Я маю по особистості на кожну взаємодію, в якій беру участь. На кожну комбінацію людей, з якими взаємодію, я обираю різні програми, які визначаються контекстом. Зрештою, перемикання є достобіса дорогою процедурою, і тому багато програм поєднуються у одну, з втратою деталізацію поведінки на користь економії у процедурі перемикання.
Кожна програма шліфується кожною взаємодією, проте надаючи все меншої ваги все давнішим подіям вона забуває корисне, і перепрограмовується перед поточні обставини, якими б неприємними вони не були. З одного боку, вона здатна змусити забути тебе про себе старого на користь собі новому. З іншого, дозволяє втратити себе нового на користь себе новішого, який не сподобається ні новому, ні старому.
Проте якщо ти не памʼятаєш себе, то тебе памʼятають оточуючі, з якими ти взаємодіяв. Вони всіляко очікуватимуть від тебе поведінки, яку ти їм продемонстрував вперше, і звʼяжуть тебе петлями позитивного зворотнього звʼязку щоб ти ту поведінку підтримував і не смів змінюватись. Тому так небезпечно себе нового повертати у старі контексти, на поверхню яких випливе стара версія тебе, яка тобі можливо не подобається.
І в той же час, за ці петлі позитивного зворотнього звʼязку можна вхопитись коли загубив себе. Можна занурити себе у давній контекст, де ти виконував програму, яку хотів би виконувати завжди, але яку здавалось назавжди згубив. Та програма досі серед людей, яким ти її продемонстрував. Влаштувавши таке повернення до витоків, ти дозволиш собі повернутись до себе нового коштом себе новішого. Такий собі Мюнхаузен.
Так люди стають горокраксами для твоєї душі, необмеженої у своїх проявах. І поки одні прояви хочеться зібрати назад, інших волієш назавжди позбутись.
Проте сьогодні я збираю гарні прояви. Прояви, які затьмарять негарні.
Кожна програма шліфується кожною взаємодією, проте надаючи все меншої ваги все давнішим подіям вона забуває корисне, і перепрограмовується перед поточні обставини, якими б неприємними вони не були. З одного боку, вона здатна змусити забути тебе про себе старого на користь собі новому. З іншого, дозволяє втратити себе нового на користь себе новішого, який не сподобається ні новому, ні старому.
Проте якщо ти не памʼятаєш себе, то тебе памʼятають оточуючі, з якими ти взаємодіяв. Вони всіляко очікуватимуть від тебе поведінки, яку ти їм продемонстрував вперше, і звʼяжуть тебе петлями позитивного зворотнього звʼязку щоб ти ту поведінку підтримував і не смів змінюватись. Тому так небезпечно себе нового повертати у старі контексти, на поверхню яких випливе стара версія тебе, яка тобі можливо не подобається.
І в той же час, за ці петлі позитивного зворотнього звʼязку можна вхопитись коли загубив себе. Можна занурити себе у давній контекст, де ти виконував програму, яку хотів би виконувати завжди, але яку здавалось назавжди згубив. Та програма досі серед людей, яким ти її продемонстрував. Влаштувавши таке повернення до витоків, ти дозволиш собі повернутись до себе нового коштом себе новішого. Такий собі Мюнхаузен.
Так люди стають горокраксами для твоєї душі, необмеженої у своїх проявах. І поки одні прояви хочеться зібрати назад, інших волієш назавжди позбутись.
Проте сьогодні я збираю гарні прояви. Прояви, які затьмарять негарні.
❤5👍1