Данило Гетманцев

🇪🇺🇨🇳На цьому тижні у Пекіні в рамках саміту Китай-ЄС зустрілися лідери двох потужних економічних світових гігантів - голова КНР Сі Цзіньпін, президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн і президент Європейської ради Антоніу Кошта.

Формально привід - півстолітній ювілей дипломатії між найбільшими торговими партнерами.

Саміт відбувся аж ніяк не в святковій атмосфері. Діалог на тлі стратегічного напруження, війни в Україні, розбалансованої світової економіки та зростаючої геополітичної конкуренції виявився не простим.  

Вперше за 15 років зустріч пройшла у скороченому форматі - лише один день із кількома публічними заявами і мінімумом діалогів. Програму саміту втиснули у пів дня замість раніше запланованих двох. А саму зустріч перенесли з Брюсселя в Пекін. На прохання Китаю. Сі Цзіньпін не захотів їхати в Європу.

Ситуація між Європою і КНР залишається напруженою. І зараз з’являється все більше проблемних точок, які посилюють протиріччя. Більшість питань які були обговоренні між Китаєм та Європою наразі не знайшли свого вирішення. Китай не готовий відмовлятись від поза ринкових механізмів підтримки експортного сектору, лібералізувати доступ на внутрішні ринки капіталів та зберігає обмеження на експорт рідкоземельних металів – стратегічної сировини для глобальної технологічної індустрії.
Європа прагне позбутися диспаритету у торгівлі. ЄС фіксує величезний торговий дефіцит на користь Китаю - понад 300 мільярдів євро за минулий рік. Китайські електромобілі демпінгують на європейському ринку. Пекін обмежив експорт рідкісноземельних матеріалів у Європу. І поставив під загрозу тамтешні компанії. Європа також засуджує Китай за матеріально технічну, військово технологічну співпрацю з росіянами і хоче від КНР відмови від підтримки агресора та більше дипломатичних зусиль для зупинення війни. Тому досягнути стратегічного прориву на переговорах не вийшло. Не було навіть спільної заяви. Зберігся статус кво.
Це символізує зростання стратегічної напруги, в якій навіть масштабні торговельні зв’язки не гарантують компромісів у геополітичному протистоянні.
Парадокс ситуації в тому, що навіть маючи глибокі економічні суперечності та проблемні моменти у відносинах ЄС та Китай зацікавлені у стратегічній співпраці. Хоча б з огляду на те, що для ЄС – Китай нещодавно став першим за обсягами торгівлі партнером, а для Китаю ЄС - третій. Обидва економічні гіганти зараз знаходяться у непростих перемовинах із новою адміністрацією США щодо принципів взаємної торгівлі. За рахунок двосторонньої співпраці вони прагнутимутьбалансувати тиск США у торговельних перемовинах. Ані Китай, що претендує на роль одного із провідних центрів глобальної економіки, ані ЄС з відкритою економікою, не зацікавлені у зростанні протекціонізму, ізоляціонізму та подрібненні глобальної економіки на окремі зони, закуті у тарифні обмеження та бар’єри. До того ж, обидві сторони розглядають порядок денний боротьби зі змінами клімату як платформу для розвитку взаємодії. Така позиція, зокрема, знайшла своє відображення у виступі на саміті Голови КНР Сі Цзіньпіня, який закликав до пошуку точок дотику та зміцнення довіри між ЄС та КНР.  
Майбутнє відносин між сторонами визначають багато факторів. Здатність поступово знімати бар’єри у взаємній торгівлі, готовність забезпечити взаємний доступ на ринки капіталів та інвестицій. Також значним чинником стане подальша роль Китаю у російській війні проти України. Не менш важливо, чи зможе Європа захиститися від економічного тиску КНР.
Попри гостроту питань, саміт не завершився дипломатичною катастрофою. ЄС дав зрозуміти, що готовий до конструктивного діалогу, але також не виключає використання правових інструментів для захисту власних економічних інтересів. Саміт Китай-ЄС ще раз продемонстрував, що попри глибокі протиріччя, у сучасному світі дипломатія залишається єдиним механізмом, здатним утримувати баланс.

❤18👍11😢5😱1

www.tgoop.com/getmantsevdanil/9797

4.98K viewsJul 27 at 09:00

🇪🇺🇨🇳На цьому тижні у Пекіні в рамках саміту Китай-ЄС зустрілися лідери двох потужних економічних світових гігантів - голова КНР Сі Цзіньпін, президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн і президент Європейської ради Антоніу Кошта.

Формально привід - півстолітній ювілей дипломатії між найбільшими торговими партнерами.

Саміт відбувся аж ніяк не в святковій атмосфері. Діалог на тлі стратегічного напруження, війни в Україні, розбалансованої світової економіки та зростаючої геополітичної конкуренції виявився не простим.  

Вперше за 15 років зустріч пройшла у скороченому форматі - лише один день із кількома публічними заявами і мінімумом діалогів. Програму саміту втиснули у пів дня замість раніше запланованих двох. А саму зустріч перенесли з Брюсселя в Пекін. На прохання Китаю. Сі Цзіньпін не захотів їхати в Європу.

Ситуація між Європою і КНР залишається напруженою. І зараз з’являється все більше проблемних точок, які посилюють протиріччя. Більшість питань які були обговоренні між Китаєм та Європою наразі не знайшли свого вирішення. Китай не готовий відмовлятись від поза ринкових механізмів підтримки експортного сектору, лібералізувати доступ на внутрішні ринки капіталів та зберігає обмеження на експорт рідкоземельних металів – стратегічної сировини для глобальної технологічної індустрії.
Європа прагне позбутися диспаритету у торгівлі. ЄС фіксує величезний торговий дефіцит на користь Китаю - понад 300 мільярдів євро за минулий рік. Китайські електромобілі демпінгують на європейському ринку. Пекін обмежив експорт рідкісноземельних матеріалів у Європу. І поставив під загрозу тамтешні компанії. Європа також засуджує Китай за матеріально технічну, військово технологічну співпрацю з росіянами і хоче від КНР відмови від підтримки агресора та більше дипломатичних зусиль для зупинення війни. Тому досягнути стратегічного прориву на переговорах не вийшло. Не було навіть спільної заяви. Зберігся статус кво.
Це символізує зростання стратегічної напруги, в якій навіть масштабні торговельні зв’язки не гарантують компромісів у геополітичному протистоянні.
Парадокс ситуації в тому, що навіть маючи глибокі економічні суперечності та проблемні моменти у відносинах ЄС та Китай зацікавлені у стратегічній співпраці. Хоча б з огляду на те, що для ЄС – Китай нещодавно став першим за обсягами торгівлі партнером, а для Китаю ЄС - третій. Обидва економічні гіганти зараз знаходяться у непростих перемовинах із новою адміністрацією США щодо принципів взаємної торгівлі. За рахунок двосторонньої співпраці вони прагнутимутьбалансувати тиск США у торговельних перемовинах. Ані Китай, що претендує на роль одного із провідних центрів глобальної економіки, ані ЄС з відкритою економікою, не зацікавлені у зростанні протекціонізму, ізоляціонізму та подрібненні глобальної економіки на окремі зони, закуті у тарифні обмеження та бар’єри. До того ж, обидві сторони розглядають порядок денний боротьби зі змінами клімату як платформу для розвитку взаємодії. Така позиція, зокрема, знайшла своє відображення у виступі на саміті Голови КНР Сі Цзіньпіня, який закликав до пошуку точок дотику та зміцнення довіри між ЄС та КНР.  
Майбутнє відносин між сторонами визначають багато факторів. Здатність поступово знімати бар’єри у взаємній торгівлі, готовність забезпечити взаємний доступ на ринки капіталів та інвестицій. Також значним чинником стане подальша роль Китаю у російській війні проти України. Не менш важливо, чи зможе Європа захиститися від економічного тиску КНР.
Попри гостроту питань, саміт не завершився дипломатичною катастрофою. ЄС дав зрозуміти, що готовий до конструктивного діалогу, але також не виключає використання правових інструментів для захисту власних економічних інтересів. Саміт Китай-ЄС ще раз продемонстрував, що попри глибокі протиріччя, у сучасному світі дипломатія залишається єдиним механізмом, здатним утримувати баланс.

BY Данило Гетманцев