tgoop.com/a_kolumbet/443
Last Update:
Стосовно того, що ми з москалями якісь генетично різні люди.
Я не вірю в нації і в національний менталітет, як щось, записане генетично. У мене є на цей випадок велика складна теорія, яка спирається на політичну карту, економічні моделі, а головне, на комплекс мемів (у формі шкільного виховання, анекдотів, телепрограм, музики і взагалі всього інформаційного фону), які формують рольові моделі, і стають самопідкріплюючоюся парою. Буквально - людина росте на анекдотах і піснях, вивчає по ним, яким йому бути, виростає, реалізує ці анекдоти і пісні, і про нього пишуться нові анекдоти і пісні.
(Нагадую, що в російських анекдотах хохол переважно дурний, а в українських анекдотах москаль переважно мертвий).
Отже, я не вірю в генетику, але вірю в мистецтво.
Тому я пропоную послухати російське мистецтво.
Я гарантую вам, що це мистецтво, і дуже добре мистецтво - це апологія віршу Лєрмонтова "Родина". Більше того - це мистецтво високої пропагандистської цінності. Це бойова пісня, написана для того, щоб москалі краще ходили на війну. І вона саме так і працює.
Ми з друзями послухали і охуїли від флешбеків. Це пісня про наше сіре радянське дитинство, про Миколаїв-Одесу-Мелітополь-Кривий Ріг початку 90-х.
Але для нас ці історії - це аргумент ніколи в це не повертатися, зробити все, щоб у наших дітей було все інакше. А для них ці пісні - це аргумент, щоб у всіх дітей у світі все було саме так.
Тобто для нас це демотивуюча пісня, а для них мотивуюча.
От така світоглядна різниця за 20 років склалася. Не можу не радіти цьому факту.
П.С.: Маю мрію записати на цю пісню новий кліп. Щоб російські полонені в своїх сірих робах унило читали ці стихи на камеру, по рядку. "Вы не смогли построить рай. И я похоже тоже не смогу". Оце було б діло. Оце б у них на росії бомбануло. Оце б ми додали їм сенсів, замінували б культурний пласт.
https://youtu.be/F96kWqQ0vVQ?si=oe-j6CguMou95dVD
BY Той самий Колумбет
Share with your friend now:
tgoop.com/a_kolumbet/443