#Запис_з_камер

Бойовики ПЦУ привезли зброю в собор на інвалідних візках!

Вчора, 17 червня, керманич ПЦУ на Буковині, Феогност Бодоряк організував криваву спробу захоплення кафедрального собору УПЦ в Чернівцях.

Його бойовики о 14:30 на інвалідних візках потрапили вчора до кафедрального собору і почали калічити всіх хто їм заважав.


Духовні інваліди вдавали з себе інвалідів тілесних. Але що гірне для вічної душі людської?

І в горі, і в радості…
Це відомий факт: коли на Архієрейському Соборі Української Православної Церкви в 2014 році обирали Предстоятеля, і в процесі підрахунку голосів уже було зрозуміло, що більшість проголосували за митрополита Онуфрія, він, тоді Місцеблюститель Київської Митрополичої кафедри, на декілька секунд закрив обличчя руками.

Напевне, так прощаються з життям, яке відтепер тобі не належить.

Воно й раніше не дуже йому належало, але принаймні географічно залишалася можливість перебувати на місці, до якого звик і яке любиш. Та відтепер будь відкритий до всіх вітрів і витримуй зіткнення будь-яких характерів.

За 11 років, що минули від дня обрання, калейдоскоп думок та емоцій, які вирували довкола Предстоятеля, досягав вражаючих контрастів. Багато хто з нас на собі відчував ці коливання – від сумнівів і претензій до довіри й захоплення.

Та зрештою стало зрозуміло: Митрополит Онуфрій нікому не буде намагатися сподобатися. Він служить Богу, дивиться на Бога, а в нас просто є історична можливість цьому в нього повчитися.

Сьогодні День Ангела нашого Предстоятеля, і це ще одне нагадування нам про необхідність гарячої за нього молитви.
Усе хороше з нами відбувається тільки тоді, коли ми внутрішньо стаємо готовими це з вдячністю прийняти. Нехай мир і любов, які випромінює Блаженніший Митрополит Онуфрій, запанують у наших серцях настільки сильно, щоб перемоги нарешті війну і морок, які продовжують звідусіль наступати.

З днем Ангела, Ваше Блаженство!
Хай буде завжди Христос посеред нас.

Очень опрометчивый шаг Президента Зеленского. Из всей потенциально "противоправной деятельности" нашли довольно нейтральный для 2002 года факт получения российского гражданства.

Что касается формулировки "поддерживает связь с Московской патриархией и сознательно противодействовал получению канонической независимости Украинской церкви от Московской патриархии" – может быть понято по-разному, в том числе и как убежденность СБУ в том, что "каноническая независимость Украинской церкви" должна быть получена не от Константинополя, но от Московской Патриархии.

Но вообще, какую там связь с Патриархией с февраля 2024 года поддерживал Митрополит Онуфрий с Патриархией и Кириллом? Выложили бы уже стенограммы переговоров или скриншоты смсок. Но видимо, ничего не нашли.

Мой вердикт: дешевый политический популизм, который будет дорого стоить всей Украине.

⬆️Не дивує сам факт — позбавлення громадянства.
Уже давно стало зрозуміло, що діалогів з будь з ким в УПЦ вести ніхто не буде. Кого фізично не заарештують і не змусять дати згоду(!) піти на обмін на росію, тих змусять мовчати.

Дивує, що жоден незалежний експерт не надає цим крокам бодай більш-менш позитивної чи принаймні обережної оцінки. Всі попереджають, що хорошого з такої імітації пошуку внутрішніх ворогів не може бути. Та й ніколи в історії не було.

Партійно-державна політика щодо релігії та релігійних інституцій в Україні. Версія-2025

Незалежний експерт Дмитро Вовк про сьогоднішній висновок ДЕСС:

«Державна служба з етнополітики і свободи совісті (ДЕСС) передбачувано визнала Київську митрополію УПЦ афілійованою з РПЦ, що є підставою для винесення припису про усунення афілійованості, а після цього звернення до суду.

1. Висновок складений дослідницькою групою. Цього разу ДЕСС відмовилась від групи формально незалежних експертів і утворило групу зі співробітників ДЕСС (можливо, залишивши частину авторського колективу за лаштунками). Члени групи не є фахівцями з канонічного/церковного права. Найближчим за фахом на перший погляд видається керівник групи, який свого часу написав книжку за темою "Партійно-державна політика щодо релігії та релігійних інституцій в Україні 1940-1960-х років: політологічний дискурс" і ще низку робіт на аналогічні теми.

Це слабкий момент, адже дослідницька група складається з державних службовців, і відповідно не є незалежною від позиції голови ДЕСС та інших органів виконавчою влади.

2. Висновок детально обгрунтовує, що статус УПЦ не є незалежним попри положення статуту УПЦ, адже справді незалежним є статус автокефалії чи наближений до нього, який УПЦ ніколи не мала, а РПЦ ніколи не мала намір надати. Група також вказує на відсутність реакції УПЦ на втручання РПЦ в її внутрішні справи: переміщення єпископів, підпорядкування РПЦ певних єпархій тощо.

3. Висновок також посилається на статут РПЦ, який вміщує положення про УПЦ як частину Московського патріархату. Це цікавий момент, оскільки представники ДЕСС публічно озвучували тезу, що достатньо організації з системи УПЦ оголосити, що вона не афілійована з РПЦ, і цього достатньо.

Як і передбачалося, цього недостатньо. Сам факт згадки про УПЦ у статуті РПЦ є підставою для висновку про афіліацію і, відповідно, заборони. Висновок продовжує лінію, що релігійна організація може бути ліквідована на підставі її канонічної належності, що неодноразово критикувалося міжнародними організаціями.

4. Висновок фактично визнає, що немає сенсу розглядати питання про афілійованість кожної конкркетної організації у складі УПЦ. Якщо УПЦ афілійована з РПЦ, то і всі її організації також афілійовані. Відповідно цей висновок створює підстави для ліквідації будь-якої організації у структурі УПЦ.

5. На підставі висновку буде винесено припис про усунення порушень (припинення афіліації), що, у свою чергу, буде підставою звернення до суду. Закон передбачає спрощений порядок розгляду таких справ: усі позови розглядаються в апеляційному суді, що знаходиться у м. Києві, а позовами може крім ДЕСС звертатися також і прокуратура. Оскільки судовий процес передбачатиме по суті відповідь на питання, чи припинено афіліацію (отримано автокефалію і змінено статут РПЦ), суду буде важко не задовольнити такі позови».

https://www.facebook.com/share/p/1Gccezz357/?mibextid=wwXIfr

«Если нельзя, но очень хочется, то можно»🫣.
Саме так було б доречно охарактеризувати те, що робить ДЕСС із Українською Православною Церквою.

Якщо заборонити Церкву неможливо, але ти на зарплаті в держави, то принаймні можна спробувати🤔

Наскільки недолуго виглядають документи, які вчора оприлюднила ДЕСС, розбирає секретар Богословсько-канонічної комісії при Священному Синоді УПЦ, член Центрального Правління Українського Біблійного Товариства, викладач КДАіС, доцент ієромонах Герман (Ковач):

➡«Виконане не зовсім компетентними людьми, неодноразово вдається до маніпуляції»

Стаття є на Діалог.ТУТ

Та в Telegraph

Так і хочеться сказати: «Що робиш, роби швидше» (Ін. 13, 27). Але знову скажуть, що ми себе дорівнюємо до Христа, а страждаємо через свою підпорядкованість москві.

Та знаєте, друзі, всі ці накази «про виявлення ознак афілійованості» (навіть у назві документа обмовка за Фройдом. Тобто наказано було експертам виявити ознаки, іншого не дано) — це як 700 дронів на Україну за ніч. Сьогодні був дроновий «рекорд». Військові фахівці обіцяють на осінь до 1000 російських дронів щодня.

Так само й тут: дивишся, як люди збираються одним наказом 9000 православних парафій знищити, і розумієш, що плани амбітні, та й на заваді цим планам, наче, стати нікому.

Але є одне але.
Ті, хто нищили Україну з 2014 року злочинними наказами, корупцією, брехнею, зрадою, й досі тихцем продовжують свою злочинну роботу.

А хто молився за свою землю, втрачаючи домівку, близьких та друзів, і далі продовжуватимуть це робити. Без храму. Без юридичної реєстрації. Без можливості бути почутим.

Хай буде воля Господня в усьому.
Тільки ненависті, відчаю, зневіри нехай не буде в наших серцях❤️‍🩹

Справжня причина, чому майже рік тому заблокували наш Діалог.ТУТ, полягає в тому, що в нас, вірянах Української Православної Церкви, не хочуть бачити живих людей. Нас записали у вороги, і ми, за висловом одного сумнозвісного героя з відео захоплення храму, «повинні бути знищені».

Як передати відчуття, коли тебе називають ворогом, а ти таким не є?

Колись про ці почуття треба буде написати окрему книгу.

А поки що ми продовжуємо свідчити, скільки серед вірян УПЦ неймовірних людей, які заради України віддають найдорожче.

Сьогодні день народження в героїні цього нашого тексту.

Помоліться, будь ласка, про Олену.
В далекому 2014 році вона поховала свого сина, який повернувся додому для захисту Батьківщини і загинув. Один із «донецьких кіборгів» з позивним «Динамо».

Україна вже втратила стільки синів і дочок, що молитви нам вистачить до кінця життя. Хай буде усім їм Вічная пам’ять.

Уся стрічка новин сповнена великого масиву розчарованих текстів — так сколихнув громадськість учорашній ухвалений Верховною Радою і підписаний Президентом Закон про перепідпорядкування антикорупційних структур.

Віряни УПЦ це розчарування пережили в декілька етапів за три попередні роки. Від моменту сумнозвісного відеозвернення 1 грудня 2022 року до ухвалення репресивного законопроекту проти УПЦ, яким на велику кількість українців покладено провину інших окремих людей. А знищення цілої Церкви прирівняли до захисту конституційного ладу.

І втім. Жодне розчарування не вплинуло на те, як духовенство та віряни УПЦ продовжують кожен на своєму місці служити людям.

Не тому що «державна конфесія».
Не за зарплати чи пенсії.
Без гарантій і щодня стикаючись з хейтом.

Просто тому що уважно читали Євангеліє.

Протоієрей Борис Ковальчук нині збирає на ремонт та обладнання автівок для проєкту «На щиті». Ми розповідали вам про цю дивовижну людину — з нього колись розпочинався наш Діалог.ТУТ. У лютому-березні 2022 року він вивіз з окупації понад 1500 людей, а нині привозить батькам з фронту тіла їхніх полеглих синів-героїв.

Йому належать слова: «Це моя країна. І ніхто не має права — я цього не дозволю — відокремлювати мене від мого народу. Я є частина цього народу. Біль мого народу — мій біль. Приймайте хоч тисячу законів…»

Давайте долучимося до його благої справи. Під цим текстом — реквізити для проєкту «На щиті».

Поки державні чиновники сперечаються, хто з них чимдуж відпрацьовує свої великі зарплати, давайте підтримаємо пастирів, які в тиші негаласливо щодня несуть своє служіння😇

«Шукаємо нашого брата во Христі та мужнього українського воїна!»
Уже понад рік ведуться пошуки священнослужителя, який захищав Україну в лавах ЗСУ та зник без вісти на Донеччині.

Оласюк Андрій Романович
Зник: Донецька обл Покровський р-н Новоселівка Перша 15.06.24р.

«Маю багато друзів військових, можливо хтось чув це ім'я, або володіє будь-якою інформацією. Прошу дайте знати. Вдома на нього чекає дружина та двоє маленьких синів....
Прошу максимального репосту!»

Військовий медик, протоієрей Андрій Савельєв
https://www.facebook.com/share/p/1PMPxQAYFC/?mibextid=wwXIfr

Потрібні наші молитви.
І репости😔

«Багатьом прикро, що цього року знову немає традиційної хресної ходи в день Хрещення Русі.
Мені теж прикро. Але також від того, що насправді Хресна хода триває надто вже довго.
Ми, жителі України, йдемо тяжку хресну ходу з ночі 24 лютого. А розпочали ще раніше, у 14-му. І вже хотілося би бачити завершення цієї непростої дороги.

Хрестоходців нині вистачає — переміщені особи, воїни, полонені, евакуйовані, лікарі та безліч інших категорій, які насправді містять в собі ледь не кожного українця.

Були роки, коли наша Хресна хода налічувала до 300 тис. чоловік.
Тепер це ми всі, без винятку.

У такій ході, як і в традиційній, моляться всі. Як хто може. Бо з 24 лютого, я переконаний, ні у кого із нас, тих, хто переживає і дбає за свою країну, день не повинен починатися і не має закінчуватися без молитви.

Хресна хода має свій ритм і свої піснеспіви.
Щоби колони рухалися, треба відчувати ці ритми і бути єдиним цілим, єдиним живим організмом.
Нам, українцям, це зараз також дуже потрібно.

З днем Хрещення Русі вас.
Днем пам'яті святого рівноапостольного князя Володимира».

Протоієрей Олександр Клименко

На нашому проєкті від самого його створення не відчувалося, ніби це ми вибираємо ідеї для матеріалів чи героїв для інтерв’ю. Вони самі вибирали нас. Просто в якийсь момент з’являлася невідступна думка «напишіть про це» і вже не відпускала, доки не втілювали її в життя.

Саме так три роки тому з’явився цей матеріал.
Саме тому ми сьогодні знову згадуємо про нього.

Якраз у такі ж серпневі дні відійшов у вічність наш друг архімандрит Лонгин (Чернуха). І пам’ять про нього не дозволяє просто прожити цей час, не пригадавши, не розповівши ще й ще раз про те, яким він був.

Цей текст був і досі є справжнім подарунком отця Лонгина всім нам — адже дозволив зануритися в атмосферу тої, юної Церкви, яка тільки розпочинала відроджуватись після десятиліть атеїстичних утисків, в атмосферу творчого підйому натхненної віруючої молоді, яка кидала все мирське й гуртувалася навколо церковних проєктів — бо так хотілося служити Богу і людям.

Велику подорож у часі пропонуємо вам сьогодні. Під молитовним заступництвом нашого друга й колеги — світлої пам’яті архимандрита Лонгина. Нехай упокоїть його Господь в оселях праведних.

Читати на Діалог.ТУТ // У Telegraph

Як це все знайомо... «Незрозуміло, що принесе наступний день, наступний тиждень, наступний місяць. Хто на чиєму боці»🤔

Але й це все Церква пройшла. І нині вистоїть.

«Яке це було число, не пам’ятаю, але одного дня приблизно о десятій вечора на Великій лаврській дзвіниці почали дзвонити в набат. Мені телефонують знайомі з Пріорки й кажуть: «Вставай, в Лаврі біда, Лавру захоплюють!»

Це була знаменита, перша й остання, спроба силового захоплення Лаври, коли озброєні люди — чи то прибічники митрополита Філарета, чи найманці митрополита Філарета — намагалися вдертися на територію Дальніх печер. Нащо воно їм було потрібно — й досі не зовсім зрозуміло, але таке було.

Це дійсно почався перехідний період, в усіх смислах. Незрозуміло, що принесе наступний день, наступний тиждень, наступний місяць. Хто на чиєму боці. Той самий Леонід Макарович Кравчук, якому за старими, радянськими, поняттями треба було б максимально притримувати ще той, радянський, порядок, раптом став страшенно проукраїнським і виступив на підтримку митрополита Філарета.

Тоді, в ту ніч, Лавру братія захистила. А з наступного дня ми всі там уже чергували разом із ними…»
***
Важливо свідчити, як було, особливо коли буквально на твоїх очах переписують історію.

Про отця Лонгина, його друзів та учнів, про завжди юну Церкву, якій насправді ніколи не було легко, читайте обов’язково на Діалог.ТУТ:

Знаєте, в чому проблема?🤔 Євангеліє недвозначно наказує християнам усі благі справи робити таємно, «щоби права рука не знала, що робить ліва». А в інформаційному суспільстві якщо подія не була висвітлена в мережі чи ЗМІ, отже, вона не відбулася.

Відтак переважна кількість священників і вірян прямо дотримуються слів Христа і не трублять скрізь про свої добрі справи, видаючи назовні тільки мінімальну кількість інформації. Хоча потім і говорять деякі, що Церква людям не допомагає.

Насправді й цього мінімального відсотка оприлюдненої доброчинності стільки, що можна тільки здогадуватися про величезний обсяг всієї допомоги.

Наприклад, наш друг протоієрей Валентин Шевчук нещодавно повернувся з ротації в ПДМШ. Ми розповідали вам про нього в одній із наших публікацій. Виявляється, з ним у Першому добровольчому мобільному шпиталі служить іще один священнослужитель УПЦ. Мовчки служать. Просто перевдягаючи священницький одяг на військову форму.

І це непоказне віддане служіння люди кожен на своєму місці здійснюють попри все, що за три останні роки на них звалилося, в тому числі від власної держави.

«Ми служимо, але з тим новим ухваленим законом готові до всього.
У нашому місті кожна релігійна конфесія має собі хто приміщення, хто землю, але є люди, які не проти отримати наш храм для здійснення своїх духовних ритуалів. Ми намагаємося донести, що землі вистачить для всіх, беріть і будуйте. Але ж то потрібно будувати, а це не тільки кошти, але й час, і бажання, і здоров’я, і воля Божа.

За період будівництва нашого храму особисто в моєму житті та в моїй сім’ї відбулося чимало таких моментів, про які зараз тяжко згадувати. Тож, неприємно, що ти вкладав часточку себе і працю своєї сім’ї, а хтось прийде й на це претендуватиме…»
***
У цього тексту було 1000 репостів за перші години з моменту публікації. І в той же день наш Діалог.ТУТ офіційно в Україні заблокували.
Сьогодні він доступний на Telegraph.
Не пропустіть🔥