tgoop.com/anonimny_avtor/1296
Last Update:
Хочу трохи поділитись тим, над чим зараз працюю.
Вівчарі, чабани – це завжди була професія для заробітчан. Скотарство – діло ризикове, але в гарні роки дуже прибуткове. Молоді чоловіки могли за сотні кілометрів ходити найматись пасти вівці в степу чи в горах. Люди в ватагах були з дуже різних країв і народів.
Через це побут і культура вівчарів можуть мати речі, більше характерні для земель за тисячі кілометрів, чим для найближчого села. Один яскравий приклад: горловий спів. Він часто зустрічається в Внутрішній Азії, в кочових тюркських і монгольських народів. Один з прийомів – це коли музикант грає на дудці і вторує собі горловим співом. Така техніка є в монголів, тувинців, казахів, башкирів – і в вівчарів чорноморсько-карпатського регіону: абхазів, молдаван, гуцулів, угорців. Прямих доказів, хто приніс цю техніку в Східну Європу немає, але я підозрюю половців-куманів.
На записі – унікальний зразок гуцульської гри в такій техніці.
https://on.soundcloud.com/YRN0uyjENl9N8PHm5S
BY Анонімний автор 18 століття

Share with your friend now:
tgoop.com/anonimny_avtor/1296