Forwarded from Гамбіт Трампа
Працювати з Трампом і не збожеволіти
Знайшов досить цікаву статтю Аліни Полякової, генеральної директорки Центру аналізу європейської політики (CEPA), у якій вона фіксує кілька уроків [можливо, десь надто оптимістичних], які Європа має винести з минулих 100 днів Дональда Трампа.
Полякова справедливо зауважує, що тон Білого дому щодо Європи змінився. Я також писав про нещодавні заяви Венса щодо єдності США з Європою, а також про допуск європейців у переговорний процес щодо України.
Авторка проводить думку, що у цієї адміністрації низька пропускна здатність через перенасичений порядок денний [тут вона забула згадати про низьку компетентність і хаотичність управління], тому нам і європейцям доведеться поборотися за увагу Трампа.
До речі, в контексті можливої реанімації стамбульського формату це як ніколи актуально.
Підібрав для вас ключові фрагменти:
🎱 Щоб зайняти місце за столом переговорів, ви повинні виконати свої обіцянки. Якщо Європа хоче змінити погляд США, найкраще, що вона може зробити — це показати свою міць як у плані обороноздатності, так і в плані економічної ваги;
🎱 Скаржачись на США, що стало зоною комфорту для багатьох, Європа мало чого доб'ється. Європейські країни, які застосовують прагматичний підхід, як Велика Британія, яка щойно уклала торговельну угоду зі США, отримають вигоду. А ті, хто відокремиться — ні;
🎱 Врахуйте успішні переговори України з адміністрацією Трампа щодо корисних копалин. Попри критику початкової версії угоди, українці розуміли, що це лише стартова пропозиція, і в підсумку домоглися вигідних умов;
🎱 Дайте Трампу час. З кінця Холодної війни кожна адміністрація США прагнула «перезавантажити» відносини з Росією, але в підсумку лише погіршувала їх. Минулим президентам були потрібні роки на формування політики, а у цієї команди було всього 100 днів;
🎱 Напруженість між США і Європою не нова. Під час вторгнення в Ірак за Буша-молодшого американців у Європі зневажали. А за Обами, незважаючи на симпатії до нього, США почали поворот в Азію і запустили «перезавантаження» з Росією, яке провалилося.
➡️ Багато з чим можна посперечатися, але Полякова точно має рацію в одному: з цією командою неможливо працювати без достатнього запасу терпіння.
Навіть у разі примусу України до стамбульського формату [що фактично вже відбувається] все одно є надія, що і це можна використовувати як показник неадекватності вимог Путіна.
❗️ Тут важливо: коли Трамп закликає нас вирушити до Стамбула, він не вимагає конкертних результатів. Він хоче з'ясувати, чи можлива угода, щоб США і Європа розуміли, як діяти далі.
Я схиляюся до того, що Зеленському [або делегації рангом нижче] варто приїхати до Стамбула, знову вислухати вимоги росіян про чотири області, скорочення армії, «денацифікацію» та інше, щоб іще раз показати Трампу: Путін, як і раніше, вимагає забагато.
📌 Ще раз: вислухати вимоги росіян ≠ погоджуватися з ними. Це для особливо чутливих, які мислять категоріями пасток і вважають, що сам приїзд до Стамбула нас до чогось зобов’язує.
Якщо підсумувати суть статті, то у нас немає іншого вибору, крім як дати Трампу час роздивитися неадекватність росіян. Це може не спрацювати, але і не спрбувати ми не маємо права. На жаль, це єдиний шлях, який доступний нам і Європі прямо зараз.
Побажаємо сил і терпіння нашому дипломатичному корпусу.
🇺🇸 Гамбіт Саллівана
Знайшов досить цікаву статтю Аліни Полякової, генеральної директорки Центру аналізу європейської політики (CEPA), у якій вона фіксує кілька уроків [можливо, десь надто оптимістичних], які Європа має винести з минулих 100 днів Дональда Трампа.
Полякова справедливо зауважує, що тон Білого дому щодо Європи змінився. Я також писав про нещодавні заяви Венса щодо єдності США з Європою, а також про допуск європейців у переговорний процес щодо України.
Авторка проводить думку, що у цієї адміністрації низька пропускна здатність через перенасичений порядок денний [тут вона забула згадати про низьку компетентність і хаотичність управління], тому нам і європейцям доведеться поборотися за увагу Трампа.
До речі, в контексті можливої реанімації стамбульського формату це як ніколи актуально.
Підібрав для вас ключові фрагменти:
Навіть у разі примусу України до стамбульського формату [що фактично вже відбувається] все одно є надія, що і це можна використовувати як показник неадекватності вимог Путіна.
Я схиляюся до того, що Зеленському [або делегації рангом нижче] варто приїхати до Стамбула, знову вислухати вимоги росіян про чотири області, скорочення армії, «денацифікацію» та інше, щоб іще раз показати Трампу: Путін, як і раніше, вимагає забагато.
Якщо підсумувати суть статті, то у нас немає іншого вибору, крім як дати Трампу час роздивитися неадекватність росіян. Це може не спрацювати, але і не спрбувати ми не маємо права. На жаль, це єдиний шлях, який доступний нам і Європі прямо зараз.
Побажаємо сил і терпіння нашому дипломатичному корпусу.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Forwarded from Крег Грошел: сильні думки!
Наше життя завжди рухається в напрямі наших найсильніших думок. Те, що ми думаємо, формує з нас тих, ким ми є.
Крег Грошел
@CraigGroeschelWriting
Крег Грошел
@CraigGroeschelWriting
Forwarded from Professor Preobrazhensky
В Кремле, похоже, истерика
Язык ультиматумов не может использоваться для диалога с Россией, заявил Песков, комментируя угрозу введения новых европейских санкций против РФ в случае отказа Москвы от прекращения огня на Украине.
Околокремлевские источники сливают в медиа, что там постоянно идут совещания. Они думали, что придумали красивую схему, предложив начать прямые переговоры с Украиной в Турции. Но Зеленский своим предложением встретиться там с Путиным лично опрокинул их стратегию. И новую, которая бы позволила не ссориться с Трампом и создать видимость готовности к переговорам, там теперь придумать не могут.
Есть полное ощущение, что в бешенстве именно лично Путин. И есть надежда, что его состояние приведет к принятию слабых решений. Он любит, как все слабаки, хлопать дверью, когда надо лично делать что-то сложное и рисковать. А он явно боится ехать в Турцию, не говоря о том, что не хочет встречаться с Зеленским и понимает, что будет выглядеть проигрышно.
Скорее всего, понимая, что в Стамбул Зеленский и правда приедет при любых обстоятельствах, ему демонстративно пошлют максимально маргинальных представителей от России. Типа замначальника главы российского МИД. И потом кричать, что Зеленский опозорил себя, сев за стол с такой мелкой сошкой. Но это дешевка - Зеленский явно и это обыграет к своей выгоде.
Язык ультиматумов не может использоваться для диалога с Россией, заявил Песков, комментируя угрозу введения новых европейских санкций против РФ в случае отказа Москвы от прекращения огня на Украине.
Околокремлевские источники сливают в медиа, что там постоянно идут совещания. Они думали, что придумали красивую схему, предложив начать прямые переговоры с Украиной в Турции. Но Зеленский своим предложением встретиться там с Путиным лично опрокинул их стратегию. И новую, которая бы позволила не ссориться с Трампом и создать видимость готовности к переговорам, там теперь придумать не могут.
Есть полное ощущение, что в бешенстве именно лично Путин. И есть надежда, что его состояние приведет к принятию слабых решений. Он любит, как все слабаки, хлопать дверью, когда надо лично делать что-то сложное и рисковать. А он явно боится ехать в Турцию, не говоря о том, что не хочет встречаться с Зеленским и понимает, что будет выглядеть проигрышно.
Скорее всего, понимая, что в Стамбул Зеленский и правда приедет при любых обстоятельствах, ему демонстративно пошлют максимально маргинальных представителей от России. Типа замначальника главы российского МИД. И потом кричать, что Зеленский опозорил себя, сев за стол с такой мелкой сошкой. Но это дешевка - Зеленский явно и это обыграет к своей выгоде.
Forwarded from Психолог під час війни
Щасливий в кінці дня.
Сьогодні важкий і водночас продуктивний робочий день. Було кілька дуже складних сесій з військовими. Один був в дуже поганому емоційному стані. І після роботи він подякував і погодився працювати далі.
Але коли я бачу, що стає краще - я щасливий.
З іншим працюємо вже третій тиждень, у нього змішаний тривожний-депресивний розлад (стан при якому присутні й симптоми депресії, і тривожні думки, але окремі прояви виражені не так яскраво, щоб чітко діагностувати ту чи іншу патологію. У пацієнта присутні думки про небезпеку, катастрофу).
І на третій тиждень роботи є хороший результат.
І ми працюємо далі.
Без всяких деталей.
Просто іноді хочеться зупинитись і порадіти.
Моя робота - це не просто робота. Це глибинний сенс.
Підтримка військовослужбовців і їх стійкості. Хтось служить 2й рік, хтось 3й, хтось ще більше. Всі ці люди гідні найбільшої поваги і пошани, але дуже часто отримують тільки несправедливість і зневагу.
І дуже часто абсолютний ігнор в їх питаннях.
Сьогодні от просто радію позитивній динаміці. Бо так багато негативної.
Вміти бачити позитивну динаміку і відмічати її - це допомагає триматись.
Такі справи.
P.S. До речі, готую майстер-клас про базові принципи взаємодії і підтримки, заборонені фрази і базові навички взаємодії з військовими. Корисним буде для родичів військових, волонтерів і всіх, кому важливо розбиратись глибше.
Напишіть в коментарях, що вам важливо дізнатись більше про взаємодію з військовими.
А якщо просто цікава ця тема - поставте + в коментарях чи вогник
@bagnenkoPsy
Сьогодні важкий і водночас продуктивний робочий день. Було кілька дуже складних сесій з військовими. Один був в дуже поганому емоційному стані. І після роботи він подякував і погодився працювати далі.
Але коли я бачу, що стає краще - я щасливий.
З іншим працюємо вже третій тиждень, у нього змішаний тривожний-депресивний розлад (стан при якому присутні й симптоми депресії, і тривожні думки, але окремі прояви виражені не так яскраво, щоб чітко діагностувати ту чи іншу патологію. У пацієнта присутні думки про небезпеку, катастрофу).
І на третій тиждень роботи є хороший результат.
І ми працюємо далі.
Без всяких деталей.
Просто іноді хочеться зупинитись і порадіти.
Моя робота - це не просто робота. Це глибинний сенс.
Підтримка військовослужбовців і їх стійкості. Хтось служить 2й рік, хтось 3й, хтось ще більше. Всі ці люди гідні найбільшої поваги і пошани, але дуже часто отримують тільки несправедливість і зневагу.
І дуже часто абсолютний ігнор в їх питаннях.
Сьогодні от просто радію позитивній динаміці. Бо так багато негативної.
Вміти бачити позитивну динаміку і відмічати її - це допомагає триматись.
Такі справи.
P.S. До речі, готую майстер-клас про базові принципи взаємодії і підтримки, заборонені фрази і базові навички взаємодії з військовими. Корисним буде для родичів військових, волонтерів і всіх, кому важливо розбиратись глибше.
Напишіть в коментарях, що вам важливо дізнатись більше про взаємодію з військовими.
А якщо просто цікава ця тема - поставте + в коментарях чи вогник
@bagnenkoPsy
Forwarded from Юрій Богданов
Про санкції, Європу і Трампа.
Тим, хто хоче бачити проблему в Європі - великий привіт. Ви не там шукаєте проблему.
Бо європейські лідери як раз чудово розуміють, хто не хоче миру і хто розуміє тільки силу. Це у Трампа з цим проблеми.
Але щоб додаткові санкції подіяли на Росію ефективно, необхідне залучення США. Така реальність. Це треба в тому числі для примусу Орбана і Фіцо, наприклад.
Щоб Трамп і його оточення хоч трохи почали повертатися у реальність і бачити, ХТО насправді не хоче завершення війни Україна і Європа вже витратили купу сил і нервів.
Зараз, коли Трамп відчайдушно чіпляється за свою вигадану реальність, де Путін - договороздатний, «просто ви не вмієте з ним говорити», найгірше що можуть зробити Україні і Європа - діяти різко.
Тому так, новій санкції готуються.
Так, Трамп ще чіпляється за можливість результативних перемовин 15 травня.
І тому так, нам треба набратися терпіння.
Як і європейській дипломатії.
Наші партнери це розуміють.
Наша влада це розуміє.
На жаль, такий у нас зараз контрагент у Вашингтоні.
Його доводиться примушувати до адекватності комбінацією тиску і компліментів.
Підписатися на Богданова
Тим, хто хоче бачити проблему в Європі - великий привіт. Ви не там шукаєте проблему.
Бо європейські лідери як раз чудово розуміють, хто не хоче миру і хто розуміє тільки силу. Це у Трампа з цим проблеми.
Але щоб додаткові санкції подіяли на Росію ефективно, необхідне залучення США. Така реальність. Це треба в тому числі для примусу Орбана і Фіцо, наприклад.
Щоб Трамп і його оточення хоч трохи почали повертатися у реальність і бачити, ХТО насправді не хоче завершення війни Україна і Європа вже витратили купу сил і нервів.
Зараз, коли Трамп відчайдушно чіпляється за свою вигадану реальність, де Путін - договороздатний, «просто ви не вмієте з ним говорити», найгірше що можуть зробити Україні і Європа - діяти різко.
Тому так, новій санкції готуються.
Так, Трамп ще чіпляється за можливість результативних перемовин 15 травня.
І тому так, нам треба набратися терпіння.
Як і європейській дипломатії.
Наші партнери це розуміють.
Наша влада це розуміє.
На жаль, такий у нас зараз контрагент у Вашингтоні.
Його доводиться примушувати до адекватності комбінацією тиску і компліментів.
Підписатися на Богданова