Типовий перекладач аніме, манґи, дорам

Forwarded from дайфуку вишневий коло хати 🌸

Друзі… є проблеми, про які не говорять, і в українській транскрипції японської це [дз]. 😔🤌🏻

Яку б систему транскрипції ми не взяли, будь-які склади з ряду ざ українською транскрибують як [дз]: камікадзе, Дадзай, якудза тощо. Але насправді у всіх цих словах мало б бути звичайне [з]: каміказе, Дазай, якуза. Чого? Бо укладачі абсолютно всіх систем транскрипції вирішили не заморочуватись і поставити алофон [дз] як універсальне позначення фонеми [з], а нам потім ото все вимовляй з нашими чіткими приголосними ☹️

Справа у тому, що у японській мові є одна фонема /z/, яка має два основні алофони: [z] — дзвінкий фрикативний, як у слові зима, і [dz] — дзвінкий африкат, як у слові дзвін.

Який із них реалізується — залежить від позиції в слові або діалекту, але зазвичай паттерн приблизно такий: на початку слова або після ん чи っ кажемо [dz] (не завжди!); у всіх інших випадках — [z]. Зауважте, що цей поділ дуже умовний і ситуативний, і в більшості випадків ми використовуємо [z], а не [dz]. Більше того, у японській немає протиставлення /z/ ≠ /dz/: незалежно від того, чи ви скажете “закуро” а чи “дзакуро”, значення лишається те саме, і вас однак зрозуміють.

Можна довго спекулювати, чому українські мовознавці вирішили використати саме алофон-африкат як стандарт, але ймовірніше за все це відбулось через те, що [dz] частіше трапляється на початку слова, і вони не хотіли сушити голову над його ситуативністю. Але в результаті ми отримали спотворену транскрипцію, яка виглядає так само, як би ми писали всі українські слова з “з” через “дз”: дзима, дзакрито, дзелений. 😩

Загалом у транскрипції не прийнято вказувати алофони, які не мають функції розрізнення значень — а в українській транскрипції ми фактично створюємо фальшиву фонемну інтерпретацію і нагромаджуємо у словах поєднання двох приголосних, які у нашій мові потребують чіткої вимови. Щиро сподіваюсь, що рано чи пізно нам вдасться модифікувати цей аспект української транскрипції і ми будемо бачити більше "з" — навіть попри те, що у нас нерідко вважають праці науковців за аксіому і не оскаржують їх. Власне, з вищенаведеної причини я не використовую транскрипцію через "дз" у своїх постах і перекладах, бо рука не піднімається ☹️

❤20🤣6💯3💅3🤔2☃1💘1

www.tgoop.com/amd_translator/2235

632 viewsAug 20 at 14:05

Друзі… є проблеми, про які не говорять, і в українській транскрипції японської це [дз]. 😔🤌🏻

Яку б систему транскрипції ми не взяли, будь-які склади з ряду ざ українською транскрибують як [дз]: камікадзе, Дадзай, якудза тощо. Але насправді у всіх цих словах мало б бути звичайне [з]: каміказе, Дазай, якуза. Чого? Бо укладачі абсолютно всіх систем транскрипції вирішили не заморочуватись і поставити алофон [дз] як універсальне позначення фонеми [з], а нам потім ото все вимовляй з нашими чіткими приголосними ☹️

Справа у тому, що у японській мові є одна фонема /z/, яка має два основні алофони: [z] — дзвінкий фрикативний, як у слові зима, і [dz] — дзвінкий африкат, як у слові дзвін.

Який із них реалізується — залежить від позиції в слові або діалекту, але зазвичай паттерн приблизно такий: на початку слова або після ん чи っ кажемо [dz] (не завжди!); у всіх інших випадках — [z]. Зауважте, що цей поділ дуже умовний і ситуативний, і в більшості випадків ми використовуємо [z], а не [dz]. Більше того, у японській немає протиставлення /z/ ≠ /dz/: незалежно від того, чи ви скажете “закуро” а чи “дзакуро”, значення лишається те саме, і вас однак зрозуміють.

Можна довго спекулювати, чому українські мовознавці вирішили використати саме алофон-африкат як стандарт, але ймовірніше за все це відбулось через те, що [dz] частіше трапляється на початку слова, і вони не хотіли сушити голову над його ситуативністю. Але в результаті ми отримали спотворену транскрипцію, яка виглядає так само, як би ми писали всі українські слова з “з” через “дз”: дзима, дзакрито, дзелений. 😩

Загалом у транскрипції не прийнято вказувати алофони, які не мають функції розрізнення значень — а в українській транскрипції ми фактично створюємо фальшиву фонемну інтерпретацію і нагромаджуємо у словах поєднання двох приголосних, які у нашій мові потребують чіткої вимови. Щиро сподіваюсь, що рано чи пізно нам вдасться модифікувати цей аспект української транскрипції і ми будемо бачити більше "з" — навіть попри те, що у нас нерідко вважають праці науковців за аксіому і не оскаржують їх. Власне, з вищенаведеної причини я не використовую транскрипцію через "дз" у своїх постах і перекладах, бо рука не піднімається ☹️

BY Типовий перекладач аніме, манґи, дорам