Сад переплетених стежок

Історія проти гри

Недавня дискусія в дискорді української ІЛ-спільноти про сюжетний та геймплейний вибір нагадала мені про досить цікаву статтю Грега Костикяна "Where stories end and games begin". Не можу сказати, що я на 100% погоджуюся з висловленими в ній думками, проте головна теза цієї статті заслуговує на увагу.

Між потребами історії та потребами гри існує очевидний, безпосередній конфлікт. Гра, подібна до традиційної історії - контрольоване середовище, де всі події відбуваються відповідно до задуму автора в попередньо визначеному порядку - буде не дуже захоплюючою грою, бо обмежує дії гравця. Історія, подібна до гри - з альтернативними шляхами розвитку сюжету та різними кінцівками - буде не дуже захоплюючою історією, оскільки для максимального ефекту потрібен конкретний порядок подій, створений автором з цією метою.

Автор статті протипоставляє історію (сюжет) та гру (геймплей), проте насправді існує і те, що їх поєднує - наратив. Це не історія, яку розповідає та контролює автор, а власна історія гравця, яку він створює за допомогою інструментів, запропонованих автором гри. І задача наративного дизайнера полягає в тому, щоб зробити цю історію гравця дійсно цікавою, розповідаючи сюжет не тільки через традиційні текст та відео, а і через геймплей.

Але що робити в текстових іграх, де текст є основним засобом вираження і які є ближчими до традиційної літератури по своїй суті? Геймплей в таких іграх традиційно полягає в виборі одного із запропонованих варіантів дії, переході по посиланням в тексті або введенні текстових команд. Але такий геймплей суттєво обмежує дії гравця, і ми знов повертаємося до проблеми, яка описана в статті.

Отже, як зробити текстові ігри по справжньому цікавими? Та навіть більше, чи є якийсь вид ігор, де текст як основний засіб вираження буде мати безперечну перевагу? Ігри, які можуть існувати виключно в текстовому вигляді, які не можуть бути графічними? Є над чим задуматися, чи не так? :)

---
Greg Costikyan, "Where Stories End and Games Begin": http://www.costik.com/gamnstry.html

www.tgoop.com/garden_of_forking_paths/61

277 viewsedited  Jul 21, 2022 at 14:24

Історія проти гри

Недавня дискусія в дискорді української ІЛ-спільноти про сюжетний та геймплейний вибір нагадала мені про досить цікаву статтю Грега Костикяна "Where stories end and games begin". Не можу сказати, що я на 100% погоджуюся з висловленими в ній думками, проте головна теза цієї статті заслуговує на увагу.

Між потребами історії та потребами гри існує очевидний, безпосередній конфлікт. Гра, подібна до традиційної історії - контрольоване середовище, де всі події відбуваються відповідно до задуму автора в попередньо визначеному порядку - буде не дуже захоплюючою грою, бо обмежує дії гравця. Історія, подібна до гри - з альтернативними шляхами розвитку сюжету та різними кінцівками - буде не дуже захоплюючою історією, оскільки для максимального ефекту потрібен конкретний порядок подій, створений автором з цією метою.

Автор статті протипоставляє історію (сюжет) та гру (геймплей), проте насправді існує і те, що їх поєднує - наратив. Це не історія, яку розповідає та контролює автор, а власна історія гравця, яку він створює за допомогою інструментів, запропонованих автором гри. І задача наративного дизайнера полягає в тому, щоб зробити цю історію гравця дійсно цікавою, розповідаючи сюжет не тільки через традиційні текст та відео, а і через геймплей.

Але що робити в текстових іграх, де текст є основним засобом вираження і які є ближчими до традиційної літератури по своїй суті? Геймплей в таких іграх традиційно полягає в виборі одного із запропонованих варіантів дії, переході по посиланням в тексті або введенні текстових команд. Але такий геймплей суттєво обмежує дії гравця, і ми знов повертаємося до проблеми, яка описана в статті.

Отже, як зробити текстові ігри по справжньому цікавими? Та навіть більше, чи є якийсь вид ігор, де текст як основний засіб вираження буде мати безперечну перевагу? Ігри, які можуть існувати виключно в текстовому вигляді, які не можуть бути графічними? Є над чим задуматися, чи не так? :)

---
Greg Costikyan, "Where Stories End and Games Begin": http://www.costik.com/gamnstry.html

BY Сад переплетених стежок