«І це ж велике щастя — знайти щось велике там, де всі добачали тільки дрібʼязок»

прочитала в пані садівниці, що жоржини — сильні квіти. навіть коли стебло падає, вони все одно знаходять змогу розквітнути.

❤️‍🩹

«Бо істота кохання — в його інтимності, в замкненості його радісного пориву, у тьмяній окремішності його, у сміливому поділі світу на двох і решту»

манівці — обхідний шлях

як я люблю, коли мої люди знайомляться і знаються з Ірпенем ❤️‍🩹

«Невеличка драма», звертання Марти до Юрія Славенка

«Є здібність у людини, велика здібність забувати… Вона стирає з нашої душі порох і тлінь. Тому ми нові щоразу»

❤️‍🩹

дівочки, відкриття осені — Валерʼян Підмогильний!

давайте по донату сюди сьогодні?

https://send.monobank.ua/jar/PTqxHPizH

от саме цей момент трапився мені в книжці пʼять років тому, коли я із страхом думала про те, чи вдасться налагодити взаємини з Ірпенем. такий маленький життєвий вказівник у декількох реченнях

Михайло Івасюк про ірпінську гостину Володимира Івасюка 🤍

гарна нагода послухати «Відлуння твоїх кроків», яку Івасюк привіз батьку до Ірпеня

https://youtu.be/ScEGODJ66Mw?si=mB_2w1aXe1htOW2B

передивилась «додому» Нарімана Алієва. наскільки це сильна і болюча стрічка 💔

вхахаха
Як Юля впізнає свого чоловіка? — на лобі має бути написано "просторінь".

дівчата, це для вас. не дякуйте

«Юля Павлівна, ви мені так смачно пахнете, прямо як мої улюблені вологі серветки. тільки ви не ображайтеся, я їх дуже сильно люблю. і вас люблю»

❤️‍🩹

коли мені не ок, я починаю думати про створення вілли у сан-полісько, клумбочку, ґанок, поліський ліс, близьких на гостині. усьо малюється в голові, дурацьке йде далеко, а на його місце приходить шось світле