Уже неодноразово піднімали тему несправедливості пенсійної системи України та необхідності її реформування.
Ще більше переконуєшся у цій несправедливості, коли заглиблюєшся у прості цифри статистики пенсійних виплат.
 
Якщо на 4 тисячі суддів ми витрачаємо на місяць на пенсії 440 мільйонів гривень, то таку ж саме суму ми витрачаємо аж на 120 тисяч пенсіонерів освітян і медиків.
 
Якщо звичайна людина для того, аби вийти на пенсію, повинна досягти трудового стажу у 32 роки, то суддям треба лише 20 років на посаді, а прокурорам – 15 років.
 
Звичайна людина може піти на пенсію після досягнення 60 років, а вік виходу прокурорів – 46 років, суддів – 55 років.
 
При цьому держава ще й втрачає найкваліфікованіші кадри. Бо людина, яка має досвід у 15 років, напевно є більш кваліфікованою, ніж людина, яка приходить на роботу відразу після навчання.
 
Якщо звичайна людина отримує пенсію в середньому у 30% від свого заробітку, а зараз навіть і менше цього, то прокурор чи суддя отримує 50-70% від своєї заробітної плати.
 
До того ж, якщо пенсії звичайних громадян просто індексуються за формулою, яка також потребує вдосконалення, то спеціальні пенсії перераховуються у зв'язку зі збільшенням грошового утримання тих чи інших посадових осіб.
 
Це не відповідає ні конституційним гарантіям справедливості, ні рівності пенсійного забезпечення. Пенсійна реформа назріла давно – як солідарної, так і накопичувальної системи. Час нарешті ліквідувати пенсійну несправедливість.

На початку 90-х років ми мали індустріальні потужності порівнювані з Францією та Німеччиною. Автомобільна промисловість, суднобудування, серійне виробництво літаків.

Протягом десятиліть ці галузі промисловості були фактично втрачені через безгосподарне ставлення до національних інтересів.

У нас значні втрати, пов’язані з війною. Але і до неї були серйозні проблеми з цілими галузями економіки. Все це потрібно враховувати, плануючи повоєнне відновлення нашої держави.

План відновлення України має визначити пріоритети нашого розвитку.
Наразі оборонно-промисловий комплекс – це напрям номер один, який є локомотивом розвитку української економіки в цілому. Тому для його підтримки передбачений особливий правовий режим Defence City.
В сільському господарстві ми повинні змістити акценти на сільськогосподарську переробку.
Креативні індустрії та IT, енергетика і транспорт – все це треба розвивати системно.

Наше завдання сьогодні – інтегрувати українську економіку в ланцюги виробництва Європейського Союзу. Це – розвиток виробничої бази, доступ до інновацій, гроші для бюджету та створення робочих місць в Україні.

Чую різні думки, як розвʼязувати демографічну кризу в нашій країні. Не погоджуюсь із деякими експертами та вважаю, що мігранти з азійських або африканських країн не вирішать проблему зайнятості в Україні.

Треба працювати над поверненням наших громадян з-за кордону. Це питання з двох ключових складових — житло і робота. Звичайно, перш за все всім українцям потрібно розуміти, що вдома безпечно. Але основою для подальших кроків мають бути економічні інструменти: створення умов для розвитку бізнесу, реальних високих зарплат та гідного рівня життя українців вдома.

Попит на повернення є. На жаль, наші біженці вже зрозуміли, що ставляться в інших країнах до них як до чужинців.

Слід розуміти, що величезна перевага — мати свою державу, жити у своїй країні з народом, який тебе розуміє, з одним менталітетом, з однаковими символами та цінностями. За це варто боротися!

Сьогодні День пам’яті захисників, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

Історія кожного з них – це історія подвигу, незламності й віри в перемогу, яку ми маємо знати, пам’ятати і передавати майбутнім поколінням українців.

Вони заплатили найвищу ціну – власним життям захистили українську землю, захистили її майбутнє.

Вічна шана та світла пам’ять загиблим захисникам і захисницям України!

Сьогодні шість років від присяги.
Присязі не зрадив.
Честь маю!

Продовжую нагадувати про податкові пільги, які доступні нашим громадянам.
Цього разу хочу звернути вашу увагу на законну можливість отримати пільгу зі сплати земельного податку.

Кого стосується:
• осіб з інвалідністю 1 та 2 групи
• ветеранів війни
• пенсіонерів
• осіб, які виховують 3 і більше дітей віком до 18 років
• інших осіб, відповідно до п. 281.1 ст. 281 Податкового кодексу

Як скористатися?
Якщо ділянка у власності одна, пільгу для цих категорій має застосовувати сама податкова в силу норми і не формувати відповідне повідомлення-рішення про податок (ППР).
Але якщо у вас декілька ділянок одного виду використання, то податкова сама пільгу не застосує – потрібно діяти вам. Переконайтеся, що дійсно маєте право на пільгу, підготуйте всі підтверджуючі документи та подайте їх вчасно.

Щоб не платити податок з відповідної ділянки, потрібно подати заяву до 1 травня – відповідна норма передбачена ст. 281 Податкового кодексу.

А якщо не встигли до 1 травня?
Якщо подати заяву після 1 травня, пільга діятиме лише з наступного року.
Якщо ж ви отримали нову земельну ділянку протягом року – подайте заяву протягом 30 днів, і пільга почне працювати вже цього року.

Також звертаю увагу, що земельні ділянки/паї та нерухомість (житлова і нежитлова), що розташовані на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, звільняються від оподаткування.

Завжди з повагою відношусь до будь-яких думок, але…

Колега Дунда, який почав вишукувати якість критерії «політичного українства», «справжнього громадянства», і на цій підставі розмірковувати, хто спражній, а хто несправжній громадянин, відверто перейшов межі. Зараз в умовах, коли країна найбільше потребує консолідації всіх, сіяти нові зерна розділення суспільства, розподіляти громадян на правильних і не правильних – це найгірше, що може зробити будь-хто, тим більше політик. Ми вже це проходили – це шлях у прірву.

У людей, наших людей, був важкий вибір, зумовлений війною і вони прийняли важке для себе рішення. А перелік прав, обов’язків громадянина України чітко визначений в Конституції. Жоден закон не позбавляє громадянства чи права обирати через виїзд за кордон. Право бути обраним мають усі громадяни, які прожили в Україні останні 5 років (для депутатів) або 10 років (для президента). Жодних інших критерії не існує, не потрібно їх вигадувати і на цьому спекулювати.

Попереду у нас велика спільна мета – відродити країну, відбудувати і розвивати нашу Батьківщину. Це ми маємо робити спільно. Важливий кожен громадянин, його внесок у нашу роботу, його дія на користь України. Мільйони людей ,які зараз вимушено знаходяться поза межами держави – не зрадники і не манкурти. Вони змушені були рятуватись від війни. Завтра – мільйони з них повернуться. Інші – можуть стати нашою діаспорою, нашими лобістами у відстоюванні українських інтересів. Відхрещуватись і зрікатись їх, поражати у правах – це абсолютно не державницька позиція.

Люди вже не довіряють і не люблять політиків. Це сумний факт. Нам потрібно працювати для того, щоб повернути хоча б частину довіри, виправдовувати сподівання людей – на мир, на розвиток, на відродження. І в жодному разі у нас немає права для зверхності, неповаги і політичних ігор з розподіленням українців на сорти.

«$1500 - вчителям»,- чому так має бути і звідки взяти гроші. Пояснюю по пунктам.

15 тисяч гривень або $350 – середня зарплата вчителів в Україні зараз.
Для порівняння, в Молдові – $480-800.
Східноєвропейські країни-члени ЄС – від $1000 до $2000.

З такими умовами праці й зарплатами, у нас молоді люди сто разів подумають, чи варто взагалі йти в професію. І наслідки вже відчутні. Минулого року саме в сфері освіти був зафіксований найбільший дефіцит кадрів.

Потрібно вкладати ресурси у вчителів, які будуть вчити наших дітей. Хто робить інакше – не зможе виграти.

Які ж мають бути зарплати в українських освітян? За основу можна взяти порівняння з репетиторством. Якщо людина інтенсивно працює, на місяць виходить в районі $1500. Вчитель має отримувати не менше.

Я неодноразово підкреслював: у нас в тіні досі втрат бюджету через недоотримані податки на ≈900 млрд гривень. На освітню субвенцію щороку спрямовується 103 млрд. Рахуйте самі, наскільки відчутним може бути перегляд зарплат освітян навіть виключно за рахунок детінізації.

Ми маємо врешті побороти тінь і корупцію. Іншого виходу немає. І коли нам це вдасться, то вчителі, медики, пенсіонери – всі найбільш незахищені зараз категорії бюджетників зможуть отримати зовсім інший рівень якості життя.

Мʼяко кажучи, багато в чому не погоджувався з Андрієм Парубієм щодо деяких його політичних поглядів, але точно знаю, що Парубій — щирий патріот України, тобто людина, яка, коли потрібно було, ставила інтереси держави понад свої власні.

Його смерть — велика втрата для Української Держави і нас всіх.
Вічна памʼять.
Співчуття близьким.
Анафема вбивцям.