Війна показує людей тими, якими вони ж насправді. Без блюру, штукатурки і пафосу - ти або нормальна людина, або хуйня. Нема часу на реверанси, ритуальні танці та інші прості рухи - або покажи себе тим, хто ти є, або не вийобуйся, бо тебе все одно всі бачать
Ти не сховаєшся за типу зайнятістю в телефоні чи під маскою а-ля ніби постійно комусь дзвониш - це кіно вже бачили не раз, воно занадто дешеве. Мусиш грати з відкритими картами, все одно тебе людський рентген просвічує як бабка на базарі 500 грн
Цікаво те, шо ефект незнайомця чи попутника також має місце бути. Неважливо чи на окупованих, чи на нулі, ти можеш за 35 хвилин дороги розказати незнайомцю те, чого ніколи не скажеш психологу навіть під тортурами. Більш того, ти ловиш від цього кайф - виявляється шо якшо проблему хоча б іноді обговорювати, а не носити в собі, то не так грузить
На окупованих взагалі пизда - ти на нюх чуєш, хто є хто. Шоб зрозуміти, шо то своя людина, тобі три секунди - це вже забагато. Ти відчуваєш своїх нутром, по тону голоса та виразу обличчя можеш визначити того, з ким ти потім можеш просто базікати ні про шо годин 5 чи всю ніч + постійно дивуватися тому шо не заїбався ні разу, хоча люди тебе останнім часом бісять і ти не можеш доволі довгого з ними спілкуватися
Проте і на нулі, і за нулем все по-справжньому: є друг, є ворог, є хуєпутало, яке досі не зрозуміло, хто воно. Плюс є розумний ворог, який тебе поріже на шматки, як тільки в нього буде така можливість, але ти чогось його поважаєш. Точніше ти знаєш за шо ти його поважаєш - за відвертість та прямолінійність, які економлять час та нерви
А ще ти собі пообіцяв упиздити в ліс після війни. Шоб послухати їбану тишу та відпочити від людей. На місяць чи на тиждень - неважливо. Головне викинути йобаний телефон чи рацію, які постійно заважають зосередитися і відволіктися хоч трохи від того, шо відбувається
Палатка, без палатки - насрати. Просто тиша і немає людей навкруги. Просто ліс чи просто море і жодного довбойоба в радіусі 5 км, який відбирає в тебе час та спокій, який ти заслужив.
Ну або тобі просто пощастило - тобі чи ангел-хранитель цей час надав, чи ти просто народився під щасливою зіркою. Чи тебе врятував той, від кого ти цього не очікував, а ти з тих пір їбеш себе зсередини за те шо вижив
До речі, ти вже неодноразово задумувався над тим шо птср - це не хвороба, а нормальний стан. Ненормально - це бути двуликою залупою та говорити в спину, а не в очі + приховувати реальні наміри. Подібні люди тебе реально бісять - життя надто коротке, шоб виявляти хто є хто, нема часу для таких танців
Ти вже навчився розмовляти з незнайомцями, хоча до цього тебе треба було бити шоб ти підійшов до людини, яку не знаєш і спитав шось. Більш того, з людиною, яку ти ледве знаєш, ти можеш через 10 хвилин неповних знайомства говорити абсолютно на всі теми, не вибираючи словосполучень чи ідіом + не ображаєшся, коли тобі відповідають так само, без води та бажання сподобатись
А ще ти навчився цінувати прямолінійність. В тебе тупо алергія на тих, хто вертить сракою і намагається зайти тобі в душу через Карпати. Для тебе подібна поведінка є дикою, неприйнятною, але…
Але ти граєш в цю гру, шоб актор, що вважає себе Де Ніро на мінімалках, показав всі свої таланти лицеміра повністю. Ти сидиш, дивишся на це шапіто і думаєш про те, шо яке ж це тіло йобнуте, якшо не розуміє шо ти його бачиш наскрізь.
Особливо альтернативно їбанутих ти спопеляєш своїм фірмовим поглядом: коли ти лише за допомогою очей можеш показати шо тебе тупо нудить від того, шо ця худоба тобі несе чи намагається занести в вуха.
Ти навчився в деяких ситуаціях бути Мідасом і Горгоною одночасно:
одного перетворювати дотиком пальця на великий жовтий шмат не золота,
іншого - змусити замовкнути, бо кількість презирства, яка в тебе в очах в даний момент, може і не перетворить васяна на камінь, але діє як свята вода на пацієнта екзорциста - ти прям бачиш, як сміховисько теліпає від твого погляду і як воно хоче провалитися під землю 👇👇👇
Війна показує людей тими, якими вони ж насправді. Без блюру, штукатурки і пафосу - ти або нормальна людина, або хуйня. Нема часу на реверанси, ритуальні танці та інші прості рухи - або покажи себе тим, хто ти є, або не вийобуйся, бо тебе все одно всі бачать
Ти не сховаєшся за типу зайнятістю в телефоні чи під маскою а-ля ніби постійно комусь дзвониш - це кіно вже бачили не раз, воно занадто дешеве. Мусиш грати з відкритими картами, все одно тебе людський рентген просвічує як бабка на базарі 500 грн
Цікаво те, шо ефект незнайомця чи попутника також має місце бути. Неважливо чи на окупованих, чи на нулі, ти можеш за 35 хвилин дороги розказати незнайомцю те, чого ніколи не скажеш психологу навіть під тортурами. Більш того, ти ловиш від цього кайф - виявляється шо якшо проблему хоча б іноді обговорювати, а не носити в собі, то не так грузить
На окупованих взагалі пизда - ти на нюх чуєш, хто є хто. Шоб зрозуміти, шо то своя людина, тобі три секунди - це вже забагато. Ти відчуваєш своїх нутром, по тону голоса та виразу обличчя можеш визначити того, з ким ти потім можеш просто базікати ні про шо годин 5 чи всю ніч + постійно дивуватися тому шо не заїбався ні разу, хоча люди тебе останнім часом бісять і ти не можеш доволі довгого з ними спілкуватися
Проте і на нулі, і за нулем все по-справжньому: є друг, є ворог, є хуєпутало, яке досі не зрозуміло, хто воно. Плюс є розумний ворог, який тебе поріже на шматки, як тільки в нього буде така можливість, але ти чогось його поважаєш. Точніше ти знаєш за шо ти його поважаєш - за відвертість та прямолінійність, які економлять час та нерви
А ще ти собі пообіцяв упиздити в ліс після війни. Шоб послухати їбану тишу та відпочити від людей. На місяць чи на тиждень - неважливо. Головне викинути йобаний телефон чи рацію, які постійно заважають зосередитися і відволіктися хоч трохи від того, шо відбувається
Палатка, без палатки - насрати. Просто тиша і немає людей навкруги. Просто ліс чи просто море і жодного довбойоба в радіусі 5 км, який відбирає в тебе час та спокій, який ти заслужив.
Ну або тобі просто пощастило - тобі чи ангел-хранитель цей час надав, чи ти просто народився під щасливою зіркою. Чи тебе врятував той, від кого ти цього не очікував, а ти з тих пір їбеш себе зсередини за те шо вижив
До речі, ти вже неодноразово задумувався над тим шо птср - це не хвороба, а нормальний стан. Ненормально - це бути двуликою залупою та говорити в спину, а не в очі + приховувати реальні наміри. Подібні люди тебе реально бісять - життя надто коротке, шоб виявляти хто є хто, нема часу для таких танців
Ти вже навчився розмовляти з незнайомцями, хоча до цього тебе треба було бити шоб ти підійшов до людини, яку не знаєш і спитав шось. Більш того, з людиною, яку ти ледве знаєш, ти можеш через 10 хвилин неповних знайомства говорити абсолютно на всі теми, не вибираючи словосполучень чи ідіом + не ображаєшся, коли тобі відповідають так само, без води та бажання сподобатись
А ще ти навчився цінувати прямолінійність. В тебе тупо алергія на тих, хто вертить сракою і намагається зайти тобі в душу через Карпати. Для тебе подібна поведінка є дикою, неприйнятною, але…
Але ти граєш в цю гру, шоб актор, що вважає себе Де Ніро на мінімалках, показав всі свої таланти лицеміра повністю. Ти сидиш, дивишся на це шапіто і думаєш про те, шо яке ж це тіло йобнуте, якшо не розуміє шо ти його бачиш наскрізь.
Особливо альтернативно їбанутих ти спопеляєш своїм фірмовим поглядом: коли ти лише за допомогою очей можеш показати шо тебе тупо нудить від того, шо ця худоба тобі несе чи намагається занести в вуха.
Ти навчився в деяких ситуаціях бути Мідасом і Горгоною одночасно:
одного перетворювати дотиком пальця на великий жовтий шмат не золота,
іншого - змусити замовкнути, бо кількість презирства, яка в тебе в очах в даний момент, може і не перетворить васяна на камінь, але діє як свята вода на пацієнта екзорциста - ти прям бачиш, як сміховисько теліпає від твого погляду і як воно хоче провалитися під землю 👇👇👇
Other crimes that the SUCK Channel incited under Ng’s watch included using corrosive chemicals to make explosives and causing grievous bodily harm with intent. The court also found Ng responsible for calling on people to assist protesters who clashed violently with police at several universities in November 2019. 5Telegram Channel avatar size/dimensions You can invite up to 200 people from your contacts to join your channel as the next step. Select the users you want to add and click “Invite.” You can skip this step altogether. Private channels are only accessible to subscribers and don’t appear in public searches. To join a private channel, you need to receive a link from the owner (administrator). A private channel is an excellent solution for companies and teams. You can also use this type of channel to write down personal notes, reflections, etc. By the way, you can make your private channel public at any moment. The main design elements of your Telegram channel include a name, bio (brief description), and avatar. Your bio should be:
from us
