Я давно не пишу сюди систематично постів, як це було раніше, тим більше про кіно чи музику. І не те щоб немаю часу, просто так мчить все навколо, коли ти перебуваєш в еміграції, що ті прості речі, на які раніше ти знаходила ресурс, зараз просто здаються неважливими і типу можуть почекати. А насправді відповідного моменту ніколи не буде, або робиш зараз, або – забий. Тому в якомусь сенсі я поки що забила, але намагатимуся🙌🏼.

Але про POOR THINGS мовчати не можу. Приголомшливий, чарівний та неймовірно красивий. Я вже не пам'ятаю, щоб кіно мене так вражало після початку війни. А тут як ковток свіжого повітря, і ти просто хочеш, щоб воно не закінчувалося. Емма Стоун – богиня. Вона завжди була моєю крашихою, але тепееер. Стільки захоплення я давно не відчувала (нехай вибачать мене фанати Дюни). Загалом, якщо ви ще не бачили, то біжіть дивитися, якщо бачили, то поділіться вашим «вау», щоб підштовхнути тих, хто ще сумнівається.