tgoop.com/ex_dovzhenko/99
Last Update:
У покійному твітері сьогодні знову був срач про колядування (раптово зʼясувалось, що не скрізь в Україні збереглися традиції співати різдвяні пісні).
Згадалась справедливо забута українська трилогія «Дума про Ковпака» (1973-1976) про одіссею найвідомішого українського партизана Другої Світової. Наш «Гобіт, або Туди і звідти». Власне тільки іронічно, а ще дослідницьки, це кіно і можна зараз дивитись.
Загалом це слабка, дубова, неталановита пропагандистська робота від Тимофія Левчука, людини, яка багато в чому відповідальна за культивування посередності і сірості на студії Довженка і в українському кіно. Саме він був багаторічним (1963-1987) першим секретарем Спілки кінематографістів України.
Але в кожній частині «Думи» є момент-два, що справляють враження. У другому фільмі трилогії, «Бурані», це несподівана різдвяна сцена. Перед боєм з німцями Ковпак приймає дітей-колядників, які співають «Добрий вечір тобі, пане господарю».
Спантеличений глядач у кінці першого куплету розуміє, що народився не «Син Божий», а «Світ Новий». Ще ми помічаємо 5-кутну зірку, а не традиційну. Згодом від співу нас починають відволікати діалоги, але нам вдається розчути «А що перший празник – Наше Визволення!» замість Різдва.
Наче ось тобі і цензура, та дуже дивна — заміни ж насправді не змінюють сенсу колядки. Народження Христа відповідає народженню Нового світу і навіть Визволенню.
І от цікаво, чи це випадок, коли черговий раз більшовизм не соромився перебирати і адаптувати різні релігійні практики і традиції у своїх інтересах. Чи це та стьожечка, про яку писав колись Микола Куліш у «Патетичній сонаті» (1929):
«Я вже думаю, чи не запропонувати таке: на жовто-блакитному — "Хай живе радянська", хай уже буде й соціалістична, аби тільки українська республіка. Або ж так: на червоному дві стьожечки вшити: жовту й блакитну... (Думає).»
BY Канал імені Леоніда Осики
Share with your friend now:
tgoop.com/ex_dovzhenko/99