колись я розкажу історію про те, як кіт Зрозік надихнув дітей українську мову вчити 🙂‍↔️

ти кажеш, що не витримуєш
ну ще трохи поневитримуй

моя кукуха держиться на цьому

несіть щоденники, щас понаписую

Тепер послухай: з нашого жалю Тепер залишились одні слабкі півзвуки. Любові нашої обличчя не люблю. ЇЇ обличчя — то обличчя муки…
Кажу ж, кажу ж у звітреному сні У зимі, в осені, у літі, у весні:
Весною, літом, восени, зимою Дві білих пісні рук твоїх зі мною. Ти — ранок мій, ти — південь мій і вечір, Ти — ніч моя… Хоч все на світі — втеча!

Микола Вінграновський

«все в мені перевертається і сходиться»

нарешті дісталася до «Куба і Аляска». сестринство топ ❤️

сьогодні на уроці треба було швиденько відійти. намагалася вирішити усе швидко, аби встигнути повідомити дітей про хвилину мовчання.
зайшла до класу, а вони вже самі підвелися і вшанували ❤️‍🩹

Потяг доріг південних
Звучить за двох у венах
Бо серце змучене й пусте
Невидимий нікому
Він мчить мене додому
Туди, де морем пахне степ

люблю південь, ще дуже за ним сумую. законсервувала собі його маленьку частинку в грайлисті 🩵

https://open.spotify.com/playlist/7Gh6UCcT3J2ghShQCtskY9?si=Wz-X2g2ERPynY6ibFdCGJw

Поки у частини українців була ранкова кава, інші наші люди відбивали ранковий штурм росіян на Донеччині.

Така нині реальність. І без перебільшення ваша кава може допомогти воїнам. Якщо закинути її вартість на русоріз.

І ми передамо на фронт більше дронів, аби росіян ставало менше!

важко описати вчасність цієї книжки у моєму житті :)

«дякую вам, що завоювали серце моєї дитини. ви були для неї промінчиком світла»

відпускати своїх пташенят — то трісь 💔

«Якраз смуга в її житті зайшла, коли дівчина лишилась самотня, коли всі попередні знайомі відійшли від неї, розчаровані, а нові розчаруватись ще не прийшли»

а я люблю Підмогильного!

ґдирання — пиляння словами

за вікном жужить, вдома тихесенько грає «колискова», прийшла звістка, що загинула дуже-дуже хороша знайома людина.

сироти тілом, грудочка в серці стає все більш болючою.