tgoop.com/cpplastic/324
Last Update:
Всі кинулися писати (раз, два) про свій олімпіадний досвід програмування, а у мене такого немає (я тільки був на олімпіадах з історії, української мови та правознавства
Олімпіади з програмування мені завжди здавалися занадто нудними (і досі здаються), а от усілякі контести я полюбляв. І 15 років тому ми з друзями з універу абсолютно випадково в такому взяли участь.
Це був Sapka Contest, який влаштувала українська компанія Stanfy, що нині вже наче навіть не існує. На все відводився тиждень, під час котрого ми майже не спали та трохи підзабивали на універ
Цікавинкою було те, що вони просто дали jar-ник без зайвих деталей. Тобто жодного завдання не було. Але хтось доволі швидко виявив, що до нього можна підʼєднатися Telnetʼом. Коли ти це робиш, програма тебе вітає та вимагає ввести пароль. Звісно, паролем було слово «пароль» (password). Та програма потребувала ще! )) Підійшли деякі відомі чіти на кшталт iddqd та show me the money.
Коли ти вводив якийсь пароль, програма «активувала» якісь додаткові підсистеми типу «engine» або «satellites». Що це значило, ми не розуміли, та продовжували копати. Окрім цього, на кожен пароль вона видавала якусь нову додаткову інфу. Тут стало зрозуміло, що для пошуку решти паролів доведеться вирішувати алгоритмічні задачки по типу кубика Рубіка, яку вони закодили неправильно
Якусь частину кодів ми дістали шляхом розвʼязання цих задач. Дуже зручно було, що вони одна від одної не залежали, тож легко було займатися цим паралельно. Тим часом деякі інші команди пішли іншим шляхом, та просто відреверсили той jar-ник, діставши всі коди одразу. Ми спочатку вагалися, але врешті десь на четвертий день просто зробили те саме та заюзали всі чинні коди одразу.
І зʼясувалося, що цей jar-ник — сервер для мультиплеєрної гри на кшталт Bomberman
Отже, справжньою задачею цього контесту було перемогти у поєдинку bomberman-ботів! І ми сіли писати власного бота: BFS й ось все це. Деякі коди активували бонуси, що рандомно зʼявлялися на полі: на швидкість переміщення, кількість бомб, розмір вибуху і т.і. — як у справжньому бомбермені. Чомусь ми зробили ставку на кількість бомб, до того ж наш алгоритм переміщення був трохи глючний, тож врешті ми зайняли всього шосте місце.
Фінальне змагання проходило в Києві. Ми не могли цього пропустити, тож, звісно, поїхали. Там була купа народу, і якщо дивитися відос дуже уважно, то можна навіть побачити нас і ще багато кого. Макса Іщенко, наприклад )
Перемогла врешті команда THIRTEEN, один з представників якої пізніше писав на Haskell транслятор з Pascal у JS, а з іншим я згодом працював в одній компанії. І їхня перемога була максимально епічною.
По-перше, замість кількості бомб вони зробили ставку на бонуси, що пришвидшують переміщення. Завдяки цьому, вони потім носилися по всій мапі та збирали решту бонусів ) По-друге, щоб боти довго не танцювали навколо один одного, з часом ігрове поле починало звужуватися. І вони заклали у свою стратегію, що треба триматися якомога ближче до центра.
Врешті у фінальному поєдинку їхній бот ставив бомбу у центральну клітинку і лишався в ній. За пару тактів до вибуху бот відходив з зони ураження й тут же повертався назад і ставив нову бомбу. І так ігрове поле звужувалося доти, доки не зʼїло всіх, а їхній бот лишився стояти на власній бомбі )
Шкода, що іншого подібного контесту врешті так і не відбулося.
