Мені страшно сподобалась "Куба і Аляска". Таке живе, динамічне і щемке кіно. Воно і про війну, і про мир, і про мрії миру.

Єгор Трояновський зробив правильний вибір, коли замість створення абстрактного загального тла через історії конкретних героїв навпаки створив історію конкретних персонажок, яка розповідає про великі загальні теми та проблеми.

Встигніть сходити в кіно. Як заповідає пані Куба: "Не будьте підарасами".

З колегами склали список 13 фільмів Незалежності. Я розповідаю про "Ля Палісіаду". Однак ще в текст не увійшов один фільм, який мені видається надто цінним, щоб його не згадувати.

Документальна стрічка Леоніда Кантера "Війна за свій рахунок". Короткометражний док про формування і перші бої добробатів НГУ в 2014 році.

Це фільм став першим про російсько-українську війну і фіксує унікальне явище формування добровольчого руху, який збирався на фронт власним коштом (тому й така назва). Окрім того, як на мене, творчість та постать Леоніда Кантера настільки харизматична, що потребуватиме ще окремого осмислення та дослідження наступним поколінням кінознавців.

Більше про фільми в тексті.

Подивився нарешті трейлер Anemone, де Деніел Дей-Льюїс походу зіграє своєрідну версію капітана Прайса у відставці.

Сподіваюсь в наших краях його теж покажуть в жовтні, а не через пів року.

Ходив ще цього тижня на "Троє" - спробу зняти вестерн в реаліях української історії 1917-1920 років.

Один хороший задум. Одна погана реалізація. Одна зла рецензія на LB.UA.

Вітаю усіх з Днем Незалежності🇺🇦

Україна - це завжди про рок-н-ролл

Зібрали для вас добірку каналів про кіноіндустрію та літературу. Захопливі книги та кінематограф сьогодення — усе в одному місці.

✦ Слідкуйте за культурними трендами!

⇱ ДОДАТИ ТЕКУ ⇲

Обирай українське! 🇺🇦❤️

Україну на "Оскарі" цьогоріч представлятиме фільм Мстислава Чернова "2000 метрів до Андріївки".

В принципі це було очікувано і дійсно Україна має найбільше шансів з фільмом Чернова. Також сподіваюсь, що стрічка потрапить принаймні в номінацію "Кращий документальний фільм". А якщо переможе, то Чернов абсолютно заслужено стане гігачадом світової документалістики.

Більше про фільм "2000 метрів до Андріївки" можна прочитати у моїй рецензії для колег з Лірум.

В прокаті фільм від сьогодні. Строго раджу сходити.

29 серпня - День пам'яті захисників України. Цей день обраний не дарма. Адже саме цього дня відбулась Іловайська трагедія, коли російські війська обстріляли "зелений коридор", яким виходили українські військові з-під Іловайську.

Про події Іловайської трагедії зняли фільм "Іловайськ. Батальйон "Донбас"". Особливість цієї воєнної драми в тому, що частина акторського касту тут це реальні бійців добровольчого батальйону "Донбас", які брали участь в боях за Іловайськ.

Фільм звісно неідеальний, але міцний (особливо, якщо врахувати, що знімався він на приватні пожертви). У ньому є багато таких серіальних клішованих фраз. Однак, в емоційному плані - він все ще тримає за горло.

До речі подивитись фільм можна абсолютно легально на YouTube, адже у 2020 році правовласники самі завантажили туди стрічку.

На обложці кадр з фільму.

Днями подивився максимально абсурдне, скажене та крінжове кіно "Токсичний месник". Але саме в його абсурдності, скаженості та крінжовості його радість.

Якщо хочете отримати добірну порцію туалетних гегів та абсурдного гумору - кайфанете від душі.

От і закінчилось літо...

Я рідко тут публікую не свої тексти, але цього разу точно зроблю виняток. Ми всі часто нарікаємо на засилля російського контенту. Зокрема і дитячого. Як виявилось "Маша і Медведь" досі в нас в топах, попри те, що Маша там в фуражці енкаведиста.

Моя добра знайома Яна Ільків - не лише редакторка, а й мама п'ятирічної Меланки і тому вона дійсно розумію суть того, що написала в своїй колонці на Лірум.

Найбільш важливе, що Яна дає реально десяток альтернатив від "Чип і Дейла" (на якому наприклад виріс я) до "Пса Патрона" (який по факту легенда). Саме цим ця колонка видається мені ціннісною - вона не лише вказує на проблему, але й пропонує адекватне вирішення.

Я часто тут пишу, що чекаю новий фільм Пола Томаса Андерсона чи повернення Деніела Дей-Льюїса на великі екрани.

Але насправді я чекаю ось цю феноменальну імбу!

Сьогодні дуже цікава дата - 60 років тому в кінотеатрі "Україна" відбулась прем'єра "Тіней забутих предків".

Дуже специфічне явище в українській історії, адже символічно воно стало тієї точкою відліку, коли з романтичних митців-шістдесятників, Стусу, Дзюбі та іншим довелось переходити в розряд дисидентів та правозахисників.

Навколо цієї прем'єри є купа міфів, про якісь штурми чи оцеплення кінотеатру внутрішніми військами. А ще що начебто всі, хто на заклик Чорновола встав проти політичних репресій - потім сів у тюрму. А ще що всі учасники акції насправді сіли за цю акцію. А ще що "Тіні забутих предків" після такої прем'єри стали заборонені.

Життя трішки прозаїчніше. Міліція дійсно була на показі, але не через дисидентів, а купу безбілетних глядачів, які хотіли попасти на фільм. Нікого КГБ не переслідував з тих хто встав. Учасники акції дійсно потрапили за грати, але за 3-5 років після прем'єри і за зовсім інші форми боротьби проти СРСР. А "Тіні забутих предків" мали всесоюзний прокат і позитивну критику.

У нас багато нерозуміння "українського поетичного кіно", як продукту своєї епохи і його реального впливу на українську культуру.

Завтра в Довженко-Центрі в чудовій компанії Дар'ї Бадьйор та Олександри Кравченко будемо говорити про книгу американського історика Джошуа Ферста, яка присвячена "українському поетичному кіно". Повірте, паралелі з сучасним станом іноді вражають навіть мене.

Кому цікаво послухати - приходить. Осб тут посилання на реєстрацію.

Від сьогодні в Києві і не лише стартує фестиваль "Око" в фокусі якого етнографічні виміри кіно.

Зробив короткий гайд по тому, що варто подивитись - там від щемкої оповіді про любов до Мессі, яка дає забути про власну інвалідність до драми про полювання на крокодилів.

Хоч мій фаворит - це "Забій". Чеська історія про те, як забій свиней стає простором для сімейних не проговореностей.

В леттері хтось написав "Чоловік краще обіллється відром свинячої крові, але не піде до психолога". Так воно і є в принципі.

Ще на минулому тижні ходив дивитись, як Антон Птушкін переробляє ютуб-блог в поп-док фільм про Антарктиду та українських полярників.

З прикольних новин. Фільм Тараса Томенка "Сентиментальна подорож до планети Параджанова" тепер є на ютубі Суспільного. Писав огляд на цей фільм і зараз теж раджу його подивитись.

Стівен Спілберг каже, що вже тричі подивився "Одна битва за іншою" Пола Томаса Андерсона. З його слів, фільм така ж актуальна та гостросоціальна сатира для нашого часу, як "Доктор Стрейнджлав" Кубрика для свого. Хоча, я тут не погоджусь, "Доктор Стрейнджлав" і зараз їбать як актуальний.