Страх, паніка, тремтіння і тривога.
Як впоратися із цими почуттями в екстремальних умовах❓

Основне завдання в такій ситуації — повернути своє тіло у «тут і зараз», а разом із ним і думки 🧘

Проблема тривоги у тому, що вона витісняє всі інші почуття. Мозок дає сигнал на викид гормонів, і вмикається реакція «бий або біжи».
Це ефективний механізм, коли ви у безпосередній небезпеці. Проте, коли травмуюча ситуація зникає, а тривога ні — це стає проблемою.

Ми зібрали 6 технік саморегуляції, які допоможуть повернутися в реальність:

✅ Сядьте на стілець або підлогу та міцно поставте ноги на землю. Сонцентруйте увагу на відчуттях у кінцівках, відчуйте, як тримаєте рівновагу. Така концентрація допоможе повернути тілу відчуття теперішнього моменту.

✅ Якщо є можливість — виконайте прості вправи: поприсідайте, поскачіть, побігайте на місці. Сконцентруйте увагу на відчуттях свого тіла. У цій вправі м'язи тіла знаходяться в напрузі більше часу, тому і ефект розслаблення довший, ніж у першій техніці.

✅ Якщо немає фізичної змоги робити вправи — сконцентруйтесь на диханні. Глибоко вдихніть і порахуйте від 1 до 4, затримайте подих, рахуючи від 1 до 7, а потім, видихаючи, рахуйте від 1 до 8. Це допоможе нормалізувати дихання.

✅ Закутайтеся у ковдру чи випийте теплого чаю. Коли ви задовольняєте базові потреби організму - відчуття безпеки зростає.

✅ Опишіть конкретний предмет навколо вас в деталях: колір, текстуру, форму, тінь. Це відволіче ваш мозок від тривожних думок.

✅ Знайдіть навколо себе предмети, які мають щось спільне. Наприклад, 10 зелених предметів, 10 квадратних чи 10 м'яких. Таким чином ви змістите фокус уваги із тривоги на пошук речей.

Яку техніку ви спробували і які відчуття у тілі після неї? Пишіть у коментарях ⬇️

Коли ви відчуваєте тривогу - вас "викидає" зі свого тіла і ви немов спостерігаєте за собою збоку 😥

Пітер Паркер, якого Доктор Стрендж "викинув" в астральну проекцію, дає досить чіткий образ цього почуття 😅

Техніки, що допоможуть повернути себе у "тут і зараз" ви можете знайти у попередній публікації ⬆️

Чи знайоме вам це відчуття? Поділіться в коментарях ⬇️

💙💛 Освітній центр Верховної Ради України у партнерстві з Центром психологічної підтримки «Обійми» стоїть на сторожі вашого психологічного здоров'я у такі важкі для всієї країни часи. Саме тому, ми анонсуємо запуск спеціальної гарячої лінії психологічної підтримки для освітян!

✅ Щоб скористатися гарячою лінією, звертайтесь за консультацією через форму заявки:
https://forms.gle/2r3mm9hG4jYihxuE8

👥 «ОбійМи» - це понад 500 психологів зі всієї України та світу, які щоденно, цілодобово, безкоштовно та професійно надають психологічну допомогу всім, хто цього потребує. Центр почав свою роботу 24 лютого, і з того часу надали допомогу сотням людей з різних куточків України 🇺🇦

❗Зараз, дуже важливо дбати та зберіти своє психологічне здороров’я. Ми можемо вам в цьому допомогти!

👉 Докладніше

​​Зараз волонтери працюють нон-стоп, щоб надати допомогу якомога більшій кількості людей. Проте ця стратегія шкодить їхньому ментальному та фізичному здоров’ю. Щоб волонтерити в довгостроковій перспективі, важливо зберігати баланс у житті 🧘

Ми підготували 6 порад волонтеру, щоб не допустити психологічного вигорання 💪

✅ Завжди турбуйтеся про себе. Давайте собі час на відпочинок і сон. Це базові потреби кожної людини, якими не можна нехтувати

✅ Стежте за будь-якими змінами у вашому емоційному стані. Зокрема звертайте увагу, чи є у вас симптоми вигорання: втрата сенсу діяльності, апатія, зниження продуктивності, песимізм, безсилля, бажання все кинути

✅ Рівномірно розподіляйте час на волонтерство та на особисте життя, відпочинок, роботу

✅ Спілкуйтесь із ресурсними людьми у вашому оточенні. Якщо таких людей нема — саме час зайнятися пошуком. Адже коли ви щось віддаєте, то для балансу маєте щось набувати взамін

✅ Проживайте всі емоції повною мірою. Коли ви їх намагаєтесь приховати — це забирає дуже багато енергії. Пам’ятайте, що будь-які почуття в наших стресових обставинах цілком нормальні

✅ Складіть список справ, які наповнюють вас енергією. Наприклад, прогулянки на свіжому повітрі, ковток улюбленого чаю, перегляд фільму. Обов’язково робіть щось зі свого списку кожного дня, щоб підтримувати себе в ресурсному стані

Пам’ятайте: ви можете допомогти іншим лише коли у вас є ресурс 🙏

Чи помічали ви за собою ознаки вигорання? І як із ним боролися? Чекаємо на ваші коментарі ⬇️

Авторка: психологиня Тетяна Кирпотенко

❗️ Освітній Центр Верховної Ради України та Центр психологічної підтримки ОбійМи об'єднали зусилля, аби разом стояти на сторожі вашого психологічного здоров’я 💙💛
Цього разу допис стосуватиметься емоцій дитини під час війни 👇🏻

Кожна дитина переживає стрес по-різному: хтось замикається в собі, хтось починає плакати чи кричати, а хтось – проявляти вербальну чи фізичну агресію 😔
Проживання цих емоцій залежить від багатьох факторів: віку дитини, її нервової системи, рівня розвитку емоційного інтелекту.

Важливо знати, що будь-які емоції дитина повинна прожити, їх не можна блокувати, навпаки, треба допомогти «випустити». Якщо цього не робити, можуть з’явитись психосоматичні прояви, ПТСР ❤️‍🩹

У дошкільному віці може збільшитись кількість істерик, сліз, можуть з’явитись прояви агресії. І все це нормально. Так нервова система дитини знімає напруження. Батькам треба навчитись спокійно на це реагувати 🫂

Емоції у дітей короткотривалі, проте їх прояв в рази сильніший, ніж у дорослих. Що ж ми можемо зробити, коли бачимо, що дитині страшно, сумно чи вона сердиться?
Зупинюсь на кожній емоції окремо:
🔸 Злість, агресія – дозволяємо дитині злитись. Необхідно проговорити, що ви розумієте, вона зла, тому що… Допоможіть дитині випустити злість: потупотіти ніжками, побити подушку, покричати, пожмакати фольгу чи папір. При цьому необхідно чітко пояснити, що дитина має право злитись, але не має права ображати і бити інших.
Дозвольте дитині поплакати і виговоритись, якщо їй це потрібно.
🔸 Страх і тривога – проговорюємо, що це нормально, боятись і тривожитись в такий час. Поговоріть про страх, промалюйте його з молодшою дитиною або зліпіть і трансформуйте в щось інше. Дітям дуже подобається робити страшний образ смішним.
🔸 Зі старшими – підходимо раціонально, обговорюємо. Але лише за умови, якщо дитина цього хоче. Підлітків важливо слухати тоді, коли вони хочуть виговоритись.
🔸 Коли підлітки радіють – підтримайте їх радість. Не варто казати, що зараз не час. Життя триває і дитина має право на всі емоції, які в неї виникають.

Отже, на будь-яку емоцію дитини батькам найкраще реагувати з розумінням, прийняттям і спокоєм. Тоді дитина відчуває, що з нею все добре, її люблять і приймають такою, як вона є. А до розвитку емоційного інтелекту повернемось після нашої Перемоги 💙

Авторка - Лілія Барковська

​​🙌🏻 У часи кризи дуже важливо ділитися із близькими власним емоційним станом, щоб не допустити вигорання. 

Волонтерки "ОбійМИ" поділилися своїм досвідом емоційного вигорання, його причин та можливих наслідків.

👩🏻 Даша Павленко, аналіткиня в "ОбійМИ". 
Ця історія не стільки про вигорання, як про його причини і наслідки:
 
"Зараз мені 23, але почалося все, коли мені було 19. Крім цього, із дитинства тягнеться багато проблем і травм, що теж внесло свою лепту. 

Я вчилася в університеті і почала нездорові стосунки, які й запустили механізм. Плюс ще чуже місто, проблеми з фінансами, загальний моральний занепад. Як результат — повне вигорання і апатія. Кожен ранок я розплющувала очі та вже жалкувала про те, що прокинулася, мріяла більше не прокидатися. Йшли роки, багато чого змінилося (інші стосунки, люди навколо, фінанси), але мій стан майже не змінився, я ніби тільки глибше падала. 
Не впізнавала себе у дзеркалі, усе здавалося нереальним. Плакала майже кожного дня, а спроби побудувати нові стосунки приносили тільки біль (прим. редактора — описаний стан — це вже депресія). 

За спиною роки роботи над собою: рефлексії, самоаналіз, усвідомлення і помилки. 

Я все ще не до кінця поборола цей стан, інколи мене знову тягне вниз, але я стараюся триматися, через силу пливу вверх. Хоча деколи дозволяю собі трохи втонути, бо коли я даю емоціям волю, то відпочиваю і відновлююся швидше. 

Зараз я розумію, що потрібно більше спілкуватися із близькими, приділяти собі увагу, любити себе і цінувати. Тільки із цим усвідомленням я поступово піднімаюся із цього "емоційного дна".

👩🏻 Іра Якубовська, кураторка в "ОбійМИ": 

"Мій досвід вигорання почався із того, що я помітила за собою відсутність мотивації, небажання щось робити, апатію та перепади настрою. Було відчуття витиснутого лимону: як тілесно, так і ментально. 
Я питала себе, що ж стало причиною виснаження. І знайшла для себе відповідь: відсутність відпочинку, живого спілкування з друзями (це був період локдауну) і навчання нон-стоп. 

З часом я змогла відновити ресурс завдяки соціалізації та прогулянкам. Також свою роль зіграло делегування роботи подругам. Пам'ятайте, що просити про допомогу — це нормально і доречно, якщо відчуваєш, що навантаження завелике на одну людину. Проте найпотрібнішим для мене був день байдикування, щоб відновити свій ресурс 😅"

❕ Як запобігти вигорянню ми вже писали в ось цьому пості.

Якщо відчуваєте якісь з ознак - не зволікайте, зверніться по допомогу, попіклуйтесь про себе 💙💛

Чи відчували ви на собі ознаки вигоряння? Як з ними впорались? Поділіться в коментарях ⬇️

​​Що таке стрес і як він впливає на ваш організм? 🤔

🛡️Стрес — це захисна реакція організму на зовнішні подразники. Вона спрямована на подолання труднощів і пристосування до нових вимог.

1️⃣ Стрес має декілька етапів. На фазі мобілізації ваш мозок оцінює стресову ситуацію як загрозливу і автоматично вмикає одну із реакцій: "бий", "тікай" або "завмри". 

Важливо розуміти, що для кожної людини один з цих типів реагування є більш властивим, аніж інші. Назви реакцій також не є буквальними. Так, «бий» може виражатись у: бажанні висловити свою позицію, суперечках, переходах на особистості, активній участі у різних проектах. «Тікай» може проявлятися у втечі в побутові справи, працю, допомогу іншим. А при «завмри» людина може обмежити зовнішні види діяльності, навіть уникати спілкування.

2️⃣ Наступна фаза — опір. Під час неї стресовий фактор сягає найвищого значення і організм, в ідеалі, трансформується або адаптується, щоб відповідати новим умовам. Якщо адаптація пройшла успішно, на цьому стресовий період завершується. Якщо ж стресор занадто сильний, або нові стресові події відбуваються постійно, вашому організму складно належним чином пристосуватися та відновитися.

3️⃣ Тоді настає третій етап – виснаження. Подразник продовжує діяти, а внутрішніх резервів протистояти йому вже не вистачає. Тоді стрес стає постійним і може негативно впливати на ваші здоров’я та життя.  

🔺Вплив на вашу працездатність може проявлятися у: погіршенні пам’яті, частих помилках, нездатності зосередитись на роботі або втраті задоволення від роботи.

🔺На фізичному рівні ви можете відчувати: слабкість, відчуття втоми, порушення сну, часті болі у голові, спині, шлунку, розлади харчової поведінки (переїдання або навпаки відсутність апетиту).

🔺Ваші поведінка та емоції можуть зсунутися у такі патерни: підвищена збудливість та образливість, втрата почуття гумору, почуття роздратованості або пригніченості, втрата інтересу до оточуючих чи зловживання шкідливими звичками.  

Ваші реакції на стрес можуть відрізнятися від описаних. Це нормально. 

Чи помічали ви за собою якісь із цих проявів стресу? Запрошуємо вас до обговорення у коментарях ⬇️

Автор: психологиня Валерія Діброва

‼️ До уваги вчителів, педагогічних працівників та батьків!

📣 Освітній центр Верховної Ради України спільно з Центром психологічної підтримки «ОбійМи» відкриває реєстрацію на вебінар:
«Як допомогти дітям не втрачати бажання навчатися».

❓ Про що ви дізнаєтесь під час вебінару:
✅ Вплив стресу на когнітивні здібності дитини;
✅ Особливості навчального процесу в умовах воєнного стану;
✅ Рекомендації батькам та вчителям стосовно підвищення мотивації до навчання;
✅ Способи зняття емоційної напруги.

💁🏻‍♀️ Спікерка: Лілія Барковська - психологиня, арт-терапевт, нейропсихолог, волонтерка Центру психологічної підтримки «ОбійМи».

🗓 Коли зустрічаємось: 20.05 (п’ятниця ) о 14:00
💻 Де зустрічаємось: Онлайн-платформа Zoom
⏰ Планована тривалість: 1 година

📌 Для того, щоб стати учасником заходу, ОБОВ’ЯЗКОВО необхідно:
👉 Попередньо зареєструватися за посиланням: https://forms.gle/VgjGgw7qUj2cDPS9A

💪 Стоїмо на сторожі вашої освіти!
☺️ Чекаємо на зустріч з кожним із вас!
🇺🇦 Все буде Україна!

​​Як наша психіка адаптується до війни? 🧠

Адаптація не залежить від нашої волі чи бажання, а відбувається у відповідь на зміну навколишнього середовища на рівні біохімічних, індивідуально-психологічних та соціальних процесів. Як суспільство ми також адаптуємось до глобальних змін, які відбуваються в соціально-політичний, науково-технічній, культурній та економічній сферах. Ситуація з війною не є винятком.

Існує чимало методів адаптації. 
🔸Одні з них більш здорові і суспільно прийнятні: робота, волонтерство, допомога армії, навчання та розвиток, спорт тощо. 
🔸Інші теж годяться для благополуччя конкретної людини, але не завжди прийнятні з точки зору якихось груп населення (розваги, догляд за собою, втілення мрій чи нові покупки). 
🔺Також є відверто шкідливі способи адаптації: алкоголь, наркотики, антисоціальна поведінка.

На емоційному рівні усвідомлення того, що ми пристосувалися до війни, може бути болючим. Пам'ятайте, якщо ви радієте чомусь новому, працюєте чи відновлюєте бізнес, купуєте нові речі, робите манікюр або навіть взяли відпустку і всіляко намагаєтесь покращити собі життя — це не говорить про те, що ви беземоційна людина і забули, що в країні війна.
Це означає, що ви намагаєтесь краще виживати в нових реаліях 🧘

Психіка не може весь час бути в сильному стресі, тому виробляє різні механізми копінгу та захисту для того, щоб пристосуватися і стати більш стійкою до нового рівня стресу. 
Також кожен рухається з різною швидкістю: хтось вже пішов далеко вперед, а хтось лише збирається із силами для першого кроку 💪

Авторка: психологиня Ольга Тітова

​​Центр психологічної підтримки "ОбійМи" шукає волонтерів на часткову зайнятість 💙💛 
Ми допомагаємо населенню України в ці важкі часи і потребуємо завзятих однодумців. 

🥷Аналітик (нічна зміна):
- ідеально, якщо ти живеш у іншому часовому поясі - зміни з 00:00 до 4:00 та з 4:00 до 9:00;
- ти відповідальна людина, яка розуміє важливість вчасної психологічної допомоги.

💎Задача - відслідковувати термінові запити про допомогу в нічний час та розподіляти їх по волонтерах згідно з базою.

🦹‍♂️Дизайнер:
- знаєш, що таке фірмовий стиль;
- вмієш працювати з бренд-буком;
- працюєш з онлайн-редакторами (Canva).

💎Задачі: 
- створення графічних матеріалів для соц.мереж;
- створення шаблонів для презентацій.

✅Якщо хочеш долучитись до роботи в Центрі - пиши Івану: @evan_ivan

Поділіться цим постом з тим, кого це може зацікавити 
❤️Ваші ОбійМи❤️

​​«Від мене нічого не залежить, я - жертва обставин» або 1 сміттєвий пакет посеред міста = сміттєвому звалищу посеред міста 🤔

В 1980-их роках Нью-Йорк нагадував філіал пекла на землі.
Безліч крадіжок, вбивства та різного роду злочини відбувалися кожного дня. На вулицях міста було м’яко кажучи небезпечно.

В 1982 році політолог Джеймс Вілсон та соціолог Джордж Келінг опублікували статтю, суть якої розкриває теорію розбитих вікон, а саме:

📌Якщо в будівлі було розбито бодай одне вікно і за короткий проміжок часу воно не буде заміненим на нове, то зовсім скоро в цій будівлі будуть розбиті всі вікна, всередині будівлі почнеться мародерство та вандалізм, а з часом це все перейде і на сусідні споруди.
Таким чином, зовсім скоро весь район чи навіть місто, в якому була ця споруда, може стати кримінальним.

📌 Якщо біля нас відбувається хаос, безпорядок чи беззаконня, то згідно з цією теорією, ми схильні думати «а чому це йому можна, а мені - ні».
Що невідворотно згодом призведе до певної «ланцюгової реакції».


Звісно, ця теорія терпіла не аби яку критику, але не зважаючи на це, її почали ретельно досліджувати. Зокрема в Нідерландах провели цікавий експеримент зі спостереження за двома велосипедними парковками.

📌Одна парковка була дуже доглянута та чиста, на кожному велосипеді висів флаєр, на якому окрім реклами була інформація про збереження довкілля.  
В результаті спостереження було виявлено, що більш як 70% людей, що користувалися парковкою, не викинули папірець з рекламою на землю, а забрали його із собою.

📌Так само, під спостереженням була й інша парковка, яка розташовувалася прямо біля старої будівлі. Та була вся в графіті, а на самій території було доволі неохайно та брудно.
На цій парковці був прямо протилежний результат. Лише близько 40% людей все ж забрали папірець з собою, інші ж не вагаючись викинули його просто на землю.

З часом ця теорія з абсолютним успіхом знайшла своє підтвердження і у Нью-Йорку.
Девід Ганн вирішив серйозно взятися за відновлення порядку в своєму місті та розпочати з метрополітену, де він був директором🚊

Чоловік розпорядився дозволити розмальовувати всі вагони метро, проте кожного ранку його працівники мали ретельно вимивати кожен вагон від наслідків варварства. 
До початку роботи всі вагони мали сяяти чистотою.
«Художники» доволі швидко втратили інтерес до свого заняття 🙃
Із схожим успіхом директор позбувся і «зайців» у метро, які не просто відмовлялися від оплати проїзду, а і часто перевозили наркотики та вогнепальну зброю.

В 1994 Рудольф Джуліані - мер міста, запропонував свою «політику нульової терпимості».
Вона ґрунтувалася на доволі жорсткій позиції до різного роду порушень. 
Будь-яка поведінка, яка виходила за рамки соціально допустимої норми, каралася на законодавчому рівні.

Таким чином, вже до кінця 90-их Нью-Йорк переродився. 
Вулиці стали чистими та безпечними, а рівень злочинності знизився на 70% ✅

Авторка: психологиня Соломія Коваль

У складні часи дуже важливо піклуватися про себе, давати собі час на відпочинок, як фізично так і ментально💙💛

Ми зібрали легкі для перегляду фільми, які допоможуть вам в емоційній розрядці.
Читайте, діліться з друзями та наповнюйтеся новим ресурсом разом 💪

🎬 «1+1 = весілля»
🎬 «Траса 60»
🎬 «Ідеальний голос» (трилогія)
🎬 «Красуня на всю голову»
🎬 «Бурлеск»
🎬 «Почни спочатку»
🎬 «Шахрайки»

Тема особистих кордонів останнім часом дуже поширена серед запитів батьків.
Як навчити дитину поважати свої кордони? Як привчити не порушувати особисті кордони інших дітей?
Відповідь дуже проста: почніть поважати кордони вашої дитини.

Що ми відносимо до особистих кордонів:
🔸Тіло. Ми порушуємо це право, коли примушуємо дитину сісти на руки комусь з близьких, обіймаємо, не питаючи її бажання. Відповідно дитина робить висновок про те, що навіть якщо людині не подобається, а ти хочеш обійняти, взяти за руку чи стукнути – це можна робити. Бо дорослі так іноді роблять.
🔸Речі, іграшки дитини. Іноді батьки можуть віддавати частину іграшок, не питаючи дозволу дитини. Але це – її особисті речі, саме вона приймає рішення, що з ними робити. І тоді, коли буде до цього готова.
🔸Особистий простір – куточок або кімната. Це місце, в якому дитина може побути на самоті, зайнятись чимось чи просто поплакати. І куди ніхто не буде заходити без попередження. Це часта проблема серед підлітків. Батьки ображаються, коли підліток просить їх стукати перед тим, як заходити в кімнату і не розуміють, навіщо це робити. А це – прояв поваги до особистих кордонів дитини.
🔸Думки та емоції – дитина сама вирішує, якими думками поділитись з батьками, а які будуть лише в її голові (це також більше стосується підлітків). І дитина має право на власні емоції – не треба їх блокувати. Важливо розуміти, що емоції дитини можуть бути не такими, як емоції батьків.

✅Якщо батьки поважають особисті кордони один одного, поважають кордони дитини, то вона також буде знати де межа її втручання в справи інших. Де її особистий кордон, а де вже починаються кордони іншої дитини.

Авторка: психологиня Лілія Барковська, «ОбійМи»

🪐Техніка формування поняття особистих кордонів «Моя планета»

📌 Мета: ознайомити з поняттями «правила», «можна» та «не можна», формування поняття «особисті кордони».
📍 Вік: з 5 років
👇 Матеріали:
✅Варіант 1
Кінетичний або звичайний пісок, іграшки для пісочної терапії.
✅Варіант 2
Диск, пластилін, іграшки з кіндеру.
👇 Хід роботи:
1️⃣ Створи свою планету (місто, острів)
2️⃣ Обговорення
🔹 Як вона називається?
🔹 Хто на ній живе?
🔹 Чи є тут якісь правила?
🔹 Що можна робити, а що ні?
3️⃣ Психолог включається в гру, бере іграшки і починає порушувати правила, встановлені дитиною.
Відбувається обговорення необхідності правил.
Поступово психолог, залежно від запиту, підводить дитину або до необхідності правил, до того, що вони можуть бути різними в школі і вдома, або до поняття особистих кордонів (моя кімната і твоя кімната, і тільки ти і я встановлюємо правила в себе)

При роботі з особистими кордонами можна ще поговорити про персонажів гри: кому що подобається, чи однакові вони і т.д.

Лілія Барковська «ОбійМи»

​​"Тіло пам'ятає все"🏃

Наше тіло зберігає всі спогади та пережиті нами емоції. Почуття та страхи, які ви ігноруєте, можуть виливатися у проблеми зі здоров'ям. Якщо продовжувати не звертати на них уваги – кількість таких проблем може збільшуватися😔

Кожна частина тіла відповідає за конкретні страхи і нерідко, залежно від того, де виникають неприємні відчуття, можна визначити, чого ви боїтеся.

Інколи ваша свідомість не бажає визнавати деякі почуття, тому несвідоме витісняє хворобливі переживання, думки, спогади та страхи у якісь частини тіла. Такі неприємні відчуття можуть нагадувати вам про себе, коли ви перебуваєте у напрузі, стресовому стані, а потім можуть трансформуватися у хворобу. 

Тілесна карта страхів і переживань часто виглядає так: 
 🔹 Ноги. Біль у ногах може говорити про страх втрати стабільності та опори. У такому випадку ви можете не відчувати впевненості у завтрашньому дні.
 🔹 Живіт. Дискомфорт у цій ділянці часто може бути обумовлений вашим страхом за життя. Можливо, ситуація загрози для життя була і не реальною, але навіть коли небезпека проходить, то на несвідомому рівні може залишатися актуальною. У зв'язку з цим вам може не вдаватися досягти повноцінного розслаблення та відчути себе у безпеці.
🔹 Район діафрагми, разом із шлунком і сонячним сплетінням. У цій зоні влаштувалися соціальні страхи. Наприклад, побоювання бути знехтуваним суспільством.
🔹 Грудна клітина. У цій зоні на карті страхів відображається страх людини перед самотністю, вона боїться бути знедоленою як особистість.
🔹 Спина. Дискомфорт у цій ділянці може свідчити про те, що людина боїться стати недосконалою, не виправдавши очікування оточуючих.
 🔹 Шия. Часті ангіни, відчуття стиснення та першіння переслідує людей, яким важко висловлювати свої почуття. Постійна напруга в шиї виникає через те, що коли почуття хочуть вийти назовні, шия стискається і утримує їх всередині.
 
❗️Важливо пам’ятати про те, що емоції не варто приховувати в собі, адже саме таємні страхи, подавленні переживання та емоції часто є причиною великої кількості захворювань. Упоравшись зі своїми внутрішніми переживаннями, ви зможете уникнути певних проблем зі здоров'ям.

Бережіть своє ментальне та фізичне здоров‘я 💙💛

Авторка: психологиня Юлія Чернишова

Привіт, друзі 💙💛

Наш центр психологічної підтримки у колаборації із музеєм міста Шостка розпочинає проект мотиваційних інтерв'ю з українськими психологами.

Запрошуємо вас долучитися до соціального опитування, щоб ми зрозуміли, які теми вас цікавлять 😉

Час проходження — 7 хвилин:
https://forms.gle/GupedEb5ioCJQy7i9

Керівниця проекту — Олена Чанцева-Коваленко, кандидатка психологічних наук, заступниця директора Шосткинського краєзнавчого музею, психологиня.

Проект є благодійним, підтримується за рахунок ресурсів Шосткинської громади і спрямований на зміцнення психічного здоров'я та національної ідентичності українців 💙💛
Україна - це навічно!