Данило Гетманцев

Завершився 76-й щорічний Саміт НАТО у Гаазі.

Він став найкоротшим в історії як за тривалістю (одна сесія усього на 2,5 години), так і за обсягом ухваленої Підсумкової декларації глав держав та урядів (лише 5 пунктів, з яких перший – вступний і декларативний, а останній – подяка країні-господарці та анонс наступних зустрічей у такому форматі).
Ураховуючи непередбачуваність та певний скепсис США, а також нещодавній Саміт G-7 у Канаді, було чимало побоювань щодо того, чим закінчиться зустріч у Гаазі, зокрема й у питаннях щодо України.

Однак насправді можемо видихнути з полегшенням.
По-перше, у Декларації зафіксували, що росія – «довгострокова загроза євроатлантичній безпеці» (і «друзі путіна» зі своїм особливим баченням змушені були погодитись з цим; згадаємо також, як до зустрічі у Гаазі США блокували такі «антиросійські» визначення на різних майданчиках – від ООН до згаданого Саміту G-7).
По-друге, зафіксували, що держави-члени Альянсу зобов’язуються до 2035 року досягти витрат на основні оборонні вимоги, а також пов’язані з обороною і безпекою видатки на рівні 5 % ВВП щорічно, з яких принаймні 3,5 % ВВП щорічно на основі узгодженого визначення оборонних видатків НАТО на фінансування основних оборонних вимог і виконання Цілей НАТО у сфері спроможностей(держави-члени Альянсу погодилися подавати річні плани, що засвідчуватимуть надійний, прогресивний шлях для досягнення цієї мети), а також 1,5 % ВВП щорічно, з-поміж іншого, на такі цілі, як захист критичної інфраструктури Альянсу, оборона меж Альянсу, гарантування готовності і стійкості цивільного суспільства, надання поштовху інноваціям і розбудова оборонно-промислової бази. У 2029 році траєкторію і баланс видатків за цим планом буде переглянуто у світлі стратегічної обстановки і оновлених Цілей у сфері спроможностей (останнє не повинне турбувати – це пас у бік тих, хто з тих чи інших причин не готовий до різкого збільшення видатків, а також визнання того, що можливо до цього часу безпекові загрози стануть меншими і накопичені до цього часу ресурси і спроможності будуть достатніми).
По-третє, держави-члени Альянсу знову підтвердили неухильні суверенні зобов’язання із надання підтримки Україні, чия безпека сприяє безпеці Альянсу, і для цього у процесі розрахунку оборонних видатків держав-членів Альянсу враховуватимуться прямі внески на оборону України і її оборонну промисловість. А це означає, що фінансування військової допомоги нашій державі, виготовлення та передача Україні озброєння та військової техніки, інвестиції в український ОПК та збільшення його спроможностей, спільне виробництво зараховуватимуться у ті 3,5% ВВП для кожної країни.
По-четверте, підтверджено спільну відданість держав-членів Альянсу розширенню трансатлантичного співробітництва у сфері оборонної промисловості, а також задіянню новітніх технологій і духу інновацій для просування нашої колективної безпеки. Члени Альянсу докладатимуть зусиль з метою усунення перепон в оборонній торгівлі між державами-членами НАТО і формуватимуть свої партнерські відносини задля розбудови оборонно-промислового співробітництва. У комплексі з оприлюдненими напередодні документами, про які я писав – це сигнал і для нашого ОПК, який має можливості та політичну підтримку до подальшої інтеграції та поглиблення співпраці зі своїми колегами у державах НАТО.
І вже після завершення Саміту, підбиваючи його підсумки на прес-конференції, Генеральний секретар Марк Рютте підтвердив, що «ми продовжимо підтримувати Україну на її незворотному шляху до членства НАТО» (і зміст цієї заяви перед її виголошенням мав бути політично узгодженим у спілкуванні між членами Альянсу).

Отже, станом на зараз – це максимум з того, що можна було отримати.

👍31❤6😢3

www.tgoop.com/getmantsevdanil/9604

4.14K viewsJun 25 at 15:12

Завершився 76-й щорічний Саміт НАТО у Гаазі.

Він став найкоротшим в історії як за тривалістю (одна сесія усього на 2,5 години), так і за обсягом ухваленої Підсумкової декларації глав держав та урядів (лише 5 пунктів, з яких перший – вступний і декларативний, а останній – подяка країні-господарці та анонс наступних зустрічей у такому форматі).
Ураховуючи непередбачуваність та певний скепсис США, а також нещодавній Саміт G-7 у Канаді, було чимало побоювань щодо того, чим закінчиться зустріч у Гаазі, зокрема й у питаннях щодо України.

Однак насправді можемо видихнути з полегшенням.
По-перше, у Декларації зафіксували, що росія – «довгострокова загроза євроатлантичній безпеці» (і «друзі путіна» зі своїм особливим баченням змушені були погодитись з цим; згадаємо також, як до зустрічі у Гаазі США блокували такі «антиросійські» визначення на різних майданчиках – від ООН до згаданого Саміту G-7).
По-друге, зафіксували, що держави-члени Альянсу зобов’язуються до 2035 року досягти витрат на основні оборонні вимоги, а також пов’язані з обороною і безпекою видатки на рівні 5 % ВВП щорічно, з яких принаймні 3,5 % ВВП щорічно на основі узгодженого визначення оборонних видатків НАТО на фінансування основних оборонних вимог і виконання Цілей НАТО у сфері спроможностей(держави-члени Альянсу погодилися подавати річні плани, що засвідчуватимуть надійний, прогресивний шлях для досягнення цієї мети), а також 1,5 % ВВП щорічно, з-поміж іншого, на такі цілі, як захист критичної інфраструктури Альянсу, оборона меж Альянсу, гарантування готовності і стійкості цивільного суспільства, надання поштовху інноваціям і розбудова оборонно-промислової бази. У 2029 році траєкторію і баланс видатків за цим планом буде переглянуто у світлі стратегічної обстановки і оновлених Цілей у сфері спроможностей (останнє не повинне турбувати – це пас у бік тих, хто з тих чи інших причин не готовий до різкого збільшення видатків, а також визнання того, що можливо до цього часу безпекові загрози стануть меншими і накопичені до цього часу ресурси і спроможності будуть достатніми).
По-третє, держави-члени Альянсу знову підтвердили неухильні суверенні зобов’язання із надання підтримки Україні, чия безпека сприяє безпеці Альянсу, і для цього у процесі розрахунку оборонних видатків держав-членів Альянсу враховуватимуться прямі внески на оборону України і її оборонну промисловість. А це означає, що фінансування військової допомоги нашій державі, виготовлення та передача Україні озброєння та військової техніки, інвестиції в український ОПК та збільшення його спроможностей, спільне виробництво зараховуватимуться у ті 3,5% ВВП для кожної країни.
По-четверте, підтверджено спільну відданість держав-членів Альянсу розширенню трансатлантичного співробітництва у сфері оборонної промисловості, а також задіянню новітніх технологій і духу інновацій для просування нашої колективної безпеки. Члени Альянсу докладатимуть зусиль з метою усунення перепон в оборонній торгівлі між державами-членами НАТО і формуватимуть свої партнерські відносини задля розбудови оборонно-промислового співробітництва. У комплексі з оприлюдненими напередодні документами, про які я писав – це сигнал і для нашого ОПК, який має можливості та політичну підтримку до подальшої інтеграції та поглиблення співпраці зі своїми колегами у державах НАТО.
І вже після завершення Саміту, підбиваючи його підсумки на прес-конференції, Генеральний секретар Марк Рютте підтвердив, що «ми продовжимо підтримувати Україну на її незворотному шляху до членства НАТО» (і зміст цієї заяви перед її виголошенням мав бути політично узгодженим у спілкуванні між членами Альянсу).

Отже, станом на зараз – це максимум з того, що можна було отримати.

BY Данило Гетманцев