«Коли тільки моя дочка пішла на війну, та ще й у розвідроту, я не спала до двох-трьох годин ночі, писала своєму духівнику повідомлення, після яких він мені передзвонював. З одного боку, я молилася за своїх дітей, але з ними відбувалися страшні речі. З іншого боку, я сама була в страшних ситуаціях, коли фізично і психічно ти вже на волосину від смерті, а потім усе минало.

Мені важко до кінця повірити, що все відбувається за Промислом Божим.

Я не вірю, що людина вбиває людину за Промислом Божим.

Я знаю, що діти піддаються насильству не за Промислом Божим, що є зла воля людей, і її в цьому світі дуже багато.

З іншого боку, ти думаєш, що ось уже все, але все-таки Промисел Божий діє, і ти переходиш від “ось уже все” до того, що більш-менш терпимо або навіть благополучно…» — фрагмент із нашого сьогоднішнього тексту.
***
Якщо ми в УПЦ усі такі «агєнти», чому наші діти виросли справжніми патріотами? Вони йдуть захищати Україну, донатять на армію, працюють заради перемоги.

Навіщо попри всі наші свідчення продовжувати ліпити з нас ворогів?

«Не знаю, як передати те почуття, коли ти все життя за щось боровся, а потім виявляється, що від самого початку було зрозуміло, що все даремно.

З одного боку, тоді це дало мені сили багато чого терпіти й боротися. Вся наша сім’я працювала над тим, щоб син соціалізувався. З іншого боку, коли я зрозуміла, що це був обман з благими намірами, то на три сезони відʼїхала в депресію…»

***
А у вас було колись це відчуття — що стільки сил докладено, а результату немає, і все це настільки розчаровує, що опускаються руки?

Як підтримати себе в такому стані?
Що допомагає рухатися далі?

Ставте ❤️‍🔥 якщо так було, але згодом минало.
Якщо маєте час і настрій, поділіться своїм позитивним досвідом у коментарях.

Ну а на Діалог.тут сьогодні історія, яку ми давно хотіли вам розповісти.

Поки люди, далекі від співчуття та емпатії, щосили думають, як іще обмежити релігійну свободу громадян, ті, хто й без того долає в житті нелюдські випробування, знаходять у Церкві свою відраду й утішання.

Хай співчуття та розуміння одне одного буде якомога більше в нашому суспільстві ❤️‍🩹

Завтра свято Воздвиження Хреста Господнього.

Сьогодні в усіх храмах Української Православної Церкви винесли для поклоніння Чесний і Животворящий Хрест Христовий.

Ну а наша Українська Православна Церква виходить на свою хресну дорогу.

Державна служба України з етнополітики та свободи совісті звернулася до суду з позовом про припинення діяльності Київської Митрополії УПЦ. 30 вересня 2025 року об 11:40 у приміщенні Шостого апеляційного адміністративного суду (м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корпус 30) відбудеться перше судове засідання у справі № 855/11/25.

Ідеться про можливе припинення діяльності релігійного адміністративного центру Української Православної Церкви, який здійснює керівництво єпархіями, парафіями, монастирями, духовними школами, братствами та іншими релігійними організаціями.

Розгляд цієї справи має виняткове значення для мільйонів громадян України та тисяч релігійних організацій, що входять до складу Української Православної Церкви. Засідання буде відкритим.

Онлайн-трансляцію судового засідання планується здійснювати на офіційній сторінці Facebook Адвокатського Бюро «Микити Чекмана».

Команда адвокатів просить святих молитов і підтримки.
Ми долучаємося до цих прохань🙏

Просто до відома, як працює законність, демократія та повага до прав громадян в нашій державі зараз.

1. 25 000 громадян підписали 2023 року нашу петицію з проханням не забороняти Українську Православну Церкву. Прем’єр-міністр порушив закон і нічого не відповів. Ми подали до суду і виграли його: суд постановив, щоб Державне бюро розслідувань відкрило справу щодо неналежної відповіді офіційними особами на публічне звернення громадян. ДБР відкрило й заморозило справу.

2. Ще один суд - Адміністративний - також відкрив за нашим позовом справу і заморозив.

3. Ті 100 з гаком кримінальних справ проти вірян УПЦ щодо начебто розпалювання ними ворожнечі чи виправдання рос.агресії, а також загроза відкриття таких справ за слова в телеграмі чи фейсбуці, закрили рота всім, хто мав аргументи для діалогу.

4. Вересень 2024 — перше офіційне блокування нашого проєкту Діалог.ТУТ. Без пояснення причин, без попередження. Через місяць ми відновили роботу, і одразу послідувало ще одне блокування.

А ви кажете свобода слова.

І тут ДЕСС намагається удавати законність, подаючи "законно" до суду проти Київської Митрополії УПЦ.

Закривати всю організацію в усій країні - таке вже робив Сталін в 1946 році з УГКЦ. Чим усе закінчилося і як вона через 40 років відродилася, ми всі бачили і знаємо.

Українцям неможливо нічого заборонити. Ну так воно тут з людьми не працює.

Але поки що Україну тягнуть на той самий шлях, яким ішов СРСР, і сподіваються, що буде якийсь інший результат.
😕

«Завтра розпочнеться суд над Церквою Христовою.
Ті, хто це ініціював з самого верху, очевидно, мають певні геополітичні цілі. І знають, що роблять.

Поверхом нижче – або безпринципні виконавці, або відверті вороги УПЦ, які давно чекали на реванш.

А ось суддям доведеться нелегко. Потрібно на глобус закону натягнути сову політичного замовлення.

Але всім їм відверто бракує елементарного знання історії.
Рівно сто років тому з усіх дореволюційних інститутів поваленої імперії зберігся тільки один. Церква.

Причому саме з нею боролися найбільш жорстоко й безкомпромісно. Розстрілами, арештами, засланнями. Усією міццю прекрасно організованої радянської пропаганди. Навіть, як і зараз, створили «червону церкву», яку тут же услужливо визнали в Константинополі і в яку марно намагалися загнати віруючих.
І нічого.
Усі ці гори трупів, ріки сліз намарно. Церква вистояла. Очистилася та зміцніла.

І зараз буде так само.
Так, будуть сльози й горе, посилюватимуться утиски, вірян виганятимуть із храмів.
Але результатом стане ще міцніша віра в Христа і в Його Церкву.

Тих із гонителів, хто читатиме ці рядки, дуже прошу згадати найбільш історично близький приклад греко-католиків. Начебто повністю знищені, вони миттєво відродилися, щойно змінилася влада.
Чи щось більш давнє –імператор Костянтин Великий і Церква, яка при ньому перетворилася з жорстоко переслідуваної на дійсно вселенську.

І таких історичних прикладів безліч.
Учіть історію, дорогі мої.
І не йдіть проти рожна!

«Господь же сказав Савлу: Я Ісус, Якого ти переслідуєш. Важко тобі йти проти рожна»
Діяння апостолів 9:5

P.S. Останнім часом спілкувався з декількома парафіяльними священиками. Усі спокійні, звичайним порядком служать Богу та людям. Нікуди, звісно, й не думають переходити. І абсолютно незворушно розповідають, як уже обладнали гараж, або хату, або інше приміщення на випадок вигнання з храму... Ось такі реалії».

Архієпископ Обухівський Іона, Facebook

Нас часто запитують: «Ну а яким ви бачите найкращий варіант розвитку подій для Української Православної Церкви?»

Путін іде в історичне небуття. В РФ приходить притомне керівництво. Війна зупиняється. РФ пожиттєво платить Україні репарації й відновлює все, що зруйнувала.
Керівництво РФ вибачається перед народом України за всі сльози, біль і горе. Можна, як Віллі Брандт, на колінах.
РПЦ ухвалює всі рішення Собору УПЦ у Феофанії й надає автокефалію.
Людожерські закони про перейменування, афіліацію та зв’язки визнаються в Україні неконституційними та скасовуються.

У вас інші найкращі варіанти?
Залюбки їх вислухаємо.

Ну а поки що дивимося правді в очі й реальності в обличчя.

Важливий, відвертий, прямий та актуальний подкаст архієпископа Сильвестра про майбутнє УПЦ та його коментар про те, що це «Типова хвороба патріархатів — тримати "дорослих доньок", готових до незалежного існування».

Як кажуть учасники дискусії, самим словом «автокефалія» стільки років лякали церковну спільноту, що зараз будь-які спроби говорити на цю тему багатьма сприймаються як намагання «утворити в Церкві розкол».

«Проте церковні розділення виникають не тоді, коли Церква набуває статусу автокефалії, а навпаки — коли Церква-Матір під різними штучно вигаданими приводами відмовляється надавати незалежність якійсь своїй частині.

На жаль, усі великі Церкви в історії намагалися втримати у своєму складі ті церковні області, які об’єктивно були вже готові до незалежного існування. Навіть сказав би, що це типова хвороба патріархатів. Замість того, щоб примножувати родину Помісних Церков, зберігаючи єдність, великі патріархати намагаються якомога довше тримати своїх «дорослих доньок», і саме це призводить до сумних конфліктів та важких церковних розділень.

Автокефалія — це не розділення, а примноження. Це правильний процес, який виявляє високий рівень християнізації народу. Тому прагнення до автокефалії не є якимось злом чи гріхом проти Церкви».

Архієпископ Білогородський Сильвестр та його відповіді на основні запитання про автокефалію.

А ви підтримуєте ідею автокефалії УПЦ?
Ставте 💯якщо так.
І будь-який інший символ, якщо ця тема з тих чи інших причин вам не до душі.

У чому за роки існування нашого проєкту «Діалог.ТУТ» ми на власному досвіді пересвідчилися, так це що Церкву не потрібно захищати. Її захищає Бог.

Але є царина цілком земних понять, якими Церкву намагаються дискредитувати, і з цим колом понять потрібно працювати.

Наприклад, ми вже виступали проти того, щоб держава намагалася навести лад у релігійній царині. По-перше, це не конституційно. По-друге, чиновникам у цьому бракує компетентності. По-третє, немає ще жодної сфери, де б держава навела лад, тому довіряти їй і в церковних питаннях немає підстав.

Сьогоднішній текст архієпископа Сильвестра ми підтримуємо з цих самих міркувань.

Якщо комусь хочеться захищати імперію — будь ласка. Але декларуйте відверто свої уподобання. Не треба прикриватися тезами, що тільки одна (сусідня) держава захищає церковний устрій, а всі, хто бодай словом виступають проти такого захисту, латентні уніати чи пристосуванці.

Мирної нам усім п’ятниці та вихідних.
Хай здатність долати упередженість стане на заваді людській схильності бачити у ближніх ворогів☺️

Текст владики Сильвестра читайте на Діалог.ТУТ.

Чи одразу в Telegraph

Давайте, не вдаючись до осуду, поділимося одне з одним тим, що завдає болю.

Після новин про мобілізованих (і загиблих на фронті) священнослужителів УПЦ. Про тортури над митрополитом Арсенієм. Про те, як хизуються сфабрикованими кримінальними справами проти священнослужителів та парафіян УПЦ відповідні органи —

Що для вас у нинішній ситуації з УПЦ найважче?

Опитування в Телеграм дає можливість додати тільки 10 варіантів відповідей. Тому якщо вам є, що сказати, поділіться, будь ласка, у коментарях. Також додаємо опцію можливості вибору декількох варіантів⬇⬇⬇

Уся стрічка обговорює вчорашній подкаст з митрополитом Феодосієм.

Як написав на своїй сторінці в Facebook архієпископ Обухівський Іона, «з багатьма його висловлюваннями безумовно можна погодитися — щодо геть дикої антицерковної пропаганди чи безпрецедентного тиску на УПЦ. Висловлювання ж щодо нинішніх взаємин із РПЦ, скажімо так, неоднозначні.

Але зовсім уже ні в які ворота не лізе його розповідь про Собор УПЦ у Феофанії. І інтерпретація причин Собору та його рішень. Ну, і те, що він нібито пройшов буквально під дулами чекістських маузерів».

Інший безпосередній учасник Собору, митрополит Євлогій (Гутченко), на своїй сторінці в Facebook зазначив: «Щодо того, чи був Собор УПЦ у Феофанії “не свободным”. Як архієрей і безпосередній учасник, можу впевнено засвідчити: поширені нині твердження про те, що цей Собор нібито проходив “під тиском спецслужб”, не відповідають дійсності. Собор проходив у дусі братнього спілкування, відкритої та здорової дискусії. Усі рішення ухвалювалися вільно, без будь-якого зовнішнього впливу чи примусу.

Особисто я не чув ні від кого з учасників — ані архієреїв, ані делегатів від духовенства, чернецтва чи мирян, — щоб хтось зазнавав тиску або отримував погрози від так званих “людей у погонах”.

У Сумській єпархії представники на Собор були обрані згідно зі Статутом УПЦ шляхом таємного голосування на єпархіальних зборах. Вони брали активну участь у роботі Собору й можуть підтвердити, що ухвалення рішень відбувалося чесно, вільно та соборно.

Будь-які спроби представити цей важливий для нашої Церкви Собор як “невільний” — це перекручення фактів і неповага до всієї церковної спільноти, яка на Соборі щиро прагнула зберегти єдність і мир у тілі Церкви Христової».

На Діалог.ТУТ є свідчення учасника собору, який того ж дня, 27 травня 2022 року, розповів детально, як усе відбувалося. До речі, це найпопулярніший текст за кількістю переглядів за всю історію нашого проєкту😏

Для тих, у кого Діалог.ТУТ поки що не відкривається, дублюємо текст у Telegraph: https://telegra.ph/Kak-prohodil-Sobor-UPC-i-kakie-prinyaty-resheniya-10-07

До речі, про автокефальний статус УПЦ говорили віряни на Соборі УПЦ у Феофанії:

«Потім надали слово мирянам. Виступили представники з Чернівецької, Кременчуцької, Чернігівської єпархій, з Києва, від організації “Миряни”.

В одному з виступів прозвучало, що патріарх Олексій II колись сказав, що “до автокефалії потрібно дорости”, і саме зараз ми бачимо, що Українська Православна Церква доросла до автокефалії й повинна мати самостійний статус.

Виступали також віруючі з Рівного, Тульчина, Конотопа, Запоріжжя, Кам'янця-Подільського, Борисполя, Сум, Умані та Дніпра.

Окремо зазначимо, що слово надавалося всім бажаючим і висловитися могли абсолютно всі».

***
Це щодо намагань представити Собор УПЦ у Феофанії як такий, що нібито відбувся під тиском спецслужб.
І щодо "штучності" теми автокефалії, яку нібито нав’язує УПЦ держава.

Таку бурхливу реакцію знову назвуть «спланованою кампанією», але думки в тих, хто вчора висловився проти «Собору с дулом пистолета у виска», дійсно багато в чому схожі.

Ми зібрали реакцію архієреїв Української Православної Церкви на висловлювання про те, що Собор УПЦ у Феофанії був “не-сво-бод-ный”.

Читайте, що сказав у своєму публічному подкасті митрополит Феодосій і як відреагували на своїх сторінках у соцмережах ієрархи та духовенство.

Якщо вам траплялися інші цікаві думки й реакції з цього приводу, надсилайте нам посилання, додамо й розширимо цей текст.

Українська пропаганда змагається у ницості з рос.пропагандою і подекуди навіть бере гору😰
Інцидент у Львові є дійсно ганебним.

«У "журналістів"(у лапках, бо ніякого відношення до журналістики, журналістської етики, просто людської етики ці пані не мають) можуть бути питання чи навіть претензії до дорослих та їхніх рішень (чи нерішень), але показувати дітей і таврувати, провокуючи потенційну травлю їх серед однолітків тощо, то це дно.

Особливо коли загальне відео супроводжується реплікою, "що це хвороба, яка лікується лише смертю".

Ганьба. Коли горе-ентузіасти працюють лише на руку рос.пропаганді».

Ганна Ніколаєнко, Facebook

Раз на 30 років невивчені уроки історії повторюються. От і цей фільм 1993 року дуже цікаво дивитися з позицій 2025-го.
Як заарештовують священника за надуманими звинуваченнями.
Як затим цькують дітей і родину «ворога народу».
І як легко перетворитися на «ворога народу», якщо хтось голосно кричить про це на мітингу.

Та разом із тим цей фільм — дуже обнадійливий. Бо свідчить про те, як важко, але невпинно дає Господь проходити всі випробування тим, хто залишається вірним Йому.

Протоієрей Григорій Швець, уже відомий вам за популярною аудіокнижкою «Житія несвятих, або Христос посеред нас», поділився з нами цим раритетним фільмом про відомого київського духівника протоієрея Михаїла Бойка (1924-2003).

Ну а ми ділимося з вами😊

Мирного вечора усім нам! І невідступної надії, що з Божою допомогою ми пройдемо й ці темні часи.

«Особисто я заспокоївся, коли УПЦ обрала Євангельске світобачення, а не руський мир».

У мережі продовжується бурхливе обговорення слів про те, що Собор УПЦ у Феофанії проводився «під дулом пістолета». Уже 12 архієреїв УПЦ та деякі священнослужителі виступили з запереченнями такого твердження. (На що митрополит Лука відреагував: "Вы готовы как собачки в цирке лаять за подачку!")

А ми хочемо поділитися цим дописом нашого підписника:

«Долучусь і я до характеристики діянь собору УПЦ у Феофанії в травні 2022 року, тим паче, що мене там взагалі не було.

Дорослішання відбувається не тільки фізіологічне та психічне, а ще й духовно-релігійне. Здавалося б, навіщо мені, віруючому на всю голову, маючи пристойний стаж активного церковного життя, потрібен орієнтир в церковному середовищі, коли є головний орієнтир - Христос! Але не все так просто.

Христа я поки не бачив, а лише чув і читав у Біблії про Нього. Намагаюсь у Нього і Йому вірити, але це не завжди відбувається, тому для віри в божественність Христа я потребую віри іншої людини. Як у відомій фразі звучить: "Людині потрібна людина!"

Так от. З початком повномасштабної війни, напевно, у більшості притомних вірян УПЦ МП відбувся розрив шаблонів - віряни однієї церкви прийшли вбивати вірян тієї ж церкви і це з благословення головного предстоятеля цієї ж церкви.

Найогидніше було те, що кожної служби ми, віряни УПЦ МП, півроку не лікувалися від стокгольмського синдрому (публічно визнавали вбивцю своїм вєлікім гаспадінам і атцем нашим), власне чимала частина вірян й досі цим страждає. Але в цей період я надихався двома священиками УПЦ з Покровська, які одразу, з початком повномасштабної війни, заявили, що вони не збираються поминати кривавого кирила, і дяка митрополиту Іларіону Донецькому, що з розумінням до цього поставився.

Також мене надихнула миттєва відвага предстоятеля УПЦ митрополита Онуфрія (хоч я зараз на нього і нарікаю) і чесна і смілива позиція митрополита Євлогія Сумського та архієпископа Обухівського Іони. Цим людям я завдячую в цей важкий час невизначеності тим, що я й досі вірю, попри всі внутрішні негаразди, про які я не соромлюсь висловлюватися на весь загал, що УПЦ також Христова Церква.

А собор у Феофанії поклав дорожню карту, як у цей буремний час залишатися церквою Христа. І мені байдуже, чи це під дулами пістолетів силовиків чи під впливом церковного народу відбулось, але особисто я заспокоївся, коли УПЦ, хоч поки, на мою думку, не зовсім впевнено, обрала Євангельске світобачення, а не руський мир».
Роман Вискуб
***
Якщо згодні з цими словами, ставте ❤️.
Якщо проти, ставте 👎.

І будь-який інший знак, якщо події, що зараз довкола всього цього відбуваються, вам не подобаються чи не цікавлять👐

Сьогодні, 10 жовтня 2025 року, у місті Володимир представники Державної виконавчої служби, органів державної влади та правоохоронних органів із шостої години ранку розпочали виконавчі дії щодо виселення релігійної організації «Свято-Успенський кафедральний собор Української Православної Церкви».

Підставою для таких дій стало рішення Господарського суду Волинської області від 12 листопада 2024 року у справі № 903/693/24, яким релігійну організацію зобов’язано звільнити приміщення Свято-Успенського собору на користь Волинської обласної державної адміністрації.

Клірик, який фактично проживає на території собору та для якого це житло є єдиним місцем проживання, подав апеляційну скаргу. У зв’язку з цим суд ухвалив рішення про зупинення виконання рішення щодо виселення релігійної організації до розгляду апеляційної скарги клірика. Відповідно, виконавчі дії були тимчасово припинені.

Однак 9 жовтня 2025 року апеляційний суд закрив провадження, зазначивши, що рішення про виселення стосується виключно юридичної особи та не зачіпає прав клірика. Уже того ж дня, не чекаючи виготовлення повного тексту судового рішення, державний виконавець призначив проведення виконавчих дій на ранок наступного дня.

Сьогодні державна виконавча служба за підтримки представників влади та поліції розпочала виселення не лише юридичної особи, зазначеної у судовому рішенні, але й фізичних осіб, які проживають на території собору, стосовно яких жодних судових рішень про виселення не існує. Крім того, на території собору зареєстроване та фактично розташоване Управління Володимир-Волинської єпархії Української Православної Церкви — окрема юридична особа, яка не була стороною у справі № 903/693/24.

Релігійна організація розцінює дії державних виконавців, посадових осіб та працівників поліції як грубе порушення законодавства України. Такі дії суперечать принципам правової держави, підривають довіру до органів державної влади та порушують конституційні гарантії свободи віросповідання і недоторканності житла.

У зв’язку з цим релігійна організація повідомляє, що будуть вжиті всі передбачені законом заходи для притягнення винних осіб до відповідальності та захисту порушених прав у законний спосіб.