tgoop.com/bacchusPL/1252
Last Update:
Розглядаючи картину «Повітря», з-поміж різноманіття птахів напрочуд увиразнені саме кажани.
Нічних істот бачимо якраз під колісницею Геліоса, що може вказувати на звʼязок з ними міфу про циклічність часу і небесного порядку.
Подорож Геліоса у вогняній колісниці, нагадаю, починається на сході і закінчується на заході, де він спускається в океан, щоб наступного разу почати все спочатку.
Конкретно у цьому епізоді — завдяки сцені ліворуч, виконаній у темних тонах (до речі, бачимо на одній з гілок сову — теж істоту сутінок), а також через зображення кажанів, — автор міг безпосередньо підкреслити візуальний перехід з ночі в ранок.
По центру — жінка з армілярієм — персоніфікація Повітря, яка стоїть серед птахів, що теж символізують повітряну стихію. На багатьох аналогічних полотнах, зокрема нині виставлених у європейських музеях, цією жінкою є Уранія.
За давньою традицією, повітря — посередник між небесним і земним світом; це сфера духів, янголів, астральних істот тощо.
Астрономи уявляли простір між Землею та зорями як заповнений ефіром, який не є повітрям у фізичному сенсі, але тісно з ним асоціювався.
Протиставлення у вигляді кажанів і бога денного сонця Геліоса розкриває глибший конфлікт між світлом і темрявою, раціональним й інстинктивним.
Кажани і сови у культурі, і це ми бачимо навіть у роботах Босха, символізують невидиме, інстинктивне, несвідоме. Повітря стає метафорою свідомості, де думки літають, як птахи, а тіні сумнівів — як кажани.
Поява кажанів підкреслює дуальність повітря, стає контрапунктом інтелекту й інстинкту.
Художники Північного Відродження любили вбудовувати багаторівневі смисли — тож поява нічних створінь може водночас символізувати природну аномальність, моральну двозначність, тіньову сторону людської душі та нагадування про крихкість краси.
