тобі байдужі.
як не ховай у своїй вимові -
ти добре знаєш, що потяг дужий.
за хрускотом скріп не розчути правил,
тож кричи мені про свою незалежність.
що кожна емоція вірна справі -
щодня ухилятись від долі решти.
та і ти сидиш на якійсь бридоті
алкоголі, музиці чи й людській довірі.
і якщо це не вистрілить якось творчо
це точно лишить сліди на шкірі.
алкоголі, музиці чи людській довірі.
відмовлятися можна скільки хочеш,
тільки ти й сам собі не повіриш.
так вже нам треба, інакше не можна,
така вже наша тернова доля -
ми сидимо на різних залежностях,
поки
у нас
є воля.
ще один подих, пиха́ шалена,
ще одну мить розділяє навпіл -
чуєш як страх клекоче у венах?
тягне - значить живеш насправді.
хімічна реакція, покруч крові,
тільки причини тобі байдужі.
як не ховай у своїй вимові -
ти добре знаєш, що потяг дужий.
за хрускотом скріп не розчути правил,
тож кричи мені про свою незалежність.
що кожна емоція вірна справі -
щодня ухилятись від долі решти.
та і ти сидиш на якійсь бридоті
алкоголі, музиці чи й людській довірі.
і якщо це не вистрілить якось творчо
це точно лишить сліди на шкірі.
вирізняєш їх сміх і голоси
як скрежет ножів
бачиш, мертві стрижі
означують шлях чужих
сонце й пів-місяць
видивляються з їх очей
в них так багато сенсу
і так мало речей
що до болю моторошно
від думки що ці чужі
не свої
дихають ледве чутно
мов сонм загублених душ
в їх слідах не осідає
каламуть калюж
і підіймаються квіти
з місць де ступала їхня нога
і страшно їм у ночі
бо зорі їм застилає вселенська туга́
тож горнуться один до одного уві сні
бо не можуть не розуміти
її
і цих чужих так багато
що ломиться наш вагон
мов вісники змін
зходять вони не на свій перон
і робиться рівно нічого
щоб заподіяти їхній ході
бо з ними ми ділимо право
бути народженими у воді
і право бути для них чужими
настільки ж
наскільки вони -
чужі
як скрежет ножів
бачиш, мертві стрижі
означують шлях чужих
сонце й пів-місяць
видивляються з їх очей
в них так багато сенсу
і так мало речей
що до болю моторошно
від думки що ці чужі
не свої
дихають ледве чутно
мов сонм загублених душ
в їх слідах не осідає
каламуть калюж
і підіймаються квіти
з місць де ступала їхня нога
і страшно їм у ночі
бо зорі їм застилає вселенська туга́
тож горнуться один до одного уві сні
бо не можуть не розуміти
її
і цих чужих так багато
що ломиться наш вагон
мов вісники змін
зходять вони не на свій перон
і робиться рівно нічого
щоб заподіяти їхній ході
бо з ними ми ділимо право
бути народженими у воді
і право бути для них чужими
настільки ж
наскільки вони -
чужі
дай мені руку, відчуваєш вібрацію?
це вібрує наша свідомість.
тихо, синхронно,
відбиваючись від стінок сердцевої камери,
застрягає хрящами між хребців хребта.
просвічує в нас теплом,
нагадує слова, що не ріжуть,
підігріває наші вуста.
розсипається іскрами по очах,
вказує на зв'язки, що не в'яжуть,
веде нас по лінії крові, вологому піску,
слідами китів
за людьми, які знають.
за людьми, які нічого не скажуть.
відчуваєш, зерно розуміння проростає в нас.
повільно, наповнюючи легені молоком,
а очі - примиренням.
наповнює бачення враженням,
заспокоює,
заливаючи замочні шпарини воском.
затуляючи
своїм гіллям недоцільність
слів вже сказаних.
шелестом свого листя
заглушаючи
так і несказані.
це вібрує наша свідомість.
тихо, синхронно,
відбиваючись від стінок сердцевої камери,
застрягає хрящами між хребців хребта.
просвічує в нас теплом,
нагадує слова, що не ріжуть,
підігріває наші вуста.
розсипається іскрами по очах,
вказує на зв'язки, що не в'яжуть,
веде нас по лінії крові, вологому піску,
слідами китів
за людьми, які знають.
за людьми, які нічого не скажуть.
відчуваєш, зерно розуміння проростає в нас.
повільно, наповнюючи легені молоком,
а очі - примиренням.
наповнює бачення враженням,
заспокоює,
заливаючи замочні шпарини воском.
затуляючи
своїм гіллям недоцільність
слів вже сказаних.
шелестом свого листя
заглушаючи
так і несказані.
сонце спускається до нас по сходах
тиску повітряного стовпа,
розподіляєтья рухом пилу, води,
доторками незрячих,
вигуками птахів і плескотом риб,
щоб всім нам вистачило тепла.
щоб всім нам вистачило тепла.
ти вростаєш в землю босими ногами,
чи то розчиняєш п’яти
в гумі старих кросівок,
крокуючи
повз військову частину
дворами п’ятиповерхівок,
старих, як твої старі
або навіть старших.
молодшим з яких осипається штукатурка,
старшим -
осипаються стіни.
ніби істота, що поступово гине,
вивілнюючи душу з під оковів
перелатаного тіла,
переплетеного лескою, кабельним і
мерéжею,
готуючись до безмежності,
не зупиняє руйнування
того, що було частиною цілого,
того, що тепер є межами.
сонце спускається до нас
і освітлює кожну зміну в твоєму тілі,
пропалює фотонами фарбу на одязі,
гріє зарубки на молодій шкірі
і нагадує, що немає чого боятися,
бо, кінець кінцем,
весь біль, все щастя, всі потрясіння
кожен росток довіри, кожна емоція,
кожне насіння,
що лягає в твою душу,
кожен рік, що руйнує тіло,
кожен рік, що підточює стіни -
це лише переходи між станами,
а отже,
це просто зміни.
все, що з нами стається -
це просто зміни.
тиску повітряного стовпа,
розподіляєтья рухом пилу, води,
доторками незрячих,
вигуками птахів і плескотом риб,
щоб всім нам вистачило тепла.
щоб всім нам вистачило тепла.
ти вростаєш в землю босими ногами,
чи то розчиняєш п’яти
в гумі старих кросівок,
крокуючи
повз військову частину
дворами п’ятиповерхівок,
старих, як твої старі
або навіть старших.
молодшим з яких осипається штукатурка,
старшим -
осипаються стіни.
ніби істота, що поступово гине,
вивілнюючи душу з під оковів
перелатаного тіла,
переплетеного лескою, кабельним і
мерéжею,
готуючись до безмежності,
не зупиняє руйнування
того, що було частиною цілого,
того, що тепер є межами.
сонце спускається до нас
і освітлює кожну зміну в твоєму тілі,
пропалює фотонами фарбу на одязі,
гріє зарубки на молодій шкірі
і нагадує, що немає чого боятися,
бо, кінець кінцем,
весь біль, все щастя, всі потрясіння
кожен росток довіри, кожна емоція,
кожне насіння,
що лягає в твою душу,
кожен рік, що руйнує тіло,
кожен рік, що підточює стіни -
це лише переходи між станами,
а отже,
це просто зміни.
все, що з нами стається -
це просто зміни.
це настільки ж прекрасно,
наскільки й до болю сумно –
будучи безталанним,
бути одвічно присутнім.
при всьому, що сталось,
при всьому, що станеться далі…
бачити як вогні революцій
запалюються в сусідських
вітальнях.
поки пил вкриває килим
під твоїми босими ногами,
знати,
що історія коїться
в той самий момент,
коли траекторія чашки
співпадає з тріснутими
губами, в місці,
де громіздкі октогональні
обриси душі, переповненої
евфімерними гранями,
загорнутої в жваве,
паруюче рухом тіло,
торкаються реальності
і розривають суху
обвітрену оболонку.
я злизую свіжу кров,
віруючи
в свою ненормальність
і затискаю
комок у горлі,
як маргінал
затискає
у кулаці
іконку.
наскільки й до болю сумно –
будучи безталанним,
бути одвічно присутнім.
при всьому, що сталось,
при всьому, що станеться далі…
бачити як вогні революцій
запалюються в сусідських
вітальнях.
поки пил вкриває килим
під твоїми босими ногами,
знати,
що історія коїться
в той самий момент,
коли траекторія чашки
співпадає з тріснутими
губами, в місці,
де громіздкі октогональні
обриси душі, переповненої
евфімерними гранями,
загорнутої в жваве,
паруюче рухом тіло,
торкаються реальності
і розривають суху
обвітрену оболонку.
я злизую свіжу кров,
віруючи
в свою ненормальність
і затискаю
комок у горлі,
як маргінал
затискає
у кулаці
іконку.
не притулятись. світ визріває
голосом бога
на під’їздових стінах,
дзеркалом в краплях свинцю,
доторками лопаток в спинах.
чай холоне - чуєш? повільніше
скрежещуть одвічні брили,
поки гвинтокрил
нарізає тонкими листами
янголів крила
і лягає на курс.
наша власна віра в нас -
наш єдиний невичерпний ресурс.
і я здіймаю погляд
понад рівнем закатної лінії,
заливаю окуляр духовного перископу
блакиттю синьою,
бо суть є шлях і любов.
і я в’яжу себе з небом ниттю сильною
щоб за всіма потоками і смертями
не загубити
суть.
голосом бога
на під’їздових стінах,
дзеркалом в краплях свинцю,
доторками лопаток в спинах.
чай холоне - чуєш? повільніше
скрежещуть одвічні брили,
поки гвинтокрил
нарізає тонкими листами
янголів крила
і лягає на курс.
наша власна віра в нас -
наш єдиний невичерпний ресурс.
і я здіймаю погляд
понад рівнем закатної лінії,
заливаю окуляр духовного перископу
блакиттю синьою,
бо суть є шлях і любов.
і я в’яжу себе з небом ниттю сильною
щоб за всіма потоками і смертями
не загубити
суть.
я довго мовчав, а сьогодні несподівано маємо реліз відео. величезне спасибі Саші Кудю із H40, який попросив записати це відео 🙂
я записав матеріалу ще на кілька відео, тож підписуйтесь на YouTube канал – сподіваюсь, що будемо бачитись онлайн частіше, раз поки що не можемо побачитись наживо.
мийте руки з милом і бережіть себе!
https://www.youtube.com/watch?v=bs1rbTtGbqY
я записав матеріалу ще на кілька відео, тож підписуйтесь на YouTube канал – сподіваюсь, що будемо бачитись онлайн частіше, раз поки що не можемо побачитись наживо.
мийте руки з милом і бережіть себе!
https://www.youtube.com/watch?v=bs1rbTtGbqY
YouTube
savchenkø - trokhy porokhovoi // трохи порохової
Сьогодні я прочитаю вам вірш "трохи порохової". Сподіваюсь, що цим відео ми започаткуємо гарну традицію бачитись онлайн регулярно.
---
трохи порохової вдачі
на твої знічені плечі
він висипає вчасно
і надто доречно,
щоб твій внутрішній протест
не догорів…
---
трохи порохової вдачі
на твої знічені плечі
він висипає вчасно
і надто доречно,
щоб твій внутрішній протест
не догорів…
добрий вечір! сподіваюсь у вас все добре!
продовжуємо бачитись онлайн - нове відео на каналі ;)
https://www.youtube.com/watch?v=bwhSyjYdppw
P.S. тепер з англійськими субтитрами - можете кидати своїм англомовним друзям :3
продовжуємо бачитись онлайн - нове відео на каналі ;)
https://www.youtube.com/watch?v=bwhSyjYdppw
P.S. тепер з англійськими субтитрами - можете кидати своїм англомовним друзям :3
привіт! знову неділя, знову вдома, знову маємо можливість побачитись. сьогодні читаю для тебе "це настільки ж прекрасно".
заходь ;)
https://youtu.be/BpSUPyiAQ4w
заходь ;)
https://youtu.be/BpSUPyiAQ4w
YouTube
savchenkø - tse nastil'ky zh prekrasno // це настільки ж прекрасно
це настільки ж прекрасно,
наскільки й до болю сумно –
будучи безталанним,
бути одвічно присутнім.
при всьому, що сталось,
при всьому, що станеться далі…
бачити як вогні революцій
запалюються в сусідських
вітальнях.
поки пил вкриває килим
під твоїми босими…
наскільки й до болю сумно –
будучи безталанним,
бути одвічно присутнім.
при всьому, що сталось,
при всьому, що станеться далі…
бачити як вогні революцій
запалюються в сусідських
вітальнях.
поки пил вкриває килим
під твоїми босими…
привіт! продовжуємо недільні вірші. сьогодні буде один з моїх особистих улюблених віршів - тепле каміння. це відбиток вражень від мирного літа, коли в країні третій рік вже йшла війна.
https://www.youtube.com/watch?v=ZtdyvsuR4hY
https://www.youtube.com/watch?v=ZtdyvsuR4hY
YouTube
savchenkø - teple kaminnia // тепле каміння
тепле каміння гріє пробиту спину
літо вкочується до будинків
на хвилях прибою
тонкі золоті колісниці
топлять в крові морозиво
старезний годинник
і магнітолу із “я не здамся без бою”.
новини вкручуються свердлами
в руки завзятих
вивертаючи з коренем
силу і…
літо вкочується до будинків
на хвилях прибою
тонкі золоті колісниці
топлять в крові морозиво
старезний годинник
і магнітолу із “я не здамся без бою”.
новини вкручуються свердлами
в руки завзятих
вивертаючи з коренем
силу і…
привіт. після недовгої перерви я знову пропоную тобі побачитись. заходь послухати, я скучив за тобою.
https://youtu.be/0kl_wxMkENs
https://youtu.be/0kl_wxMkENs
YouTube
savchenkø - vse povertaietsia
не хвилюйся, все повертається до витоків.
субмарини лягають на дно, коли ти лягаєш спати.
ти прекрасно знаєш, ми всі зможемо і витягнемо.
тільки, не переповідай мені історій про непоборні гати.
не згадуй про вату в наших душах. просякнуту спиртом.
ту, якою…
субмарини лягають на дно, коли ти лягаєш спати.
ти прекрасно знаєш, ми всі зможемо і витягнемо.
тільки, не переповідай мені історій про непоборні гати.
не згадуй про вату в наших душах. просякнуту спиртом.
ту, якою…
привіт 🖖 завтра читатиму вірші в затишному дворі шамана. якщо ти в Ха, заходь — побачимось
https://www.instagram.com/p/CDekf3ABHsN/?igshid=11b7wp2rqfnm7
https://www.facebook.com/events/771895340227727/
https://www.instagram.com/p/CDekf3ABHsN/?igshid=11b7wp2rqfnm7
https://www.facebook.com/events/771895340227727/
Instagram
Speech'ki
Музично-поетичний вечір Speechki чекає на тебе. Коли? 16.08 в 19:00 Де? Shaman-bar вул Сумська 52 Вхід: donate (Вхід коштує нуль гривень, але голодні поети і музиканти будуть раді твоїй монетці) А шо буде на спічках? Ну, ти прийдеш до нас, зручно вмостишся…
Forwarded from Літературний SLAM
💥Воу воу воу, LitSlam у славетному місті ДНІПРО! 🤘
🔥Слем розширює свою географію і цього разу на крилах несеться до Махно ПАБ!
Це буде найсправжнісінький ДНІПРОМАХНОВСЬКИЙ Lit(стає все більш спекотно)SLAM 🔥
Не затягуй та РЕЄСТРУЙСЯ – https://forms.gle/piZqQw3cLwQ7nj1x9
🔥Слем розширює свою географію і цього разу на крилах несеться до Махно ПАБ!
Це буде найсправжнісінький ДНІПРОМАХНОВСЬКИЙ Lit(стає все більш спекотно)SLAM 🔥
Не затягуй та РЕЄСТРУЙСЯ – https://forms.gle/piZqQw3cLwQ7nj1x9
поки всі фейсбучики та інстаграми лежать, смакуючи злив pandora papers, пропоную вам залити чайочок (або щось і поміцніше) та посмакувати новий випуск мого з Сашком подкасту.
говоримо з навколо літературною тусовкою про навколо-літературу (або ні).
суворо 🔞з жартами за 300 🤡
https://www.youtube.com/watch?v=ywMRijUN-cs
говоримо з навколо літературною тусовкою про навколо-літературу (або ні).
суворо 🔞з жартами за 300 🤡
https://www.youtube.com/watch?v=ywMRijUN-cs
YouTube
хвірші #5 – Літературний слем, страждання митця, реп, поезія, бабло (+ Кудь і Ельф)
Сьогодні говоримо про перспективи загальноукраїнської Слем ліги, домінацію Терції, суддівство на слемі, творчі страхи, сподівання та плани. Зігрівайтеся чайочком і любов’ю, гарного перегляду!
Літературний SLAM:
https://www.facebook.com/litslam
https://w…
Літературний SLAM:
https://www.facebook.com/litslam
https://w…