Рік цьому фото.
Під Довгеньким, мабуть найгарячішою точкою наступу російських військ, де була сфокусована увага всіх російських змі.
Ми зупинили там скажений російський наступ, хоча тоді росіяни зовсім не економили снаряди, буквально тисячами закидуючі по нашим окопам, розраховуючі на швидку перемогу.
Ми зупинили окупантів, хоча мало хто вірив в успіх і багатьом здавалось, що в кращому випадку вдасться стабілізувати лінію зіткнення так як вона є. Всерйоз готувались до боїв за Слов‘янськ і Краматорськ.
Зупинили окупантів і потім завдали їм нищівний удар, відкинувши їх і звільнивши наші міста.
Рік минув, з тих хто на фото продовжують воювати двоє.
Двоє загинули.
Троє не воюють за станом здоров‘я, в т.ч через важке поранення.
Оксен Лісовий став міністром освіти.
Ми показали всьому світу що одну з найкрутіших армій світу можна перемогти, бо ми на своїй землі і за свою свободу.
Ми звільнимо Україну, а ворог буде знищений.
Перемога неминуча.
Слава Україні. Слава Героям.
Під Довгеньким, мабуть найгарячішою точкою наступу російських військ, де була сфокусована увага всіх російських змі.
Ми зупинили там скажений російський наступ, хоча тоді росіяни зовсім не економили снаряди, буквально тисячами закидуючі по нашим окопам, розраховуючі на швидку перемогу.
Ми зупинили окупантів, хоча мало хто вірив в успіх і багатьом здавалось, що в кращому випадку вдасться стабілізувати лінію зіткнення так як вона є. Всерйоз готувались до боїв за Слов‘янськ і Краматорськ.
Зупинили окупантів і потім завдали їм нищівний удар, відкинувши їх і звільнивши наші міста.
Рік минув, з тих хто на фото продовжують воювати двоє.
Двоє загинули.
Троє не воюють за станом здоров‘я, в т.ч через важке поранення.
Оксен Лісовий став міністром освіти.
Ми показали всьому світу що одну з найкрутіших армій світу можна перемогти, бо ми на своїй землі і за свою свободу.
Ми звільнимо Україну, а ворог буде знищений.
Перемога неминуча.
Слава Україні. Слава Героям.
Прокляту 64 російську бригаду, яка робила геноцид українців в Бучі, прямо зараз винищують під Кремінною наші ДШВ.
Так звані російські «змі» розповідають про якісь успіхи в районі Кремінної, але це все, як завжди, брехня. Всі їх спроби просунутись закінчились однаково.
На фото - тільки одна з груп окупантів. А за сьогодні їх накрошили дуже багато.
Розплата завжди приходить. ЗСУ прийде за всіма вбивцями. Ні в Чечні ні в Бурятії сховатись не вийде.
Так звані російські «змі» розповідають про якісь успіхи в районі Кремінної, але це все, як завжди, брехня. Всі їх спроби просунутись закінчились однаково.
На фото - тільки одна з груп окупантів. А за сьогодні їх накрошили дуже багато.
Розплата завжди приходить. ЗСУ прийде за всіма вбивцями. Ні в Чечні ні в Бурятії сховатись не вийде.
По напрямку Кремінної дуже гаряче. Окупанти стягнули величезну кількість військ і намагаються йти в наступ.
Ми просуваємось вперед, ДШВ щодня займає нові позиції, вибиваючі звідти загарбників.
На ділянці фронту - Сватово-Кремінна наразі йдуть найзапекліші бої.
Росіяни щодня вивозять десятки чорних пакетів зі своїми 200, але тиск не послаблюють. Намагаються прорватись на Слов‘янськ і Краматорськ.
Тим часом ЗСУ все ближче до Кремінної.
Ми просуваємось вперед, ДШВ щодня займає нові позиції, вибиваючі звідти загарбників.
На ділянці фронту - Сватово-Кремінна наразі йдуть найзапекліші бої.
Росіяни щодня вивозять десятки чорних пакетів зі своїми 200, але тиск не послаблюють. Намагаються прорватись на Слов‘янськ і Краматорськ.
Тим часом ЗСУ все ближче до Кремінної.
Скажений наступ окупантів з напрямку Кремінної захлинувся. Їх власною кров‘ю.
Окупанти зосередили стотисячне угрупування, величезні запаси снарядів і ракет, з наміром прорвати нашу оборону на східному напрямку, захопити Лиман і вийти на Слов‘янськ та Краматорськ.
Більше двох тижнів вони кидались гарматним м‘ясом на нашу оборону. Штурмові групи по 10-20 росіян наближались до позицій. Їх знищували, але на їх місце, по їх трупам приходили нові, намагаючись закріпитись чи рухатись далі. І так кілька разів за день, день за днем.
Такої щільності артвогню не було з минулого року, коли росіяни намагались зайти на Слов‘янськ з боку Ізюма, через село Долина, в якому були зупинені.
Наші окопи буквально зрівнювались з землею артилерією росіян. Міномети 82 мм працювали як АГС по окремим позиціям, по кілька розривів за секунду. Танки і ствольна артилерія цілодобово вибивала окоп за окопом. Стріляли «Піони» 203 мм , від одного попадання якого залишається воронка глибиною в два людських зроста.
Росіяни перетворили машини для розмінування УР77 в зброю, яка з одного пострілу знищує будь який окоп. Вони обрізають мотузку в заряді і 700 кілограмів пластиду падає в одну точку. Це більше тони в тротиловому еквіваленті. Кілька разів на день, особливо зі сходом сонця, перед черговою хвилею штурмів такі УР77 кидали свої заряди по лінії наших окопів.
І знову після цього йшли штурмові групи окупантів.
Але ЗСУ вистояли. Ви самі знаєте якою ціною. Навіть з чисельних повідомлень в фейсбуці, з чорними лентами на фото. Не зважаючі ні на що вистояли.
Ніяка більше армія в світі не змогла би втриматись. Але Українська армія змогла.
Звісно росіяни накопичать знову сили, підтягнуть нові резерви і знову будуть намагатись наступати.
Моралі чи оптимістичного закінчення не буде.
Всі хто ще не на війні. Вимагайте більше снарядів для ЗСУ.
Вимагайте.
Вимагайте.
Вимагайте.
Купити, отримати, і найголовніше - почати виробляти. Ми зможемо перемогти тільки коли нарешті почнемо виробляти десятки тисяч снарядів і мін в день.
Снарядів, мін, ракет, артсистем, бпла. Саме в такому порядку. Інакше ціна буде непомірна.
Окупанти зосередили стотисячне угрупування, величезні запаси снарядів і ракет, з наміром прорвати нашу оборону на східному напрямку, захопити Лиман і вийти на Слов‘янськ та Краматорськ.
Більше двох тижнів вони кидались гарматним м‘ясом на нашу оборону. Штурмові групи по 10-20 росіян наближались до позицій. Їх знищували, але на їх місце, по їх трупам приходили нові, намагаючись закріпитись чи рухатись далі. І так кілька разів за день, день за днем.
Такої щільності артвогню не було з минулого року, коли росіяни намагались зайти на Слов‘янськ з боку Ізюма, через село Долина, в якому були зупинені.
Наші окопи буквально зрівнювались з землею артилерією росіян. Міномети 82 мм працювали як АГС по окремим позиціям, по кілька розривів за секунду. Танки і ствольна артилерія цілодобово вибивала окоп за окопом. Стріляли «Піони» 203 мм , від одного попадання якого залишається воронка глибиною в два людських зроста.
Росіяни перетворили машини для розмінування УР77 в зброю, яка з одного пострілу знищує будь який окоп. Вони обрізають мотузку в заряді і 700 кілограмів пластиду падає в одну точку. Це більше тони в тротиловому еквіваленті. Кілька разів на день, особливо зі сходом сонця, перед черговою хвилею штурмів такі УР77 кидали свої заряди по лінії наших окопів.
І знову після цього йшли штурмові групи окупантів.
Але ЗСУ вистояли. Ви самі знаєте якою ціною. Навіть з чисельних повідомлень в фейсбуці, з чорними лентами на фото. Не зважаючі ні на що вистояли.
Ніяка більше армія в світі не змогла би втриматись. Але Українська армія змогла.
Звісно росіяни накопичать знову сили, підтягнуть нові резерви і знову будуть намагатись наступати.
Моралі чи оптимістичного закінчення не буде.
Всі хто ще не на війні. Вимагайте більше снарядів для ЗСУ.
Вимагайте.
Вимагайте.
Вимагайте.
Купити, отримати, і найголовніше - почати виробляти. Ми зможемо перемогти тільки коли нарешті почнемо виробляти десятки тисяч снарядів і мін в день.
Снарядів, мін, ракет, артсистем, бпла. Саме в такому порядку. Інакше ціна буде непомірна.
Прапор України.
В тканину вплавлені гострі уламки від російських снарядів.
Цей прапор висів в Українській школі, поки туди не влучила ракета, залишивши від половини будівлі величезну воронку.
Місяцями росіяни обстрілювали залишки школи, але прапор вцілів.
Це уособлення України.
Вистоїмо і переможемо!
З Днем Державного Прапора, друзі!
Слава Україні!
В тканину вплавлені гострі уламки від російських снарядів.
Цей прапор висів в Українській школі, поки туди не влучила ракета, залишивши від половини будівлі величезну воронку.
Місяцями росіяни обстрілювали залишки школи, але прапор вцілів.
Це уособлення України.
Вистоїмо і переможемо!
З Днем Державного Прапора, друзі!
Слава Україні!
Ворог продовжує штурмувати на Сході. Намагаються точково прорвати нашу оборону в кількох місцях.
Росіяни постійно міняють тактику, підлаштовуються.
Весною вони підвозили десант впритул до наших позицій на броні, бувало скидали на відстані 50 метрів.
Зараз так не виходить, техніка стала раніше помічатись і більш ефективно знищуватись. Тому під шаленою підтримкою артилерії вперед пре російська піхота. Видно що це не підготовлені, але дуже чисельні і вмотивовані не відступати підрозділи. Часто це набрані з вʼязниць увʼязнені. Вже не «вагнер», а «шторм Z» під контролем російського «ВДВ».
Хвиля за хвилею лягають, але нові групи йдуть вперед, переступають через двохсотих, навіть не намагаються надавати допомогу своїм пораненим.
Чітко видно що саме це військове мистецтво - закидувати гарматним мʼясом - росіяни довели до досконалості.
Не уявляю як, але вони майже не біжуть. Якщо не витримують і відбігають, їх повертають назад.
І це все під шаленим артобстрілом з російської артилерії по нашим позиціям. Наші окопи засипає сталевий дощ, для прикладу на фото - опади з дна окопа за годину. Думаю зрозуміло що вище рівня землі.
Так і воюємо - росіяни по факту нічого не втрачають, позбавляються своїх зеків, відправляють наших же громадян з окупованих територій на нас. Або представників поневолених народів, по типу бурятів чи чеченців (взагалі їх не шкода, замість того щоб скористатись найкращим моментом за сторіччя і розпочати визвольну війну, вони своїми руками влаштовують геноцид нашого народу, як це було наприклад в Бучі).
Ми ж тим часом втрачаємо найкращих представників народу. Добровольців, або ж мобілізованих, які все одно як добровольці, бо не відкупились, не відкосили по підробним хворобам чи фіктивним шлюбам з інвалідами, не втікли за кордон по покупним перепусткам.
Не знаю до чого призведе ця «гра в демократію і толерантність» , коли по факту у нас будь хто може не воювати, якщо не хоче. А у росіян зеки йдуть вперед, переступаючі через поранених.
Знаю що в разі поразки України, буквально за пару років росіяни розпочнуть нову війну, і «відкосити» не зможе ніхто, всіх запхають в російську армію.
Тут можна перефразувати вислів «Хто не хоче годувати свою армію - буде годувати чужу» - в «Хто не хоче воювати за свою свободу, того окупанти поженуть гарматним мʼясом».
Ця війна надовго. Виграти її можна тільки переведенням країни на військові рейки, нарешті виробництвом в достатній кількості АРТСНАРЯДІВ, жорстким припиненням крадіжок посадовцями і винищенням корупції.
Переможемо.
Слава Україні.
Росіяни постійно міняють тактику, підлаштовуються.
Весною вони підвозили десант впритул до наших позицій на броні, бувало скидали на відстані 50 метрів.
Зараз так не виходить, техніка стала раніше помічатись і більш ефективно знищуватись. Тому під шаленою підтримкою артилерії вперед пре російська піхота. Видно що це не підготовлені, але дуже чисельні і вмотивовані не відступати підрозділи. Часто це набрані з вʼязниць увʼязнені. Вже не «вагнер», а «шторм Z» під контролем російського «ВДВ».
Хвиля за хвилею лягають, але нові групи йдуть вперед, переступають через двохсотих, навіть не намагаються надавати допомогу своїм пораненим.
Чітко видно що саме це військове мистецтво - закидувати гарматним мʼясом - росіяни довели до досконалості.
Не уявляю як, але вони майже не біжуть. Якщо не витримують і відбігають, їх повертають назад.
І це все під шаленим артобстрілом з російської артилерії по нашим позиціям. Наші окопи засипає сталевий дощ, для прикладу на фото - опади з дна окопа за годину. Думаю зрозуміло що вище рівня землі.
Так і воюємо - росіяни по факту нічого не втрачають, позбавляються своїх зеків, відправляють наших же громадян з окупованих територій на нас. Або представників поневолених народів, по типу бурятів чи чеченців (взагалі їх не шкода, замість того щоб скористатись найкращим моментом за сторіччя і розпочати визвольну війну, вони своїми руками влаштовують геноцид нашого народу, як це було наприклад в Бучі).
Ми ж тим часом втрачаємо найкращих представників народу. Добровольців, або ж мобілізованих, які все одно як добровольці, бо не відкупились, не відкосили по підробним хворобам чи фіктивним шлюбам з інвалідами, не втікли за кордон по покупним перепусткам.
Не знаю до чого призведе ця «гра в демократію і толерантність» , коли по факту у нас будь хто може не воювати, якщо не хоче. А у росіян зеки йдуть вперед, переступаючі через поранених.
Знаю що в разі поразки України, буквально за пару років росіяни розпочнуть нову війну, і «відкосити» не зможе ніхто, всіх запхають в російську армію.
Тут можна перефразувати вислів «Хто не хоче годувати свою армію - буде годувати чужу» - в «Хто не хоче воювати за свою свободу, того окупанти поженуть гарматним мʼясом».
Ця війна надовго. Виграти її можна тільки переведенням країни на військові рейки, нарешті виробництвом в достатній кількості АРТСНАРЯДІВ, жорстким припиненням крадіжок посадовцями і винищенням корупції.
Переможемо.
Слава Україні.
З Днем УПА, браття і сестри!
Зустрічаємо це свято на одному з дуже гарячих напрямків. Окупанти знову намагаються просунутись на Сході.
Модних фото з обвішаними стволами нема, є зі справжньої, не пафосної війни)
Святкую цей день з 2006 року, коли вперше пройшовся Хрещатиком на марші УПА.
Нас було дуже мало, всі вважали нас маргіналами. Обʼєднані загони комуняк і міліції нападали на нас, а для суспільства гасло «Слава Україні» було чимось невідомим і страшним. Бились з бєркутом, їздили в автозаках, отримували «15 суток», сбу ходило по університетах і місцях роботи та ламало життя.
Але це був День УПА, Марш УПА, квінтесенція всього, за що ми боролись . Тому ми щороку збирались і йшли.
Хоч нас і було дуже мало, але за нами була правда, тому ми перемогли. Тепер це державне свято, а «Слава Україні - Героям слава» говорить вся Україна.
Переможемо і зараз. І ще не раз пройдемось Хрещатиком на Марші УПА.
Вітаю всіх справжніх!
Зі святом, з Днем УПА!
Зустрічаємо це свято на одному з дуже гарячих напрямків. Окупанти знову намагаються просунутись на Сході.
Модних фото з обвішаними стволами нема, є зі справжньої, не пафосної війни)
Святкую цей день з 2006 року, коли вперше пройшовся Хрещатиком на марші УПА.
Нас було дуже мало, всі вважали нас маргіналами. Обʼєднані загони комуняк і міліції нападали на нас, а для суспільства гасло «Слава Україні» було чимось невідомим і страшним. Бились з бєркутом, їздили в автозаках, отримували «15 суток», сбу ходило по університетах і місцях роботи та ламало життя.
Але це був День УПА, Марш УПА, квінтесенція всього, за що ми боролись . Тому ми щороку збирались і йшли.
Хоч нас і було дуже мало, але за нами була правда, тому ми перемогли. Тепер це державне свято, а «Слава Україні - Героям слава» говорить вся Україна.
Переможемо і зараз. І ще не раз пройдемось Хрещатиком на Марші УПА.
Вітаю всіх справжніх!
Зі святом, з Днем УПА!
Удар ракетою по центру Сум. Десятки загиблих. Розірвані на шматки маленькі діти, молоді дівчата, бабусі які там були з онуками.
Це терор.
На терор може бути тільки одна відповідь. І це не «занепокоєння міжнародних партнерів».
Роззуйте очі. Це так не працює вже давно. Нема ніякого міжнародного права, всім начхати на всякі європейські суди.
На терор є тільки одна відповідь. Щоб кожен з «населення» окупантів це відчув на собі. По іншому це не працює.
Що робити?
Відповідь очевидна.
Треба припинити красти.
Треба нарешті припинити купляти той зоопарк далекобійних ударних бпла по цінам в десятки і сотні разів завищеним.
Відзміть один, ОДИН літак, який долітає. Приберіть звідти накрутку в 1000 відсотків і робіть іх сотнями щодня.
Це переломить хід війни.
Це буде зроблено, але значно пізніше, коли буде втрачено дуже багато людей, можливостей, часу.
Це терор.
На терор може бути тільки одна відповідь. І це не «занепокоєння міжнародних партнерів».
Роззуйте очі. Це так не працює вже давно. Нема ніякого міжнародного права, всім начхати на всякі європейські суди.
На терор є тільки одна відповідь. Щоб кожен з «населення» окупантів це відчув на собі. По іншому це не працює.
Що робити?
Відповідь очевидна.
Треба припинити красти.
Треба нарешті припинити купляти той зоопарк далекобійних ударних бпла по цінам в десятки і сотні разів завищеним.
Відзміть один, ОДИН літак, який долітає. Приберіть звідти накрутку в 1000 відсотків і робіть іх сотнями щодня.
Це переломить хід війни.
Це буде зроблено, але значно пізніше, коли буде втрачено дуже багато людей, можливостей, часу.
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Хотів би знати хто ці покидьки. Кожен з них. І всі їх родичі.
Це якщо що Київ. І вони ввімкнули гімн московії.
Скільки б вони пробули на волі і які строки вони б отримали в москві, якби ввімкнули гімн України.
В Чечні їх виклали би на площі і пригнали їх батьків дивитись.
Грайтесь в толерантність.
Це якщо що Київ. І вони ввімкнули гімн московії.
Скільки б вони пробули на волі і які строки вони б отримали в москві, якби ввімкнули гімн України.
В Чечні їх виклали би на площі і пригнали їх батьків дивитись.
Грайтесь в толерантність.
Forwarded from Крила ДШВ
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Окупанти під прикриттям туману хотіли провести штурм наших позицій.
Сподівались що з БПЛА їх не буде помітно.
Все почалось з підриву техніки на наших мінах.
Фпв наздогнали всіх інших. І бронетехніку і баггі.
Тих окупантів, які вцілили і ховались в лісах, добили скидами.
Чергова штурмова група одноразових окупантів лишилась годувати диких свиней. Крила ДШВ знищили всіх.
Сподівались що з БПЛА їх не буде помітно.
Все почалось з підриву техніки на наших мінах.
Фпв наздогнали всіх інших. І бронетехніку і баггі.
Тих окупантів, які вцілили і ховались в лісах, добили скидами.
Чергова штурмова група одноразових окупантів лишилась годувати диких свиней. Крила ДШВ знищили всіх.
Піхота всюди однакова.
В ДШВ, ТРО, НГУ, в морській піхоті, врешті в самій сухопутці.
Не один рік я пробув в піхоті. Не один десяток кілометрів пройшов по посадкам і розбитим селам на штурмах і просто на позиції. Не одну сотню метрів окопів викопав найкращою зброєю піхоти - лопатою.
Не важливо, скільки у нас дронів, артилерії, ракет, танків. Поки на землю не ступила нога піхтинця, це не наша земля.
Всі мають працювати щоб до піхоти ніхто не дійшов і ніщо не долетіло. І щоб там, куди йде наша піхота - не було нічого крім випаленої землі.
Я знаю що таке піхота. Тому все що я роблю - я роблю для піхоти.
Піхота - це Честь.
В ДШВ, ТРО, НГУ, в морській піхоті, врешті в самій сухопутці.
Не один рік я пробув в піхоті. Не один десяток кілометрів пройшов по посадкам і розбитим селам на штурмах і просто на позиції. Не одну сотню метрів окопів викопав найкращою зброєю піхоти - лопатою.
Не важливо, скільки у нас дронів, артилерії, ракет, танків. Поки на землю не ступила нога піхтинця, це не наша земля.
Всі мають працювати щоб до піхоти ніхто не дійшов і ніщо не долетіло. І щоб там, куди йде наша піхота - не було нічого крім випаленої землі.
Я знаю що таке піхота. Тому все що я роблю - я роблю для піхоти.
Піхота - це Честь.