Тиха ерозія когнітивних здібностей людини. Це — можливий наслідок широкого залучення штучного інтелекту в навчальній та професійній діяльності.

Науковці Пол Раст та Ніна Васан пишуть про те, що використовувати технології для когнітивного розвантаження — практика, яка завжди була притаманна людям. Наприклад, рахувати на калькуляторі, записувати нотатки, щоб щось запам’ятати, або покладатися на GPS для навігації замість того, щоб самостійно прокласти маршрут на карті.

Після появи ШІ йдеться вже не про якісь окремі навички, які ми можемо замістити за допомогою технологій, а про формулювання цілих концепцій та готові відповіді на складні, розгалужені завдання. Тобто, використовуючи ШІ, ми вже не просто "заощаджуємо" на виконанні простих функцій — ми по суті вимикаємо мозок. І якщо деякі люди піддають сумніву відповіді чатів ШІ і завдяки цьому розвивають креативність — інші сліпо довіряють відповідям і поволі втрачають як креативність, так і критичне мислення.

Як цьому можна запобігти? Дослідники вказують на чотири звички, які допоможуть вибудувати більш усвідомлені стосунки з ChatGPT. На їхню думку, ці звички не послаблюють, а зміцнюють наші когнітивні здібності.

Про що йдеться? Читайте за посиланням

Німеччина — країна, яка зазнала найбільшої кількості операцій впливу, диверсій, саботажу та інших гібридних атак з боку Росії від початку російського повномасштабного вторгнення в Україну. На другому місці Франція, далі йде Польща.

Загалом країни, які мають вихід до Балтійського і Північного морів, найчастіше у "прицілі" російських гібридних атак. Значно менше Росія працює по країнах на півдні Європи. Зокрема, випадки гібридного впливу наразі не фіксувалися в Італії, Португалії, в балканських країнах (окрім Румунії та Болгарії).

Британський IISS (Міжнародний інститут стратегічних досліджень) зібрав дані про такі операції впливу — на їх основі ми створили інтерактивну карту, яка показує характер операцій та їх розгортання в хронології.

Навіщо Росія це робить? Мета таких дій — дестабілізувати європейські уряди, підірвати громадську підтримку України та послабити колективну здатність НАТО і ЄС реагувати на російську агресію. Росія діє нижче порогу, який міг би спровокувати повноцінну військову відповідь НАТО. Однак її дії є частиною масштабнішої війни, яку Кремль веде проти всього західного світу, намагаючись підірвати його зсередини.

У нашому матеріалі розповідаємо про об’єкти, на які найчастіше полює РФ, і про зміну в тактиці, яку називають гіг-економікою саботажу. Читайте — і дивіться інтерактивну мапу

Texty.org.ua запрошують на курс з основ аналізу даних у сфері екології “Клімат і вода: навички аналізу даних для журналістів”. Наймотивованіші учасники отримають стипендії на підготовку власних матеріалів. Покваптеся – заявки на курс приймаються до 19 вересня!

Цей курс допоможе журналістам впевненіше працювати з екологічними темами та розповідати про вплив війни на довкілля. Програма розрахована на журналістів з регіональних медіа, які мають певний досвід у екологічній журналістиці та хочуть поглибити свої навички 🎓

Програма складається з трьох компонентів:

🌐 Навчальний онлайн-курс, що допоможе опанувати навички аналізу даних і отримати базові знання у сфері водних ресурсів;

💬 Менторська підтримка журналістів у реалізації власних ідей розслідувань та статей;

🏆 Стипендії журналістам регіональних видань для підготовки публікацій (за результатами навчання).

Навчальний курс триватиме протягом жовтня-листопада 2025 року і охоплюватиме наступні теми (перелік не вичерпний):

🔸джерела даних щодо водних ресурсів
🔸супутникові та просторові дані: де шукати і як з ними працювати
🔸основи гідрології
🔸показники якості води
🔸як влаштована система управління водними ресурсами.

Тренерами цього курсу будуть дата-журналісти Texty.org.ua, а також запрошені експерти, зокрема:

Петро Тєстов – аналітик ГО "Прироодоохоронна група", експерт з питань державного управління в сфері охорони довкілля;

Євгенія Дроздова – керівниця напряму журналістики даних у Texty.org.ua;

Михайло Мікіцей - еколог, гідрогеолог, провідний хімік лабораторії моніторингу вод Західного регіону Дністровського БУВР.

Перелік спікерів буде оновлюватися.

У практичній частині ми зосередимось на роботі з даними (пошук, аналіз, візуалізація). У теоретичній – на отриманні знань у сфері водних ресурсів в контексті змін клімату та війни в Україні зокрема.

Деталі програми повідомимо пізніше відібраним учасникам.

Ми очікуємо, що учасники зможуть приділяти навчанню загалом 4-6 годин на тиждень, з урахуванням спільних навчальних зустрічей (1-2 на тиждень) та самостійної роботи. Усі відібрані учасники отримають менторську підтримку. Наймотивованіші – також стипендії на підготовку власних матеріалів.

Участь у програмі можуть взяти журналісти українських регіональних медіа видань, а також журналісти-фрілансери (за умови, що матеріали, створені під час навчання, будуть опубліковані в регіональних виданнях).

Для участі в програмі ми відберемо 20 учасників за наступними критеріями:

▪️відповідність цільовій групі;

▪️досвід у екологічній журналістиці (приклади публікацій). Зокрема, але не обов’язково, у сфері водних ресурсів;

▪️зв’язки з певним регіоном України, глибинні знання екологічних проблем одного або кількох мікрорегіонів, громад;

▪️рекомендація від редактора локального/регіонального видання (де працює журналіст чи планується публікація);

▪️наявність ідей та планів відповідних розслідувань/публікацій.

Щоб зареєструватися, заповніть форму (до 19 вересня): https://tinyurl.com/bdfwd3xh

Навчальна програма “Клімат і вода: навички аналізу даних для журналістів” є першим з кількох цьогорічних навчальних курсів для журналістів у межах Школи журналістики даних, яку команда Texty.org.ua традиційно проводить в Україні упродовж кількох років.

Команда Texty.org.ua впроваджує цей курс за підтримки Journalismfund Europe.

Для багатьох наших читачів не новина: якщо Росія хоче заперечити свою причетність до якогось злочину — російська пропаганда одразу починає плодити десятки версій щодо можливих винуватців цього злочину.

Мабуть, вперше українці стикнулися з цією неймовірною "плодючістю" після збиття літака рейсу МН-17. Іще один яскравий приклад — російські злочини в Бучі. Зрештою, таких прикладів уже дуже багато.

Чи є російський слід в убивстві Андрія Парубія? Станом на зараз це не доведено, над цим працює слідство. Але прикметно, що буквально одразу після вбивства російські пропагандистські інструменти ввімкнулися на повну потужність — і почали плодити версії.

Ми дослідили лише частину цих інструментів: 100 телеграм-каналів російської пропагандистської павутини, а також коментарі під ютуб-відео, які висвітлювали цю тему і зібрали понад сто тисяч переглядів.

Хто, на думку роспропаганди та імовірних ютуб-ботів, убив Андрія Парубія? О, кого там тільки нема. Українська влада і опозиція, поляки і євреї, НАТО і британці — і навіть львівські бандити! У нашому матеріалі викладаємо повний перелік.

До речі, якщо уважно його проаналізувати, можна зробити висновок: російська пропаганда не тільки намагається заперечити причетність РФ до цього вбивства, а й працює по потенційних "лініях розлому", аби посіяти більше зневіри, невпевненості, занепадницьких настроїв в Україні. Всередині України пропагандисти намагаються провокувати розкол між прихильниками влади та опозиції, а також між різними суспільними верствами.

Та на цьому не зупиняються: пробують сіяти недовіру українців до всіх, хто Україну підтримує або принаймні симпатизує нашій країні.

Читайте докладно

Ця стаття була написана у відповідь на наш матеріал про те, що що росіяни почали просуватися швидше ціною менших втрат. Для того, щоб не програти у війні, українська армія має завдавати російській як мінімум утричі більше втрат, ніж несе сама. Однак останнім часом це співвідношення почало змінюватися - ми завдаємо їм менших втрат. Чому так?

Тому що в українській армії за роки війни накопичилися проблеми, які треба було вирішити "на вчора", і які не вирішені досі. Про це говорить один із наших читачів і дописувачів, аналітик, який у 2022 році став добровольцем і нині командує взводом на Харківському напрямку.

Проблеми, про які він говорить, можна розділити на кілька напрямків. Перше: планування операцій та оцінка ефективності. У плануванні офіцери нової формації не можуть знайти спільну мову зі "старою гвардією", а про оцінку бойових операцій в багатьох підрозділах можна тільки мріяти. Друге: недооцінка ворога. Тут - і про масштабування, і про тактики росіян, з яких у нас спочатку сміються, а потім похапцем починають застосовувати. Третє: піар і "прості рішення". Тут про зброю або підходи, які успішні в медіа, але на практиці можуть бути не найкращими.

Є також два досить важких напрями: це СЗЧ та відповідальність командирів, а також провал мобілізації і ротація.

Автор говорить про ці проблеми зважено, спокійно, показує на сильні та слабкі сторони української армії та пояснює, як можна вдосконалюватись навіть в умовах війни. Рекомендуємо до читання

Історія з ЖК RiverStone, який обгородили парканом, закривши містянам доступ до набережної, тривала кілька років. І от, нарешті, Верховний Суд постановив: набережну закрили незаконно, вона має бути відкритою для всіх.

І всі зраділи. Вірніше, майже всі. Мешканці ЖК були не раді.

Окрім них, до критики судового рішення підключились власники квартир в інших ЖК із закритими територіями. Аргументи проти зводилися до трьох тверджень:

1. До забудови території на місці набережної була недоглянута територія. Забудовник її облагородив власним коштом й обіцяв мешканцям закриту територію, тож мешканці ЖК мають повне право на неї.

2. У Києві є багато інших відкритих місць для прогулянок.

3. Паркан сприяє безпеці та комфорту: якщо територія набережної буде відкрита, туди прийдуть чужинці й напаскудять. А мешканці сплачують високу вартість за догляд за прибудинковою територією.

Однак ці аргументи не витримують критики, а деякі з них є повністю неправдивими.

Про це — в нашому сьогоднішньому матеріалі. Читайте докладно

​Друзі, ми запартнерились із Українським центром безпеки та співпраці - будемо публікувати добірки вакансій в СОУ від них. Такі добірки з'являтимуться у нас на каналі раз на місяць.

Топ вакансій вересня від Сил оборони України

🕹 Сучасна війна - це дрони та технології. Вони допомагають берегти життя

Актуальні вакансії БПЛА, НРК:

🔺Оператори, інженери БПЛА у батальйон безпілотних систем 28-ї ОМБр. Досвідчена і вмотивована команда, бойові інструктори, якісне забезпечення, сучасні технології. Більше: 📱+38 077 666 00 12 або на сайті: https://bit.ly/4jfxVSc.

🔺Оператори наземних роботизованих комплексів у 92 ОШБр. Бригада забезпечує супровід на всіх етапах долучення, топове навчання на власній базі та усе необхідне спорядження. Більше: https://bit.ly/4cD3CC8 або 📱 +380998321681.

🔺Майстри, оператори БПЛА у 59 ОШБр безпілотних систем. Розуміюче командування, надійні побратими, можливості реалізувати себе, підтримка на всіх етапах. Більше: https://bit.ly/4eVRxcr.

Звернення до бригад не зобов’язує йти на військову службу. Рекрутери допоможуть підібрати вакансію, яка найкраще відповідатиме навичкам та побажанням людей.

Приєднатися до бригад можна також за “Контрактом 18-24”

Мабуть, багатьом запам'ятався Тіріон Ланістер з "Гри престолів" у неперевершеному виконанні Пітера Дінклейджа. За харизматичною грою цього актора було так цікаво спостерігати, що його фізичні параметри могли відійти на другий план.

Але сам Пітер про свій зріст та інші фізичні особливості забути не може. В інтерв'ю він розповідав, що пройшов через цькування та булінг, і самореалізуватися йому було надзвичайно важко.

В Україні таких як Пітер - тисячі.

Ось одна з історій. Тетяна та Олександр кілька місяців тому стали батьками маленького хлопчика, якого назвали Максимом. Один ген у організмі дитини працює неправильно, гальмуючи ріст кісток. Якщо Максима не лікувати, він не виросте вищим за 120-130 сантиметрів.

У світі близько 200 тисяч людей з ахондроплазією. Точних глобальних підрахунків не існує, дані визначаються метааналізом, тобто обчисленням середнього показника на основі різних досліджень. В середньому, одна дитина з ахондроплазією народжується на 35 тисяч людей.

З якими проблемами стикаються люди, які мають таке захворювання? Як їм можна допомогти? Чому інколи допомагати вже пізно? Читайте в нашому матеріалі

​Відкриті дані для студентів: тренінг у Львові!
Texty.org.ua запрошують студентів на тренінг Open Data Roadshow.

Це тренінг для студентів журналістських та бізнес-спеціальностей, які хочуть прокачати практичні навички роботи з відкритими даними.

На вас чекає:

📊 розбір, що таке відкриті дані та як ними користуватись;

🔎 джерела та машиночитаність даних;

⚙️ інструменти для впорядкування та аналізу у таблицях;

📈 воркшопи з візуалізації;

💬 дискусії з експертами та простір для нетворкінгу.

Тренінг поєднує теорію та практику: половину часу ви працюватимете з реальними даними під керівництвом менторів.

📅 Дата: 23 вересня
📍 Місце: Львів

Реєструйся зараз і стань частиною покоління, яке працює з даними!

Докладніше на сайті: https://texty.org.ua/d/2025/roadshow-lviv/

Форма реєстрації за посиланням: https://tinyurl.com/3f2kymdc

Тренінг проводиться за партнерства Texty.org.ua та Міністерства цифрової трансформації України, та за підтримки Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ).

Дональд Трамп заслужив Нобелівську премію... за девальвацію слів і смислів.

Чергові заяви американського президента часто викликають в українців гірку посмішку, у росіян — гомеричний регіт. Дедалі частіше говорять про те, що заяви Трампа не допомагають, а шкодять Україні. Також поширена думка, що загалом він дедалі менше впливає на ситуацію.

Таке сприйняття справедливе. Але все ж є його слова і дії, які дуже конкретно впливають на росіян.

Щоб показати цей вплив, ми проаналізували хронологію заяв Трампа — і створили графік, який показує, як корелює з цими заявами кількість обстрілів, яких Росія завдає по Україні.

Наш висновок: впродовж кількох днів у серпні Трамп міг переламати ситуацію. Але потім він сам же й зруйнував стратегію, яка могла стати успішною.

Як це було — читайте в нашому матеріалі, дивіться на інфографіці. Цей матеріал доступний також в аудіоформаті — ви можете прослухати начитку, зроблену голосом нашої ведучої Валерії Павленко

"Мій чоловік загинув на війні. Тому я тут. І те, що трапилося, стало для мене головною мотивацією, яка ніколи не згасне. Це буде назавжди зі мною. Я пішла по стопах чоловіка".

Їй 20, і вона вдова. У неї позивний Білка, пілотує FPV у батальйоні безпілотних систем 63-ї окремої механізованої бригади. Позивний взяла, бо так називав її чоловік — через великі передні зуби і руде волосся. Тепер чоловіка не стало, а волосся у Білки чорне. Вона сумує. Але не здалася.

Ця молода жінка розповідає про втрату чоловіка на війні, про те, як пішла в ЗСУ, як навчалася на пілота, про перший виліт, світанки на Донбасі й першого вбитого росіянина.

"У мене не було ейфорії чи радості. Я просто виконала роботу", — так згадує цей досвід.

"Я безмежно кохала його, і мені було цікаво навчитися всього того, що вмів він, щоб навіть на якомусь мінімальному рівні могла підтримати з ним розмову. І тепер, коли його не стало, я приїхала сюди, працюю. Це дає відчуття, ніби він поруч".

Читайте її історію

Мармуровий лев — експонат українського павільйону на Експо-2025 в японській Осаці. Він розповідає глядачам історію про музеї, розграбовані росіянами на окупованих українських територіях.

Кореспондентка ТЕКСТІВ завжди мріяла побувати на Експо. Це одна з наймасштабніших в світі подій, де представлені новітні технології та вражаючі візії майбутнього. Серед десятків футуристичних павільйонів знайшла скромну українську експозицію.

Наш павільйон — як магазин, але купити там нічого не можна. Речі на полицях — не товар, вони символізують цінності, які не продаються і за які українці борються щодня.

Велика літера "М" символізує метро, в якому харківські школярі здобувають освіту, ховаючись від обстрілів. Надувний човен — це про гуманність, про людей і тварин, врятованих від затоплення після підриву росіянами Каховської ГЕС. Шолом електромонтажника — про ремонтників, які не дають Росії зруйнувати нашу енергосистему і залишити людей без світла і тепла.

"Я спостерігала, чи цікаво це людям. Думала: чи підійдуть подивитися на побиту обстрілами залізяку, якщо в інших павільйонах стільки вражаючих речей?" — розповідає авторка. Ідучи до української виставки, вона боялася, що там не буде черги, як до інших павільйонів.

Але її сумніви розвіялись. Кого зустріла, що почула і побачила, і яку підтримку відчула — читайте в репортажі

Більшість країн прагне самотужки забезпечувати себе їжею. Імпорт харчових продуктів - не дуже хороша ідея: гроші йдуть з країни, а постачання може зненацька зірватися через стихійне лихо, кліматичні зміни або війни. Натомість власне виробництво - це робочі місця, прибутки, податки і впевненість у постачаннях.

Як з цим в Україні? Чи здатні ми самі себе прогодувати? Як на це впливає війна?

Проаналізувавши пів мільйона найменувань харчових продуктів у магазинах "Сільпо" по всій країні, ми зробили кілька цікавих висновків.

Наприклад, війна зупинила експансію польської "молочки", яка до 2022-го витісняла українську з полиць супермаркетів. Гривня девальвувала, купувати в Польщі за валюту стало невигідно - і от уже українські ферми бумлять на тлі припливу інвестицій. У 2025-му Україна - на перших місцях в Європі та світі за приростом виробництва молока.

А от яєць ми стали імпортувати у 2,5 рази більше. Чорнобаївська птахофабрика, один із найбільших виробників у Європі, в 2022-му опублікувала жахливі фото. Чотири мільйони курей загинули від голоду після того, як система подачі корму зупинилась через зруйновані росіянами електромережі. Підприємство втратило 330 млн доларів, а Україна була змушена купувати більше яєць у Німеччини, Чехії та Нідерландів.

Не так вдало торгує Туреччина, яка хотіла на тлі війни розжитися на помідорах та огірках і штучно занижувала ціни, щоб продавати нам більше. Хитрощі були викриті, ми покарали Туреччину підвищенням мит на 5 років - от тільки овочів в Україні від цього не побільшало. Повного самозабезпечення немає: вирощування овочів і досі ризикований бізнес в Україні. Навіть попри розвинуту аграрну сферу, помірний клімат і гарні ґрунти.

На відміну від овочів, пшеницю на цих ґрунтах вирощуємо і для себе, і на продаж. Але макарони чомусь і далі веземо з Італії. Вино до макаронів купуємо там же - або у Франції й Іспанії. Ковбаса і сир на столах свої, а от кава і чай на завершення трапези теж здебільшого імпортні.

Чи купуємо ми зайве? Чи можемо виробляти більше свого, і що для цього потрібно? А як справи у інших країн на європейському просторі? Читайте в нашому матеріалі

"Коли я їхала з Бердянська, це було не як покидання рідного дому, а наче виїзд з чужого міста. Всюди висіли банери "С днем России". Бердянськ був іншим: сірим і геть чужим".

Так каже Єлизавета, яка виїхала з Бердянська у серпні 2022 року. На той момент дівчинці було 14 років, і вона дуже не хотіла опинитися в російській школі. Каже, батьки квапилися, аби вибратися з окупованої території до 1 вересня.

Її землячка Дар’я так і не змогла виїхати з окупованого міста, аж поки їй не виповнилося 18: батьки були проти. Однак дівчина дуже прагнула зберегти свою українську ідентичність, тож сховала документи і в російську школу не пішла. Натомість вчилася онлайн в українській — і півтора року не виходила з дому.

"Представників різних народів Азії стало дуже багато, було страшно ходити містом. Коли чоловіки підходять на вулиці, щоб познайомитись, фактично до дитини, це дуже страшно. Тому з часом я перестала виходити на вулицю та відгородилась від улюбленого Бердянська, який я знала іншим", — пояснює Дар’я. Зрештою їй вдалося вступити до вишу в Запоріжжі і виїхати з окупованого міста.

Ксенія Конюшок з Волноваського району (на фото) теж змушена була виїхати - тепер вона живе в селі на Полтавщині. На запитання, що б змінила в Україні вже зараз, відповідає без вагань: "Я зробила б усіх свідомими русофобами й дала б Україні багато зброї. Минуле й сьогодення доводять: покладатися ми можемо лише на себе".

Троє дівчат розповідають, як це — в підлітковому віці зазнати кардинальних змін у житті, і як це - зберегти себе й свою ідентичність, коли навколо — окупаційний режим. Читайте за посиланням

Дорослі читають менше. Діти читають менше. Підлітки — значно менше. Дуже маленьким дітям читають уголос усе рідше; багатьом не читають взагалі.

З читанням справи кепські, пише The Economist. Люди менше читають заради втіхи: наприклад, в США за останні 20 років частка людей, які читають для задоволення, впала на дві п'ятих. Утім, із читанням "з примусу" справи не кращі. Як зауважив сер Джонатан Бейт, професор англійської літератури в Оксфордському університеті, студенти "насилу долають один роман за три тижні".

Разом із літературною обізнаністю падає й політична. Видання проаналізувало 250 років інавгураційних промов президентів США за допомогою тесту Флеша-Кінкайда. Промова Джорджа Вашингтона отримала 28.7 балів, що відповідає післядипломному рівню, тоді як промова Дональда Трампа — 9.4, що є рівнем учня старшої школи.

І тут є простий зв'язок. Змінився не тільки характер читання, а й характер текстів. Речення стали коротшими і простішими. Люди дедалі більше втрачають здатність читати складну прозу — а слідом за тим і формулювати складні думки або утримувати в голові два суперечливих твердження одночасно.

Занепад читання спричинить й інші втрати. Докладно про це читайте в нашому перекладі матеріалу The Economist

Ми вже не вибираємо культуру — ми навчаємо алгоритм годувати нас нею. Дослідниця штучного інтелекту Наталі Панґ пише у своєму блозі The Nexus про те, як світ переймає модель TikTok.

TikTok не винайшов ані короткі відео, ані алгоритмічні стрічки, каже дослідниця . Зациклені шестисекундні кліпи ще у 2013 році створив Vine, YouTube використовує рекомендації понад десятиліття, Instagram запустив Stories у 2016-му, а MTV привчав аудиторію до швидких монтажних склеювань задовго до всіх них. Те, що зробив TikTok, — це злив ці розпорошені експерименти в повномасштабну систему збору уваги.

Наталі Панґ описує, як алгоритм TikTok миттєво навчається, відстежуючи мікроповедінку користувачів. Йому не треба повільно вчитись на таких ознаках, як лайки, підписки або переглянуті до кінця відео — усе відбувається значно швидше.

"TikTok дає нам саме те, чого ми хочемо: миттєве задоволення, персоналізований контент і нескінченну новизну. Але ефективність завжди має свою ціну", — каже дослідниця.

Про яку ціну йдеться, і чи згодні ви її платити? Читайте колонку Наталі Панґ

"Світові еліти" планують змусити людей відмовитися від м'яса й перейти на жуків" — така конспірологічна теорія поширюється в європейських країнах та США після того, як Євросоюз дозволив обмежене використання чотирьох видів комах у харчовій промисловості.

"Я не їстиму жуків" — це гасло поширюють ультраправі політики, активісти та блогери на кшталт Такера Карлсона. ВВС пише про те, що це та подібні гасла легко поєднуються зі старими страхами щодо "занепаду західної цивілізації". Політики та активісти натякають: разом із традиційною кухнею зникнуть і "справжні європейські цінності".

Ідея комах у раціоні не є фантастикою: їхній білок може сягати до 60% сухої маси — більше, ніж у багатьох рослин і навіть деяких видів м'яса. Наприклад, борошно з цвіркунів містить 46–70% білка, тоді як у пісній яловичині — близько 26%. Сьогодні мільйони людей у Латинській Америці, Азії та Африці регулярно їдять комах. А науковці вважають комах дешевим, поживним і стійким джерелом білка.

Однак дозвіл європейських урядовців додавати не більш ніж 4% такого білка до деяких харчових продуктів з обов'язковим маркуванням на упаковці викликає справжню істерику. Чому це відбувається — читайте за посиланням. І напишіть в коментарях, чи прийнятне для вас споживання таких білків

Як це – грати в хованки зі смертю?

Раніше на фронтах існувала сіра зона. Тепер з'явилася нова назва: кілзона. Що вона означає?

Кілзона – це умовна смуга завширшки від 500 метрів до 6–7, а то й 10 кілометрів. На таких ділянках перемішані українські та російські "нори" й сховки, які в офіційних повідомленнях голосно називають вогневими позиціями.

Саме про кілзону наш свіжий проєкт з журналістики даних.

Матеріал проілюстрований надзвичайно деталізованими й талановитими малюнками художника Івана Кипібіди.

Цей проєкт – нагадування про надзвичайно велику ціну і надзусилля бійців, завдяки яким ми маємо можливість пити свою ранкову каву в українських містах. Читайте і дивіться

Зустріч з ТЕКСТАМИ в Києві!

В п'ятницю, 3 жовтня, запрошуємо друзів видання та всіх, хто є або хоче бути в нашій спільноті, на зустріч з редакцією.

Ми чекаємо на вас у приміщенні Хартія-Хаб, що на вулиці Шота Руставелі, 39/41.

Як завжди, ми розкажемо про наші досягнення і виклики, анонсуємо деякі проєкти, над якими працюємо, покажемо свіжі візуалізації.

Головний редактор Роман Кульчинський розповість про наші найгучніші публікації, Юлія Дукач готує тему про штучний інтелект, а голова правління Texty.otg.ua Сергій Данилов - про політику російських загарбників на окупованому півдні України щодо українських дітей.

Приходьте - буде весело, цікаво і по-доброму.

Докладно про подію, реєстрацію та про те, як можна долучитися, читайте за посиланням

​Вбивцю викрито, жертва залишається невідомою, а прив'язка до локації виявилася хибною. Цю світлину, яку багато десятиліть називали "Останній єврей у Вінниці", насправді в роки Другої світової зняли в Бердичеві, що на Житомирщині.

Німецький історик Юрґен Маттеус повідомив, що чоловік, який цілиться з револьвера в єврея, застиглого на краю ями — це Якобус Оннен, учитель іноземних мов та фізкультури з німецького села на кордоні з Нідерландами. Він приєднався до нацистської партії ще до приходу Гітлера до влади у 1933 році, а в часи війни опинився на східному фронті.

Встановити місце подій допомогли волонтери Bellingcat, штучний інтелект та історичні дані тих часів, в тому числі й листування. Також до Юрґена Маттеуса звернувся читач, який повідомив, що стрільцем міг бути дядько його дружини.

Проєкт Маттеуса також передбачає пошук особи жертви на фотографії з Бердичева. Для цього історик співпрацює з українським колегою Андрієм Магалецьким, використовуючи радянські архівні записи місцевих громад.

Це розслідування також проливає світло на низку інших питань: наприклад, чому хтось із нацистів так охоче зафіксував на фотоплівці цей злочин, і чому стрілець так хвацько позує. Крім того, історики спростовують міф про те, що населення в Німеччині не знало про геноцид, здійснюваний від їхнього імені. Читайте докладно