this timeline

Відпустка:
5 років тому: а що таке "відпустка"?
2 роки тому: "відпустка" — це коли на тиждень їдеш культуритися у 100500 музеїв та соціалізуватися?
зараз: я лиш хочу в якісь гірські єбєня, і щоб поряд була вода, може ще щось красіве та велике італійське кладовище, grazie

Робоче:
світ котиться в пизду, а я пишу про вагінальні кульки.

Сьогодні я дізналася слово "небовзяття"

А ще дійшла до психіатра.

Розмова була в стилі "давай, крихітко, здивуй мене", і в ролі "крихітки" була не я 😅 Трохи зависала на питаннях коли треба було теперішній стан порівняти з якоюсь нормою, бо мої стандарти pretty low, і десь на рівні "якийсь час не помре без сторонньої підтримки".

З приємного: похвалили самоконтроль, рефлексії та обізнаність про свій стан, а вираженого рецидиву РХП не виявили.

Будемо пробувати перейти інші АД, бо судячи з динаміки в анамнезі — так, сертралін дійсно міг бути однією з причин набору ваги. А т.я. зайва вага є дуже сильним тригером моїх депресивних станів, то його подальший прийом до пизди нівелює потенційний позитивний ефект.

Окремо ще будуть препарати для сну та від тривоги, так що добова норма пігулок ледь таблетницю влізатиме.

За два тижні подивимося на проміжні результати боже памажи.

І трохи передісторії для архіву:

Минулого тижня здавала купку аналізів, бо якось всьо трохи посипалося. Чекала, що мені випишуть вітаміни та снодійні, бо це "всьо" переважно шкіра-нігті + сон + трохи ЖКТ. По результатам нічого критичного, але вагу скинути все ж порадили через глюкозу та холестерин (які в межах норми, але вже ближче до її межі).

Не те щоб це було непрофесійністю лікаря типу "от схуднете, і все пройде". Моя зайва вага — не новина, хоч я й старалася її ігнорувати до кращих часів, коли будуть час та натхнення тим займатися.

Час прийшов без натхнення, але що поробиш 🤷🏻

Я випала десь на день, але швидко зібрала раму (дуже пишаюся навичкою внутрішнього кризового менеджмента 💪), звернулася до психотерапевтки, пошукала нутриціологів. Врешті решт записалася до клініки Лакусти, з якою вже мала колись позитивний досвід, і там вирішили почати з психіатра.

Мене досі кидає то в апатію, то в тривогу через схуднення. За півтора тижні я передивилася купу різних процедур, препаратів, застосунків і коучів, які обіцяли мені -20 кг до літа, більша частина — з таргетованої реклами, яка мене шалено вкурвлює. Так, моєї раціональності вистачає не витрачати на те все гроші, але я відчуваю вразливість у цьому місці, і знаю, що не одна така.

Бісить, страшенно бісить травмованість підлітковим РХП та нав'язливими стандартами краси, які часом заважають зробити зменшення ваги простим і зрозумілим процесом для здоров'я, як фізична реабілітація чи лікування зубів.

таке жеття

У мене була мрія видати книгу, але так, щоб хтось взяв за мене всі клопоти з редагування і впорядкування і друку 😁 і ось, невдовзі світ побачить моя перша збірка віршів українською 🖤 остання книга у мене виходила 10 років тому, і там здебільшого були російськомовні вірші.
Видавництво Магура відкриває передпродаж за акційною ціною, пишіт їм в приватні, якщо раптом хочете мою книжечку.
Ілюстратор – неймовірний одеський художник WKODA.

Можна вітати, коротше!
Дякую дуже Магурі, що взялися за цей проєкт.

#quote #salutation in #Ukraine

Не вітайтеся «добрий день».

І «доброго дня» теж не вітайтеся.

Тема дражлива, люди накручені, можуть побити.

Не вітайтеся «вітаю», бо це тавтологія.

І «Слава Ісусу Христу» не вітайтеся, бо співбесідник може бути атеїстом.

«Привіт» не кажіть, бо схоже на російське «прівєт».

«Здрастуйте» й поготів, бо ж ви українці.

Привітання роз'єднують Україну.

Крім вітання «сервус», воно нікого не ображає.

Кажіть «сервус».

(q)

Закінчився останній робочий день перед відпусткою, і хочеться надіслати оцей стікер, але ми вийшли з телеграму в робочих питаннях, тому ось

спостереження та висновки на кінець першого тижня відпустки:

▫️ Купальники та вода – складність, до якої я все ще не готова.

▫️ Натомість мені цілком собі подобається одноденний хайкінг легкої та помірної складності. Але так, щоб після нього – душ та ліжко з подушкою.

▫️ Прочитала дві книжки та дві п'єси. Це більше, ніж за попередні декілька місяців.

▫️ Менша напруга – більше можливостей споживати "легкий" контент.

▫️ Тривожні напади все ще зі мною, але допомагає вправа, яку радять при панічках – називати речі навколо.

▫️ Я недооцінюю споглядання природи та переоцінюю споживання корисного контенту.

це я хвалюся постільною білизною, яку мені купив чоловік 💜

Ну по факту ж

Важко "повертатися" в життя зі своєї знайомої, теплої та болотянозатягуючої дисоціації. Раніше дні були схожі на забіг з опорними точками обов'язків: встати - вигуляти псів - попрацювати - вигуляти псів - лягти спати. Іноді бували ще якісь події, але направду я від них не в захваті, бо вони руйнували рутину звичного – як аварія на дорозі, яка змушує шукати обхідні шляхи.

Збої в здоров'ї та менталці змушують переглянути ці забіги. Треба бути в моменті, планувати, відчувати, а найболючіше – усвідомлювати, що розгрібати мені це все ось вже, а не колись потім.

Якийсь час було дуже зручно з принципом "If I ignore, it might go away" Шкода (?), що не спрацювало.