Неймовірний осінній розпродаж електронних книг стартує вже завтра 🔥

Час запасатися затишними історіями на довгі осінні вечори!

Завтра стартує масштабний розпродаж електронних книг, де ви знайдете тисячі видань для будь-якого настрою за спеціальними цінами.

Тільки два тижні діятиме знижка до -50% на електронні бестселери від провідних українських видавництв: «Орландо», «Антетта Антоненко», «Морфеус», «Наірі», «Сафран», «Фоліо», «Стрельбицький», «Кальварія», «Свічадо», «АССА», «Човен», «Readberry», «Сідкон», «Ранок», «Богдан», «ВГ Основа», «Stone Publishing», «ВСЛ», «Віхола», «#Книголав» та «Жорж».

Завантажуйте і читайте будь-де та будь-коли. Ваша осінь стане ще теплішою з новими історіями у смартфоні чи рідері.

Акція діє тільки в інтернет-магазині «Книгарня «Є» з 13.10 до 26.10.

#promo

Завдяки «Привидам Дому на пагорбі» Ширлі Джексон дізналась історію Будинку Вінчестерів

Будинок Вінчестерів — маєток, побудований 1884 року Сарою Вінчестер, спадкоємицею винахідника знаменитої рушниці.

За відомою легендою, після смерті чоловіка й доньки вона звернулася до медіума, якому дух її покійного чоловіка повідомив, що на їхній сімʼї лежить прокляття загиблих від рушниць його батька, тож їй потрібно почати будівництво будинку, яке б ніколи не припинялося. Його будівництво тривало 38 років, аж до смерті Сари Вінчестер. До землетрусу 1906 року будинок сягав шести поверхів, постійно прибудовувалися нові кімнати й коридори, зʼявлялися скоди й двері, які вели в нікуди. У такий спосіб жінка намагалася заплутати привидів, які начебто її переслідували.

Будинок загальною площею 2229 кв. м має 160 кімнат, 6 кухонь, 40 сходів, 47 камінів, 2000 дверей і 10 000 вікон. У багатьох кімнатах по 13 вікон, сходи мають по 13 сходинок, і чимало вітражів складаются з 13 частин. Подейкують, що будинок досі населяють привиди.

Заздрю сміливцям, які не гублять у собі підліткову цікавість до подібних будинків і приїздять на екскурсії. Бо, звісно, я подивилась — маєток радо приймає туристів. І, звісно, програма на Геловін солдаут.

До речі, потрібен персонал. Зокрема актори 😅 Вони б може так не палились. Хоча це навпаки збиває з пантелику, щоб скептики насміхались, а потім...

Я з кожним роком стаю все більш консервативною і не ризикувала б. Ех. А раніше залюбки. Навіть на лист доктора Джона Монтеґю відгукнулася б!

До речі, у Вікіпедії, у згадках маєтку у мистецтві — як раз є про те, що у Ширлі Джексон він згадується як будинок, схожий за плануванням із будинком, що описується у романі. І що є у 100-му епізоді Американської історії жахів. А це 9 сезон, де у 1984 році літній табір «Редвуд» тероризує серійний вбивця. Я дивилась, але звісно не памʼятаю про Вінчестерів.

Ну ви зрозуміли, якщо щось шукаєте почитати на Геловін — йдіть за класикою — Ширлі Джексон.

in book we trust

«Будь-яка схожість із живими чи мертвими людьми не є випадковою»

Подивилась класний серіал, де можна сказати, в головній ролі книжка.

«Дисклеймер». Трилер від Альфонсо Куарона, відомого нам більше через «Гаррі Поттера і в'язня Азкабану».

Серед акторського складу — Кейт Бланшетт і Саша Барон Коен.

Не те, щоб серіал новий (премʼєра була рік тому), але мені сподобався, тож ділюсь. Це екранізація однойменного роману письменниці Рене Найт. Що цікаво, ідея зʼявилась тоді, коли Рене писала інший текст, повʼязаний з реальними подіями та життям подруги. Вона задумувалась, що наскільки це неправильно — не показати подрузі, що про неї пише. Показала, а поки чекала відповіді-погодження — придумала «Дисклеймер».

Відома журналістка Кетрін Рейвенскрофт стає головною героїнею роману про неї саму. Він не автобіографічний, там — розкривається те, що вона весь цей час намагалася приховати. Таємний роман, а може ще чого гірше.

Серіал про силу слова. Як багато людей досі утотожнюють автора з головним персонажем, вірять у те, що написано тощо. От тут зокрема про це. А ще про втрату, відповідальність, вибір, памʼять.

Подивитись можна на Apple TV+ тут.

Хто бачив? Сподобалось?

Або якщо плануєте, то потім скажіть, будь ласка, навіщо там так багато кішки?

in book we trust

Свого часу мене настільки вразив фільм про Емі Вайнгауз, що я пішла на нього ще раз.

Сумна історія, в якій було більше про батька. Тут — про доньку розказує мама.

Цікаво. Книга на передзамовленні, тому зі знижкою. Буде орієнтовно у лютому. Сайт «Лабораторії» ось.

in book we trust

Знаючи, скільки цікавого може розказати Володимир Кузнєцов, заздрю тим, хто у Львові.

Залюбки поговорила б про Ширлі Джексон.

Приходьте. Реєстрація тут.

in book we trust

Вам точно потрібна ця книжка, просто прочитайте її опис.

«Коротке життя Джессі» — пригодницький трилер про хомʼяка на імʼя Джессі, яка потрапляє в аварію та натрапляє на Комуну тварин, покинутих людьми, серед яких має знайти серійного вбивцю.

Новий роман від автора горорної збірки «Щось урчить» — Похитона.

«Коротке життя Джессі» — це динамічна історія про людей і тварин, про недбалість, безвідповідальність, можливість та неможливість пробачати. Це спроба дослідити відчуття тварини, яку вирішили покинути, і яка має вирішити, що робити далі: помститися чи пробачити.

Книжку можна придбати напряму через автора: @pokhiton (телеграм), iipokhiton (інста), або ось тут.

#promo

​Сьогодні на ринку тільки й розмов, що про персональні бренди. Їх розвивають підприємці, блогери, волонтери, науковці, вчителі. З часом пости в Instagram чи трендові відео TikTok перетікають в інший формат — видання книги як квінтесенцію досвіду та експертизи.

Тому 21 жовтня на одній сцені зберуться комунікаційники та видавці, які поговорять, як, коли, чому та за скільки видавати книги. Чи вартує процес витраченого часу і якщо кожна людина може в житті написати, як мінімум одну книгу, то коли вже братися за свою.

🎤 На сцені
- Галина Харук-Бачуро — шеф-редакторка видавництва «Наш Формат»;
- Богдана Остапик — СЕО та власниця Barbaro Communications;
- Артур Пройдаков — учитель української мови і літератури, СЕО освітньої фундації «МрійДій», автор книги «Ну хто так робить?! Як навчити дитину вчитися»;
- Модераторка: Катерина Кухарчук — PR Business Partner в МХП.

📅 Дата: 21 жовтня
🕕 Час: 18:00–19:30
📍 Місце: книгарня Readeat, вул. Антоновича, 50 (Київ, м. «Олімпійська»)
💙 Участь — за донат.

Ми збираємо кошти для бойових пілотів 31-ї бригади на Запорізькому напрямку — на ремонт дронів, авто та дронової станції.
Зробіть будь-який внесок від 250 грн на ЗСУ або задонатьте на цей збір 👉 https://surl.li/zwdmpv

Форма для реєстрацій https://surl.lt/qpuocj 🙌😌

#promo

Дивіться, який тематичний коктейль для «Rouge» підготували а Readeat на презентацію 🔥

Тут вам і сяяння (хто читав зрозуміє), і медуза (я її тут бачу), і символізм красивого, що швидко згасає.

Ще хочу дещо написати, але це буде спойлер. Тому я зайду дуже здалеку. Памʼятаєте, де ще грав Том Круз із неочевидного? Був таким собі Лестатом.

А тепер думайте. Хоча, якщо ви фанат Тома Круза, то це не спойлер, бо ви вже точно давно прочитали «Rouge». Сьогодні Серафима, як завжди, розкаже цікавого.

Readeat, 18:30, вул. Антоновича, 50.

Відео — Readeat.
«Деконструкт» — «Жорж».

in book we trust

Висока полиця порнографічної прози

Впізнали автора?

in book we trust

«Тихі дні в Кліші»

У Генрі Міллера Париж розписаний по точках, де можна зустрітити повій, дозвілля відповідне. Але при цьому це дуже гарно написано. «Пробравшись» крізь десятки сифілісів і гонорей — запевняю, воно було варте того.

«Монмартр — обшарпаний, вицві-лий, занедбаний, відверто порочний, гендлярський, вульгарний. Він радше відразливий, ніж привабливий, однак лукаво відразливий, як сам порок. Тут розташовані маленькі бари, заповнені майже без винятку шльондрами, сутенерами, горлорізами й азартними гравцями, і навіть якщо ви пройдете повз них тисячу разів, урешті-решт вони все одно засмокчуть вас всередину і перетворять на свою жертву».

Ось так приблизно сталось зі мною і з цією повістю:

«На бічних вуличках, які відходять від бульварів, розміщені готелі, чия потворність настільки моторошна, що ви здригаєтеся від однієї думки про те, щоб увійти всередину, і все ж таки одного дня ви неминуче проведете в одному з них ніч, а можливо, тиждень або й місяць. Можливо, ви навіть так привʼяжетеся до цього місця, що одного дня відчуєте, наче все ваше життя змінилося, і що місце, яке раніше видавалося вам брудним, убогим, жалюгідним, тепер сповнилося чарівності, ніжності, краси».

Чому? Бо я вже ґуґлю, чи перекладено українською «Рожеве розпʼяття». А напочатку було десь як оця цитата про головного героя та його друга:

«— Ви огидні, — крикнула вона. — Випустіть мене звідси!».

Що цікаво, ця цитата наприкінці, а перша про привʼязаність — як раз таки напочатку.

Багато про що тут дуже гарно і влучно написано.

«Вона стояла посеред темної вулиці, закривши обличчя руками, з головою, опущеною додолу, й ридала навзрид. Вона
тремтіла від голови до пʼят. Мені хотілося її обійняти; мені хотілося сказати їй щось, що б її розрадило, але я не міг. Я заціпенів. Раптом, мов наляканий кінь, я кинувся геть. Я крокував усе швидше і швидше, а її ридання й далі відлунювало в моїх вухах. Я йшов не спиняючись, швидше, швидше, мов навіжена антилопа, аж поки не дістався до блиску вогнів».

Через десять хвилин вона стоятиме на розі такої-то і такої вулиці; буде одягнута у швейцарську сукню в горошок, затиснувши під пахвою сумочку зі шкіри дикобраза…

«Слова Карла знов і знов повторювалися у моїй голові. Я поглянув угору і побачив місяць, який був не сріблястого, а ртутного кольору. Він плавав у морі замороженого жиру, нестримно, одне
за одним намотуючи кола, немов рухався велетенськими, страхітливими колами крові. Я завмер на місці. Здригнувся усім тілом. А тоді раптом, без жодної перестороги, ніби колосальний згусток крові, з мене вирвалося нестямне ридання. Я плакав мов дитина».

«Дивно, як хтось входить у твоє життя на якусь мить або дві, а тоді зникає назавжди. Однак у таких зустрічах немає нічого випадкового».

Українською «Тихі дні в Кліші» — у видавництві «Комубук». На сайті вже її немає, але може щось інше придивитесь. Пін «Ктулгу», наприклад.

in book we trust