Нотатки християнина

Дорога до Небесного Царства

Чи можемо ми зупинитись на шляху до Бога, думаючи, що вже багато знаємо і т. ін.?

Сталась така історія (це реальна історія): один чоловік мав їхати електричкою по справах. Він трохи спізнювався тому біг до електрички, щоб встигнути. Машиніст це побачив і почекав його. Чоловік встиг і забіг у вагон.
Тільки він забіг, то двері закрились. Він задоволений, сперся на ті двері і подумав: "О, як добре, я встиг..."
Але по якійсь причині двері відкрились. І так, як цей чоловік сперся на них, то випав з вагона. Двері знову закрились і електричка поїхала...
Чоловік залишився на пероні.
Найгірше те, що він там вже був. Тільки втратив свою можливість поїхати, розслабившись і подумавши, що вже все зробив.

Так само і в духовному житті: якщо ми багато знаємо, вміємо то це ще може не означати, що вже досягли святості і точно будемо з Богом.

Ось що каже Павло:
Браття, я себе не вважаю, що я досягнув. Та тільки, забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду, я женусь до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі.
Филип. 3:13-14:

Так і ми маємо кожного дня іти до Небесного Царства, не зупиняючись і не даючи собі розслабитись. Бо є велика небезпека залишитись на пероні, і не "дійти" до небесного Єрусалиму.

@notes_christian

www.tgoop.com/notes_christian/1327

3.1K viewsedited  May 12, 2024 at 04:01

Дорога до Небесного Царства

Чи можемо ми зупинитись на шляху до Бога, думаючи, що вже багато знаємо і т. ін.?

Сталась така історія (це реальна історія): один чоловік мав їхати електричкою по справах. Він трохи спізнювався тому біг до електрички, щоб встигнути. Машиніст це побачив і почекав його. Чоловік встиг і забіг у вагон.
Тільки він забіг, то двері закрились. Він задоволений, сперся на ті двері і подумав: "О, як добре, я встиг..."
Але по якійсь причині двері відкрились. І так, як цей чоловік сперся на них, то випав з вагона. Двері знову закрились і електричка поїхала...
Чоловік залишився на пероні.
Найгірше те, що він там вже був. Тільки втратив свою можливість поїхати, розслабившись і подумавши, що вже все зробив.

Так само і в духовному житті: якщо ми багато знаємо, вміємо то це ще може не означати, що вже досягли святості і точно будемо з Богом.

Ось що каже Павло:
Браття, я себе не вважаю, що я досягнув. Та тільки, забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду, я женусь до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі.
Филип. 3:13-14:

Так і ми маємо кожного дня іти до Небесного Царства, не зупиняючись і не даючи собі розслабитись. Бо є велика небезпека залишитись на пероні, і не "дійти" до небесного Єрусалиму.

@notes_christian

BY Нотатки християнина