#луцький_терорист

Якщо дивитися уважно, може дуже сподобатись.

ЛІЛЯ ЧЕРНЯВСЬКА

***

Сьогодні вранці повітря з вулиці
вже пахло айстрами.
Літо не може тривати вічно.
«Підводьтеся, бо пропустите автобус», – казала бабця колись давно.
І ми підводились.
На деревах в садку лежало прохолодне сонце кінця серпня.
Я вдягала червону кофту з блакитними маленькими квіточками біля ґудзиків,
лаковані туфлі і спідницю на вихід.
І ми прощалися у дворі.
А потім бабця проводила нас аж до білої автобусної станції.
І коли ми бачили здалеку автобус,
то вже справді прощалися.
Ми їхали на Київ вздовж тополь і пустих полів.
І повітря пахло життям життів.
Пахло смутком і надією.
Так і залишилися для мене нерозгаданими
всі ті численні картини життя,
за якими мені завжди поставало щось більше.
Якась тиша, якийсь великий дарунок.

залишена на підлозі сукня,
як переспіла півонія.
тобі смішно з мого порівняння,
називаєш мене дюймовочкою.
мені теж смішно.

#вірші

не сплю
хочу свідчити
кожен світанок

пухнути від любові як від голоду